Постанова

від 28.08.2006 по справі 15/187

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/187

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "28" серпня 2006 р.                                                  Справа № 15/187

Господарський суд Чернігівської області у складі:

                    головуючого -  судді Федоренко Ю.В.,

                    при секретарі  - Мельниченко А.М.,

за участю представників сторін:

                    від позивача     –    Зайковська М.В. д. 04-115/974 від 17.05.06 р.

                    від відповідача   –  Кононов Є.С., дов. від 03.07.06

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

                                      14017 м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

До ВІДПОВІДАЧА:           товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Козелець кий”, м. Чернігів, вул. Бєлова, 7.

Про стягнення 2623,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 2623,08 грн. штрафних санкцій за нестворення  робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Відповідач позов не визнав з мотивів відсутності вакантних місць на підприємстві протягом 9 місяців 2005 р., прийняттям з 01.10.05 на роботу інваліда, невеликим прибутком, який залишається у розпорядженні підприємства. На вказані обставини представник відповідача посилався і у судовому засіданні.

Представник позивача в суді позов підтримав.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне   управління   в  галузі  забезпечення соціальної  захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої   влади   з   питань   праці  та  соціальної  політики, Міністерством  охорони  здоров'я  України  та  органами  місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 р. № 1035/2000 спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє в складі Мінпраці та підпорядковується йому, для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.

П. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори  за  зверненням  суб'єкта  владних   повноважень   у випадках, встановлених законом.

П. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування,  їхня посадова чи службова особа,  інший суб'єкт при  здійсненні  ними  владних  управлінських  функцій  на основі  законодавства,  в  тому  числі  на  виконання  делегованих повноважень.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відраховувати відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а  підприємства на яких працює від 8 до 15 осіб –у розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Розмір відрахувань визначається виходячи із середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне не зайняте інвалідом робоче місце.

Підприємством відповідача подано позивачу звіт по формі 10-П, відповідно до якого позивачем зроблено розрахунок позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві чисельністю 13 штатних працівників 4-х відсотковий норматив щодо працевлаштування інвалідів протягом 2005 року становить 1 робоче місце.

Середньорічна заробітна плата одного працюючого на підприємстві за 2005 рік становить 5246 грн. В коді рядка 06 відповідачем самостійно визначено суму штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів – 2623 грн.

Позивачем по справі було направлено відповідачу лист № 03-433/1049 від 24.05.06, в якому він просить сплатити штрафні санкції  за не створення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда. Відповідач відповіді на лист не надав, штрафних санкцій не сплатив.

Відповідачем надано суду докази: штатний розпис на 2004 –2005 р. який передбачено 13 штатний одиниць працівників, заяву про звільнення з роботи від 12.09.05 Щербатої О.М., заяву про прийняття на роботу Горголь від 12.09.05, копію посвідчення інваліда Горголь Л.П., копію наказу про звільнення та про прийняття на роботу інваліда Горголь Л.П. з 01.10.05, список працюючих інвалідів у 2005 р., з яких вбачається, що у відповідача працював інвалід протягом 3 місяців.

Відповідно до п. 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, яка затверджена наказом Мінстату України 07.07.95 № 171, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.08.95 № 287/823, якою повинні керуватися всі   господарюючі суб”єкти незалежно від форми власності, які використовують найману працю ( робочу силу ),  створено 0 робочих місць для інвалідів.

Згідно з довідкою Козелецького районного центру зайнятості відповідач протягом 2004 –2005 років не подавав до центру зайнятості звітів 3-ПН про наявність вільних робочих місць і звітів 1-ПН про прийнятих працівників.

     Пунктами 5, 10-14 Положення  про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості,  державні органи  соціального захисту населення та відділення  Фондів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерств соціального захисту, місцевими радами народних депутатів,  громадськими організаціями інвалідів, з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і знань  відповідно до висновків МСЕК.

Надані відповідачем докази не підтверджують виконання ним вимог закону, а відсутність на підприємстві вакантних посад не звільняє від обов”язку виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Враховуючи, що відповідач встановлений норматив не виконав, штрафні санкції за не створення робочого місця для працевлаштування інваліда не сплатив, суд прийшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному розмірі.

Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного  судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

          Керуючись ст. ст.  94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:          

1.       Позов задовольнити повністю.

2.       Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Козелецький”, м. Чернігів, вул. Бєлова, 7, код 30148719 ( р/р 2600501761897 в ЧФ Укрексімбанк ), в дохід Державного бюджету України ( отримувач –Державний бюджет Козелець кого району, банк отримувача –УДК в Чернігівській області, р/р 312116230600163, МФО 853592 ), 2623,08 грн. штрафних санкцій.

                    3.    Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк, встановлений  цим Кодексом,  постанова суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

          Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

          Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

      Постанову підписано 31.08.06

          Суддя                    Ю.В.Федоренко