Ухвала

від 19.05.2021 по справі 953/20229/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/20229/20

н/п 1-кс/953/4618/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2021 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді- ОСОБА_1 ,

за участю секретаря- ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_4 , на постанову слідчого у кримінальному провадженні № 12020220370001551 від 08.11.2020, -

встановив:

12.05.2021 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 в якій заявник просить суд скасувати постанову старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 від 05.05.2021 р., про закриття в частині епізоду - кримінального правопорушення, у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, відомості про вчинення якого були внесені на підставі ухвали слідчого судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської, в межах кримінальне провадження №12020220370001551 від 08.11.2020 року

На обґрунтування скарги скаржник зазначає, що постанова є незаконною та такою, що порушує право потерпілих, постанова є недостатньо мотивованою для закриття кримінального провадження за епізодом відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , вона не містить достатніх мотивів її прийняття, обґрунтування обставин, на які вказувала потерпіла сторона в ході досудового розслідування. А дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були направлені на умисне протиправне заподіяння смерті не лише потерпілій ОСОБА_9 , але і іншим особам, які знаходились у цьому автомобілі, а саме ОСОБА_4 та його сину - ОСОБА_6 а тому в діях в діях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 наявні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме закінчений замах на умисне вбивство більше двох осіб.

В судове засідання скаржникадвокат ОСОБА_3 не з`явився. Суду надана заява з проханням розгляду скарги без участі скаржника, просить скаргу задовольнити.

Старший слідчий СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи,оцінивши докази, приходить до наступного.

З наданих даних слідчим суддею достовірно встановлено, що 08.11.2020 до чергової частини Куп`янського ВІІ ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 08.11.2020 о 04:19 до приймального відділення Куп`янської ЦРЛ звернулася ОСОБА_9 , якій був встановлений діагноз: відкритий перелом обох кісток правої гомілки з наявністю стороннього тіла, вогнепальне поранення верхньої треті правої гомілки, як пояснила остання дані тілесні ушкодження вона отримала 07.11.2020 біля 23:00 в с. Ковалівка, Куп`янського району. Харківської області в результаті випадкового пострілу мисливської рушниці.

Відомості про кримінальне правопорушення, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.11.2020 за № 12020220370001551 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

В ході подальшого досудового розслідування було встановлено, що злочинні дії ОСОБА_7 були спрямовані на умисне вбивство пасажира автомобіля марки «ВАЗ 21063» ОСОБА_9 , яка сиділа на задньому пасажирському сидінні, у зв`язку з чим 10.11.2020 змінено склад злочину з ч. 1 ст. 121 КК України на ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (вбивство).

11.11.2020р. ОСОБА_7 повідомлено про підозру та 12.11.2020 у відношенні нього обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

27.11.2020р. першим заступником керівника Харківської обласної прокуратури здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12020220370001551 доручено органу вищого рівні СУ ГУН в Харківській області.

01.12.2020 р. на підставі ухвали слідчого судді Кутаїського міськрайонного суду Харківської області внесено відомості до ЄРДР за № 12020220370001604 від 01.12.2020 за заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115, по факту вчинення відносно нього замаху на вбивство.

14.12.2020р. кримінальні провадження №12020220370001551 та №12020220370001604 об`єднані в одне провадження під номером №12020220370001551 та стосуються одних подій.

В подальшому досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, у зв`язку з чим 05.05.2021 постановою прокурора ОСОБА_10 змінено склад злочину, вчиненого ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України.

У зв`язку з чим постановою слідчого СУ ГУ Національної поліції в Харківській області ОСОБА_5 від 05.05.2021 року кримінальне провадження, дані про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220370001551 від 08. 11. 2020 року - закрито в частині епізоду - кримінального правопорушення, у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України, відомості про вчинення якого були внесені на підставі ухвали слідчого судді Куп`янського міськрайонного суду Харківської.

Слідчий суддя, перевіривши надані матеріали, вважає зазначені постанови слідчого та постанови прокурора законними з огляду на наступне.

Із змісту оскаржуваної Постанови слідчого від 05.05.2021 року вбачається, що органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 опустив скло лівої задньої пасажирської двері автомобіля «ТОYОТА» взяв у руки власний мисливський карабіну АКМС - М8 № НОМЕР_1 , калібру 7,62 мм, який він тримав при собі під час об`їзду угідь, направив його в бік автомобіля марки ВАЗ-21063 та, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, у тому числі у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, свідомо припускаючи їх настання внаслідок здійснення пострілів в автомобіль, в якому знаходяться люди, здійснив не менше чотирьох одиночних пострілів з короткочасним інтервалом, один з яких потрапив у задні праві пасажирські двері вищевказаного автомобіля, та пошкодивши її наскрізь в напрямку нижче верхньої площини сидіння влучив у зону розташування правої гомілки заднього пасажира ОСОБА_9 . Одразу після цього автомобіль марки «ТОYОТА» допустив зіткнення передньою лівою частиною з правою задньою частиною автомобіля марки ВАЗ - 21063, у зв`язку з чим останній зупинився. Вийшовши з автомобіля ОСОБА_7 , підбіг до автомобіля марки ВАЗ-21063, відкрив передні водійські двері та з замка запалення витягнув ключі з метою перешкоджання подальшого руху автомобіля. В цей час, почувши крики ОСОБА_9 та слова ОСОБА_4 про те, що вона поранена, ОСОБА_7 відкрив задні пасажирські двері вказаного автомобіля та побачив, що ОСОБА_9 заподіяні тілесні ушкодження, після чого припинив свої злочинні дії. Разом із присутніми ОСОБА_7 намагався перемістити ОСОБА_9 в салон автомобіля марки «ТОYОТА», щоб відвезти до лікарні, однак їм це не вдалось, тому ОСОБА_9 залишилась в автомобілі ВАЗ -2106. Після цього автомобіль марки ВАЗ-2106 та автомобіль марки «ТОYОТА» направились в напрямку лікарні та о 23.50 того ж дня ОСОБА_9 була госпіталізована до КНП «Куп`янське територіальне медичне об`єднання» Куп`янської міської ради Харківської області, де їй було надано медичну допомогу. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , пасажир автомобіля марки ВАЗ - 21063 ОСОБА_9 , яка сиділа на задньому пасажирському сидінні, отримала згідно з висновком судово-медичної експертизи № 09-196/2021 від 25.03.2021 вогнепальне кульове сліпе поранення правої гомілки з осколковими переломами обох кісток правої гомілки у верхній третині, яке за ступенем тяжкості є тяжким тілесним ушкодженням, як небезпечне для життя. В зв`язку з вищевикладеним, встановлено, що вказані дії ОСОБА_7 носять суспільно-небезпечний характер та свідчать про наявність ознак складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження.

Обґрунтовуючи Постанову, слідчий посилався на те, що після завершення своїх дій ОСОБА_7 мав реальну можливість довести свій злочинний умисел спрямований на вбивство ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до кінця, але припинив свої дії, тому відповідальність повинна наставати, виходячи з того, які наслідки фактично настали. Беручи до уваги те, що в ході досудового розслідування фактичних доказів та об`єктивних даних щодо наявності наслідків щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а також відсутність у ОСОБА_7 умислу на вбивство, орган досудового розслідування прийшов до висновку, про встановлення під час досудового розслідування відсутності складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

З такими висновками слідчого погоджується і слідчий суддя.

Відповідно дост. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно до вимог ч.5ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цьогоКодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Постанова слідчого від 05.05.2021 р. відповідає вимогам ч. 5ст. 110 КК України, оскільки мотивувальна частина постанови містить обґрунтування відсутності складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Так, відповідно до п. 22 Постанови Пленуму «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 07.02.2003 N2, для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Відповідно до ч. 1ст. 115 ККумисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.

Так, визначальним для відмежування замаху на умисне вбивство від умисного завдання тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження умислом винного охоплюється лише заподіяння таких ушкоджень за відсутності прямого наміру на вбивство. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони передбачалися ціллю його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальність за замах на вбивство. У випадку, коли особа, завдаючи іншій особі тілесні ушкодження, свідомо припускає настання будь-яких наслідків, у тому числі смерті, вона також не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за замах на вбивство. Крім того, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство і у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках настає лише за наслідки, які фактично настали.

Заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому характеризується у цьому випадку не лише непрямим, а ще й неконкретизованим (невизначеним) умислом. За неконкретизованого умислу винний, вчиняючи злочин, хоча і передбачає можливість настання різних шкідливих наслідків, але до кінця не усвідомлює їх характеру і тяжкості. А оскільки особа невизначеного умислу одночасно передбачає різні за характером і тяжкістю наслідки, але фактично реалізується лише один з них, кримінальна відповідальність настає за наслідки, що настали.

Згідно з ч. 1ст. 15 ККзамахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частиниКК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 не мав прямий умисел на умисне вбивство як потерпілої ОСОБА_9 , так і ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , і після завершення своїх дій ОСОБА_7 мав реальну можливість довести до кінця свій злочинний умисел спрямований на вбивство ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , але припинив свої дії, і подальшими своїми діями намагався лише допомогти потерпілій. З встановлених органом досудового розслідування обставин вбачається, що ОСОБА_7 діяв з непрямим та неконкретизованим (невизначеним) умислом, тому він має відповідати лише за наслідки, які фактично настали, тобто за спричинення лише потерпілій ОСОБА_9 умисних тяжких тілесних ушкоджень, натомість досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не було спричинено тілесних ушкоджень внаслідок дій ОСОБА_7 , тому в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

За таких обставин, слідчим суддею не встановлено незаконності Постанови слідчого від 05.05.2021 р., а тому вказана постанова скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст.303-307,309,372 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах потерпілого ОСОБА_4 на постанову слідчого у кримінальному провадженні № 12020220370001551 від 08.11.2020.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку з подачею апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту проголошення ухвали, а особами, відсутніми під час оголошення ухвали, - протягом п`яти днів з моменту отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1