Ухвала

від 19.05.2021 по справі 520/1382/14-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/1382/14-ц

Провадження № 6/947/215/21

УХВАЛА

про розгляд подання приватного виконавця

19.05.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючий - суддя Васильків Олена Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича про встановлення порядку виконання рішення суду, -

встановив:

04.03.2021 року приватний виконавець Долинський М.М. звернувся до суду з заявою, в якій просить надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30.03.2021 року у судовому засіданні приватний виконавець та представник ТОВ Консалт Солюшенс просили подання приватного виконавця Долинського М.М. задовольнити.

В подальшому приватний виконавець у судове засідання не з`явився, подав клопотання, в якому просив подання задовольнити та розглядати справу за його відсутності. Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомили.

Представник боржника ОСОБА_1 скористався правом надання заяви про ознайомленняч з матеріалами справи, однак до справи будь-яких інших заяв не надав.

Суд дослідивши матеріали справи вважає, що дане подання не може бути задоволено виходячи з наступного.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Як встановлено у судовому засіданні, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №520/1382/14-ц, виданого Київським районним судом м. Одеси 27.02.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Дельта Банк заборгованість за договором у розмірі 1698435,69 грн.

Виконавче провадження ВП №56611235 з виконання зазначеного виконавчого листа було відкрито постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.М. від 14.06.2018 року.

26.07.2019 року стягувачем ПАТ Дельта Банк до приватного виконавця було подано заяву про повернення виконавчого документа. Постановою ВП №56611235 від 22.08.2019 року було повернуто виконавчий лист стягувачу, а виконавче провадження завершено.

23.08.2019 року стягувачем було повторно передано приватному виконавцю Долинському М.М. виконавчий лист №520/1382/14-ц, виданий Київським районним судом м. Одеси 27.02.2015 року.

26.09.2019 року постановою ВП № 60167452 виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 було відкрито.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси 16.09.2020 року по справі №520/1382/14-ц було замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні із ПАТ Дельта Банк на ТОВ Консалт Солюшенс , на підставі чого винесена відповідна постанова ВП № 60167452 від 12.10.2020 року.

Окрім того, 12.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Долинським М.М. винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

З договору іпотеки № 477/ZФКВІП-07 від 07.11.2007 року, а також інформаційних довідок, наданих приватним виконавцем до суду, вбачається, що боржнику ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира, загальною площею 81,7 кв.м., житловою площею 48,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; інформація про зареєстровані авто відсутня; в Державній фіскальній службі України боржник ОСОБА_1 на обліку не перебуває, не значиться в ДРФО і не має джерел доходу. Приватним виконавцем встановлено, що у боржника не має достатніх коштів для звернення стягнення на них.

Відповідно до довідки від Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 21.12.2020 року у вказаній квартирі зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Тобто, в квартирі зареєстровано чотири повнолітні особи та одна малолітня особа.

Судом досліджено Акт приватного виконавця від 16.10.2020 року, з якого вбачається, що в ході проведення виконавчих дій приватним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 , з метою перевірки майнового стану боржника та проведення опису нерухомого майна, зареєстрованого за вищевказаною адресою. Акт складено в присутності двох понятих.

Вказаним актом встановлено, що за вищевказаною адресою боржник ОСОБА_1 не проживає. У квартирі мешкають: син боржника, його дружина та малолітній син. Зі слів невістки, боржник не мешкає у квартирі, власних речей не має, місце знаходження боржника не відоме.

Приватним виконавцем було залишено виклик боржника на 19.10.2020 року об 11 годин 00 хвилин.

16.10.2020 року приватним виконавцем було здійснено опис та арешт майна ОСОБА_1 , а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

19.10.2020 року приватним виконавцем складено акт, відповідно до якого боржник ОСОБА_1 за викликом до офісу приватного виконавця не з`явилася та не контактувала з останнім.

Згідно із ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб, та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), регулюються розділом VI Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, під час розгляду питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, суди мають керуватися, зокрема, положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно із ч. 1 ст. 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 10 Закону України Про виконавче провадження , заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Суд звертає увагу заявника, що даною нормою права не передбачено можливість судді вирішити питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно, право судді надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають неповнолітні діти, всупереч положенням Порядку провадження органами опіки та піклування, пов`язаною із захистом прав дитини , затвердженою постановою КМУ № 866 від 24.09.2008 року.

Згідно відомості про зареєстрованих осіб у житловому приміщені/будинку № П1-28092-ю/л від 21.12.2020 року виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована наступна малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно із п. 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішення, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Відповідно до п. 3 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішення, залучення органів опіки та піклування відповідно до покладених на них повноважень обов`язково здійснюється державним виконавцем при виконанні рішень про відібрання і передання дитини, а також у разі необхідності забезпечення прав та інтересів дітей та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування).

Вище зазначені норми чинного законодавства, не надають право суду в стадії виконання рішення суду про стягнення боргу на підставі своєї ухвали замінювати (підміняти) дозвіл органу опіки та піклування на продаж житла, в якому зареєстрована дитина, оскільки питання щодо порушення прав особи на користування житлом носять ознаки спору.

Щодо реєстрації неповнолітньої дитини за вищезазначеною адресою, то ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей встановлено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки і піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Отже, ця норма встановлює необхідність отримання попереднього дозволу органів опіки та піклування для здійснення будь-яких угод з нерухомим майном, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Таким чином, законодавством закріплено виключно лише за органами опіки та піклування право на надання дозволів на вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, яким володіє чи користується дитина.

Також, суд звертає увагу на те, що приватним виконавцем Долинським М.М. не залучено до участі у розгляді подання про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно в якості заінтересованої особи Орган опіки та піклування.

При цьому згідно з приписами ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла; не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Гарантія недоторканості житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканість житла, яке визначене в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави в права людини з метою забезпечення загального блага.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

У свою чергу, відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 у справі Кривіцька і Кривіцький проти України в контексті вказаної конвенції поняття житло не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було в законному порядку встановлене, а залежить від фактичних обставин, а саме - існування достатніх і тривалих зв`язків із конкретним місцем. Утрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання в право на житло.

Суд зазначає, що звернення стягнення на нерухоме майно боржника є крайнім методом виконання рішення суду та може бути застосованим лише за наявності беззаперечних доказів та підстав, що виконавцем вживались усі методи та заходи виконання рішення суду, які не потребують звернення стягнення на нерухоме майно боржника та що виконання рішення суду можливо виключно за звернення стягнення на нерухоме майно боржника.

В поданні приватний виконавець Долинський М.М. посилається на те, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлена боржнику ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 28 Закону України Про виконавче провадження , рекомендованим листом за адресою, зазначеному у виконавчому документі. Проте доказів на підтвердження направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та іншої кореспонденції щодо ВП №59873480 суду не надано.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи, що у вказаній квартирі боржника ОСОБА_1 проживає малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відсутні докази надання органом опіки та піклування дозволу на продаж житла, в якому зареєстрована дитина, окрім того на теперішній час відсутні докази щодо направлення боржнику постанов приватного виконавця, а звернення стягнення на нерухоме майно боржника є крайньою мірою, суд приходить до висновку, що подання не підлягає задоволенню, так як є необґрунтованим та заявлене передчасно.

При цьому суд вважає за необхідним зазначити, що розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом. Тому державний/приватний виконавець має право звертатися до суду з відповідним поданням, направленим на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення стільки раз, скільки для цього необхідно, аби виконати судове рішення. Проте це не повинні бути тотожні й аналогічні подання (заяви), які вже судом вирішені.

Аналогічна позиція викладена у постанові ВС від 01.07.2020 року у справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19).

Керуючись ст. ст. 260 - 261, 435 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження , Законом України Про іпотеку , суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича про встановлення порядку виконання рішення Київського районного суду м. Одесі від 16.01.2015 року по справі №520/1382/14-ц, шляхом надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги можуть бути подані через Київський районний суд м. Одеси.

Повний текст ухвали суду складено 24.05.2021 року.

Суддя Васильків О.В.