Ухвала

від 27.05.2021 по справі 1-8/09

ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 1-8/09

провадження № 1-о/691/1/21

У Х В А Л А

27 травня 2021 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

Колегія суддів Городищенського районного суду Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судових засідань ОСОБА_4

за участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9

сторони кримінального провадження:

засуджений ОСОБА_10

захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12

з участю перекладача ОСОБА_13

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Городище заяву засудженого

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Іжевськ Російської Федерації, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, не військовозобов`язаного, раніше судимого вироком Смілянського міського суду Черкаської області від 26 вересня 1995 року засуджений за ч.2 ст.229-6, ст.229-4, 42 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років з конфіскацією майна, звільнено 05 жовтня 1997 року на підставі ст.3 Закону України «Про амністію» від 22 червня 1997 року, вироком Смілянського міського суду Черкаської області від 24 листопада 1998 року засуджено за ч.2 ст.229-6 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, звільнений 20 жовтня 2000 року та вироком Апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2009 року засуджений за ч.1 ст.115, п. 13 ч. 2ст. 115 КК України, ст.70 ч.1 КК України до довічного позбавлення волі

про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2009 року, -

встановила:

До Городищенського районного суду Черкаської області згідно ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 11 травня 2017 року надійшла для розгляду заява засудженого ОСОБА_10 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2009 року, ухваленого Апеляційним судом Черкаської області , як судом першої інстанції відповідно до положень КПК України 1960 року, яким він був засуджений за ч.1 ст.115, п.13 ч.2 ст.115 КК України, із застосуванням ч.1 ст.70 КК України до довічного позбавлення волі. Вказаний вирок ухвалою Верховного Суду України від 09 червня 2009 року залишений без змін. Не погоджуючись із постановленими судовими рішеннями, засуджений ОСОБА_10 звернувся до Апеляційного суду Черкаської області із заявою про перегляд ухваленого вироку Апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2009 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 23 березня 2016 року вище зазначену заяву засудженого ОСОБА_10 повернуто йому та роз`яснено право звернення до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області. Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 21 квітня 2016 року заяву ОСОБА_10 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою суду 01 липня 2016 року відкрито кримінальне провадження та призначено судове засідання на 15 серпня 2016 року. 28 вересня 2016 року, в порядку ст.34 КПК України, кримінальне провадження направлено до Апеляційного суду Черкаської області для визначення підсудності. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 жовтня 2016 року кримінальне провадження за заявою засудженого ОСОБА_10 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2009 року, направлено до Звенигородського районного суду Черкаської області. Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2016 року провадження у справі за заявою ОСОБА_10 відкрито та призначено до судового розгляду. 05 січня 2017 року, згідно ухвали Звенигородського районного суду Черкаської області заяву ОСОБА_10 залишено без задоволення. 30 березня 2017 року Апеляційний суд Черкаської області за результатами перегляду судового рішення по апеляційних скаргах засудженого та його захисників, задоволив їх повністю і ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 05 січня 2017 року скасував, призначив новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції. 11 травня 2017 року, на підставі ухвали Апеляційного суду Черкаської області, заява засудженого ОСОБА_10 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами направлена після вирішення питання про підсудність до Городищенського районного суду Черкаської області. Для розгляду заяви, засуджений ОСОБА_10 етапований із Роменської виправної колонії УДПтСУ в Сумській області №56 (а.с.148 т.4).

Колегією суддів Городищенського районного суду Черккаської області при розгляді заяви засудженого ОСОБА_10 звернуто увагу на невідповідність анкетних даних засудженого, зазначених в самій заяві та матеріалах кримінальної справи і судового провадження, в частині написання його прізвища, як ОСОБА_14 так і ОСОБА_15 . Встановивши дані про особу засудженого, на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 08 листопада 2005 року, колегія суддів, приходить до висновку про необхідність встановлення особи засудженого, як ОСОБА_10 (а.с.98-100 т.2).

Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_10 про перегляд вказаного вироку суду за нововиявленими обставинами, згідно з реєстрацією в суді від 07 червня 2016 року, про скасування його з ухваленням нового виправдувального вироку, на його думку, підставами є: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути.

У доповнення до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду, засуджений ОСОБА_10 22 липня 2017 року, надіслав додаткову заяву, у змісті якої просив допитати, як свідка ОСОБА_16 на підтвердження обставин придбання мотоцикла у ОСОБА_10 у 2005 році.

В обґрунтування своїх доводів засуджений ОСОБА_10 та його захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 посилалися на те, що в ніч з 02 лютого 2008 року на 03 лютого 2008 року ОСОБА_10 було затримано в готелі «Любава» в м.Сміла Черкаської області працівниками міліції, де він перебував з 29 січня 2008 року. При цьому працівники міліції побили його, пограбували, вилучивши речі без офіційного оформлення, а в матеріалах кримінального провадження, зазначено, що ОСОБА_10 був затриманий 05 лютого 2008 року, тобто це було зроблено умисно працівниками міліції з метою штучного створення доказів обвинувачення. Після затримання працівники міліції відвезли його в невідоме місце, а саме на місце приховання трупа за епізодом, який мав місце 2005 року, де йому показували місце на землі і погрожуючи зброєю вимагали запам`ятати його, а в подальшому точно вказати як місце приховання трупу ОСОБА_17 .. Працівники міліції змушували його також вживати алкогольний напій, а у випадку виконання всіх їх вимог обіцяли зберегти життя йому та його матері. Після цього працівники міліції били та катували його, зокрема, електричним струмом, підключаючи до голови електрогенератор «Магнетто». Під час етапування його з ізолятора тимчасового тримання м.Сміла до СІЗО-30 м.Черкаси, було зроблено рентгенівський знімок грудної клітини, з метою можливого туберкульозу. На знімку чітко видно переломи кісток грудної клітини в області серця, а також на відеозаписах слідчих дій видно сліди від тілесного ушкодження на місці переломів ребер в області серця. Також, фізичне та психологічне насильство було застосовано і до його матері ОСОБА_18 , з метою примушування дати неправдиві покази проти нього. Під тиском працівників міліції вона змушена була дати покази, що бачила, як він вбив свою співмешканку ОСОБА_19 .. Працівники міліції погрожували його матері в`язницею, тортурами, заподіянням смерті, а тому підписувала документи, не читаючи їх, як і підписувала чисті аркуші паперу. Слідчий ОСОБА_20 матеріально зацікавив потерпілу ОСОБА_21 , пообіцявши гроші після суду за підпис документів. Вважають, що мало місце зловживання слідчим, іншими працівниками міліції, прокурором під час досудового слідства, що є підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами. Крім того, його невинуватість підтверджують висновки численних експертиз у даній справі, які в суді не досліджувались і не оголошувались, а клопотання про допит експертів відхилялись. З висновку експертизи №0085 вбачається, що характер травм потерпілої ОСОБА_19 свідчить про відсутність наміру заподіяння смерті, тобто про відсутність умислу на вбивство. Відповідно до акту судово-медичної експертизи №038, з моменту настання смерті до початку обстеження 04 лютого 2008 року трупа в морзі, минуло більше ніж 24 год., а не 48 год.. Однак суд не врахував, що в цей час він перебував в готелі «Любава»-на іншому кінці м.Сміла Черкаської області, тобто має алібі на час вбивства ОСОБА_19 .. З висновку іншої експертизи вбачається, що ні крові, ні вирваного волосся в домоволодінні на місці виявлення трупа ОСОБА_19 немає, а отже їй була заподіяна насильницька смерть в іншому місці. Під час судового слідства не допитувалась свідок ОСОБА_22 , а також не були досліджені протоколи її допиту на досудовому слідстві, покази якої могли суттєво вплинути на висновки суду і підтвердити його невинуватість. Щодо епізоду 2005 року, то відповідно до акту судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, відсутня генетична схожість між невідомою людиною, кістки якої було знайдено, і зразками, які були взяті у ОСОБА_21 , матері ОСОБА_17 , це свідчить про те, що кістки невідомої людини не належать колишній його співмешканці ОСОБА_17 , а, тому він не причетний до її вбивства, як і відсутні докази факту її смерті. З висновку експертизи №0306, вбачається, що механізм нанесення тілесних ушкоджень, продемонстрований ним під час відтворення обстановки та обставин подій, не відповідає тілесним ушкодженням виявленим на кістках, які нібито належать ОСОБА_17 .. Також, судом не взято до уваги той факт, що ОСОБА_21 дала покази про те, що її дочка ОСОБА_17 , взявши сумки з продуктами, поїхала на проживання до своїх знайомих ОСОБА_23 , а не до нього, але не зважаючи на таку інформацію, особи, до яких поїхала ОСОБА_17 , не були допитані, хоча вони могли б дати свідчення про долю ОСОБА_17 та можливо про її місцеперебування. З вироку вбачається, що коли ОСОБА_21 передали останки дочки, серед яких були волосся та череп, вона з упевненістю впізнала в них дочку по волоссю та по черепній кістці. Вважає, що таке впізнання є неможливим і абсурдним з очевидних причин, це свідчить про імовірні завідомо неправдиві показання потерпілої. Мотоцикл на якому в 2005 році він вивозив за місто тіло ОСОБА_17 , вже починаючи з середини літа 2004 року не належав йому і у володінні та користуванні не перебував. В доповненні до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2009 року засуджений зазначив, що у його власності був мотоцикл МТ-10 Днепр, а не К-750 М, а на момент вчинення епізоду 2005 року у його власності взагалі не було жодного мотоциклу, що підтверджується листом Регіонального сервісного центру МВС України в Черкаській області від 11 травня 2016 року. Його покази про те, що нібито вивозив труп ОСОБА_17 на мотоциклі К-750 М були надані ним внаслідок фізичного та психологічного тиску з боку працівників міліції. Щодо відсутності генетичної схожості між невідомою людиною, кістки якої було знайдено, і зразками, які були взяті у ОСОБА_21 , матері ОСОБА_17 , ця обставина підтверджується також висновком експерта від 19 березня 2008 року №12-95, відповідно до якого, в результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_21 (об`єкт 1). У зв`язку з відсутністю піхвових оболонок цибулин волосся (об`єкт №2) воно непридатне для молекулярно-генетичного дослідження (аналізу ядер ДНК). Відповісти на питання про біологічне споріднення ОСОБА_21 по відношенню до решток трупу буде можливо після надання інших експериментальних зразків (кістки) для порівняння. Висновком експерта від 25 червня 2008 року, відповідно до якого «Генетичні ознаки трьох ребер та стегнової кістки (об`єкти №№1-4) не встановлені,тому висловитись щодо біологічної спорідненості між ОСОБА_21 та особою, якій належать надані рештки, не є можливим». Судами не взято до уваги і не перевірено показання ОСОБА_21 показання зафіксовані в протоколі її допиту від 07 лютого 2008 року, а саме, що тілесних ушкоджень не бачила на тілі ОСОБА_24 , її дочка поїхала до ОСОБА_25 та з приводу зникнення дочки, до міліції не зверталась, так як люди казали, що бачили її в м.Києві. Також, засуджений вважає, що судами не взято до уваги і суперечності в показаннях ОСОБА_18 , які можливо пояснити тиском з боку працівників міліції, зокрема в поясненнях від 03 лютого 2008 року вона зазначила, що її син працював сторожем, утримував і забезпечував ОСОБА_19 , але бачила, щоб він бив ОСОБА_19 , але випадково побачила її труп коли вже ОСОБА_10 зібрався і поїхав, сказавши, що на роботу, а 04 лютого 2008 року вона вже змінила показання зазначивши, що її син алкоголік, який ніколи і ніде не працював і все життя сидів у неї на шиї, зібрався і пішов в готель, а не на роботу. Механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_17 та ОСОБА_19 , продемонстрований ним під час відтворення обстановки та обставин події, не відповідає виявленим у потерпілих тілесним ушкодженням, що підтверджується відповідною додатковою судово-медичною експертизою.

В судовому засіданні засуджений ОСОБА_10 та його захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 подану заяву підтримали, просили переглянути вирок Апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2009 року за нововиявленими обставинами і ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_10 у пред`явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст.115 КК України, п.13 ч.2 ст.115 КК України, остільки в ході досудового слідства та судового розгляду були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, пов`язані зі штучним створенням доказів його винуватості у вбивстві. Вважають, що кримінальна справа щодо нього була сфальсифікована, а дії кваліфіковано не вірно, без урахування ознак ч.2 ст.121 КК України.

Потерпіла ОСОБА_26 до Городищенського районного суду Черкаської області не прибула, будучи належним чином повідомленою, згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №1950201515809 від 01 червня 2017 року, №1950201515957 від 02 червня 2017 року, №1950201623350 від 27 вересня 2017 року, №1950201623350 від 04 листопада 2017 року, №1950201701319 від 05 грудня 2017 року, №1950201735353 від 06 лютого 2018 року, №1950201833533 від 20 березня 2018 року, №1950201352126 від 19 квітня 2018 року, №1950201983241 від 12 вересня 2018 року, №1950201969575 від 13 листопада 2018 року, №1950202071530 від 17 грудня 2018 року, №1950202161725 від 18 березня 2019 року, №1950202181505 від 08 квітня 2019 року, №1950202280627 від 19 серпня 2019 року, №1950202306790 від 18 вересня 2019 року, №1950202378082 від 03 грудня 2019 року, проте взяла участь в судових засіданнях Апеляційного суду Черкаської області та Звенигородського районного суду Черкаської області, до яких подала письмові клопотання про розгляд у її відсутності і заперечення вимог заявника.

Колегія суддів, прийшла до висновку про можливість розгляду заяви про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами у її відсутності з врахуванням положень ст.466 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_21 за фактом смерті участі у судовому засіданні не приймає (а.с.186 т.5).

Прокурор заперечив проти задоволення заяви засудженого, просив відмовити у її задоволенні, оскільки наведені засудженим обставини не можна вважати нововиявленими, так як всі вони були наявні на час розгляду по суті кримінальної справи за його обвинуваченням, були предметом розгляду, як у Апеляційному суді Черкаської області, так і у Верховному Суді України, який залишив вирок суду без змін.

Свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18 в судове засідання викликалися та повідомлені належним чином про участь в судових засіданнях, за клопотанням засудженого, для проведення допиту в якості свідків. Згідно з наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, свідок ОСОБА_18 померла (а.с.35 т.7), свідок ОСОБА_22 за вказаною адресою не проживає, застосовані колегією суддів приводи, залишились без виконання. Допит свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 проведено.

Заслухавши учасників судового процесу, свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , враховуючи неприбуття належним чином повідомлених потерпілих та свідків, розглянувши заяви та клопотання учасників процесу, вивчивши матеріли кримінальної справи і судового провадження, оцінивши доводи заяви про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами, дослідивши докази, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Так, вироком Апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2009 року ОСОБА_10 засуджений за ч.1 ст.115 КК України, п.13 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі, остільки на початку 2005 року у вечірній час в м.Сміла Черкаської області, за місцем проживання по АДРЕСА_1 , в приміщенні будинку, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на грунті особистих неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_17 , з якою періодично проживав, та які виникли під час спільного розпивання спиртних напоїв і сварки між ними з побутових питань, умисно з метою вбивства потерпілої, наніс декілька ударів поліном по голові ОСОБА_17 , яка померла на місці внаслідок завданих тілесних ушкоджень у вигляді лінійного перелому кісток склепіння та основи черепа справа, поширеної субдуральної гематоми над лівою півкулею головного мозку із переходом на її основу, крововиливу в товщу лівої півкулі головного мозку. На наступний день, з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин та приховати його сліди, ОСОБА_10 вивіз на своєму мотоциклі К-750 М з боковим причіпом труп ОСОБА_17 до яру, на відстані 200 метрів від мосту через річку Гнилий Ташлик по вул.Кармелюка м.Сміла Черкаської області та 20 метрів від краю проїздної частини вул.Мічуріна с.В.Яблунівка Смілянського району Черкаської області, де заховав в природній ямі, засипавши сміттям.

Крім того, ОСОБА_10 , наприкінці січня 2008 року у вечірній час в м.Сміла Черкаської області, в приміщенні будинку за місцем проживання по АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на грунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_29 , з якою періодично співмешкав, та які виникли під час сумісного розпивання спиртних напоїв і сварки між ними з побутових питань, діючи повторно з метою вбивства потерпілої умисно наніс їй декілька ударів кулаком по голові та близько дев`яти ударів ступнею ноги по тулубу та кінцівкам ОСОБА_29 , яка померла на місці внаслідок завданих їй тілесних ушкоджень зокрема у вигляді травматичного розриву печінки та черевини, крововиливу в черевну порожнину. Після чого, намагаючись уникнути відповідальності за вчинений злочин та приховати його сліди, ОСОБА_10 , виніс труп ОСОБА_29 в сарай, розташований на території того ж будинковолодіння, а через декілька днів помістив труп в мішки, перемотав дротом, виніс із сараю і поклав біля стіни будинку, де труп було виявлено 03 лютого 2008 року, а сам переховувався в готелі до затримання 05 лютого 2008 року.

Судовий розгляд заяви засудженого ОСОБА_10 про перегляд вироку за ново виявленими обставинами, здійснено колегією суддів, згідно до вимог ст.459 КПК України з детальною перевіркою вказаних засудженим підстав. В ході судового розгляду, засуджений намагався, неодноразово, збільшити межі для перегляду вироку суду, шляхом заявлення клопотань про дослідження і вивчення судом інших доказів у справі, зміну кваліфікації його дій та кваліфікації за іншим видом злочину КК України, постановлення виправдувального вироку, проте такі, колегією суддів, вивчалися , обговорювалися з учасниками процесу, оцінювалися в сукупності з обставинами та матеріалами кримінальної справи, про що ухвалювалися відповідні, належні, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства процесуальні рішення з роз`ясненням засудженому його процесуальних прав та обов`язку колегії суддів дотримуватись норм процесуального законодавства при розгляді відповідної категорії заяв (а.с.18-21, 80-85, 89-98, 105-108, 118-119, 124-128, 145-150, 159-162, 175-203, 216-225 т.4; а.с. 9-27, 170-174 т.5; а.с.24-27, 46-62 т.6; а.с.100, 144-163, 172-200, 230-247 т.7; а.с. 1-28, 60-89, 95-96 т.8).

Відповідно до ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. При цьому зазначена норма закону містить вичерпний перелік таких обставин, зокрема: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншою правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом; 5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. Обставини, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування.

Нововиявлені обставини - це встановлені розслідуванням або вироком суду, що набрав законної сили, і викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час здійснення провадження, не допускається.

Відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства - штучне створення чи підроблення доказів, а також завідомо неправдиві показання підозрюваного, обвинуваченого, на яких грунтується вирок, можуть бути підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, якщо вони спричинили постановления необгрунтованого або незаконного судового рішення. Такі нововиявлені обставини, як штучне створення або підроблення доказів, зловживання слідчого, прокурора повинні бути установлені вироком суду, а при неможливості його постановления - матеріалами розслідування.

За результатами розгляду заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, колегія суддів, приходить до висновку, що вимоги засудженого ОСОБА_10 щодо необхідності перегляду вироку Апеляційного суду Черкаської області зводяться до переоцінки доказів та перекваліфікацію його дій за іншою статтею КК України, які вже досліджувалися апеляційним судом при винесенні вироку та касаційним судом при перегляді вироку апеляційного суду від 13 лютого 2009 року. ОСОБА_10 вказує на штучність створення доказів, проте, колегія суддів зазначає, що, суд не має права повторно переоцінювати наявні у кримінальній справі докази, а також не має права давати оцінку певним, з точки зору заявника, порушенням норм матеріального і процесуального закону, які були допущені в ході досудового слідства чи судового розгляду справи, як він вважає, оскільки таке право виключно належить лише суду вищої інстанції, а саме Верховного Суду, який переглядав судове рішення в порядку його оскарження (Верховний Суд України). Доводи засудженого про те, що в ході досудового слідства та/або судового розгляду справи штучно створено докази, з метою безпідставного обвинувачення, за своїм змістом є твердженням про вчинення відносно нього окремого тяжкого злочину, оскільки штучне створення або підроблення (фальсифікація) доказів, поєднане з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину, є окремим тяжким злочином, який передбачений ч. 2 ст. 372 КК України, а тому факт такого штучного створення або підроблення доказів має бути підтверджений чинним вироком суду або результатами розслідування за цим фактом.

Викладені у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду доводи засудженого та його захисників, на думку колегії суддів, є намаганням засудженого повторно оскаржити чинний вирок суду стосовно нього, і не є по своїй суті нововиявленими обставинами.

Так, при перевірці доводів засудженого та його захисників про відсутність у ОСОБА_10 , на час інкримінованих йому дій у 2005 році мотоцикла К-750 М з боковим причіпом та наявності мотоцикла МТ-10Днепр, колегією суддів, як і попереднім складом колегії суддів Звенигородського районного суду Черкаської області, було встановлено, що згідно інформаційного листа Регіонального сервісного центру в Черкаській області за 2016 рік (а.с.138 т.4), Регіонального сервісного центру в Черкаській області 06 жовтня 2016 року (а.с.160 т.4) та Регіонального сервісного центру в Черкаській області від 12 лютого 2016 року, дані про реєстрацію мотоцикла марки К-750 М в період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2015 року реєстраційно-екзаменаційними підрозділами Черкаської області за громадянином ОСОБА_10 відсутні, зазначений транспортний засіб не реєструвався, не перереєстровувався і згідно АІС «ДАІ-2000» Черкаської області та НАІС ГСЦ МВС України мотоцикл марки МТ-10Дніпро в період з 01 січня 2004 року по 12 лютого 2016 року, реєстраційно-екзаменаційними підрозділами Черкаської області на громадянина ОСОБА_30 не перереєстровувався, надати інформацію щодо доручення, номерного знаку мотоцикла, нового власника мотоцикла не має можливості (а.с.4 т.4). Така інформація, ніяким чином не спростовує доводи засудженого про відсутність у його користуванні мотоцикла з відповідною маркою. Засуджений у заяві до суду про перегляд вироку за нововиявленими обставинами просив допитати свідка ОСОБА_16 , як особу, яка придбала за дорученням у нього мотоцикл, проте під час судового розгляду змінив позицію та пояснив, що припустився помилки і доцільно викликати для допиту в якості свідка ОСОБА_31 .. З метою повного вивчення обставин, які засуджений вважає ново виявленими, колегія суддів перевірила такі. Проведений у судовому засіданні допит свідка ОСОБА_32 з цього питання, був не інформативний, та не підтвердив показів засудженого про придбання мотоцикла, шляхом належної реєстрації у відповідних установах та оформлення доручення у приватного нотаріуса ОСОБА_27 , остільки посвідчив, що не він, а його син ОСОБА_16 займається придбанням і ремонтом мотоциклів. Провівши і допит свідка ОСОБА_27 , який працює приватним нотаріусом м.Сміла, клопотання щодо допиту якого не зазначалося серед обставин, які на думку засудженого є ново виявленими, колегія суддів не отримала підтверджень про вчинення ним дій, пов`язаних із оформленням доручень від імені ОСОБА_10 ..

У судовому засіданні 27 травня 2021 року, колегією суддів, було розглянуто і заяву свідка ОСОБА_18 від 28 січня 2021 року, яка надіслана на адресу Городищенського районного суду Черкаської області від засудженого з місця його тимчасового утримання в Державній Установі «Черкаський слідчий ізолятор» про проведення допиту повторно, з підстав неправдивої дачі таких суду раніше (том 8). При цьому звернуто увагу, що про факт смерті ОСОБА_18 , колегія суддів була інформована, як і засуджений, з поштової кореспонденції на адресу суду в раніше проведеному судовому засіданні, та сам засуджений, не зміг пояснити обставин написання заяви та надіслання саме йому, а не до суду, з огляду на вірно вказану адресу такого свідком ОСОБА_18 ..

Засудженим ОСОБА_10 , в порушення вимог п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК України, у заяві не було зазначено обставини, що могли вплинути на судове рішення, які не були відомі та не могли бути відомі суду та заявнику, під час судового розгляду, і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути, а також їх обгрунтування.

При прийнятті рішення, за результатами розгляду заяви засудженого, колегія суддів, застосовує і практику Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмежене. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. І хоча, прийняття такого рішення прямо не передбачено процесуальним законом, проте воно відповідає вимогам розумності й справедливості.

За змістом кримінального процесуального закону за нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті тільки рішення суду, що набрали законної сили і якими закінчено розгляд провадження. Такий висновок містить Постанова Верховного Суду від 09.10.2018 року за справою № 11-о/79615/2017 (провадження № 51-942 км18).

Відповідно до ст. 467 КПК України, за наслідками кримінального провадження за нововиявленими обставинами суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення.

При цьому суд відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України враховує практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, рішення в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, в якому, зокрема, зазначено, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Кримінальне провадження за виключними обставинами являє собою форму перегляду рішень судів, що набрали законної сили. За своїм змістом ця стадія кримінального процесу виступає як механізм, що доповнює звичайні заходи забезпечення правосудності судових рішень у кримінальних справах. Цей вид провадження має резервне значення та використовується лише у випадку, якщо вичерпані всі інші допустимі засоби процесуально-правового захисту. При цьому, приймаючи рішення за заявою, колегія суддів, враховує, що згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини. Згідно до практики Європейського Суду з прав людини, згідно якої право на суд, є одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (п.37 рішення ЄСПЛ у справі "Мушта проти України", заява № 8863/06). Крім того, кримінальне провадження за виключними обставинами являє собою форму перегляду рішень судів, що набрали законної сили. За своїм змістом ця стадія кримінального процесу виступає як механізм, що доповнює звичайні заходи забезпечення правосудності судових рішень у кримінальних справах. Цей вид провадження має резервне значення.

В судових дебатах та у виступі з останнім словом, засуджений ОСОБА_10 зазначив, що свою вину у вчиненні злочину визнає лише за ч.1 ст.115 КК України і ч.2 ст.121 КК України, та не згідний із кваліфікацією дій за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, щиро кається у вчинених кримінальних діяннях, не бажав настання негативних наслідків у виді смерті для потерпілих і просить його виправдати та зарахувати термін відбуття покарання, як відбутий. Колегією суддів, у зв`язку з такою позицією засудженого, оголошеної і під час судових засідань, неодноразово було роз`яснено про розгляд заяви щодо перегляду вироку суду лише за наявності нововиявлених обставин, остільки питання кваліфікації його дій були предметом перевірки судом касаційної інстанції.

Враховуючи, що заява ОСОБА_10 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами містить доводи стосовно незгоди з доказами на яких грунтується вирок Апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2009 року і не містить обставин, які могли вплинути на судове рішення, і не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, колегія суддів, не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст.459,467 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Заяву ОСОБА_10 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Черкаської області від 13 лютого 2009 року, ухваленого Апеляційним судом Черкаської області як судом першої інстанції відповідно до положень КПК України 1960 року, яким він був засуджений за ч.1 ст.115 КК України, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до судової палати в кримінальних справах Черкаського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк на оскарження ухвали обчислюється з часу вручення її копії.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3