Ухвала

від 27.05.2021 по справі 916/543/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/543/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Одесатеплокомуненерго"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 (головуючий суддя Колоколов С. І., судді Головей В. М., Принцевська Н. М.)

у справі № 916/543/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Одесатеплокомуненерго"

до 1) Одеської міської ради і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Транском строй",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Департамент комунальної власності Одеської міської ради,

про визнання протиправними і скасування рішень, визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2020 рішенням Господарського суду Одеської області, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі № 916/543/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 30.03.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 19.04.2021 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме - вказано на необхідність навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження із, зокрема (але не виключно), наданням доказів отримання копії оскаржуваної постанови (зокрема, копії поштового конверта), а також усуненням зазначених у цій ухвалі недоліків документів, які можуть підтвердити дійсну дату направлення касаційної скарги на адресу Верховного Суду, приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України і надання доказів про сплату судового збору у розмірі 12 612 грн.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 11.05.2021 надіслав до суду заяву про усунення недоліків разом із касаційною скаргою у новій редакції, додав докази про сплату судового збору, а також долучив докази про отримання копії оскаржуваної постанови

У касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків та касаційної скарги у новій редакції) скаржник вказав пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, як підставу касаційного оскарження.

Проте, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник жодним чином у контексті вказаної підстави касаційного оскарження не вказав, у чому саме полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права (якої саме) та як саме ця норма права судом апеляційної інстанцій була застосована неправильно. Водночас наведення в касаційній скарзі посилання на відсутність висновку Верховного Суду без взаємозв`язку з посиланням на неправильне застосування або тлумачення зазначених правових норм при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не може свідчити про належне викладення підстав касаційного оскарження судового рішення згідно з пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про формальний підхід до її оформлення, невиконання вимог ухвали Верховного Суду від 19.04.2021 у цій справі та порушення вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтування касаційної скарги доводами, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права під час ухвалення спірних рішень, саме по собі ще не вказує на можливість відкриття касаційного провадження. Процесуальне законодавство визначає обов`язковий перелік вимог, яким має відповідати касаційна скарга, зокрема, викладення підстави (підстав) касаційного оскарження. Верховний Суд наголошує, що у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". З метою виконання зазначених функцій і встановлений виключний перелік підстав оскарження. Водночас дотримання положень частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України полягає не тільки у зазначенні підстави, а і повного розкриття доводів скарги у відповідності до змісту підстави. Визначення та обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження є ключовим при зверненні до суду касаційної інстанції, адже має на меті довести вагомість порушень судами попередніх інстанцій, за яких не здійснення розгляду справи не сприятиме сталості практики Верховного Суду.

У свою чергу, без належного зазначення зв`язку застосування конкретної норми права Верховним Судом із подібними правовідносинами, які мають бути чіткими та виокремленими, не може бути визнано, що у касаційній скарзі викладені передбачені підстави для касаційного оскарження.

Інші викладені в касаційній скарзі доводи (хоч і містять посилання на судові рішення Верховного Суду та відсутність представника скаржника у судовому засіданні) не обґрунтовані посиланнями на відповідні пункти частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України і зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу, що посилання скаржника на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права під час ухвалення спірних рішень саме по собі ще не вказує на можливість відкриття касаційного провадження. Процесуальне законодавство визначає обов`язковий перелік вимог, яким має відповідати касаційна скарга, зокрема, викладення підстави (підстав) касаційного оскарження. Верховний Суд наголошує, що у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". З метою виконання зазначених функцій і встановлений виключний перелік підстав оскарження. Водночас дотримання положень частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України полягає не тільки у зазначенні підстави, а і повного розкриття доводів скарги у відповідності до змісту підстави.

Визначення та обґрунтування підстави (підстав) касаційного оскарження є ключовим при зверненні до суду касаційної інстанції, адже має на меті довести вагомість порушень судами попередніх інстанцій, за яких нездійснення розгляду справи не сприятиме сталості практики Верховного Суду.

Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Частиною п`ятою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство "Одесатеплокомуненерго" не усунуло недоліки в частині приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга вважається неподаною та підлягає поверненню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Одесатеплокомуненерго" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 у справі № 916/543/20 повернути скаржникові.

2. Копію касаційної скарги разом з оригіналами додатків надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил