Ухвала

від 08.07.2021 по справі 753/7279/21

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7279/21

провадження № 1-кс/753/2577/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2021 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

05.07.2021 представник адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва із клопотанням, про скасування арешту майна. В обґрунтування клопотання ініціатор зазначає, що 27.05.2021 ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва було накладено арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номероб`єкта нерухомого майна 2115342780000) загальною площею 902 кв.м., із забороною відчужувати даний об`єкт нерухомого майна та виконувати будівельні роботи на вказаному об`єкті.

Підставою для постановлення ухвали про арешт об`єкту нерухомого майна, який належить ОСОБА_4 , стало клопотання про арешт майна з якого вбачається, що невстановлені особи, діючи на території м. Києва протягом 2018-2020 років виготовляли технічну документацію від імені суб`єктів господарювання, які мають для цього відповідну кваліфікацію, в тому числі від імені ТОВ «Гривня плюс» (ЄДРПОУ 24847787), Асоціації «Авістор Буд» (ЄДРПОУ 31813695), до якої були внесені неправдиві дані щодо фактичного стану об`єктів нерухомості (технічного стану, часу в який вони були побудовані, їх введення в експлуатацію, відповідність технічним вимогам та іншим нормам законодавства тощо), тим самим здійснювали підроблення офіційних документів, які видаються підприємством, яке має право видавати такі документи і які надають право для подальшого введення в експлуатацію об`єктів нерухомості, а також подальшої реєстрації права власності на ці об`єкти, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою.

До клопотання про накладення арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2115342780000) загальною площею 902 кв.м. стали: Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, були додані копія технічного паспорту, копія довідки про показники об`єкта нерухомого майна, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 08.10.2020, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 30.09.2020, копія пояснень ОСОБА_7 , Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, копія протоколу огляду інтернет ресурсу від 21.04.2021, копія протоколу огляду місця події від 16.03.2021, копія рапорту старшого оперуповноваженого з ССП Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , викопіювання з інтернет ресурсу, копія постанови про об`єднання матеріалів досудового розслідування, копія рапорту старшого оперуповноваженого з ССП Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , копія постанови про об`єднання матеріалів досудового розслідування, копія постанови про визнання речовим доказом, копія рапорту старшого оперуповноваженого з ССП Дарницького УП ГУ НП у м. Києві

ОСОБА_9 - ОСОБА_10 вважає, що арешт на житловий будинок площею 902 кв.м. накладений необґрунтовано та ним порушується співмірність між ступенем суспільної небезпечності кримінально караного діяння та заходами забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що не узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України якими передбачено обов`язок суду застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання був повідомлений належним чином, проте його неявка не є перешкодою для розгляду клопотання.

ОСОБА_3 надала заяву про розгляд клопотання за її відсутності.

Враховуючи неявку в судове засідання учасників процесу, фіксування судового засідання згідно ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Постановою прокурора про визнання речовим доказом від 15.04.2021 житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2115342780000) загальною площею 902 кв.м. був визнаний речовим доказом.

У розумінні ст.ст. 84,89 КПК України, доказами визнаються лише ті речі, що мають значення для кримінального провадження. Речі, що не мають такого значення - повертаються власнику (володільцю).

Порядок визнання речей доказами, прямо кримінальним процесуальним законодавством не визначено, однак закон містить ряд загальних положень, яких сторона обвинувачення має дотримуватися в ході збирання доказів.

Так, згідно ч. 2 ст. ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, відносно визнання речей доказами сформувалася усталена практика.

Згідно такої практики слідчий (прокурор) приймають рішення про визнання доказом певних речей, про що складається постанова, а винесенню цієї постанови передує проведення слідчим (прокурором) ряду процесуальних, в тому числі слідчих (розшукових) дій, спрямованих на підтвердження чи спростування наявності у речей ознак речового доказу.

Зазначений порядок дозволяє слідчому (прокурору) дійти переконання, що окремо взята річ дійсно має значення для кримінального провадження. З огляду на це подальші обмеження власника (володільця) такої речі у можливостях володіння, користування та розпорядження будуть виправданими, оскільки обумовлені потребами кримінального провадження. Такий порядок забезпечує баланс між публічними інтересами (інтересами органів розслідування) та приватними інтересами (інтересами власника чи володільця).

Дослідження речей має відбуватися комплексно в рамках кримінального провадження та на підтвердження об`єктивної сторони відповідного кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження, в рамках якого було накладено арешт на житловий будинок, було зареєстровано в ЄРДР за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбаченихза ст. 14, ч. 1 ст. 190, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

Диспозиція статті 358 КК України встановлює кримінальну відповідальність за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, нотаріусом, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації прав, особою, яка уповноважена на виконання функцій держави щодо реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державним виконавцем, приватним виконавцем, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа, а також виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності, інших офіційних печаток, штампів чи бланків з тією самою метою або їх збут.

Предметом злочину не визнаються документи, які хоч і мають певне юридичне значення, але не надають конкретних прав або не звільняють від обов`язків.

З постанови про визнання речовими доказами від 15.04.2021 вбачається, що: невстановлені особи, діючи на території м. Києва протягом 2018-2020 років виготовляли технічну документацію від імені суб`єктів господарювання, які мають для цього відповідну кваліфікацію, в тому числі від імені ТОВ «ЕЮБ «Гривна-плюс» (код ЄДРПОУ 24847787), Асоціації «Авістор буд» (код ЄДРПОУ 31813695), до якої були внесені неправдиві дані щодо фактичного стану об`єктів нерухомості, тим самим здійснювали підроблення офіційних документів, які видаються підприємством, яке має право видавати такі документи і які надають право для подальшого введення в експлуатацію об`єктів нерухомості, а також подальшої реєстрації права власності на ці об`єкти.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що підставою для державної реєстрації права власності/довірчої власності на житловий будинок загальної площі 902 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Вишнева (Солом`янський район), 8 є: довідка про показники об`єкта нерухомого майна, серія та номер б/н, виданий 23.06.2020, видавник: ТОВ «ЕЮБ «Гривна-плюс»; договір про право забудови земельної ділянки (договір суперфіцію), виданий 24.03.2020; технічний паспорт, 15-10/20, виданий 15.10.2020, видавник ТОВ «Київсервісплюс»; довідка про показники об`єкта нерухомості, б/н, виданий 15.10.2020 , видавник: ТОВ «Київсервісплюс».

Отже, довідка від імені ТОВ «ЕЮБ «Гривна-плюс» не є єдиною підставою для реєстрації права власності, адже державна реєстрація проводилась також на підставі аналогічної довідки про показники об`єкта нерухомості, але виданої пізніше і іншою організацією, ТОВ «Київспервісплюс», яка ніким не оспорюється.

Частина 4 ст. 358 КК України передбачає кримінальну відповідальність за використання завідомо підробленого документа. Тобто, вчинення таких дій умисно. Поняття умислу нерозривно пов`язаний з суб`єктом вчинення злочину, оскільки засвідчує його внутрішнє ставлення до вчинюваних ним дій та їх протиправності.

Однак, у даному кримінальному провадженні підозра не пред`явлена.

Стаття 190 КК України передбачає відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Конструкція диспозиції статті передбачає наявність потерпілої особи якої немає, а ймовірність з`явлення потерпілої особи не може становити складу злочину.

Отже, матеріали справи свідчать про хибність висновків сторони обвинувачення щодо наявності події таскладу злочинів,передбачених ст. ст.358, 190 КК України.

Зважаючи на матеріали провадження, на підстави яких прокурор звернувся до слідчого судді та враховуючи їх зміст, вбачається, що відповідні правовідносини можуть бути предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства згідно ст. 60 КАС України, а саме скасування реєстраційної дії.

Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Дослідивши частково матеріали клопотання про арешт майна, які були долучені до клопотання,слідчим суддею було встановлено, що докази, подані на підтвердження необхідності накладення арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не в повній мірі відповідають критеріям допустимості та належності.

Так, з вступної частини протоколу допиту свідка ОСОБА_5 вбачається те, що вказаний допит було проведено в рамках досудового розслідування іншого кримінального провадження за №32020100000000113 від 21.02.2020 старшим слідчим з ОВС сьомого слідчого відділу РКП СУ ГУ ДФС у м. Києва ОСОБА_11 . В той же час, в заключній частині зазначено, що допит провів старший оперуповноважений з ОВС УОРД ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_12 . Вказані обставини не дають можливості встановити службову особу, яка проводила слідчу (розшукову) дію, чи мав він повноваження проводити допит самостійно чи за дорученням слідчого, чи входив до складу групи слідчих.

Допит свідка ОСОБА_6 , який є головою правління Асоціації «Авістор Буд», також проведений у рамках досудового розслідування кримінального провадження за №32020100000000113 від 21.02.2020. Допит проведений старшою слідчою з ОВС сьомого слідчого відділу РКП СУ ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_13 .

В свою чергу, вказані особи не визначені у ЄРДР у такі, що здійснюють досудове розслідування у рамках даного кримінального провадження №32021100000000111 від 28.01.2021.

Крім того, в матеріалах клопотання проарешт майна відсутня постанова про створення групи слідчих, яка б підтверджувала повноваження старшого слідчого з ОВС сьомого слідчого відділу РКП СУ ГУ ДФС у м. Києва ОСОБА_11 та старшої слідчої з ОВС сьомого слідчого відділу РКП СУ ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_13 на здійснення досудового розслідування у рамках даного кримінального провадження.

Матеріали справи не містять дозволу слідчого або прокурора на розголошення відомостей досудового розслідування кримінального провадження №32020100000000113 від 21.02.2020, у порядку ст. 222 КПК України, а також витягу з ЄРДР по вказаному провадженню взагалі, що унеможливлює перевірити про існування такого кримінального провадження та про те, що вищезазначені особи мали право проводити досудове розслідування.

Отже, протокол допиту свідка ОСОБА_5 та протокол допиту свідка ОСОБА_6 не відповідають критеріям допустимості доказів.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що підставою для державної реєстрації права власності/довірчої власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2115342780000) загальною площею 902 кв.м. вбачається, що технічний паспорт №15-10/20 від 15.10.2020 на вказаний об`єкт був виданий ТОВ «Київсервісплюс», а не асоціацією «Авістор Буд», головою якої є свідок ОСОБА_6 .

Тому, покази свідка ОСОБА_6 та протокол його допиту не є належним доказом, адже не підтверджують існування чи відсутності будь-яких обставин, які мають значення у даному кримінальному провадженні.

Згідно п.8 ст. 95 КПК України, сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пояснення ОСОБА_7 були надані старшому слідчому з ОВС сьомого слідчого відділу РКП СУ ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_13 , повноваження на проведення досудового розслідування у рамках даного кримінального провадження не підтверджені.

Вказаний документ, який був ідентифікований в клопотанні прокурора про накладення арешту як «пояснення», складений у довільній письмовій формі, без прив`язки до кримінального провадження, дати його складання та підписаний старшим техніком нерухомого майна ОСОБА_7 , особа якої не встановлювалась та не перевірялась. Зі змісту цих «пояснень» не вбачається жодного факту, який має стосунок до житлового будинку по АДРЕСА_1 .

З вступної частини протоколу огляду інтернет ресурсу від 21.04.2021, вбачається, що він складений старшим оперуповноваженим ССП Дарницького УП ГУ НП у м. Києві без зазначення імені та прізвища. Також, ані вступна частина протоколу, ані матеріали клопотання про накладення арешту не містять доручення, у порядку ст. 41 КПК України, на надання повноважень старшому оперуповноваженому на здійснення слідчих дій в рамках досудового розслідування кримінального провадження №32021100000000111 від 28.01.2021. Вказаний протокол огляду інтернет ресурсу не містить посилання на номер кримінального провадження в рамках якого проводилась вказана слідча (розшукова) дія.

З вступної частини протоколу огляду місця події від 16.03.2021, який проводився з 13.00-13.30 год, вбачається, що його склав старший оперуповноважений ВКП Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_14 за дорученням прокурора Київської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_15 . Тексту самого доручення, а також його номера чи дати складання матеріали справи не містять, що унеможливлює встановлення його наявності та проведення яких саме слідчих (розшукових) дій прокурор доручив провести оперуповноваженому.

З описової частини протоколу огляду місця події вбачається, що об`єктами огляду є дві земельні ділянки кадастровий номер 8000000000:72:575:0007 та 8000000000:72:575:0008, розташовані по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 відповідно, які, згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, перебувають у приватній власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України, огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи. Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України, обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Отже, для проведення огляду земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, орган досудового розслідування мав спочатку отримати ухвалу слідчого судді на проведення такої слідчої (розшукової) дії, чого зроблено не було.

Крім того, як вбачається із заключної частини протоколу огляду місця події проводилася без понятих, що є порушенням ч. 7 ст. 223 КПК України.

Також звертає на себе увагу той факт, що старшим оперуповноваженим ВКП Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_14 одночасно проводились дві слідчі дії та складено два протоколи огляду місця події. Так, до клопотання прокурора про накладення арешту на житловий будинок по АДРЕСА_2 було долучено копію протоколу огляду місця події, який також був складений старшим оперуповноваженим ВКП Дарницького УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_14 і проведений ним в той самий день, 16.03.2021 року з 13.00-13.30 год.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24.03.2005 по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів.

Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22.09.1994, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що правова підстава для арешту житлового будинку, спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належними йому грошовими коштами, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Таким чином, арешт у межах кримінального провадження №№32021100000000111 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.01.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 14, ч. 1 ст. 190, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 174, 175, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.

Cкасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 27.05.2021на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2115342780000) загальною площею 902 кв.м, із забороною відчужувати даний об`єкт нерухомого майна та виконувати будівельні роботи на вказаному об`єкті.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: