Рішення

від 05.08.2021 по справі 756/8678/18

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

05.08.2021 Справа № 756/8678/18

Унікальний № 756/8678/18

Провадження № 2/756/763/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2021 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Шевчука А.В.,

секретарів: Волкової А.А., Парфенчик К.В., Демченко І.В.

за участі: представника ПрАТ Укрпластик - Палагицької Г.С.

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства Укрпластик до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Укрпластик про визнання договору безвідсоткової позики недійсним,

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство Укрпластик , тип найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство Укрпластик (далі - ПрАТ Укрпластик ) звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 724 000 грн. заборгованості за договором безвідсоткової позики №1 від 10.01.2011 року.

В обґрунтування вимог ПрАТ Укрпластик вказувало, що між ВАТ Укрпластик на підставі дозволу товариства та письмової заяви головного бухгалтера ОСОБА_1 із останньою 10.01.2011 року укладено договір №1 безвідсоткової позики у сумі 800 000 грн.

Сума позики отримана ОСОБА_1 в повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням №3027 від 27.04.2011 року.

За умовами договору працівник повертає суму позики шляхом утримання із заробітної плати по 1000 грн. щомісяця починаючи з січня 2012 року. При цьому, у разі розірвання трудового договору, в тому числі за власним бажанням, працівник зобов`язаний повернути підприємству отриману позику в термін не пізніше 3 (трьох) днів з моменту розірвання трудового договору та відшкодувати підприємству фактичні витрати, які пов`язані з наданням цільової позики.

26.04.2018 року ОСОБА_1 звільнилася з посади головного бухгалтера ПАТ Укрпластик за власним бажанням, однак не повернула залишок суми позики у розмірі 724 000 грн.

Оскільки ОСОБА_1 відмовилась отримувати та ставити підпис у повідомленні про повернення коштів та не повернула залишок позики, просили про задоволення позовних вимог.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву із вимогами до ПрАТ Укрпластик про визнання договору безвідсоткової позики №1 від 10.01.2011 року недійсним.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 вказувала, що підприємство не виконало своїх зобов`язань за договором та не надало позику у встановлений договором строк.

За твердженням ОСОБА_1 , на час підписання цього договору вона покладалась на добру волю керівництва підприємства та розцінювала отримання фінансової допомоги від свого роботодавця як подяку за сумлінну працю на підставі ст. 9-1 КЗпП України. З боку ОСОБА_1 не висувались вимоги щодо виконання цього договору, оскільки вона була працівником цього підприємства і діяла виключно в інтересах останнього. За домовленістю між ОСОБА_1 та головою правління ОСОБА_3 питання отримання фінансової допомоги від підприємства було відкладено.

На думку ОСОБА_1 вказаний договір не був укладений оскільки докази отримання позики за умовами договору №1 від 10.01.2011 року відсутні. При цьому, за яких умов у платіжному дорученні №3027 від 27.04.2011 року міститься посилання на договір від 10.01.2011 року для ОСОБА_1 є незрозумілим.

Крім того, за твердженням ОСОБА_1 їй не було відомо про утримання із неї по 1000 грн. щомісяця з січня 2012 року, з огляду на те, що договір не був укладений, а звільнення з підприємства було викликано не її особистим бажанням, а неправомірними діями керівництва.

В процесі розгляду справи позивач подала заяву про зміну підстав зустрічного позову у якій вказувала про те, що у розумінні положень ст.ст. 640, 1046 1051 ЦК України договір безвідсоткової позики №1 від 10.01.2011 року не був укладений та не міг виконуватися сторонами цього договору (а.с. 122-125).

Представник ПрАТ Укрпластик в судовому засіданні наполягав на задоволенні первісного позову з підстав зазначених у позовній заяві, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити.

Представник ОСОБА_1 заперечив проти вимог первісної позовної заяви у повному обсязі, наполягаючи на задоволенні зустрічного позову.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з правочинів та договорів.

За правилами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, заміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Нормою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч.1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Тобто, позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини на які він посилається як на правову підставу своїх вимог.

При цьому, стверджуючи про існування договірних відносин та наявність зобов`язань між ОСОБА_1 та ПрАТ Укрпластик останні долучають примірник договору від 10.01.2011 року №1 безвідсоткової позики (а.с. 5).

За п.1.1 Договору Підприємство надає Працівнику безвідсоткову позику, а Працівник зобов`язується використати та повернути позику на умовах Договору та у визначений Договором строк. Сума позики за договором становить 800 000 грн.

У відповідності до п. 4.1 Договору Працівник повертає суму позики шляхом утримання із заробітної плати по 1000 грн. щомісяця починаючи з січня 2012 року. При цьому, у разі розірвання трудового договору, в тому числі за власним бажанням, працівник зобов`язаний повернути підприємству отриману позику в термін не пізніше 3 (трьох) днів з моменту розірвання трудового договору та відшкодувати підприємству фактичні витрати, які пов`язані з наданням цільової позики.

У ст. 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Сторонами Договору позики було досягнуто згоди за всіма істотними умовами в результаті чого було підписано Договір позики, в тому числі ОСОБА_1 , що підтверджується безпосередньо ОСОБА_1 у відповіді на відзив від 05.11.2018 року.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Факт отримання відповідачем коштів за Договором позики підтверджується платіжним дорученням від 27.04.2011 року №3027 в якому вказано платником ВАТ Укрпластик , а призначенням платежу - 800 000 грн. позику ОСОБА_1 згідно договору №1 від 10.01.2011 року (а.с. 8). З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 2005 року відповідач в ПАТ Укрпластик займала посаду головного бухгалтера (а.с. 46).

Згідно з ч. 7 ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні головний бухгалтер, зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Таким чином, у зв`язку із своїми службовими обов`язками, відповідач була безпосередньо пов`язана з розрахунками і була не тільки зобов`язана знати, які відрахування були здійсненні з рахунків ПАТ Укрпластик , в тому числі і щодо перерахування їй коштів за Договором позики, а й сама здійснювала ці перерахування.

Право підпису відповідача в системі Клієнт-банк від ПАТ Укрпластик , в якій здійснюються фінансово-господарські розрахунки, підтверджується Довідкою ПАТ Державний експортно-імпортний банк України від 25.04.2019 р. № 153-00/1037 (а.с. 150).

У зв`язку з цим, безпідставними є твердження відповідача про те, що вона начебто не знала, що на виконання Договору позики на протязі шести років із її заробітної платні відраховувались утримання у розмірі 1000 грн. на виконання п. 4.1 Договору позики, адже вона як головний бухгалтер нараховувала заробітну плату.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач, як головний бухгалтер, порушувала питання про незаконність таких відрахувань та зверталась у зв`язку з неправомірністю таких нарахувань до керівництва підприємства або до судових органів.

Враховуючи зазначене, Договір позики №1 від 10.01.2011 року є укладеним та виконаний підприємством, більше того виконувався працівником до дати звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, цивільним законодавством не визначено, що встановлення строку є істотною умовою договору позики, а навпаки прямо передбачено, що така умова може не міститись у договорі.

Разом з тим, Договір безвідсоткової позики №1 від 10.01.2011 року містить розділ 7 Строк дії договору , в пункті 7.2. якого зазначено, що Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Крім цього, пунктом 4.1 Договору позики встановлено, що працівник, тобто ОСОБА_1 повертає суму позики у строк, вказаний в п. 4.1. цього Договору, шляхом утримання із заробітної плати по 1000 грн. щомісяця, починаючи з січня 2012 року.

Згідно з п. 6.1 Договору позики передбачено випадки, коли працівник повертає позику не пізніше трьох днів з моменту розірвання трудового договору, зокрема, якщо розірвання трудового договору викликано власним бажанням працівника.

Договором позики також передбачена можливість дострокового повернення позики працівником (п. 4.2).

Таким чином, Договором позики встановлено строк дії цього договору, який спливає з моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань і розраховується щомісячно, а також те, що цей строк може бути скорочений у разі дострокового виконання зобов`язань відповідачем або у разі його звільнення.

В судовому засіданні допитано у якості свідка ОСОБА_4 , яка є начальником відділу кадрів ПрАТ Укрпластик . Згідно пояснень ОСОБА_4 при звільненні ОСОБА_1 відмовилась розписуватись та отримувати повідомлення про необхідність повернути залишок позики за Договором позики №1 від 10.01.2011 року, про що складено відповідний Акт (а.с.12).

Визначення розміру і порядку погашення Позики є правом сторін договору, а тому встановлення, на думку відповідача, незначної суми щомісячного Погашення позики не свідчить про недодержання вимог правочину.

Згідно з ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підтвердженням того, що правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків є: платіжне доручення №3027 від 27.04.2011 року про перерахування позики у розмірі 800 000 грн.; оборотно-сальдовою відомістю про повернення позики шляхом щомісячної виплати по 1000 грн. з січня 2012 року відповідачем, яка регулярно утримувалась з заробітної плати ОСОБА_1 , і відповідно до якої сума заборгованості за договором позики на момент звільнення відповідача становить 724000 грн.

Крім цього, підтвердженням спрямування правочину на реальне настання правових наслідків свідчать умови договору, які передбачають дострокове погашення заборгованості і погашення заборгованості у разі звільнення відповідача за власним бажанням та у зв`язку з невідповідністю кваліфікації (п. 4.2, 6.1 Договору позики).

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 19.11.2010 року на ім`я Голови правління ВАТ Укрпластик вбачається, що заявниця просила дозволу на отримання ссуды в розмірі 800 000 грн. на придбання квартири, а розпорядчий напис керівництва свідчить про вказівку бухгалтеру 19.11.2010 року Оформить (а.с. 7).

Заохочення працівників підприємств в КЗпП України передбачено положеннями ст. 143 та ст. 145.

Згідно з цими нормами до працівників підприємств, установ, організацій можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов`язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т. ін.). Відповідні рішення про заохочення та переваги працівників оформлюються наказом підприємства.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження існування наказу ВАТ Укрпластик щодо надання ОСОБА_1 саме безповоротної фінансової допомоги (премії) на суму 800 000 грн. та мотивації, таким чином, останньої, як цінного працівника.

Аргументація відповідача про відсутність печатки підприємства на Договорі позики не підтверджує його недійсності, адже цивільне законодавство не пов`язує недійсність договору з наявністю чи відсутністю на Договорі печатки юридичної особи. Зазначена позиція підтверджена Вищим господарським судом України у постанові від 07.06.2011 р. у справі № 8/151 (15/145).

Звільнення відповідача не є істотною зміною обставини чи істотним прошенням умов договору, адже на момент укладення Договору позики ОСОБА_1 могла передбачати, що в майбутньому вона може звільнитись з ПАТ Укрпластик . Крім цього, умови Договору позики не передбачають обмежень беззаперечного права відповідача щодо звільнення.

Факт того, що ОСОБА_1 подала заяву про звільнення за власним бажанням не заперечується останньою і підтверджено копією трудової книжки та заявою про звільнення за власним бажанням.

Підстави звільнення ОСОБА_1 не оскаржені, а всі міркування з приводу створення умов, що унеможливлювали її роботу, нічим не підтверджені.

Таким чином, позовні вимоги ПрАТ Укрпластик про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 724 000 грн. за договором безвідсоткової позики законні та обґрунтовані.

Суд не знаходить підстав для застосування строків позовної давності щодо вимог зустрічної позовної заяви.

При цьому, суд звертає увагу, що зустрічна позовна про визнання договору недійсним, після зміни підстав позову, зводиться до того, що договір є неукладеним (а.с. 140,141).

Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 р. № 9, наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено (не укладено). Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою.

Оскільки відповідачем у зустрічній позовній заяві позовні вимоги недійсності договору обґрунтовуються взаємовиключними положеннями щодо не укладення договору, які в свою чергу спросотувються матеріалами справи, зустрічний позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене та положення ст. 141 ЦПК України, задоволення первісного позову і відмову у задоволенні зустрічного позову, суд вважає доцільним стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ Укрпластик суму сплаченого та документально підтвердженого судового збору у розмірі 10 860 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 203, 207, 526, 610, 626, 628, 640, 1046,1049 ЦК України, ст.ст. 143, 145 КЗпП України, ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст. 12, 13, 71,76, 77, 78, 81,141, 177, 259, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Укрпластик до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Укрпластик , код ЄДРПОУ: 00203588, місце знаходження: м. Київ, вул., М. Раскової, 1 заборгованість за договором безвідсоткової позики у розмірі 724 000 (сімсот двадцять чотири тисячі) грн.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Укрпластик про визнання договору безвідсоткової позики недійсним, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Укрпластик , код ЄДРПОУ: 00203588, місце знаходження: м. Київ, вул., М. Раскової, 1 суму сплаченого судового збору у розмірі 10 860 (десять тисяч вісімсот шістдесят) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05.08.2021 року.

Суддя А.В. Шевчук