Постанова

від 31.05.2021 по справі 638/9228/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 травня 2021 року

м. Київ

справа № 638/9228/18

провадження № 61-4597св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 рокуу складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлаки І. В., Маміної О. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист особистих немайнових прав: честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист особистих немайнових прав: честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.

Свій позов позивач мотивує тим, що має статус адвоката, водночас є кредитором у справі № 922/482/16 Господарського суду Харківської області, як фізична особа, якій не виплатили кошти при звільненні 19 січня 2015 року з посади директора ТОВ Пульсар-92 , код за ЄДРПОУ 14076449.

До Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Харківської області 19 червня 2017 року надійшло звернення від слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - СУ ГУНП в Харківській області) від 13 травня 2017 року № 10347 за підписом ОСОБА_4 . Як зазначає ОСОБА_4 на сторінці 1 абзац 2 листа від 13 травня 2017 року № 10347: Досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 08 серпня 2014 року по 27 жовтня 2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ Пульсар-92 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за попередньою змовою з головним бухгалтером зазначеного підприємства ОСОБА_5 , зловживаючи довірою засновників зазначеного підприємства, шляхом підробки документів, заволоділи майном ТОВ Пульсар-92 , а саме: нежитловим приміщенням 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. В-1 в м. Харкові, а також грошовими коштами зазначеного підприємства, внаслідок чого засновникам ТОВ Пульсар-92 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була спричинена майнова шкода. Крім цього, 15 квітня 2015 року в період часу з 19:20 до 21:37 год ОСОБА_1 за попередньою змовою з групою невстановленнх осіб, знаходячись в нежитлових приміщеннях 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. В-1 загальною площею 852,3 кв. м на АДРЕСА_2 , таємно викрала горизонтально-фрезерні та вертикально-фрезерні верстаки по металу у кількості 4 шт, які належать ТОВ Пульсар-92 , чим спричинили зазначеному підприємству майнову шкоду .

Рішенням від 05 вересня 2017 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Харківської області відмовила в порушенні дисциплінарної справи.

У підтвердження своїх доводів ОСОБА_4 долучив до листа від 13 травня 2017 року № 10347 витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, у якому зафіксовано, що 02 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Національної поліції та здійснив повідомлення, а саме: в період з 08 серпня 2014 року по 27 жовтня 2014 рік ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ Пульсар-92 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 за попередньою змовою з головним бухгалтером зазначеного підприємства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зловживаючи довірою засновників зазначеного підприємства, шляхом підробки документів, заволоділи майном ТОВ Пульсар-92 , а саме: нежитловим приміщенням 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. В-1 в м. Харкові, а також грошовими коштами зазначеного підприємства, внаслідок чого засновникам ТОВ Пульсар-92 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була спричинена майнова шкода. 16 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Національної поліції з заявою, де здійснив повідомлення, а саме: 15 квітня 2015 року в період часу з 19:20 до 21:37 год ОСОБА_1 за попередньою змовою з групою невстановлених осіб, знаходячись в нежитлових приміщеннях 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. В-1 , загальною площею 852,3 кв. м на АДРЕСА_2 , таємно викрала горизонтально-фрезерні та вертикально-фрезерні верстаки по металу, у кількості 4 шт, які належать ТОВ Пульсар-92 , чим спричинили зазначеному підприємству майнову шкоду.

Заява ОСОБА_3 від 02 квітня 2015 року внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною третьою статті 190 КК України, заява ОСОБА_2 від 16 квітня 2015 року внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною другою статті 185 КК України.

Позивач зазначає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звинуватили її у завданні шкоди ТОВ Пульсар-92 , якого в Україні не існує (за кодом ЄДРПОУ). Дії братів ОСОБА_2, які на думку позивача переслідують її з листопада 2014 року, з метою нездійснення з нею розрахунку по заробітній платні при звільненні, спрямовані на її дискредитацію як адвоката, порушують її права, як громадянина України та завдають їй моральних страждань.

Також, позивач зазнає про втрату нормальних життєвих зв`язків, потенційних клієнтів, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації її життя та життя членів її сім`ї, до складу якої входять батьки пенсіонери та двоє синів, один з яких є неповнолітнім.

Позивач просила визнати недостовірними такими, що не відповідають дійсності, порушуючи її права свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію заяву ОСОБА_3 від 02 квітня 2015 року, а саме: В період з 08 серпня 2014 року по 27 жовтня 2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ Пульсар-92 , код за ЄДРПОУ 37658518, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за попередньою змовою з головним бухгалтером зазначеного підприємства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зловживаючи довірою засновників зазначеного підприємства, шляхом підробки документів, заволоділи майном ТОВ Пульсар-92 , а саме: нежитловим приміщенням 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. В-1 в м. Харкові, а також грошовими коштами зазначеного підприємства, внаслідок чого засновникам ТОВ Пульсар-92 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була спричинена майнова шкода .

Визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушуючи права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію заяву ОСОБА_2 від 16 квітня 2015 року, а саме: 15 квітня 2015 року в період часу з 19:20 до 21:37 год ОСОБА_1 за попередньою змовою з групою невстановлених осіб, знаходячись в нежитлових приміщеннях 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. В-1 загальною площею 852,3 кв. м на АДРЕСА_2 , таємно викрала горизонтально-фрезерні та вертикально- фрезерні верстаки по металу, у кількості 4 шт, які належать ТОВ Пульсар-92 , код за ЄДРПОУ 37658518, чим спричинили зазначеному підприємству майнову шкоду .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 червня 2019 року у складі судді Подус Г. С. позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист особистих немайнових прав: честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди задоволено.

Визнано недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушуючи права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію заяву ОСОБА_3 від 02 квітня 2015 року, а саме: В період з 08 серпня 2014 року по 27 жовтня 2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ Пульсар-92 , код за ЄДРПОУ 37658518, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за попередньою змовою з головним бухгалтером зазначеного підприємства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зловживаючи довірою засновників зазначеного підприємства, шляхом підробки документів, заволоділи майном ТОВ Пульсар-92 , а саме: нежитловим приміщенням 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. В-1 в м. Харкові, а також грошовими коштами зазначеного підприємства, внаслідок чого засновникам ТОВ Пульсар-92 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була спричинена майнова шкода .

Визнано недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушуючи права, свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію заяву ОСОБА_2 від 16 квітня 2015 року, а саме: 15 квітня 2015 року в період часу з 19:20 до 21:37 год ОСОБА_1 за попередньою змовою з групою невстановлених осіб, знаходячись в нежитлових приміщеннях 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. В-1 загальною площею 852,3 кв. м на АДРЕСА_2 , таємно викрала горизонтально-фрезерні та вертикально- фрезерні верстаки по металу, у кількості 4 шт, які належать ТОВ Пульсар-92 , код за ЄДРПОУ 37658518, чим спричинили зазначеному підприємству майнову шкоду .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 загальну суму 50 000,00 грн завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 загальну суму 50 000,00 грн завданої моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано доведеністю позовних вимог ОСОБА_1 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Заочне рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав: честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди скасовано.

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист особистих немайнових прав: честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 585,80 грн у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 реалізував своє право на звернення, передбачене статтею 40 Конституції України, що не можна вважати поширенням недостовірної інформації. Звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів не може розглядатися як дії, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки таке звернення здійснене в рамках закону і спрямоване на захист та відновлення порушених конституційних прав заявника. Обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатись поширенням інформації, як обов`язковий елемент юридичного складу правопорушення, для складу якого є необхідним наявність сукупності обставин, що можуть бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації особи. Також відсутні докази, які б доводили, що зазначена відповідачем інформація про кримінальне провадження, на яку посилається ОСОБА_1 , мотивована цілеспрямованими діями, направленими на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача. У зв`язку з відмовою в позовних вимогах про захист честі, гідності та ділової репутації позивачу, вимоги щодо стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Дзержинського районного суду м. Харкова.

29 березня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18, провадження № 12-110гс19.

У касаційній скарзі зазначено, що суд апеляційної інстанції проігнорував наявні в матеріалах справи докази.

Доводи інших учасників справи

У травні 2020 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 02 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Національної поліції та здійснив повідомлення, а саме: в період з 08 серпня 2014 року по 27 жовтня 2014 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ Пульсар-92 , код за ЄДРПОУ 37658518, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за попередньою змовою з головним бухгалтером зазначеного підприємства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зловживаючи довірою засновників зазначеного підприємства, шляхом підробки документів, заволоділи майном ТОВ Пульсар-92 , а саме: нежитловим приміщенням 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. В-1 в м. Харкові, а також грошовими коштами зазначеного підприємства, внаслідок чого засновникам ТОВ Пульсар-92 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була спричинена майнова шкода.

16 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Національної поліції з заявою, якою здійснив повідомлення, а саме: 15 квітня 2015 року в період часу з 19:20 до 21:37 год ОСОБА_1 за попередньою змовою з групою невстановлених осіб, знаходячись в нежитлових приміщеннях 1-го поверху № 26а-:-26с в літ. В-1, загальною площею 852,3 кв. м на АДРЕСА_2 , таємно викрала горизонтально-фрезерні та вертикально-фрезерні верстаки по металу, у кількості 4 шт, які належать ТОВ Пульсар-92 , чим спричинили зазначеному підприємству майнову шкоду.

Заява ОСОБА_3 від 02 квітня 2015 року внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною третьою статті 190 КК України, заява ОСОБА_2 від 16 квітня 2015 року внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною другою статті 185 КК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною першою статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань кореспондує обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з частиною першою статті 28, частиною четвертою статті 32 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Статтею 297 ЦК України передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 30 березня 2020 року у справі № 523/9870/18-ц (провадження № 61-20095св19).

Позов про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Тлумачення статті 40 Конституції України свідчить, що у випадку, коли особа звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (частина перша статті 1 Закону України Законом України Про звернення громадян ).

У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 752/5766/16-ц (провадження № 61-9541св19) зазначено, що у разі, якщо особа звертається до юридичної особи із зверненням про проведення перевірки певних обставин і в якому міститься та чи інша інформація, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою права, передбаченого Законом України Про звернення громадян , а не поширення недостовірної інформації.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з рішенням Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу 1963 року (стаття 7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, заявниця могла обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до нового Цивільного кодексу 2003 року. Така правова позиція підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду від 27 лютого 2009 року (SIRYK v. UKRAINE, N 6428/07, § 37, ЄСПЛ, від 31 березня 2011 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з метою перевірки компетентними органами незаконних, на його думку, дій звернувся із заявою до правоохоронних органів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_2 реалізував своє право на звернення, передбачене статтею 40 Конституції України, що не можна вважати поширенням недостовірної інформації.

Звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів не може розглядатися як дії, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача, оскільки таке звернення здійснене в рамках закону і спрямоване на захист та відновлення порушених конституційних прав заявника.

Обставини, на які посилається позивач, не можуть вважатись поширенням інформації, як обов`язковий елемент юридичного складу правопорушення, для складу якого є необхідним наявність сукупності обставин, що може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації особи.

Також відсутні докази, які б доводили, що зазначена відповідачем інформація про кримінальне провадження, на яку посилається ОСОБА_1 , мотивована цілеспрямованими діями, направленими на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 , провадження № 12-110гс19 , є безпідставними, оскільки у цій справі наявні інші фактичні обставини, зокрема поширення інформації відбулося за допомогою телебачення, а не у зверненнях до правоохоронних органів.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України , Рябих проти Російської Федерації , Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. В. Литвиненко