Постанова

від 07.06.2021 по справі 916/3332/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3332/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: С.В. Таран, Л.В. Лавриненко,

при секретарі судового засідання: І.М. Станковій,

за участю представників учасників справи:

від прокурора: В.М. Тунік

від Фонду державного майна України: не з`явився

від відповідачів:

1. Одеської міської ради: не з`явився

2.Виконавчого комітету Одеської міської ради: не з`явився

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Одеса та Одесити : не з`явився

4. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет : не з`явився

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях: Ю.В. Кравченко

2. Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області: не з`явився

3. Департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної адміністрації: не з`явився

4. Закритого акціонерного товариства ОДЕСА-ЧАЙ : не з`явився

5. Товариства з обмеженою відповідальністю Центр естетичного виховання Золоті сторінки : не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет

на рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2020 (суддя Невінгловська Ю.М., м.Одеса, повний текст складено 21.12.2020)

у справі №916/3332/19

за позовом: заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до відповідачів:

1. Одеської міської ради;

2.Виконавчого комітету Одеської міської ради;

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Одеса та Одесити ;

4. Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет ;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях;

2. Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області;

3. Департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної адміністрації;

4. Закритого акціонерного товариства ОДЕСА-ЧАЙ ;

5. Товариства з обмеженою відповідальністю Центр естетичного виховання Золоті сторінки

про визнання частково незаконними та скасування рішень, визнання недійсним (нечинним) свідоцтва про право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та витребування майна,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів - Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Одеса та Одесити та Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет , в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пп. 16 п. 2 рішення Одеської міської ради №2378-XXIV від 20.04.2004 Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в 2004 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради ;

- визнати незаконним та скасувати пп. 1.1, 1.2 п.1 рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №321 від 27.06.2004 Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси в частині включення нежитлового приміщення №501, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1;

- визнати недійсним (нечинним) та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , видане 01.07.2004 Виконавчим комітетом Одеської міської ради на нежиле приміщення №501, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 87 від 20.07.2004, укладений між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Одеса та Одесити , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстрований у реєстрі за №3196;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 20.08.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю Одеса та Одесити та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Корольовою Т.О. та зареєстрований в реєстрі за 2761;

- витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет на користь Фонду Державного майна України нежитлове приміщення №501, розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 1.

В обґрунтування позовних вимог заступником прокурора зазначено про те, що на час прийняття оспорюваних рішень Одеської міської ради та її виконавчого комітету спірне приміщення було бомбосховищем №56012 (колишній номер 56061), яке не увійшло до статутного фонду АТЗТ Одеса-Чай , перебувало на балансі останнього та не підлягало приватизації як об`єкт, що має загальнодержавне значення. Таким чином, позивач зазначає, що нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Маразліївська, 1а, має загальнодержавне значення, перебуває у державній власності та не підлягає приватизації. 25.09.2017 за державою в особі Фонду державного майна України на вказану споруду зареєстровано право власності. При цьому, нежитлове приміщення № 501, загальною площею 111,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1, та щодо якого Одеською міською радою та Виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято оскаржувані рішення, та захисна споруда цивільного захисту №56012, загальною площею 105,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1а, є одним і тим самим приміщенням.

Натомість уповноваженим органом держави - Фондом державного майна України або його регіональним відділенням рішення щодо приватизації чи іншого відчуження нерухомого державного майна, а саме: захисної споруди цивільного захисту №56012 (колишній номер 56061), що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Маразліївська, 1, не приймалось, а, отже, орган місцевого самоврядування при прийнятті вищезазначених рішень та видачі свідоцтва вийшов за межі наданих йому законом повноважень та розпорядився державною власністю, у зв`язку з чим заступник прокурора просив визнати незаконними та скасувати вищенаведені рішення Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради на підставі пункту 10 частини другої статті 16, статті 21, частини першої статті 393 Цивільного кодексу України, частини десятої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а також визнати недійсним (нечинним) та скасувати свідоцтво про право власності, що є похідною вимогою від вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, оскільки свідоцтво порушує права позивача, обмежуючи його правомочності власника, що суперечить статті 41 Конституції України та статтям 316-317 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що під час укладання Одеською міською радою з Товариством з обмеженою відповідальністю Одеса та Одесити договору купівлі - продажу № 87 від 20.07.2007 щодо спірного приміщення Одеська міська рада вийшла за межі наданих їй законом повноважень та розпорядилася державною власністю, яка не підлягає відчуженню, то вказаний договір купівлі-продажу має бути визнано недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України. З цих же підстав має бути визнаний недійсним договір купівлі-продажу, укладений 20.08.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю Одеса та Одесити та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет .

Позовна вимога про витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет на користь Фонду державного майна України спірного нежитлового приміщення обґрунтована тим, що майно (бомбосховище) вибуло з володіння власника - держави в особі Фонду державного майна України без його волі, а тому має бути витребувано на користь власника на підставі статті 387, пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України.

04.12.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідачів - Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради, згідно якого відповідачі зазначають, що не погоджуються з позовом заступника прокурора, вважають його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень, відповідачі зазначають, що об`єкт нерухомого майна - нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 111,2 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Маразлївська, 1, передано з державної у комунальну власність м. Одеси як об`єкт нежитлового фонду на підставі акту приймання-передачі державного майна в комунальну власність міста Одеси по галузі житлово-комунальне господарство від 18 лютого 1992 року. При цьому відповідачі зазначають, що позивачем не надано до суду первинних документів, які б підтверджували наявність на балансі Закритого акціонерного товариства ОДЕСА-ЧАЙ будь-якої захисної споруди цивільного захисту, отже перебування спірного нежилого приміщення на балансі Закритого акціонерного товариства ОДЕСА-ЧАЙ не є безспірною ознакою права власності держави на зазначений об`єкт.

В судовому засіданні 18.12.2019, за результатом задоволення заяви Одеської міської ради про зупинення провадження у справі, було оголошено ухвалу про зупинення провадження у справі №916/3332/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18, а ухвалою суду від 05.10.2020 поновлено провадження у справі №916/3332/19.

Ухвалою суду від 02.11.2020 судом залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та Департамент з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної адміністрації до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою суду від 06.11.2020 також було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Закрите акціонерне товариство ОДЕСА-ЧАЙ .

Закрите акціонерне товариство ОДЕСА-ЧАЙ у своїх письмових поясненнях, які надійшли до суду першої інстанції 20.11.2020, підтримало позовні вимоги у повному обсязі.

11.12.2020 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області надійшли пояснення. Згідно наданих пояснень Управління зазначає, що відповідно до бази даних електронного обліку захисних споруд цивільного захисту Головного управління, заснованої на даних документального обліку захисних споруд Департаменту цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної адміністрації, за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 1-а, обліковується сховище №56012, ІV класу, місткістю 100 чол., площею 105,8 кв.м., 1970 року введення в експлуатацію, балансоутримувач ЗАТ Одеса-Чай , орган управління - регіональне відділення ФДМ України в Одеській і Миколаївській областях. Також начальником управління повідомлено, що на Головне управління ДСНС України в Одеській області покладено завдання щодо ведення електронного обліку захисних споруд цивільного захисту, який ведеться з 2007 року.

Ухвалою суду від 23.11.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Центр естетичного виховання Золоті сторінки .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.12.2020 позов задоволено частково, а саме:

- визнано незаконним та скасовано пп. 16 п. 2 рішення Одеської міської ради №2378-XXIV від 20.04.2004 Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в 2004 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради ;

- визнано незаконним та скасовано пп. 1.1, 1.2 п. 1 рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №321 від 27.05.2004 Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси в частині включення нежитлового приміщення №501, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1;

- визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , видане 01.07.2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на нежиле приміщення № 501, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу № 87 від 20.07.2004 року, укладений між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Одеса та Одесити , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстрований у реєстрі за №3196;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу, укладений 20.08.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Одеса та Одесити та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Корольовою Т.О. та зареєтрований в реєстрі за №2761;

- в решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд виходив з того, що захисна споруда цивільного захисту №56012 за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А, та нежитлове приміщення №501 по вул. Маразліївська, 1, в м. Одесі - це один й той самий об`єкт нерухомого майна. Спірне майно - захисна споруда №56012 за адресою: Маразліївська, 1а, відноситься до об`єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом.

Встановивши, що уповноваженим органом держави, а саме Фондом державного майна України або його регіональним відділенням рішення щодо приватизації чи іншого відчуження нерухомого державного майна, а саме: захисної споруди цивільного захисту №56012 (колишній номер 56061), що знаходиться за адресою; м. Одеса, вул.Маразліївська, 1а, не приймалось, суд дійшов висновку про те, що Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради при прийнятті оскаржуваних рішень вийшли за межі наданих їм законом повноважень, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень в частині включення нежитлового приміщення №501, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1, в перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи вимогу про визнання недійсним (нечинним) свідоцтва про право власності суд зазначив, що зважаючи на той факт, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, та не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, а лише підтверджує існування права, яке виникло внаслідок певних обставин, воно не є правочином, а, отже, за сталою судовою практикою, воно не може бути визнано недійсним, проте з метою дотримання принципу правової визначеності та недопущення породження нових спорів, для усунення можливих неврегульованостей щодо спірного приміщення у майбутньому, визнав недійсним та скасував свідоцтво про право власності, видане територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської ради.

Оскільки під час укладання Одеською міською радою з Товариством з обмеженою відповідальністю Одеса та Одесити договору купівлі - продажу № 87 від 20.07.2007, щодо нежитлового приміщення № 501 загальною площею 111,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1, Одеська міська рада вийшла за межі наданих їй законом повноважень та розпорядилася державною власністю, яка не підлягає відчуженню, суд дійшов висновку, що вказаний договір купівлі-продажу має бути визнано недійсним.

Приймаючи до уваги, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам, з урахуванням того, що судом встановлені обставини щодо розбіжностей у адресах, статусі та площі спірного приміщення, з метою недопущення породження нових спорів та дотримання принципу правової визначенності у рішенні, суд також задовольнив позовні вимоги в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 20.08.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю Одеса та Одесити та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет .

Судом відмовлено у задоволенні вимоги про витребування з володіння спірного майна, оскільки матеріалами справи та самим позивачем підтверджено, що спірне приміщення на момент розгляду спору знаходиться у позивача та фактично не вибувало із його володіння.

Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2020 скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при прийнятті рішення не враховано:

- акт про стан захисної споруди (сховища) №56061 АТЗТ Чаєрозфасовочна фабрика від 30.01.2003, відповідно до якого було прийнято та затверджено рішення щодо недоцільності використання захисної споруди (сховища) №56061 як об`єкту цивільної оборони та щодо подальшого його списання з балансу АТЗТ Чаєрозфасовочна фабрика ;

- лист Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення м.Одеси від 21.02.2004 №79, в якому також зазначено, що споруда цивільного захисту за адресою: м.Одеса, вул.Маразліївська, 1, списана з книг обліку як непристосована до використання і переведено в розряд простих укриттів (підвалів);

- відсутність в матеріалах справи відповідного акту приймання-передачі спірного майна на баланс АТЗТ Чаєрозфасовочна фабрика (ЗАТ Одеса-Чай );

- відсутність в інвентаризаційних описах інвентарного номеру, за яким обліковується спірне майно на балансі ЗАТ Одеса-Чай , наявність розбіжностей в назві об`єкту та його місцезнаходженні у документах, які були надані заступником прокурора Одеської області на підтвердження своїх позовних вимог.

У зв`язку з наведеним, скаржником зазначено, що оспорюваними рішеннями не вирішувалось питання віднесення об`єкту до комунальної власності та/або передачі об`єкта з державної у комунальну власність, так як на момент прийняття оскаржуваних рішень об`єкт вже був списаний з балансу АТЗТ Чаєрозфасовочна фабрика та перебував у комунальній власності м.Одеси, а, відтак, Одеська міська рада, а також Виконавчий комітет Одеської міської ради в межах своєї компетенції прийняли законні рішення. З огляду на наявні розбіжності у документах ЗАТ Одеса-Чай , а також відсутність документів, на підставі яких захисна споруда цивільного захисту була поставлена на баланс ЗАТ Одеса-Чай , надані заступником прокурора Одеської області документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами та підтверджувати перебування на балансі ЗАТ Одеса-Чай захисної споруди цивільного захисту.

Також скаржником зазначено, що у заступника прокурора Одеської області були відсутні законні підстави для представництва інтересів держави. В обґрунтування зазначених доводів скаржник послався на те, що в провадженні Господарського суду м.Києва вже знаходилась справа №910/6673/19 за позовом ТОВ Компанія Укрвтормет до Фонду державного майна України про визнання права власності на нежиле приміщення №501, загальною площею 111,2 кв.м., розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Маразліївська, 1, за результатами розгляду якої рішенням від 22.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020, позов задоволено у повному обсязі. Враховуючи, що на момент звернення заступника прокурора із даною позовною заявою 11.11.2019 вказане рішення суду не набуло законної сили, а також враховуючи постанову Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, заступник прокурора передчасно звернувся із позовною заявою, так як на момент звернення з даним позовом інтереси держави не були порушені. Можливість звернутися до суду у заступника прокурора могла виникнути лише після ухвалення постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 у справі №910/6673/19 та у випадку, якщо Фонд державного майна України не буде вживати жодних заходів для захисту інтересів держави протягом розумного строку з моменту ухвалення даної постанови.

Одночасно скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет на рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2020 у справі № 916/3332/19 залишено без руху з підстав ненадання доказів сплати судового збору та відправлення копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю Золоті сторінки не за належною адресою.

16.03.2021р. до суду апеляційної інстанції надійшла заява скаржника про усунення недоліків з доказами сплати судового збору та надсилання копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю Золоті сторінки за належною адресою.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2020 у справі № 916/3332/19; відкрито апеляційне провадження у даній справі; встановлено учасникам справи строк до 05.04.2021 для подання відзивів на апеляційну скаргу; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 05.04.2021 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2020 у справі №916/3332/19.

02.04.2021 на електронну пошту суду надійшов відзив від Товариства з обмеженою відповідальністю Центр естетичного виховання Золоті сторінки , в якому товариство просило рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що з урахуванням всіх доказів у справі, захисна споруда цивільного захисту, яка знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Маразліївська, 1, не переходила до комунальної власності, а була та залишається державною, а також зазначаючи про те, що твердження скаржника щодо відсутності законних підстав для представництва інтересів держави є безпідставними.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.04.2021 розгляд справи призначено на 26.04.2021.

05.04.2021 Фондом державного майна України засобами поштового зв`язку надіслано відзив на апеляційну скаргу, який надійшов до суду апеляційної інстанції 14.04.2021. Фонд державного майна України просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та надав пояснення про те, що приватизацію орендного підприємства Одеса-Чай Фонд здійснював у 1993 році. Відповідно до додатка до акту прийому-передачі державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства фірми Одеса-Чай серед об`єктів нерухомості, які були передані Фондом організації орендарів фірми Одеса-Чай згідно із договором купівлі-продажу від 18.10.1993 №КП-189, відсутній об`єкт цивільного захисту - бомбосховище. Посилаючись на статтю 5 Закону України Про приватизацію державного майна (який був чинним на момент приватизації вказаного підприємства), пункт 17 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України №26-92 від 31.12.1992, Фонд зазначив, що спірне нежитлове приміщення не підлягає приватизації. Також Фонд державного майна України вказав про те, що в ході здійснення перевірки 11.03.2003 ЗАТ Одеса-Чай листом від 11.03.2003 №55/01 надало Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях перелік об`єктів державного майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу ЗАТ Одеса-Чай , але залишилось на його балансі, в якому зазначено об`єкт цивільного захисту - бомбосховище, а також надало копію акта інвентаризації захисної споруди №56061 від 25.06.2002. Згідно з інформацією, наведеною у листі Головного управління ДСНС в Одеській області від 07.06.2018 №01/2676/10 на виконання доручення заступника міністра МНС України від 21.10.2010 №В-535 Про внесення змін та впровадження оновленого програмного забезпечення щодо електронного обліку захисних споруд цивільного захисту на території регіону , Головним управлінням проводилась робота щодо уточнення облікових даних споруд з управлінням з питань надзвичайних ситуацій Одеської обласної державної адміністрації. За результатами проведеної роботи було встановлено, що деякі захисні споруди цивільного захисту мали однаковий номер, у тому числі захисна споруда цивільного захисту №56061 на вул.Маразліївській, 1-а, у м.Одесі, яка перебуває на балансі ЗАТ Одеса-Чай . У зв`язку з цим Головне управління ДСНС в Одеській області листом від 29.12.2010 №01/03-19-3711 запропонувало Одеській обласній державній адміністрації внести відповідні зміни до даних документального обліку захисних споруд Одеської області. Так, згідно із листом Головного управління ДСНС в Одеській області від 07.06.2018 №01/2676/10 захисній споруді цивільного захисту на вул.Маразліївській, 1-а у м.Одесі був присвоєний №56012. Факт перебування на балансі ЗАТ Одеса-Чай спірного майна підтверджується також інвентаризаційними описами основних засобів від 31.12.2010 №1, від 31.12.2011 б/н, від 04.06.2014 №1/14, інформацією по об`єктах державної власності, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу ЗАТ Одеса-Чай , але залишились на його балансі станом на 31.12.2010, 31.12.2011, 31.12.2013, листом ЗАТ Одеса-Чай від 04.06.2014 №12/3, обліковою карткою сховища від 17.12.2008, паспортом сховища №56012.

06.04.2021 заступником керівника Одеської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку надіслано відзив на апеляційну скаргу, який надійшов до суду апеляційної інстанції 08.04.2021. У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Одеської обласної прокуратури зазначив, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, заступник керівника Одеської обласної прокуратури вказав про необґрунтованість тверджень скаржника про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 та рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 №266-ХХІ виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів рішенням від 11.01.1992 №2 прийнято у комунальну власність м.Одеси державне майно, зокрема, весь житловий та нежитловий фонд місцевих Рад народних депутатів, до категорії якого віднесено, в тому числі, нежитлове підвальне приміщення по вул.Маразліївській, 1, в м.Одесі. Адже така позиція не відповідає нормам чинного на той час законодавства, оскільки захисні споруди цивільної оборони, яким є спірний об`єкт нерухомості, не відносились до житлового або нежитлового фонду місцевих Рад народних депутатів. Натомість об`єкт нерухомого майна зазначеної категорії є загальнодержавною власністю, що не підлягає приватизації та розпорядження якою здійснюється виключно Фондом державного майна України. Фактичні обставини про те, що спірний об`єкт є об`єктом цивільної оборони, встановлені Господарським судом м.Києва під час ухвалення рішення від 22.08.2019 у справі №910/6673/19. В свою чергу, належних, допустимих та достовірних доказів списання захисної споруди цивільної оборони по вул.Маразліївській, 1-а, в м.Одесі як непридатної, згідно із вимогами Інструкції про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1999 №567, до суду надано не було. Не відповідають фактичним обставинам справи також доводи апелянта щодо відсутності підстав для звернення прокурора до суду з відповідним позовом у зв`язку з відсутністю порушень інтересів держави. Порушення майнових інтересів держави відбулось ще у 2004 році у зв`язку з прийняттям Одеською міською радою та її виконавчим органом оспорюваних рішень. Свідченням обґрунтованості звернення прокурора до суду з даним позовом, є, в тому числі, лист РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 22.08.2019 №10-07-00320, надісланий на адресу обласної прокуратури з проханням звернутись до суду з відповідним позовом.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні 26.04.2021 оголошено перерву до 24.05.2021 о 10:00 год., про що присутні представники учасників справи повідомлені під розписку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Одеса та Одесити , Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет , Фонд державного майна України; Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Департамент з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної адміністрації, Закрите акціонерне товариство ОДЕСА-ЧАЙ , Товариство з обмеженою відповідальністю Центр естетичного виховання Золоті сторінки про те, що судове засідання у справі №916/3332/19 відбудеться 24.05.2021 о 10:00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29), зал судових засідань №1, 2-й поверх, а також розміщено на офіційному сайті Південно-західного апеляційного господарського суду інформацію про дату, час та місце проведення наступного судового засідання; з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини постановлено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет на рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2020 у справі №916/3332/19 у розумний строк.

21.05.2021 через канцелярію суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет надійшло клопотання (вх.№2163/21 від 21.05.2021) про призначення у справі №916/3332/19 судової будівельно-технічної експертизи. Необхідність в проведенні експертизи Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет обґрунтовувало наявністю розбіжностей у адресах майна (Маразліївська; Маразліївська, 1; Маразліївська, 1А), загальній площі (від 80 кв.м. до 105,8 кв.м.), відсутністю інвентарного номеру, відсутністю змін в технічному стані споруди, а також вирішенням питання чи є захисна споруда цивільного захисту №56012 за адресою: м.Одеса, вул.Маразліївська, 1А, та нежитлове приміщення №501 по вул.Маразліївській, 1, одним й тим самим об`єктом,.

Клопотання про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи в судовому засіданні 24.05.2021 залишено відкритим.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи в судовому засіданні 24.05.2021 оголошено перерву до 07.06.2021 о 09:30год., про що присутні представники учасників справи повідомлені під розписку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Одеса та Одесити , Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет , Фонд державного майна України; Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, Департамент з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної адміністрації, Закрите акціонерне товариство ОДЕСА-ЧАЙ , Товариство з обмеженою відповідальністю Центр естетичного виховання Золоті сторінки про те, що судове засідання у справі №916/3332/19 відбудеться 07.06.2021 о 09:30 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду (м.Одеса, пр-т Шевченка, 29), зал судових засідань №1, 2-й поверх.

В судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 07.06.2021 о 09:30 год., з`явилися: від прокурора - В.М. Тунік, від Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради - Г.М. Танасійчук, від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях - Ю.В. Кравченко.

Колегія суддів, розглянувши в судовому засіданні, призначеному на 07.06.2021 о 09:30 год., заявлене скаржником клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, відмовила у його задоволенні, про що в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, оскільки із заявленого клопотання та матеріалів справи не вбачається сукупності умов для призначення експертизи, передбачених частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, необхідність для вирішення спору у даній справі спеціальних знань з огляду на наявність в матеріалах справи копії рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/6673/19 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет до Фонду державного майна про визнання права власності на нежиле приміщення № 501, загальною площею 111,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1; скасування рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан Марини Миколаївни, індексний номер 37243509 від 25.09.2017 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про право власності 22498552 від 19.09.2017р. та визнання протиправним та скасування запису у Єдиному державному реєстрі об`єктів державної, який містить відомості про державне майно - захисну споруду цивільного захисту № 56012 за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1А), в якому судом, на підставі досліджених доказів, було встановлено, що захисна споруда цивільного захисту №56012 за адресою: м. Одеса, вул.Маразліївська, 1А, та нежитлове приміщення №501 по вул. Маразліївська, 1 в м. Одесі - це один й той самий об`єкт нерухомого майна, що підтверджується висновком судового експерта №18-2207 від 30.08.2018р. Вказані обставини є преюдиційними та не підлягають доказуванню у даній справі в силу приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції, призначеному на 07.06.2021 о 09:30 год., оголошено перерву до 07.06.2021 о 14:00, в якому було оголошено вступну та резолютивну частини цієї постанови.

Інші учасники справи явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце судових засідань в суді апеляційної інстанції були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Одеської міської ради № 2378-XXIV від 20.04.2004 Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в 2004 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації в 2004 році, у якому за № 16 зазначено підвальне приміщення площею 111,2 кв.м, що знаходилось за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 (т.1 а.с. 108-111).

Рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 321 від Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси доручено Комунальному підприємству Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості провести технічну інвентаризацію об`єктів нежитлового фонду комунальної власності, зокрема, і підвального приміщення № 501, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул.Маразліївська, 1 (т.1 а.с.112-114).

На підставі зазначеного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення № 501 від 01.07.2004 серії САА№ 423724, з якого вбачається, що вказане приміщення належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності (т.1 а.с.118).

03.07.2004 Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради зареєстровано право власності на нежиле приміщення №501, розташоване за адресою: Одеська обл., м.Одеса, вул.Маразліївська, 1 (реєстраційний номер 6466486, номер запису 392 в книзі 33неж-104 (т.1 а.с. 90).

У подальшому, між Одеською міською радою та ТОВ Одеса та Одесити (код ЄДРПОУ 26344932) укладено договір купівлі-продажу № 87 від 20.07.2004, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстрованим у реєстрі за № 3196, за умовами якого Одеська міська рада продала, а ТОВ Одеса та Одесити придбало індивідуально визначене майно комунальної власності у вигляді нежитлового приміщення № 501, яке складається з нежитлового підвального приміщення загальною площею 111,2 кв.м, до якого входять коридори, що відображені у технічному паспорті -1,7,8, нідвшж-2,5,6 вбиральня -3, душова - 4 та розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1, що належить Продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежиле приміщення № 501 (бланк № 423724), виданого 01.07.2004 Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 321 від 27.05.2004 (т.1 а.с. 120-124).

На виконання вказаного договору сторонами складено акт приймання - передачі №120 від 18.08.2004 (т.1 а.с.125).

20.08.2004 між ТОВ Одеса та одесити та ТОВ Компанія Укрвтормет (код ЄДРПОУ 30174382) укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Корольовою Т.О. та зареєстрований в реєстрі за 2761, відповідно до умов якого ТОВ Компанія Укрвтормет набуто право власності на нежиле приміщення під № 501, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул.Маразліївська, 1 (т.1 а.с. 82-83).

09.09.2004 Комунальне підприємство Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості зареєструвало за ТОВ Компанія Укрвтормет право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна на підставі вищезазначеного договору купівлі продажу від 20.08.2004 (реєстраційний номер 6466486, номер запису 392 в книзі 35неж-147), про що свідчить наявний в матеріалах справи витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВС №112625 від 09.09.2004 (т.1 а.с. 81).

Між тим, звертаючись з даним позовом щодо незаконності прийнятих Одеською міською радою та Виконавчим комітетом рішень прокурор та Фонд державного майна України зазначають, що на час прийняття оспорюваних рішень спірне приміщення було бомбосховищем №56012 (колишній номер 56061), яке не увійшло до статутного фонду АТЗТ Одеса-Чай , перебувало на балансі останнього та не підлягало приватизації як об`єкт, що має загальнодержавне значення.

Факт перебування на балансі ЗАТ ОДЕСА-ЧАЙ , яке є правонаступником ОП ОДЕСА-ЧАЙ , об`єкту державної власності - захисної споруди цивільного захисту №56012 (колишній номер 56061) підтверджується наступним:

- Фондом державного майна України у 1993 році було проведено приватизацію Орендного підприємства фірма ОДЕСА-ЧАЙ (код ЄДРПОУ 00382177) шляхом укладання договору купівлі-продажу від 18.10.1993 (т.1, а.с.127-130);

- відповідно до додатка до акту прийому-передачі державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства фірми Одеса-Чай серед об`єктів нерухомості, які були передані Фондом організації орендарів фірми Одеса-Чай згідно із договором купівлі-продажу від 18.10.1993 №КП-189, відсутній об`єкт цивільного захисту - бомбосховище (т.1 а.с. 131-132);

- на виконання наказу ФДМ України від 09.06.1999р. №1077 та наказу Регіонального відділення від 16.01.2003 №10-26-480 і доручення від 07.03.2003р. №1/980 була здійснена перевірка по утриманню, збереженню та використанню державного майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного фонду АТЗТ ОДЕСА-ЧАЙ , за результатом якої було складено акт від 11.03.2003, в якому було встановлено наявність на балансі вказаного підприємства об`єкту цивільного захисту - бомбосховища, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного фонду. Даний акт підписаний представником регіонального відділення, яким здійснена перевірка (т. 1 а.с.140);

- згідно Переліку об`єктів державного майна, яке в процесі приватизації не увійшло до статутного фонду АТЗТ ОДЕСА-ЧАЙ , але знаходиться на його балансі, підписаного генеральним директором та головним бухгалтером АТЗТ ОДЕСА-ЧАЙ (вих. № 55/01 від 11.03.2003), вбачається що на балансі АТЗТ ОДЕСА-ЧАЙ залишився об`єкт ЦО бомбосховище (т.1 а.с.139);

- актом інвентаризації захисної споруди №56061 від 25.06.2002, який складено комісією АТЗТ ОДЕСА-ЧАЙ (т.1 а.с.42-45);

- зведеними актами інвентаризації майна від 31.12.2010, від 31.12.2011від 04.06.2014, інвентаризаційними описами основних засобів від 31.12.2010 № 1, від 31.12.2011 б/н, від 04.06.2014 № 1/14, інформацією керівництва підприємства по об`єктах державної власності, які в процесі приватизації не увійшли до статутного капіталу ЗАТ ОДЕСА-ЧАЙ , але залишились на його балансі (житлові будинки, гуртожитки, об`єкти цивільної оборони, соціальна сфера, інженерна інфраструктура, об`єкти незавершеного будівництва, тощо) станом на 31.12.2010, 31.12.2011, 31.12.2013 (т.1, а.с. 49-59).

18.06.2013 Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради виготовлено технічний паспорт на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) - сховище (протирадіаційне укриття), обліковий номер 56012, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А, літера Г . Замовником технічної інвентаризації є держава в особі Регіонального відділення ФДМ України (т.1 а.с.-71).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна №10-15/11245 від 09.06.2017, балансоутримувачем державного майна, а саме: захисної споруди цивільного захисту №56012 за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А, загальною площею 105,8 кв. м. є ЗАТ ОДЕСА-ЧАЙ (т.1 а.с. 73).

19.09.2017 державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан Мариною Миколаївною проведено державну реєстрацію права власності Держави України в особі Фонду державного майна України на захисну споруду цивільного захисту №56012, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А (номер запису про право власності 22498552) (т.1 а.с.72).

Як встановлено під час розгляду справи та не заперечується сторонами, з наведених документів позивача вбачаються розбіжності як в назві об`єкта інвентаризації, так і в адресі, за якою знаходиться об`єкт.

Так, згідно Інвентаризаційного опису основних засобів №1 від 31.12.2010, найменування об`єкту - сховище №56061, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1. Згідно Інвентаризаційного опису основних засобів №1 від 31.12.2011, найменування об`єкту - сховище №56061, за адресою: м. Одеса без зазначення вулиці. Згідно Інвентаризаційного опису основних засобів №1/14 від 04.06.2014, найменування об`єкту - бомбосховище, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний лист Головного управління МНС України в Одеській області №01/03-19-3711 від 29.11.2010, з яким начальник управління звернувся до заступника голови Одеської обласної державної районної адміністрації, в якому повідомив про те, що під час проведення уточнення даних документального обліку захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) (далі - ЗСЦО) Управління з питань надзвичайних ситуацій Одеської облдержадміністрації з даними електронного обліку захисних споруд Головного управління МНС України в Одеській області, з урахуванням результатів проведення технічної інвентаризації ЗСЦО, розташованих на території Одеської області, встановлено низку суттєвих недоліків стосовно нумерації ЗСЦО, у зв`язку з чим просив сприяти приведенню обліку ЗСЦО Управління з питань надзвичайних ситуацій Одеської ОДА у відповідність з вимогами законодавства, та згідно доданих пропозицій, цим листом було запропоновано захисній споруді за №56061, за адресою: Маразліївська, 1а, яка рахується за балансоутримувачем - ЗАТ Чаєрозфасовочна фабрика , присвоїти новий номер 56012 (т. 1, а.с. 100-106), що і було в подальшому зроблено, що вбачається із: паспорту сховища (протирадіаційного укриття) №56012 (т.1 а.с. 60-61) та облікової картки сховища (т.1 а.с. 62).

Крім того, із наявного у матеріалах справи листа Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради №6966-04/270 від 27.11.2019 стосовно надання інформації про тотожність приміщень вбачається, що з огляду поверхових планів нежитлового приміщення - захисної споруди цивільного захисту №56012, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А, загальною площею 105,8 кв. м., та поверхового плану нежитлового приміщення №501, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1, загальною площею 111,2 кв. м., їх місця розташування, встановлено, що це є ті самі приміщення (т.3 а.с.9).

Також, рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6673/19, яке вступило в законну силу, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет до Фонду державного майна про визнання права власності на нежиле приміщення № 501, загальною площею 111,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1; скасування рішення державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан Марини Миколаївни, індексний номер 37243509 від 25.09.2017 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про право власності 22498552 від 19.09.2017р. та визнання протиправним та скасування запису у Єдиному державному реєстрі об`єктів державної, який містить відомості про державне майно - захисну споруду цивільного захисту № 56012 за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1А, судом, на підставі досліджених доказів, було встановлено, що захисна споруда цивільного захисту №56012 за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А, та нежитлове приміщення №501 по вул. Маразліївська, 1 в м. Одесі - це один й той самий об`єкт нерухомого майна, що підтверджується висновком судового експерта №18-2207 від 30.08.2018р., а також листом №4837-05/716 Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради від 26.06.2018 (т.3 а.с.49-53).

За приписами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно висновку Верховного суду від 11 квітня 2018 року у справі 903/408/16 преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Таким чином, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6673/19 обставини стосовно того, що захисна споруда цивільного захисту №56012 за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А, та нежитлове приміщення №501 по вул. Маразліївська, 1 в м. Одесі - це один й той самий об`єкт нерухомого майна, що підтверджується висновком судового експерта №18-2207 від 30.08.2018, є преюдиційними та не підлягають доказуванню у даній справі.

Отже, оцінивши докази в їх сукупності відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, врахувавши той факт, що захисна споруда цивільного захисту №56012 за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А, та нежитлове приміщення №501 по вул. Маразліївська, 1 в м. Одесі - це один й той самий об`єкт нерухомого майна, є встановленим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що споруда цивільного захисту №56012 за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1А, мала призначення - об`єкт цивільного захисту населення (бомбосховище).

Поряд з цим, із матеріалів справи вбачається, що і ТОВ Одеса та Одесити , і Одеська міська рада були обізнані щодо попереднього правового статусу приміщення №501 за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 1 - колишнє бомбосховище.

Вказані обставини підтверджуються листом Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 24.05.2004 №1463 (т.1 а.с.146) на запит ТОВ Одеса та Одесити від 19.05.2004 щодо належності колишнього бомбосховища за адресою: вул.Маразлієвська, 1 у м.Одесі до об`єктів культурної спадщини, в якому управління повідомило про те, що нежитлове підвальне приміщення - колишнє бомбосховище не є об`єктом культурної спадщини. А також листом Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення м.Одеси від 21.02.2004р. №79 (т.2 а.с. 157), яким управління надало відповідь Представництву по управлінню комунальною власністю на його запит про те, що захисна споруда цивільної оборони V класу №56061, розташована за адресою: м. Одеса, вул.Маразліївська, 1, будівництва 1971 року - списано з книг обліку, як непридатне до використання та переведено в розряд звичайних укриттів (підвалів).

На час прийняття оскаржуваних рішень Одеською міською радою та Виконкомом Одеської міської ради був чинний Закон України Про цивільну оборону , який набрав чинності 06.03.1993 та втратив чинність саме з прийняттям Кодексу цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 року.

Так, за змістом статті 3 вказаного Закону визначено, що керівництво Цивільною обороною України відповідно до її побудови покладається на Кабінет Міністрів України, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування. Начальником Цивільної оборони України є Прем`єр-міністр України. Безпосереднє виконання завдань цивільної оборони здійснюється постійно діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами цивільної оборони. Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної оборони визначаються цим Законом і Положенням про органи управління у справах цивільної оборони, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного підпорядкування.

Статтею 10 Закону України Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (№1809-III від 08.06.2000) передбачено, що створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом: комплексного освоєння підземного простору міст і населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору міст, гірничих виробок і природних порожнин; дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень; будівництва заглиблених споруд, які окремо розташовані від об`єктів виробничого призначення та пристосовані для захисту; масового будівництва, в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, найпростіших сховищ та укриттів; будівництва окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.

При цьому, відповідно до вказаної статті Закону (в чинній на той час редакції) визначено, що наявний фонд захисних споруд використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відома якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, і затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, з огляду на викладенні норми Законів, які діяли у 2004 році, можна дійти висновку, що органом управління у справах цивільної оборони та органом, до відома якого віднесено питання порядку використання фонду захисних споруд є спеціально уповноважений орган виконавчої влади, який входить до складу місцевих державних адміністрацій та є підрозділом подвійного підпорядкування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р. N 567 Про затвердження Інструкції про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони (яка була чинна до 10.03.2017р.) визначено, що ця Інструкція визначає умови списання непридатних захисних споруд цивільної оборони, до яких належать сховища всіх класів, протирадіаційні укриття усіх груп і захисні споруди запасних пунктів управління (далі - захисні споруди) центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства), склад і обов`язки відповідних комісій, а також вимоги щодо оформлення, погодження і затвердження відповідної документації.

Так, згідно із пунктом 5 цієї Інструкції, для визначення стану захисної споруди і оформлення документації, пов`язаної із списанням цієї споруди, відновлення якої економічно недоцільне, за наказом начальника цивільної оборони утворюється комісія у складі: головного інженера або заступника керівника (голова комісії); осіб, які несуть відповідальність за збереження захисної споруди; представника органу, спеціально уповноваженого органом виконавчої влади розв`язувати завдання цивільної оборони та попередження і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; представника регіонального відділення Фонду державного майна; головного бухгалтера або його заступника, а на підприємстві, де утворено обліково-контрольну групу, - керівника цієї групи; представника проектної організації, яка видала висновок про стан захисної споруди.

За результатами роботи комісія складає акт про списання захисної споруди за формою згідно з додатком 1 до Інструкції (п. 7).

Відповідно до п. 9, 10, 11 вказаної Інструкції визначено, що підписаний головою і членами комісії акт про стан захисної споруди захисного пункту управління, а також документація, що додається до нього, подаються на затвердження. Для затвердження акта про стан захисної споруди орган, що затверджує цей акт, подає для погодження документацію на списання: сховищ II, III і IV класу та захисних споруд запасних пунктів управління - до МНС; протирадіаційних укриттів - до уповноваженого органу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації. Після погодження цієї документації акт затверджується керівником відповідного центрального або місцевого органу виконавчої влади. Не погоджена документація, повертається власнику захисної споруди із зазначенням причини відмови.

Акт про стан захисної споруди та документація, що до нього додається, оформлюються у п`яти примірниках, які надсилаються: МНС; органу, що затверджує акт; уповноваженому органу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації; регіональному відділенню Фонду державного майна; власнику захисної споруди, що списується.

Пунктом 12 даної Інструкції передбачено, що управління захисту населення і території МНС, уповноважені органи з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації забезпечують ведення журналу обліку списаних захисних споруд цивільної оборони згідно з додатком 2.

Проте, всупереч вищенаведеним нормам чинного на час прийняття оскаржуваних рішень законодавства, Одеською міською радою не надано належних доказів дотримання порядку списання непридатної захисної споруди цивільної оборони, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1, яка в подальшому стала приміщенням №501.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, списання та ведення обліку захисних споруд на той час належало до повноважень органів виконавчої влади, які входили до складу місцевих державних адміністрацій.

Натомість, посилання скаржника на лист Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення м. Одеси від 21.02.2004р. №79 (т. 2 а.с. 78), яке входило до складу Виконавчого комітету Одеської міської ради, щодо того, що спірна споруда цивільного захисту була списана з книг обліку та переведена в розряд простих укриттів, не є належним доказом та не підтверджує факт списання вказаної захисної споруди, адже порядок списання таких захисних споруд регламентувався Інструкцією про порядок списання непридатних захисних споруд цивільної оборони, затвердженої постановою КМУ від 08.04.1999р. №567, та всупереч положенням даної Інструкції відповідачами таких документів не надано. Доводи скаржника про те, що судом при винесенні рішення не прийнято до уваги акт про стан захисної споруди (сховища) №56061 АТЗТ Чаєрозфасовочна фабрика від 30.01.2003, відповідно до якого було прийнято та затверджено рішення щодо недоцільності використання захисної споруди (сховища) №56061 як об`єкту цивільної оборони та щодо подальшого його списання з балансу АТЗТ Чаєрозфасовочна фабрика , апеляційною інстанцією не приймаються, оскільки такий акт в матеріалах справи відсутній.

Разом з тим, місцевий господарський суд вірно зауважив, що списання вищевказаної споруди цивільного захисту у будь-якому році спростовується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, паспортом сховища, на якому, серед іншого, міститься печатка та підпис начальника Управління надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Одеської міської ради (т.1 а.с.60), а також обліковою карткою сховища, затвердженою тим же органом ОМР 17.12.2008 (т.1 а.с.62).

Посилання Одеської міської ради на те, що керуючись Постановою КМУ від 05.11.1991 № 311 та рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року № 266-ХХІ, виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів рішенням від 11.01.1992 р. №2 було вирішено провести приймання в комунальну власність міста Одеси державного майна, відповідно до якого у комунальну власність адміністративно-територіальної одиниці м. Одеси було передано весь житловий та нежитловий фонд місцевих Рад народних депутатів, до категорії якого віднесено, зокрема, й об`єкт нерухомого майна - нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 111,2 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Маразлївська, 1, є необґрунтованим з огляду на те, що дане твердження не відповідає нормам чинного на той час законодавства, оскільки захисні споруди цивільної оборони не відносились до житлового або нежитлового фонду місцевих Рад народних депутатів, та, крім того, відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження визнання вказаної обставини встановленою.

Згідно із статтею 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

У відповідності до статті 5 Закону України Про приватизацію майна державних підприємств , яка діяла на момент приватизації вказаного підприємства, захисні споруди цивільного захисту не підлягали приватизації.

Відповідно до пункту 17 Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України № 26-92 від 31.12.1992, до вказаного переліку також включено і захисні споруди.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України Про управління об`єктами державної власності суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Зважаючи на встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, спірне майно - захисна споруда №56012 за адресою: Маразліївська, 1а, відноситься до об`єктів загальнодержавного значення, приватизація яких заборонена законом.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно підпунктів 1, 4 пункту а) статті 29 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації.

У відповідності до приписів статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Частиною 6 вищевказаної статті передбачено, що виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 статті 393 Цивільного кодексу України унормовано, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З урахуванням того, що уповноваженим органом держави, а саме Фондом державного майна України або його регіональним відділенням рішення щодо приватизації чи іншого відчуження нерухомого державного майна, а саме, захисної споруди цивільного захисту № 56012 (колишній номер 56061), що знаходиться за адресою; м. Одеса, вул.Маразліївська, 1а, не приймалось, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про те, що Одеська міська рада та Виконавчий комітет при прийнятті оскаржуваних рішень вийшли за межі наданих їм законом повноважень.

За таких обставин, вимоги про визнання незаконним та скасування пп. 16 п. 2 рішення Одеської міської ради № 2378-XXIV від 20.04.2004 Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в 2004 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради та про визнання незаконним та скасування пп. 1.1, 1.2 п.1 рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №321 від 27.06.2004 Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси в частині включення нежитлового приміщення №501, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнання недійсним (нечинним) та скасування свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , видане 01.07.2004 Виконавчим комітетом Одеської міської ради на нежиле приміщення №501, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1, судова колегія зазначає, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є документом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Таке свідоцтво не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності, у зв`язку з чим воно не може бути визнано недійсним, а тому позовна вимога про визнання свідоцтва про право власності не відповідає ефективному способу захисту порушеного права. Натомість, з метою правової визначеності та з урахуванням задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішення міської ради та її виконавчого комітету, які стали підставами для видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності, задоволення позовної вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 , виданого 01.07.2004 Виконавчим комітетом Одеської міської ради на нежиле приміщення №501, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1, є доцільним та можливим, у зв`язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду про задоволення позову в цій частині .

Вимоги про визнання недійсними договору купівлі-продажу № 87 від 20.07.2004, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ Одеса та Одесити , та договору купівлі-продажу, укладеного 20.08.2004 між ТОВ Одеса та Одесити та ТОВ Компанія Укрвтормет є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним зі способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 658 Цивільного Кодексу України право продажу належить лише власнику об`єкту продажу.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу норм статей 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою особою, права яких були порушені укладенням спірного правочину.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України зазначено, що вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №914/1201/19).

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Зважаючи на те, що оскільки під час укладення Одеською міською радою з ТОВ Одеса та Одесити договору купівлі - продажу № 87 від 20.07.2007, щодо нежитлового приміщення № 501, загальною площею 111,2 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1, Одеська міська рада вийшла за межі наданих їй законом повноважень та розпорядилася державною власністю, яка не підлягає відчуженню, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання вказаного договору недійсним підлягають задоволенню. Оскільки ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам, з урахуванням того, що судом встановлені обставини щодо розбіжностей у адресах, статусі та площі спірного приміщення, з метою недопущення породження нових спорів та дотримання принципу правової визначенності у рішенні підлягають задоволенню позовні вимоги у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 20.08.2004 між ТОВ Одеса та Одесити та ТОВ Компанія Укрвтормет .

Стосовно вимоги про витребування з володіння ТОВ Компанія Укрвтормет на користь Фонду Державного майна України нежитлового приміщення №501, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відмовляючи у задоволенні вказаної позовної вимоги, суд виходив з того, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та ТОВ Центр естетичного виховання Золоті сторінки 16.08.2016 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за яким Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області надало, а ТОВ Центр естетичного виховання Золоті сторінки прийняло в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення протирадіаційного укриття, обліковий № 56012, літ. Г , загальною площею 105,80 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1 А., що під час приватизації не увійшло до статутного капіталу підприємства, але обліковується на балансі ЗАТ ОДЕСА-ЧАЙ , для розміщення торговельного об`єкту з продажу книг, виданих українською мовою (т.1 а.с.186-192). Відповідно до пункту 1 договору від 31.01.2017 про внесення зміни до договору оренди від 16.08.2016, захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття, обліковий № 56012, літ. Г, загальною площею 105, 8 кв.м., за адресою м. Одеса вул. Маразліївська, 1 А, обліковується на балансі ТОВ Центр естетичного виховання Золоті сторінки (т.1 а.с. 193-194). Договором про внесення зміни від 24.10.2019 року, термін дії договору оренди від 16.08.2016 продовжений до 16.06.2022 (т.1 а.с. 195).

Відтак, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи та самим позивачем підтверджено, що спірне приміщення на момент розгляду спору знаходиться у позивача та фактично не вибувало із його володіння, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні вимоги про витребування цього майна з володіння ТОВ Компанія Укрвтормет .

Захист порушених прав особи, яка є власником майна, що було протиправно відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до набувача цього майна з підстав, передбачених статтею 387 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 Цивільного кодексу України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, встановлено, що майно вибуло з володіння власника - Держави України в особі Фонду державного майна України поза його волею.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно .

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, з урахуванням того, що на один і той самий об`єкт нерухомого майна зареєстровано право власності як за Державою України в особі Фонду державного майна України, так і за ТОВ Компанія Укрвтормет , виконання рішення суду у даній справі про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння полягатиме у внесенні державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про державну реєстрацію припинення права власності на нежиле приміщення №501, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1.

Вищенаведене не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню в цій частині, а позовні вимоги про витребування з володіння ТОВ Компанія Укрвтормет на користь Фонду Державного майна України нежитлового приміщення №501, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1, - задоволенню.

Стосовно тверджень скаржника щодо відсутності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Згідно із частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Фондом державного майна України та його територіальним відділенням, які не вжили заходів щодо скасування рішень Одеської міської ради та її виконавчого органу, як і не вжили заходів щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу, за якими фактично майно вибуло з державної власності, та витребування об`єкту до державної власності. Також прокурором зазначено про те, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях направлено на адресу прокуратури лист від 22.08.2019 №10-07-00320 з проханням звернутися до суду з вказаним позовом. Отже, на думку прокурора, вказані обставини підтверджують бездіяльність органу, що здійснює розпорядження майном протягом тривалого часу, у зв`язку з чим у прокуратури наявні підстави для звернення до суду з вказаним позовом.

Суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор зазначив у позовній заяві підставу для здійснення ним представництва, тобто виконав вимогу частини п`ятої статті 162 Господарського процесуального кодексу України. Бездіяльність Фонду державного майна України, яка полягає у нездійсненні захисту інтересів держави, була доведена прокурором у позовній заяві шляхом долучення листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях №10-07-00320 від 22.08.2019. Доводи скаржника про передчасність звернення прокурора з даним позовом судова колегія відхиляє, оскільки, як правильно зазначено прокурором, порушення майнових інтересів держави відбулось ще у 2004 році із прийняттям Одеською міською радою та її виконавчим комітетом оскаржуваних рішень щодо спірного об`єкту нерухомого майна.

З огляду на вищевикладене помилковим є твердження апелянта щодо відсутності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає, у зв`язку з чим його слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування з володіння ТОВ Компанія Укрвтормет на користь Фонду Державного майна України нежитлового приміщення №501, розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Маразліївська, 1; позов в цій частині слід задовольнити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України Про судовий збір . Згідно із частиною першою статі 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 вище означеного Закону за подання до господарського суду позову майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання апеляційної скарги на рішення суду ставку судового збору встановлено у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункт 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір ). Статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2019 рік (виходячи з того, що позов подано у листопаді 2019 році) встановлено прожитковий мінімум на одну особу на місяць з 1 січня 2019 року для працездатних осіб у розмірі 1921 грн.)

Разом з тим, судом встановлено, що при зверненні до апеляційного господарського суду з даною апеляційною скаргою ТОВ Компанія Укрвтормет сплачено судовий збір у сумі 17289,00 грн. Проте, з урахуванням того, що апелянтом оскаржувалось рішення суду в повному обсязі, у тому числі в частині вимоги про витребування майна, тоді як вартість майна, що витребовується за оцінкою, що визначена у договорі оренди від 16.08.2016, складає 389412,00грн, отже, за оскарження даної позовної вимоги скаржник повинен був сплатити суму судового збору як за майнову вимогу - 8761,77грн. (389412,00грн. х 1,5% = 5841,18грн.; 5841,18грн. х 150% = 8761,77грн.), тоді як сплачено 2881,50грн. як за оскарження в апеляційному порядку позовної вимоги немайнового характеру (1921,00грн. х 150% = 2881,50грн.). Тобто, сума недоплаченого судового збору становить 5880,27грн. З урахуванням того, що у задоволенні цієї вимоги апеляційної скарги судом відмовлено, сума недоплаченого судового збору у розмірі 5880,27грн. підлягає стягненню до Державного бюджету з ТОВ Компанія Укрвтормет . У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору, сплачені скаржником у сумі 17289,00 грн., за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.12.2020 у справі №916/3332/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет на користь Фонду Державного майна України нежитлового приміщення №501, розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 1. Позов в цій частині задовольнити.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

В решті рішення суду залишити без змін, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати незаконним та скасувати пп. 16 п. 2 рішення Одеської міської ради №2378-XXIV від 20.04.2004 Про перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси, що підлягають приватизації та відчуженню в 2004 році та внесення змін до рішень Одеської міської ради .

3. Визнати незаконним та скасувати пп. 1.1, 1.2 п. 1 рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №321 від 27.05.2004 Про реєстрацію об`єктів комунальної власності м. Одеси в частині включення нежитлового приміщення №501, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1.

4. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , видане 01.07.2004 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на нежиле приміщення № 501, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1.

5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 87 від 20.07.2004 року, укладений між Одеською міською радою та ТОВ Одеса та Одесити , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстрований у реєстрі за №3196.

6. Визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 20.08.2004 року між ТОВ Одеса та Одесити та ТОВ Компанія Укрвтормет , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Корольовою Т.О. та зареєтрований в реєстрі за №2761.

7. Витребувати з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет на користь Фонду Державного майна України нежитлове приміщення №501, розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Маразліївська, 1.

8. Стягнути з Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська,1, код ЄДРПОУ 26597691) на користь прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 3 842 /три тисячі вісімсот сорок дві/ грн. 00 коп. судового збору.

9. Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл.Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь прокуратури Одеської області (65026, м.Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 2 881 /дві тисячі вісімсот вісімдесят одну/ грн. 50 коп. судового збору.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Одеса та Одесити (65045, м. Одеса, Олександрійський пр-т 27, код ЄДРПОУ 26344932) на користь прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 1921 /одну тисячу дев`ятсот двадцять одну/ грн. 00 коп. судового збору.

11. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет (65029, м. Одеса, вул. Ольгіївська, 27/2, код ЄДРПОУ 30174382) на користь прокуратури Одеської області (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 6801 /шість тисяч вісімсот одну/ грн. 68 коп. судового збору.

12. Стягнути з прокуратури Одеської області (код ЄДРПОУ 03528552) на користь Державного бюджету України (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923 1113 /одну тисячу сто тринадцять/ грн. 36 коп. судового збору .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Укрвтормет (65029, м. Одеса, вул. Ольгіївська, 27/2, код ЄДРПОУ 30174382) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA928999980313171206082015758, код класифікації доходів бюджету 22030101) 5880 /п`ять тисяч вісімсот вісімдесят/ грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору за апеляційний розгляд справи.

Доручити Господарському суду Одеської області видати накази із зазначенням відповідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.06.2021.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Лавриненко