Постанова

від 12.07.2007 по справі 20-5/305

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

12 липня 2007 р.                                                                                  

№ 20-5/305 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Швець В.О.

за участю представників сторін

котрі  позивача

відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

 Херсонська О.Б.- дов від 10.07.06 року №28

Бондар В.І. -дов. від 24.01.07 року №75 Товариства з обмеженою

відповідальністю "Фірма "Лінарт"

на постанову

Севастопольського  апеляційного  господарського суду

від

22.02.2007 року

у справі

господарського суду

№ 20-5/305  міста Севастополя

за позовом

Товариства з обмеженою

відповідальністю "Фірма "Лінарт"

до

суб'єкта  підприємницької діяльності ОСОБА_1.

про

стягнення 247445грн.

             Товариство з обмеженою

відповідальністю "Фірма "Линарт",  звернулося до господарського суду міста

Севастополя з позовом  про стягнення з

Суб'єкта підприємницької  

діяльності   ОСОБА_1заборгованості

за договором про надання послуг від ІНФОРМАЦІЯ_1року в розмірі 136104,62 грн.,

серед яких 122580,64 грн. основного боргу, 9175,74 грн. пені, 1982,94 грн.

процентів за користування чужими   грошовими коштами, 2365,30 грн. збитків

від інфляції. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином

не виконувались зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

          Господарський суд  міста Севастополя рішенням від 02.11.2006

року (суддя Євдокімов І.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фірма "Лінарт" задовольнив в повному обсязі, стягнувши з

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. на користь позивача заборгованість

в сумі 136104,62 грн. Суд визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що за

договором надання послуг від ІНФОРМАЦІЯ_1року Суб'єкту підприємницької

діяльності  ОСОБА_1. надавалось в оренду

судно „ВЬІГ" для здійснення буксирувальних операцій, прийняв надані

позивачем докази та прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних

вимог про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням штрафних

санкцій.

          Севастопольський  апеляційний господарський суд  постановою від 22.02.2007 року ( судді Плут

В.М., Горошко Н.П., Гонтарь В.І.) рішення господарського суду міста Севастополя

від 02.11.2006 року скасував, в задоволенні позовних вимог відмовив, пославшись

на безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу саме

за оренду судна. Судова колегія зазначила, що 

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Линарт" не

позбавлено права звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача

заборгованості за надані послуги з буксирування з належним розрахунком суми

заборгованості.

          Товариство з обмеженою

відповідальністю "Фірма" Лінарт" звернулась з касаційною скаргою

до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2007 року ,

залишивши без змін рішення господарського суду міста Севастополя від

02.11.2007року, посилаючись на те, що постанова Севастопольського апеляційного

господарського суду  у даній справі  прийнята з порушенням норм матеріального   права, а саме  статей 627, 628, 901, 903, 905 Цивільного

кодексу України, статті 180 Господарського 

кодексу України, статті 206 КТМ України. 

Скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд  неповно з'ясував фактичні обставини справи,

які мають суттєве значення для розгляду справи, що призвело до прийняття

незаконного та необґрунтованого рішення.

          Суб'єкт  підприємницької діяльності ОСОБА_1.  не скористався своїм правом на надання

відзиву на касаційну скаргу.

          Заслухавши доповідь судді Гоголь

Т.Г., присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні

матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та

повноти їх встановлення в рішенні господарського суду міста Севастополя та

постанові Севастопольського апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає,

що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

          В процесі розгляду справи судом

апеляційної інстанції було встановлено, що 25.11.2005 року між Товариством з

обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" -судновласник, та Товариством

з обмеженою відповідальністю "Крим -Херсонес"- фрахтувальник, був

укладений стандартний бербоутний чартер, предметом якого є судно „ВЬІГ"

1995 р. в., тип-буксир.  Власником судна

є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" на

підставі свідоцтва про право власності СЕ НОМЕР_1року. ІНФОРМАЦІЯ_1року між

Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим -Херсонес" та

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1-замовником, укладено договір про

надання послуг відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю

"Крим -Херсонес" взяло на себе зобов'язання надати судно для

проведення буксирувальних операцій, а замовник зобов'язався оплатити надані

послуги за умовами цього договору. Відповідно до пункту 4.1 договору про надання

послуг від ІНФОРМАЦІЯ_1року, оплата повинна здійснюватися на розрахунковий

рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим -Херсонес" із

розрахунку 25000 грн в місяць. 15.09.2005 року між Товариством з обмеженою

відповідальністю "Крим -Херсонес" -кредитор, та Товариством з

обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт"-новий кредитор, був

укладений договір відступлення права вимоги за умовами якого новий кредитор

прийняв на себе право вимоги за договором про надання послуг від

ІНФОРМАЦІЯ_1року.

          Відповідно до статті 222 Кодексу

торговельного мореплавства України, за договором морського буксирування власник

одного судна зобов'язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи плавучий

об'єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного часу, чи для

виконання маневру.

Встановивши, що судно „ВЬІГ" з

метою здійснення буксирувальних операцій виходило з Євпаторійського морського

торговельного порту в грудні 2005 року - 09.12; квітні 2006 року 10.04, 17.04,

19.04, 27.04. , суд не дослідив у повному обсязі об'єм наданих послуг та,

відповідно, не визначив обсяг наявної заборгованості. Ці ж обставини повною

мірою не з'ясовувалися і місцевим судом.

          Відповідно до статті 901 Цивільного

кодексу України за договором  про надання

послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони

(замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або

здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю

зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного

кодексу України визначено, що у разі коли договором передбачено надання послуг

за плату, замовник зобов'язаний сплатити надану йому послугу у розмірі у строк

та у порядку які встановлені договором. 

Приписи  наведеної   норми  

щодо обов'язку оплати кореспондуються і зі статтею 222 Кодексу

торговельного мореплавства України.

          На наявності між сторонами договірних

зобов'язань з надання послуг буксирування, а також  умов щодо 

відплатності  таких послуг,   розміру,

строків, порядку оплати та їх

фактичному наданні Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим

-Херсонес" Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1(відповідачеві) ,

позивач зауважував упродовж усього розгляду справи в місцевому та апеляційному

господарських судах.

Зазначене у повному обсязі не було

досліджено судами попередніх інстанцій.

          Згідно зі статтею  38 Господарського процесуального кодексу

України, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд

зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі

у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.   

          Відповідно до вимог статті 1117

Господарського процесуального кодексу України 

передбачені  процесуальним законом

межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати

або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи

відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про

перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти

докази.  З огляду на наведене ухвалені у

справі рішення господарського суду  міста

Севастополя від 02.11.2006 року та постанову Севастопольського  апеляційного господарського суду  від 22.02.2007 року не можна вважати

законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню  з передачею справи на новий розгляд до

господарського суду першої інстанції.

          При новому розгляді справи суду слід

врахувати наведене, з'ясувати дійсні обставини справи, обґрунтованість вимог

позивача і заперечень відповідача і відповідно до вимог чинного законодавства

вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті

1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста

Севастополя від 02.11.2006 року та постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 22.02.2007 року у справі № 20-5/305 скасувати, справу

направити на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фірма”Лінарт" задовольнити частково.

Головуючий суддя                                                   

Т. Добролюбова

Судді                                                                                 Т.Гоголь

В. Швець