Постанова

від 13.05.2021 по справі 333/4292/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 13.05.2021 Справа № 333/4292/15-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 333/4292/15 Головуючий у 1 інстанції: Кулик В.Б.

№ 22-ц/807/8/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кочеткової І.В.

Полякова О.З.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі адвоката Погрібної Світлани Олександрівни на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства Мета Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю Укрспецізоляція про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2016 року ПАТ Мета Банк звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ Укрспецізоляція про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 30.03.2006 року між ПАТ МетаБанк і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 35 000 доларів США на строк по 30.03.2026 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором Банком були укладені договір поруки від 30.03.2006 року з ОСОБА_1 та договір поруки від 30.03.2006 року з ТОВ Укрспецізоляція .

ОСОБА_2 не виконував зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 02.06.2015 року утворилась заборгованість в сумі 52 879 доларів США 73 центи, що за курсом НБУ станом на 02.06.2015 року еквівалентно 1 114 963 грн. 29 коп.,

Посилаючись на зазначені обставини просило суд, стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ Укрспецізоляція на користь ПАТ МетаБанк заборгованість за кредитним договором в розмірі 52 879 доларів США 73 центів, що за курсом НБУ еквівалентно 1 114 963 грн. 29 коп. та судовий збір в розмірі 3654 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ Укрспецізоляція на користь ПАТ МетаБанк заборгованість за кредитним договором від 30.03.2006 року станом на 02.06.2015 року в розмірі 43 793 доларів США 85 центів, що за курсом НБУ станом на 02.06.2015 року еквівалентно 923 388 грн. 51 коп.,

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ МетаБанк судовий збір в розмірі 1008 грн. 75 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ МетаБанк судовий збір в розмірі 1008 грн. 75 коп.

Стягнуто з ТОВ Укрспецізоляція на користь ПАТ МетаБанк судовий збір в розмірі 1008 грн. 75 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі..

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що 30.03.2006 року між АБ Металург , правонаступником якого є ПАТ МетаБанк , і ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір № 607300000187, згідно з п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит на споживчі цілі - придбання нерухомого майна у сумі 35 000 доларів США на строк 240 місяців по 30.03.2026 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом за ставкою 14,5 % річних та плати за зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника 800 грн.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору, позичальник здійснює погашення частини кредиту та сплати відсотків за користування кредитом шляхом внесення на картрахунок № НОМЕР_1 суми 460 доларів США щомісячно в період з 1 по 28 число кожного місяця.

Пунктом 3.1 кредитного договору передбачено, що банк має право прийняти рішення про дострокове погашення позичальником кредиту (частини кредиту) та достроково стягнути суму виданого кредиту (частини кредиту), відсотків та інших платежів за цим договором, в т.ч. шляхом погашення заборгованості за рахунок забезпечення, у випадках порушення позичальником умов цього договору, або погіршення, в порівнянні з моментом видачі кредиту, його фінансового стану, який визначається за методикою банку, або невиконання позичальником зобов`язань, передбачених розділом 2 цього договору, або у випадках, коли кредит з будь-яких обставин виявився повністю чи частково незабезпеченим, або у випадку використання майна, яке придбане із залученням кредитних коштів і є предметом застави, для отримання доходу, зокрема у підприємницькій діяльності.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором банком були укладені договори поруки, а саме: договір поруки № 9073000001802 від 30.03.2006 року з поручителем ОСОБА_1 ; договір поруки № 9073000001803 від 30.03.2006 року з поручителем ТОВ Спецізоляція .

Як зазначив суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, умовами договорів поруки передбачається, що поручителі у разі невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 607300000187 від 30.03.2006 року зобов`язуються погасити борг позичальника банку в сумі 35 000 доларів США, сплатити відсотки за кредитом, комісії, суми неустойки і нанесених збитків та інші платежів за кредитним договором, виходячи з умов кредитного договору, за весь період користування позичальником кредитом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на умовах кредитного договору № 607300000187 від 30.03.2006 року та договорах поруки № 9073000001802 від 30.03.2006 року і № 9073000001803 від 30.03.2006 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивачем надані суду вимоги про усунення порушень зобов`язань від 29.04.2015 року, які за твердженнями банку, 08.05.2015 року були направлені на адресу позичальника і поручителів, згідно з реєстром відправленої кореспонденції № 33.

Матеріали справи містять розрахунки заборгованості за кредитним договором, у т.ч. розрахунок суми основного боргу, розрахунок нарахованих процентів, розрахунок пені та розрахунок штрафу, проаналізувавши які суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позичальник неналежним чином виконував взяті на себе договірні зобов`язання зі своєчасної та в повному обсязі сплати тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

Внаслідок цього, за станом на 02.06.2015 року заборгованість позичальника за тілом кредиту становить 27 223 доларів США 14 центів, що за курсом НБУ за станом на 02.06.2015 року складає 573 996 грн. 91 коп.

Заборгованість позичальника за процентами за станом на 02.06.2015 року становить 9 277 доларів США 64 центи, що за курсом НБУ за станом на 02.06.2015 року складає 195 618 грн. 02 коп.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного судочинства України.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користуванням чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором або іншим актом цивільного законодавства.

Заперечуючи проти позову та проти наданих банком розрахунків, відповідач ОСОБА_2 разом з тим не заперечував ту обставину, що він мав заборгованість і, хоча і посилався при апеляційному розгляді на те, що нарахування боргу зроблені неправильно, разом з тим не заперечував, що з 2013 року не здійснював жодних погашень за договором, н звертався до суду з позовами про визнання недійсним ані самого кредитного договору, ані окремих його положень.

Суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів сплати вищевказаної заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитними коштами.

Протягом розгляду справи ОСОБА_1 яка була поручителем за кредитним договором, посилалася на припинення поруки, на пропуск позивачем строків позовної давності, проте не заперечувала проти наявності заборгованості.

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із окремим позовом, в якому просила визнати припиненим договір поруки №607300000187, укладений 30 березня 2006 року між Акціонерним банком Металург (правонаступник - ПАТ МетаБанк ) та ОСОБА_1 .

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що 30 березня 2006 року між нею та АБ Металург (правонаступник - ПАТ МетаБанк ), було укладено договір поруки на забезпечення виконання ОСОБА_2 , позичальником, своїх обов`язків за кредитним договором. Договір поруки є припиненим на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, бо в ньому не зазначений строк його дії, а є лише посилання на дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника. Так, згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором прострочення заборгованості за сумою основного боргу відбулось з серпня 2011 року, за відсотками за користування кредитом з травня 2013 року, тобто з цього часу у Банку виникло право звернутися з вимогою до поручителя протягом наступних шести місяців. Однак таку вимогу до поручителя пред`явлено не було.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено, рішення набуло чинності.

Зазначене рішення має преюдиціне значення для даної справи.

Та обставина, що Велика Палата Верховного суду у Постанові від 12 січня 2021 року зробила висновок про те, що пред`явлення окремого позову про визнання припиненою поруки не є належним способом захисту, не впливає на можливість при розгляді даної справи посилатися на висновки суду, які були зроблені при вирішенні окремого позову ОСОБА_1 про припинення поруки, який був розглянутий до прийняття зазначеної постанови.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 не була позбавлена можливості захищати свої права як протягом розгляду справи за своїм позовом про припинення поруки, так і у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання поруки припиненою, суд виходив з наступного .

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки.

Відповідно до п.1.1 вищезазначеного кредитного договору № 607300000187 від 30.03.2006 року Банк видав Позичальнику кредит на строк 240 місяців по 30.03.2026 р (т.с. 1 а.с.5).

У зв`язку із невиконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором Банк відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України і п.3.1 кредитного договору прийняв рішення про дострокове стягнення з позичальника та поручителів заборгованість за кредитним договором, надіславши 29.04.2015 року повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту й пов`язаних із ним платежів у строк до 28.05.2015 року .

Отже внаслідок порушення обов`язків позичальником, АТ «МетаБанк» скориставшись своїм правом на односторонню зміну умов кредитного договору, передбаченим ч.2 ст. 1050 ЦК України та п.3.1 кредитного договору змінив строк виконання основного зобов`язання, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення всієї заборгованості за вищезазначеним кредитним договором.

У Постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року (Справа № 522/908/16-ц, провадження № 14-185цс20 Велика Палата Верховного Суду) та у постановах Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6-2239цс15, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі № 6-368цс16, від 14 вересня 2016 року у справі № 569/1648/14-ц, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-451цс16, від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1265цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц зроблено такі правові висновки про застосування частини четвертої статті 559 ЦК України у разі реалізації кредитором права вимоги дострокового погашення кредиту:

1) пред`явлення кредитором вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом тощо відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінює строк виконання основного зобов`язання;

2) протягом шести місяців, починаючи від настання строку (у тому числі зміненого) виконання основного зобов`язання, кредитор зобов`язаний пред`явити позов до поручителя.

Зазначене вище узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 60), від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 71), від 03 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 58).

За усталеною судовою практикою, кредитор після пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінює строк виконання основного зобов`язання, тому протягом шести місяців, починаючи від настання строку (у тому числі зміненого) виконання основного зобов`язання, кредитор зобов`язаний пред`явити позов до поручителя. У випадку пропуску такого строку, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України, порука вважається припиненою та вимоги кредитора до поручителя про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.

У даній справі кредитор звернувся з позовом про дострокове стягнення з боржника та поручителів заборгованості в межах шестимісячного строку - з дня повідомлення про дострокове повернення кредиту, позов було подано до суду у червні 2015 року.

Отже, як встановив суд при розгляді справи за позовом ОСОБА_3 про припинення поруки, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред`явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум повинен обчислюватись від наступного дня після настання дати дострокового повернення всієї заборгованості, тобто з 29.05.2015 року.

Розглядаючи заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частин 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем ОСОБА_1 заявлено про застосування строків позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором був здійснений відповідачем ОСОБА_2 30.05.2013 року в розмірі 400 доларів США.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

З позовом в суд позивач звернувся 18.06.2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Таким чином, позивачем не був пропущений строк позовної давності за вимогами про стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів.

Вирішуючи питання про наявність підстав для часткового звільнення поручителя від обов`язків сплати деяких щомісячних кредитних платежів у зв`язку з тим, що договором передбачено щомісячне погашення, а відтак кредитор мав заявити вимогу до поручителя протягом шести місяців у разі несплати кожного чергового платежу, судова колегія враховує наступне.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Боржник (а відтак і поручителі) узяв на себе зобов`язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 30 березня 2026 року, тобто на час звернення до суду кредитора з позовом, строк виконання основного зобов`язання, встановлений договором ще не закінчився.

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції судова колегія враховує також наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника невигідних правових наслідків, передбачених законом, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором - свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

У пунктах 6.4. та 6.5 Кредитного договору передбачено сплата штрафу за порушення обов`язку щомісячної сплати відсотків та передбачено сплата позичальником пені в разі виникнення заборгованості за відсотками або тілом кредиту.

Із наведеного вище вбачається, що пеня застосовується у випадку наявності простроченої заборгованості за тілом кредиту та процентами, а штраф - за несплату встановленого щомісячного платежу.

Отже, пеня та штраф у цій справі застосовані за різні порушення умов кредитного договору.

Тому нарахування поряд із пенею штрафів, відповідно до умов договору не є в даному випадку є застосуванням подвійної відповідальності, оскільки пеня та штрафи у цій справі застосовані за різні порушення умов кредитного договору.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 583/2565/15-ц (провадження № 61-8961св18).

за таких обставин суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2015 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 18 травня 2021 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: І.В. Кочеткова

О.З. Поляков