Рішення

від 01.06.2021 по справі 536/1123/18

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1123/18

Провадження № 2/536/14/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Колотієвського О.О.,

при секретарі - Пасєчніковій В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сільськогосподарський кооператив Іскра , ПП Агрофірма Недогарська про визнання договору емфітевзису недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позов зокрема обґрунтовано тим, що він, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №001450, виданого Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 10.09.2003 р., є власником земельної ділянки, площею 1,0140 га, кадастровий номер 5322483800:06:000:0070, яка розташована на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана земельна ділянка з 2012-го року знаходилась у оренді СК "Іскра", кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_2 .

У серпні 2016-го року йому потрібні були гроші на лікування у сумі 30000 грн., власних коштів він не мав, позичити було ні у кого, тому, він звернувся за допомогою до вищезгаданого орендаря, юрист якого ОСОБА_3 запропонував йому виділити вказану суму взамін укладення нового договору оренди вказаної земельної ділянки, але вже на більш триваліший строк - 80 років, він змушений був погодитись, оскільки, знаходився у тяжких обставинах.

15 серпня 2016 року вищезгаданий юрист СК "Іскра" надав йому для підпису два примірники Договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 15.08.2016 р., які він підписав.

Вважає, що вказаний Договір є таким, що є укладеним під впливом тяжких обставин, та на невигідних для нього умовах, оскільки, орендна плата на таку земельну ділянку на теперішній час складає 8000-9000 грн. на рік, тобто, навіть без врахування росту нормативної грошової оцінки землі та індексації орендної плати на рівень інфляції за 80 років він та його спадкоємці повинні були б отримати близько 640000 грн., в той же час, за спірним договором емфітевзису сума оплати за час його дії складає лише 15000 грн, тобто, за 80 років заплачено стільки, скільки за звичайним договором оренди він отримав би за 3-4 роки. Таким чином, Договір є кабальним та вочевидь несправедливим щодо нього, і за відсутності гострої потребі у грошових коштах на лікування він його ніколи б не укладав.

На підставі вищевикладеного просив суд ухвалити рішення, яким:

- визнати недійсним з дня його вчинення Договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 15.08.2016 р. укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 . ІПН НОМЕР_1 , предметом якого є право користування земельною ділянкою, площею 1,0140 га, кадастровий номер 5322483800:06:000:0070, яка розташована на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.

- стягнути з відповідача судовий збір.

У відзиві на позов відповідач вказав, що при укладанні спірного договору волевиявлення позивача відповідало його внутрішній волі та було спрямоване на реальне настання правових наслідків, а саме - передача в користування земельної ділянки та отримання від цього прибутку, в тому розмірі, в якому сторонами Договору досягнуто згоди.

В свою чергу, позивачем не доведено факт вчинення ним спірного Договору впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.

За вищевикладених підстав просив суд відмовити в задоволенні позову.

У поясненнях щодо позову, представник третьої особи вказав, що позивачем не доведено факт вчинення ним спірного Договору під впливом тяжкої для нього обставини, а укладання договору відповідало його внутрішній волі та було спрямоване на реальне настання правових наслідків передбачених договором.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволення позову.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить наступного висновку.

Так, судом встановлено, що позивач на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №001450, виданого Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 10.09.2003 р., є власником земельної ділянки, площею 1,0140 га, кадастровий номер 5322483800:06:000:0070, яка розташована на території Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана земельна ділянка з 2012-го року знаходилась у оренді СК "Іскра", кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_2 .

15 серпня 20І6 року між выдповідачем та позивачем був укладений Договір про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Позивач вказував, що вказаний договір був укладений у зв`язку з тяжкими обставинами та на заздалегідь невигідних умовах.

Надаючи оцінку вказаним обставинами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.233 ЦК, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року №9, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Як свідчить тлумачення частини першої статті 233 ЦК України умовами, існування яких надає підстави особі звертатися до суду, а суду - виносити рішення про визнання правочину недійсним є:

а) наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин;

б) те, що цей правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто, для визнання правочину недійсним на підставі ч.1 ст. 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника і , за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини. Основною ознакою правочину, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, є те, що він повинен бути вчинений саме для усунення або зменшення цих тяжких обставин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Такі висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі №507/1084/17.

Згідно з розділом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.01.2017 року Аналіз окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними для того щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених ст.233 ЦК, позивачу в сукупності необхідно послатися на такі підстави, які будуть використанні в суді як докази, зокрема:

1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини;

2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин;

3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення в судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні.

Позивач, на підтвердження тяжких обставин надав суду виписку із медичної картки ОСОБА_4 , датованою 05.02.2016 року, тобто за пів-року до укладання спірного договору, яка сама по собі не містить обставин ані тяжкості лікування, ані проведеного лікування, також необхідність певної суми на лікування. Крім цього надано виписку із медичної картки ОСОБА_4 , датованою 22.03.2017 року, яка свідчить про проведення операції, але яка також сама по собі не містить обставин ані тяжкості лікування, ані проведеного лікування, також необхідність певної суми на лікування.

Не надав позивач і доказів витрачання отриманих ним в наслідок укладеного правочину коштів з зазначеною метою в період, як до укладання, та/або на час укладання договору, та/або в найкоротший термін після отримання ним коштів від відповідача.

За таких обставин, позивачем не доведено укладання спірного договору під впливом тяжких обставин.

Крім цього, слід також зазначити, що станом на 2016 рік в цієї ж місцевості - в Кременчуцькому районі Полтавської області, вартість користування чужою земельною ділянкою за договорами емфітевзису була майже однаковою для всіх власників землі, а саме - на рівні 15000,00 грн. Дані обставини відповідач підтвердив договорами про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), копії яких додані до відзиву.

Так, відповідно до договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) між відповідачем та ОСОБА_5 від 12 березня 2015 року, вартість користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5322483800:02:000:0042 площею 2,4161 га, яка розташована на території Піщанської сільради Кременчуцького р-ну склала 10000 грн.

Відповідно до умов договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) між відповідачем та ОСОБА_6 від 11 липня 2016 року, вартість користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5322483800:04:000:0337 площею 1,2698 га, яка розташована на території Піщанської сільради Кременчуцького р-ну склала 15000 грн.

Відповідно до умов договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) між відповідачем та ОСОБА_6 від 11 липня 2016 року, вартість користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5322483800:02:000:0406 площею 2,3901 га, яка розташована на території Піщанської сільради Кременчуцького р-ну склала 15000 грн.

Таким чином, виходячи з ринкової вартості права користування ділянками відповідної площі у відповідній місцевості та на відповідний час, слід дійти до висновку про те, що умови Договору з позивачем стосовно визначення вартості користування, не мають дискримінаційних ознак. ОСОБА_1 були запропоновані звичайні умови оплати, які він прийняв цілком вільно та за відсутності доказів збігу у відповідача тяжких обставин.

За вищевикладених обставин суд приходить висновку, що позивачем не доведено позовні вимоги належними доказами, а тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 233 ЦК України, ст. ст. 76, 82, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 287, 352 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Сільськогосподарський кооператив Іскра , ПП Агрофірма Недогарська про визнання договору емфітевзису недійсним - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський