Ухвала

від 19.07.2021 по справі 193/767/21

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/767/21

Провадження 1-кс/193/126/21

У Х В А Л А

іменем України

19 липня 2021 року смт. Софіївка

Слідчий суддя Софіївського районногосуду Дніпропетровськоїобласті ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання т.в.о. начальника СВ ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 , який здійснює повноваження в кримінальному провадженні, внесеного 14.06.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021042090000020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Софіївського районного суду надійшло клопотання т.в.о. начальника СВ ВП № 9 КРУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене з в.о. керівника Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_5 за яким він просив суд, в рамках кримінального провадження № 42021042090000020 від 14.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, накласти арешт на земельну ділянку, що розташована поряд (між) з земельними ділянками з кадастровими номерами 1225286600:03:001:0014, 1225286600:03:001:0213, поблизу с. Сергіївка Софіївськогорайону Дніпропетровськоїобласті та яка перебуває у державній власності шляхом заборони власникам та уповноваженим особам користуватися, розпоряджатися та відчужувати цю земельну ділянку.

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що в період з січня 2021 року по теперішній час невідомі особи здійснюють самовільне використання вищевказаної земельної ділянки.

Вказана земельна ділянка має сільськогосподарське призначення, її приблизна площа 13 га, розташована на території Девладівської об`єднаної територіальної громади, і згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку форма власності державна. Суб`єктом права власності є головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

На теперішній час дана земельна ділянка оброблена та фактично використовується не зважаючи на те, що жодних договорів оренди стосовно цієї земельної ділянки протягом 2020-2021 років головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не укладало.

В ході огляду території цієї земельної ділянки за участю спеціаліста 1 категорії відділу ЦНАП ОСОБА_6 встановлено, що дана земельна ділянка розташована поблизу с. Сергіївка Софіївського району Дніпропетровської області. На всій площі цієї земельної ділянки маються насадження соняшника. На момент огляду візуально встановлено, що дана ділянка має ознаки використання.

З огляду на це, з метою унеможливлення приховання слідів вчинення злочину, вчинення дії спрямованих на пошкодження, псування земельної ділянки, а також унеможливлення розпоряджатися сільськогосподарською продукцією, яка може бути отримана внаслідок розпорядження та незаконного використання земельної ділянки, слідчий просив накласти арешт на дану земельну ділянку

Вивчивши клопотання та матеріали додані до нього, слідчий суддя вважає, що клопотання про арешт майна не підлягає задоволенню з таки підстав.

Слідчим суддею встановлено, що в Софіївському відділенні поліції № 9 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021042090000020 від 14.06.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України за фактом того, що в період часу з січня 2021 року по теперішній час невстановлена група осіб самовільно займає земельні ділянки на території Девладівської ОТГ, що завдало істотної шкоди інтересам громади.

Згідно п. 7 частини 2статті 131 КПК Україниарешт є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий,прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається із змісту клопотання, однією з ключових цілей арешту земельної ділянки державної форми власності сільськогосподарського призначення, приблизною площею 13 га, розташованої на території Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, поряд (між) з земельними ділянками з кадастровими №№ 1225286600:03:001:0014, 1225286600:03:001:0213, шляхом заборони власникам та іншим особам розпоряджатися будь-яким чином вказаною земельною ділянкою, слідчим визначено - збереження сільськогосподарської культури кукурудзи, що росте на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цьогоКодексу(ч.1ст.173КПК України).

Згідно з п. 1, п. 2 ч. 2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України).

Разом з тим, з`ясування цих питань пов`язано із кваліфікацією злочину, що внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування і саме це питання передує з`ясуванню визначених ст. 170 КПК України підстав та меті забезпечення кримінального провадження.

Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 1ст. 197-1 КК України, є право власності на землю (право володіння і користування землею).

Предметом злочину, передбаченого ч. 1ст. 197-1 КК України, виступає конкретна земельна ділянка, під якою треба розуміти частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Самовільне зайняття ділянки - це активні протиправні дії по заволодінню (захопленню) всупереч встановленому порядку земельної ділянки.

Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні визначено у змісті ч. 1ст. 91 КПК України.

Згідно ч.1 ст. 197-1 КК України злочинним є не будь-яке самовільне зайняття земельної ділянки, а лише те, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Однак, ні відомості Єдиного реєстру досудового розслідування, ні інші додані до клопотання матеріали не містять даних щодо завданої шкоди, а тому слідчим не доведено вимоги п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України відповідно до якого існувала би обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зі змісту клопотання про арешт майна слідує, що розмір будь-якої шкоди, в тому числі достатній для утворення складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, не встановлений.

Також, нікому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.197-1 КК України, на даний час не повідомлено, конфіскація чи спеціальна конфіскація майна згідно чинного законодавства за вчинення вказаного злочину не передбачена, цивільний позов не заявлено.

Окрім цього, матеріали клопотання не містять рішення слідчого про визнання речовим доказом земельної ділянки, приблизної площі 13 га, розташованої на території Девладівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, поряд (між) з земельними ділянками з кадастровими №№ 1225286600:03:001:0014, 1225286600:03:001:0213, на яку слідчий в своєму клопотанні просить накласти арешт.

При цьому слід зазначити, що матеріали клопотання не містять жодних документів, які свідчать про належність вказаної земельної ділянки (державний акт, витяги з Державного земельного кадастру, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тощо).

Крім того, клопотання слідчого не узгоджується з вимогами статті 171 КПК України, а саме щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, про арешт якого йдеться у клопотанні; розмір завданої злочином шкоди її законному володільцю або власнику на момент подання клопотання.

Тобто, слідчий в своєму клопотанні не визначив точний перелік майна, індивідуальні ознаки як то кадастровий номер, точну площу земельної ділянки, що позбавляє можливості визначити порядок виконання ухвали, проведення конкретних дій, направлених на збереження цілісності і вартості даного майна.

Відповідність вказаної земельної ділянки та кукурудзи, яка вирощується на цій земельній ділянці критеріям ст. 98 КПК України, у контексті злочину за ч. 1 ст. 197-1 КК України, слідчим не доведена, оскільки слідчим не надано підтвердження на існування обов`язкової ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, спричинення значної шкоди.

Згідно з ч. 11ст.170 КПК Українизаборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий в клопотанні не навів належного обґрунтування, яким чином накладення арешту на земельну ділянку шляхом заборони нею розпоряджатися буде сприяти збереженню врожаю соняшника, адже правомочність розпоряджатися майном є закріпленою нормами права за власником (в даному випадку імовірно держава або орган місцевого самоврядування) можливість визначити долю належної йому речі шляхом знищення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам. Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Право володіти та користуватися майном відрізняється за своїм змістом від права розпорядження.

В ході розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на земельну ділянку у кримінальному провадженні не доведено наявність підстав для накладення арешту на майно.

З огляду на вищезазначене, слідчий суддя вважає клопотання слідчого про арешт майна необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.98,170-173 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання т.в.о. начальника СВ ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_4 , про накладення арешту на земельну ділянку, що розташована поряд (між) земельними ділянками з кадастровими номерами 1225286600:03:001:0014, 1225286600:03:001:0213, поблизу с. Сергіївка Софіївського району Дніпропетровської області, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1