Постанова

від 22.08.2006 по справі 22/252

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/252

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

22.08.06 р.                                                                             Справа № 22/252

Суддя господарського суду Донецької області Волошинова Л. В.

при секретарі судового засідання Корчевій О. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекон плюс” м. Донецьк

до відповідача 1. Державної податкової інспекції у Киїському районі м. Донецька

                         2. Відділення Державного казначейства у Київському районі м. Донецька

третьої особи

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 999 527 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Бєломєстнов О. Ю. – за довір.

від відповідача 1: Пушкар Т. А., Фоміна О. М., Тіняєва В. А. - за довір.

від відповідача 2: Головачук Г. П. – за довір.

СУТЬ  СПРАВИ:

          Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Рекон плюс” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька та Відділення Державного казначейства у Київському районі м. Донецька про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1 000 000 грн.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2004 р.

          Відповідач 1, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька, проти позову заперечує, посилаючись на те, що постачальник по третьому ланцюгу – Товариство з обмеженою відповідальністю “Геліос” м. Донецьк, податок на додану вартість у січні 2003 р. не сплатив.

          21.08.2006 р. відповідач 1 доповнив свої заперечення, зазначивши, що листом від 13.08.2004 р. № 13/08 директор підприємства суму від'ємного значення податку на додану вартість, заявлену у податковій декларації за січень 2004 р., просив відшкодувати шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів.

          Відповідач 2, Відділення Державного казначейства у Київському районі м. Донецька, проти позову заперечує, посилаючись на те, що станом на 15.08.2006 р. від Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька висновок на відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Рекон плюс” м. Донецьк бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1 000 000 грн. не надходив.

          22.08.2006 р. позивач зменшив розмір позовних вимог до 999 527 грн.          

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

          Відповідно до податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекон плюс” м. Донецьк за січень 2004 р. р. від”ємне значення податку на додану вартість склало 1 000 000 грн.

Відповідно до позначки позивача в графі 25.2 декларації відшкодування зазначеної суми повинно було відбуватися після погашення податкових зобов”язань платника протягом трьох наступних звітних періодів шляхом повного перерахування на рахунок в установі банку.

          Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії акту про результати документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю “Рекон плюс” м. Донецьк за період з 01.01.2004 р. по 31.01.2004 р., з 01.04.2004 р. по 30.04.2004 р. від 16.08.2004 р. № 45/23-2, порушень з боку позивача вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту у січні 2004 р. встановлено не було.           

          Листом від 13.08.2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Рекон плюс” м. Донецьк змінило напрямок відшкодування - відшкодувати шляхом зарахування в рахунок майбутніх платежів.          

          За результатами розгляду матеріалів справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями (в редакції Закону, яка була чинною під час виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Відповідно до п. 4.1 та п. 4.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 р. N 200/86, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів  або за рішенням суду.

Висновки подаються не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством

Суд враховує, що Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, внесені зміни до ст. 7 Закону України  “Про податок на додану вартість”, проте зазначає, що відповідно до пункту 13 “Перехідні положення” розділу 2  пункт 7.7 статті 7 набирає чинності з 1 червня 2005 року, крім підпункту 7.7.8 цього пункту, який набирає чинності з 1 січня 2006 року. До цієї дати застосовується процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, діюча до набрання чинності цим Законом.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача 1 на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Геліос” м. Донецьк – постачальник по третьому ланцюгу – податку на додану вартість за січень 2004 р. не сплатив, оскільки:

-          по перше, за приписами п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації;

-          по друге, податковий орган не довів суду, що реалізація Товариством з обмеженою відповідальністю “Геліос” м. Донецьк спірних товарно – матеріальних цінностей Приватному підприємству “Макро Пром” м. Донецьк була здійснена саме у січні 2004 р.;

-          по третє, обов'язок правильно обчислювати та своєчасно вносити до бюджетів всіх рівнів податки (збори, обов'язкові платежі) є індивідуальним обов'язком кожного платника податку.

Суд також не приймає до уваги ствердження податкового органу про те, що відшкодування спірної суми має бути здійснене лише шляхом зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, оскільки у випадку не відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість у визначений законом строк, платник податку може у будь – який час звернутися за судовим захистом .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17-20, 69-72, 86, 158 – 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекон плюс” м. Донецьк до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька та Відділення Державного казначейства у Київському районі м. Донецька про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 999 527 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України з р/р 31113030600006 в Управлінні Державного казначейства у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 24165255 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекон плюс” (83004, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 116 кв. 125, п/р 26004301002515 в Донецькій філії АКБ “Мрія”, МФО 335571, ЄДРПОУ 31843300) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 999 527 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекон плюс” (83004, м. Донецьк, вул. Університетська, буд. 116 кв. 125, п/р 26004301002515 в Донецькій філії АКБ “Мрія”, МФО 335571, ЄДРПОУ 31843300) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9 995,27 грн.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова підписана 22.08.2006 р.

Суддя                                                                                              Волошинова Л.В.           

Надруковано у чотирьох примірниках: 1 – позивачеві; 1 – відповідачеві1; 1 – відповідачеві 2; 1 – у справу.