Постанова

від 14.07.2022 по справі 756/8678/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/8678/18 Головуючий в суді І інстанції Шевчук А.В.

Провадження № 22-ц/824/1136/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Гуля В.В.,

за участі секретаря Примушка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Укрпластик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової позики та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Укрпластик» про визнання договору безвідсоткової позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року ПрАТ «Укрпластик» звернулося до суду із вказаним позовом, який обґрунтовувало тим, що між ВАТ «Укрпластик» на підставі дозволу товариства та письмової заяви головного бухгалтера ОСОБА_1 із останньою 10 січня 2011 року укладено договір №1 безвідсоткової позики у сумі 800 000 грн.

Сума позики отримана ОСОБА_1 в повному обсязі, що підтверджено платіжним дорученням №3027 від 27 квітня 2011 року.

За умовами договору працівник повертає суму позики шляхом утримання із заробітної плати по 1000 грн. щомісяця починаючи з січня 2012 року. При цьому, у разі розірвання трудового договору, в тому числі за власним бажанням, працівник зобов`язаний повернути підприємству отриману позику в термін не пізніше трьох днів з моменту розірвання трудового договору та відшкодувати підприємству фактичні витрати, які пов`язані з наданням цільової позики.

26 квітня 2018 року ОСОБА_1 звільнилася з посади головного бухгалтера ПАТ «Укрпластик» за власним бажанням, однак не повернула залишок суми позики у розмірі 724 000 грн.

Оскільки ОСОБА_1 відмовилась отримувати та ставити підпис у повідомленні про повернення коштів та не повернула залишок позики, просили про задоволення позовних вимог.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву із вимогами до ПрАТ «Укрпластик» про визнання договору безвідсоткової позики №1 від 10 січня 2011 року недійсним.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 вказувала, що підприємство не виконало своїх зобов`язань за договором та не надало позику у встановлений договором строк.

За твердженням ОСОБА_1 , на час підписання цього договору вона покладалась на добру волю керівництва підприємства та розцінювала отримання фінансової допомоги від свого роботодавця як подяку за сумлінну працю на підставі ст. 9-1 КЗпП України. З боку ОСОБА_1 не висувались вимоги щодо виконання цього договору, оскільки вона була працівником цього підприємства і діяла виключно в інтересах останнього. За домовленістю між ОСОБА_1 та головою правління ОСОБА_2 питання отримання фінансової допомоги від підприємства було відкладено.

На думку ОСОБА_1 вказаний договір не був укладений, оскільки докази отримання позики за умовами договору №1 від 10 січня 2011 року відсутні. При цьому, за яких умов у платіжному дорученні №3027 від 27 квітня 2011 року міститься посилання на договір від 10 січня 2011 року для ОСОБА_1 є незрозумілим.

Крім того, за твердженням ОСОБА_1 їй не було відомо про утримання із неї по 1000 грн. щомісяця з січня 2012 року, з огляду на те, що договір не був укладений, а звільнення з підприємства було викликано не її особистим бажанням, а неправомірними діями керівництва.

В процесі розгляду справи позивач подала заяву про зміну підстав зустрічного позову у якій вказувала про те, що в розумінні положень ст.ст. 640, 1046,1051 ЦК України договір безвідсоткової позики №1 від 10 січня 2011 року не був укладений та не міг виконуватися сторонами цього договору.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 липня 2021 року позов ПрАТ «Укрпластик» до ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Укрпластик» заборгованість за договором безвідсоткової позики у розмірі 724 000 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Укрпластик» суму сплаченого судового збору у розмірі 10 860 грн.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ПрАТ «Укрпластик» та задоволення її зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом усіх обставин справи.

Обґрунтовувала доводи апеляційної скарги тим, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що за умовами п.3 Договору підприємство надає позику протягом 3 днів з моменту підписання договору, однак підприємство своїх зобов`язань за договором не виконало і не надало позиву у встановлений строк.

До того ж, договір оформлювався формально, адже в ньому не вказано строк на який його укладено, відсутня печатка підприємства та сума щомісячного повернення є незначною, що вказує на те, що договір не спрямований на реальне настання наслідків.

Також вказує на те, що позивачем не надано жодного доказу, який беззаперечно би вказував на обізнаність відповідача про факт утримання з її заробітної плати грошових коштів на погашення заборгованості за договором позики.

Від представника ПрАТ «Укрпластик» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує, що рішення суду є законним та обґрунтованим та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов ПрАТ «Укрпластик» та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними та допустимими доказами укладення договору позики та часткового виконання позивачем своїх обов`язків за договором, разом з тим, твердження ОСОБА_1 щодо не укладення договору позики спростовуються наявними матеріалами справи, а відтак вимоги зустрічного позову слід залишити без задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 2005 року в ПАТ «Укрпластик» займала посаду головного бухгалтера (а.с. 46).

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 19 листопада 2010 року на ім`я Голови правління ВАТ «Укрпластик» вбачається, що вона просила дозволу на отримання «ссуды» в розмірі 800 000 грн. на придбання квартири, а розпорядчий напис керівництва свідчить про вказівку бухгалтеру 19 листопада 2010 року «Оформить» (а.с. 7).

10 січня 2011 року між ВАТ «Укрпластик» та ОСОБА_1 було укладено договір №1 безвідсоткової позики насуму 800 000 грн.

Відповідач отримала кошти за Договором позики, що підтверджується платіжним дорученням від 27 квітня 2011 року №3027 в якому вказано платником ВАТ «Укрпластик», а призначенням платежу - 800 000 грн. позику ОСОБА_1 згідно договору №1 від 10.01.2011 року (а.с. 8).

За п.1.1 Договору Підприємство надає Працівнику безвідсоткову позику, а Працівник зобов`язується використати та повернути позику на умовах Договору та у визначений Договором строк.

У відповідності до п. 4.1 Договору Працівник повертає суму позики шляхом утримання із заробітної плати по 1000 грн. щомісяця починаючи з січня 2012 року. При цьому, у разі розірвання трудового договору, в тому числі за власним бажанням, працівник зобов`язаний повернути підприємству отриману позику в термін не пізніше 3 (трьох) днів з моменту розірвання трудового договору та відшкодувати підприємству фактичні витрати, які пов`язані з наданням цільової позики.

26 квітня 2018 року ОСОБА_1 звільнилася з посади головного бухгалтера ПАТ «Укрпластик» за власним бажанням.

При звільненні ОСОБА_1 відмовилась розписуватись та отримувати повідомлення про необхідність повернути залишок позики за Договором позики №1 від 10.01.2011 року, про що складено відповідний Акт (а.с.12).

Підтвердженням того, що правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків є: платіжне доручення №3027 від 27.04.2011 року про перерахування позики у розмірі 800 000 грн.; оборотно-сальдовою відомістю про повернення позики шляхом щомісячної виплати по 1000 грн. з січня 2012 року відповідачем, яка регулярно утримувалась з заробітної плати ОСОБА_1 , і відповідно до якої сума заборгованості за договором позики на момент звільнення відповідача становить 724 000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору, в результаті чого було підписано договір позики від 10 січня 2011 року, позивачем надано кошти на виконання договору позики, згідно платіжного доручення №3027 від 27 квітня 2011 року про перерахування позики у розмірі 800 000 грн., а відповідачем частково погашено заборгованість за договором позики згідно оборотно-сальдової відомості про повернення позики шляхом щомісячної виплати по 1 000 грн. з січня 2012 року, яка регулярно утримувалась з заробітної плати ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на дату звільнення відповідача сума заборгованості за договором позики становила 724 000 грн., а тому позовні вимоги ПрАТ «Укрпластик» про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 724 000 грн. за договором безвідсоткової позики законні та обґрунтовані.

Також, висновок місцевого суду щодо безпідставності зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів вважає також обґрунтованим, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що договір позики є неукладеним, та в даному випадку мало місце надання ОСОБА_1 безповоротної фінансової допомоги (премії) за сумлінне виконання трудових обов`язків.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір оформлювався формально, а також не спрямований на реальне настання наслідків, оцінюються колегією суддів критично, оскільки договір містить домовленість по всім істотним умовам договору, а також умови, які передбачають дострокове погашення заборгованості у разі звільнення працівника.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що підприємство не надало позику у встановлений договором строк, теж оцінюються колегією суддів критично, оскільки вказане не спростовує факт виконання позивачем свого обов`язку за договором, а твердження щодо того, що вона розцінювала цю виплату як фінансову допомогу роботодавця за сумлінну працю, відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані, позаяк належних та допустимих доказів на підтвердження виплати їй премії чи іншого заохочення матеріали справи не містять.

Твердження апелянта про те, що позивачем не надано жодного доказу, який беззаперечно би вказував на обізнаність відповідача про факт утримання з її заробітної плати грошових коштів на погашення заборгованості за договором позики, відхиляються колегією суддів, позаяк відповідачем не спростовано факт укладання договору, його підписання та обізнаності з умовами договору, в тому числі з умовами про повернення позики шляхом щомісячної виплати по 1000 грн. з січня 2012 року відповідачем, яка регулярно утримувалась з її заробітної плати.

Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені такі порушення норм матеріального чи процесуального права, які б відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 16 липня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: