Ухвала

від 15.06.2021 по справі 1-30

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 червня 2021 року

м. Київ

Провадження № 13-105зво21

Справа № 1-30/1998

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18

перевірила заяву ОСОБА_19 про перегляд вироку Херсонського обласного суду від 27 квітня 1998 року та ухвали цього суду від 22 червня 2000 року за виключними обставинами і

встановила:

За вироком Херсонського обласного суду від 27 квітня 1998 року, залишеним без зміни щодо заявника ухвалою Верховного Суду України від 07 липня 1998 року, ОСОБА_19 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених пунктами «а», «з», «і» ст. 93, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 145 Кримінального кодексу України 1960 року (далі КК 1960 року), до покарання у виді смертної кари розстрілу, з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою цього обласного суду від 22 червня 2000 року вирок щодо ОСОБА_19 змінено. Вирішено вважати його засудженим за сукупністю злочинів, передбачених пунктами «а», «з», «і» ст. 93, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 145 КК 1960 року, до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

11 березня 2021 року Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) ухвалив остаточне рішення у справі «Дембо та інші проти України», яким констатував порушення щодо ОСОБА_19 (заява 21015/20) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення.

У зв`язку зі встановленими порушеннями прав заявника ЄСПЛ було постановлено, що визнання порушень становить достатню справедливу сатисфакцію.

14 червня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду (далі Велика Палата) надійшла заява ОСОБА_19 , підписана ним 10 червня 2021 року, у якій він просить скасувати вищевказані вирок та ухвалу щодо нього за виключними обставинами у зв`язку з ухваленням ЄСПЛ рішення «Дембо та інші проти України» (про яке, за твердженням заявника, йому стало відомо 12 травня 2021 року), ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років та звільнити від покарання, оскільки воно вже відбуте.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_19 необхідно відмовити з огляду на таке.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом.

11 березня 2021 року рішенням ЄСПЛ у справі «Дембо та інші проти України» встановлено порушення Україною ст. 3 Конвенції щодо деяких осіб, зокрема і ОСОБА_19 , стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення.

Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, - оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований зміст порушення Конвенції та визнання порушення достатньо справедливою сатисфакцією - свідчать про допущення щодо ОСОБА_19 таких порушень Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до вчинення порушень.

У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди; аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень; вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.

З урахуванням Рекомендації № R(2000)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень ЄСПЛ від 19 січня 2000 року встановлене Судом порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, якщо можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.

Щодо ОСОБА_19 таке повне відновлення попереднього юридичного стану, зокрема шляхом скасування судових рішень та заміни призначеного покарання, на покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років з подальшим звільненням від його відбування, не є можливим, оскільки ЄСПЛ констатував порушення Конвенції лише щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення та не зробив висновку про порушення конвенційних прав заявника під час розгляду в судах справи щодо нього.

Констатоване порушення Конвенції щодо заявника може бути усунуто лише шляхом вжиття заходів загального характеру з боку держави (внесення змін у відповідне законодавство).

Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_19 відсутні.

Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду

постановила:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_19 про перегляд вироку Херсонського обласного суду від 27 квітня 1998 року та ухвали цього суду від 22 червня 2000 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

Заяву з усіма доданими матеріалами повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_10

ОСОБА_3 ОСОБА_11

ОСОБА_20 ОСОБА_12

ОСОБА_5 ОСОБА_13

ОСОБА_6 ОСОБА_14

ОСОБА_7 ОСОБА_15

ОСОБА_8 ОСОБА_16

ОСОБА_9 ОСОБА_17

ОСОБА_18