Постанова

від 10.06.2021 по справі 640/106/18

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 640/106/18

провадження № 514181км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника заявника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Золоті Ворота» ОСОБА_7 та представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року про повернення поданих ними апеляційних скарг на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05 січня 2018 року про арешт майна.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05 січня 2018 року задоволено клопотання старшого слідчого Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_9 у кримінальному провадженні № 12018220490000031 та накладено арешт на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_10 квартиру АДРЕСА_1 площею 202,3 кв.м та гараж за літ. «Г» (без номера), розташований у вказаному будинку, шляхом заборони їх відчуження та передачі у будь-який спосіб.

Заборонено будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаних об`єктів нерухомості.

Також заборонено АТ «Банк Золоті Ворота», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та організатору проведення аукціону (торгів) здійснювати продаж права вимоги та здійснювати уступку права вимоги за кредитним договором № 389 від 17 липня 2008 року та кредитним договором № 18 від 10 лютого 2014 року, укладеними між ОСОБА_10 та АТ «Банк Золоті Ворота», предметами яких за договором іпотеки № 08-196 є вказані квартира та гараж.

На цю ухвалу слідчого судді уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Золоті Ворота» ОСОБА_7 та представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб адвокат ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.

Суддя Харківського апеляційного суду ухвалою від 06 серпня 2019 року повернув апеляційні скарги на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах, аналогічних за змістом, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Золоті Ворота» ОСОБА_7 та представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб адвокат ОСОБА_8 просять скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді.

На думку скаржників, вони є особами, котрі відповідно до ч. 7 ст. 173 та п. 9-1 ч. 1 ст. 393 КПК мають право на оскарження рішення слідчого судді, а тому вважають, що ухвала судді апеляційного суду про повернення апеляційних скарг постановлена без урахування цих вимог закону.

При цьому звертають увагу на те, що відповідно до Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» із дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління та контролю банку, а повноваження органів управління банку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі вказаного фонду.

Позиції учасників у суді касаційної інстанції

У судовому засіданні прокурор та представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_6 підтримали касаційні скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Приписами ч. 1 ст. 412 КПК визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Мотивуючи своє рішення про повернення апеляційних скарг апеляційний суд в ухвалі зазначив, що представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не є особами, які відповідно до закону мають право на оскарження ухвали слідчого судді.

Однак така позиція апеляційного суду не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.

Доступ до правосуддя є одним із основоположних принципів верховенства права, гарантованим Конституцією України (ст. 55 ч. 2, ст. 129 ч. 2 п. 8 Конституції України, ст. 7, ст. 9 ч. 6, ст. 24 КПК).

За правилами ст. 393 КПК право на апеляційне оскарження, крім інших осіб, мають також особи у випадках, передбачених цим Кодексом (пункт 10).

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово висловлював правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене (Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Висновок про застосування ст. 7, ч. 6 ст. 9 та ст. 24 КПК України щодо права на оскарження судового рішення до суду вищого рівня міститься в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року в справі № 5-347 кс 15 щодо ОСОБА_11 , прийнятій за результатами розгляду справи з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, передбачених КПК, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. Зокрема, у постанові зазначено, що відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їхніх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК.

Відповідно до цієї норми закону кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчий суддя, задовольнивши клопотання слідчого про арешт майна, яке на праві власності належить ОСОБА_10 , також заборонив АТ «Банк Золоті Ворота», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та організатору проведення аукціону (торгів) здійснювати продаж права вимоги та здійснювати уступку права вимоги за кредитним договором № 389 від 17 липня 2008 року та кредитним договором № 18 від 10 лютого 2014 року, укладеними між ОСОБА_10 та АТ «Банк Золоті Ворота», предметами яких за договором іпотеки № 08-196 є вказані квартира та гараж.

Пунктом 9 частини 1 ст. 309 КПК передбачено можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК апеляційну скаргу мають право також подавати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 173 КПК ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно може бути оскаржена третіми особами.

За змістом ч. 1 ст. 173 КПК не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, а також майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Оскільки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб належить право вимоги за вказаним кредитним договором то рішення слідчого судді безпосередньо стосується майнових інтересів Фонду і призвело до негативних правових наслідків для цієї юридичної особи у вигляді неможливості завершення ліквідації АТ «Банк Золоті Ворота», а тому його представники, реалізуючи законне право на захист інтересів Фонду та керуючись загальними засадами кримінального судочинства, правомірно оскаржили до апеляційного суду вказане рішення слідчого судді.

Суддя - доповідач суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, на ці обставини у справі та особливості вимог кримінального процесуального закону щодо можливості оскарження ухвал слідчого судді третіми особами уваги не звернув, доводів апеляційних скарг ретельно не вивчив і дійшов помилкового висновку, що апеляційні скарги подані особами, які не мають права на оскарження такого рішення, та їх повернув.

Допущені судом апеляційної інстанції порушення є істотними, оскільки вони перешкодили цьому суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає необхідним касаційні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Золоті Ворота» ОСОБА_7 та представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб адвоката ОСОБА_8 задовольнити, оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді, під час якого слід врахувати наведене та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скаргиуповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк Золоті Ворота» ОСОБА_7 та представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб адвоката ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року про повернення апеляційних скарг на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05 січня 2018 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3