Рішення

від 28.07.2021 по справі 241/1798/16-ц

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

241/1798/16-ц

2/241/3/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

28.07.2021 року смт. Мангуш

Першотравневий районний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді Демочко Д.О.

при секретарі Цукановій Л.П.

за участю

представника позивача Царьової О.С.

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Мангуш цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Бердянська сільська рада Мангушського району Донецької області про усунення перешкод у користуванні майном, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області про визнання недійсним рішення Бердянської сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку, суд-

ВСТАНОВИВ:

25.09.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Першотравневого районного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Бердянська сільська рада Мангушського району Донецької області про усунення перешкод у користуванні майном, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області про визнання недійсним рішення Бердянської сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є власником домоволодіння та земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на домоволодіння, технічним паспортом та Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 30 серпня 2006 року, відповідно до якого, земельна ділянка площею 0,1706 га, передана для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Крім цього у позивачки є свідоцтво про забудову у сільських населених пунктах, рішення від 21.04.2003р. про згоду на розробку проекту відводу земельної ділянки, Рішення сільської ради щодо виділення земельної ділянки та Акт щодо відводу в натурі земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку.

Відповідач по справі, який є сусідом, частково збудував на території, яка належить ОСОБА_2 вигрібні ями. На територію позивачки заходить плита перекриття зливної ями з сусідської земельної ділянки.

Позивачка вважає, що відповідачем по справі в ігнорування норм діючого законодавства було побудовано зливні ями, він, обізнаний щодо своєї неправомірної поведінки, однак не має наміру у добровільному порядку припинити порушення чим чинить їй перешкоди у користуванні її власністю, оскільки одна з ям побудована частково на території позивачки.

Враховуючи вищевикладене, позивачка просить суд зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2 , площею 0,1706 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме : засипати зливну яму, яка частково знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1 - шляхом засипання. Зобов`язати ОСОБА_3 засипати зливну яму, яка знаходиться на межі земельних ділянок.

28.10.2017 року до Першотравневого районного суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області про визнання недійсним рішення Бердянської сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Бердянська сільська рада Мангушського району Донецької області про усунення перешкод у користуванні майном.

Свій зустрічний позов відповідач ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що 28.02.1992г. рішенням Бердянскої сільської ради ОСОБА_3 було виділено земельну ділянку у розмірі 0,15 га для індивідуального будівництва в АДРЕСА_1 .

21.04.1992г. на підставі вказаного рішення Бердянської сільської ради були встановлені в натурі межі присадибної земельної ділянки ОСОБА_3 , про що було складено відповідний акт. Відтоді у ОСОБА_3 виникло право користування земельною ділянкою. 01.11.1999г. ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на домоволодіння за адресою : АДРЕСА_2 .

Як вважає відповідач ОСОБА_3 , Бердянська сільська рада порушила норми земельного законодавстві коли 08.06.2005 року приймала рішення № 1У/25-13 Про затвердження проекту відводу земельної ділянки та передачі її у власність для обслуговування житлового будинку ОСОБА_2 площею 0,1706 га, розташованої за адресою : АДРЕСА_1 , оскільки одночасно передав частину земельної ділянки ОСОБА_3 .

При оформленні та затвердженні технічної документації ОСОБА_5 не враховані межі суміжної земельної ділянки , що належить на праві користування ОСОБА_3 .

Таким чином, на думку відповідача ОСОБА_3 , Бердянська сільська рада незаконно припинила його право користування на частину земельної ділянки.

Крім того, Бердянська сільська рад в порушення ст. 118 ЗК Украины (в редакції, що була дійсна на час прийняття рішення), затвердила проект відводу земельної ділянки більшою площею, ніж та, що виділялася позивачу у 1992 році, тобто не 0,15 га , а 0,1706 га.

Враховуючи все вищевикладене ОСОБА_3 у зустрічному позові просить визнати недійсним рішення Бердянської сільської ради № ІУ/25-13 від 08.06.2005г. в частині затвердження проекту відводу земельної ділянки та передачі її у власність для обслуговування житлового будинку ОСОБА_2 площею 0,1706 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , також визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1706га за адресою: АДРЕСА_1 , серії ЯБ № 479035 від 30.08.2006г., на ім`я ОСОБА_2 та витрати на судовий збір покласти на позивача за основною справою.

Ухвалою суду від 25.10.2017 року вищезазначені позови були об`єднані в одне провадження та присвоєно їм єдиний номер № 2/241/53/2017; 241/1798/16- ц.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Царьова О.С. підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити.

Відповідач та представники третьої особи в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Сокольвяк О.С. в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задовольнити в повному обсязі позовні вимоги по зустрічному позову ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Отже, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховний Суд виходить з того, що гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивач за основною справою ОСОБА_2 є власником домоволодіння та земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на домоволодіння ( а.с.12), технічним паспортом на домоволодіння ( а.с.13-15), Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 30серпня 2006 року, відповідно до якого, земельна ділянка площею 0,1706 га, передана для обслуговування житлового будинку та господарських споруд ( а.с. 21-22). Крім цього у позивачки є свідоцтво про забудову у сільських населених пунктах, рішення від 21.04.2003р. про згоду на розробку проекту відводу земельної ділянки, Рішення сільської ради щодо виділення земельної ділянки та Акт щодо відводу в натурі земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку ( а.с.16-20).

Відповідач за основною справою та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 є сусідом позивачки та має право користування суміжною земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташовано його домоволодіння та господарські споруди, що підтверджується рішенням Бердянскої сільської ради від 28.02.1992року ( а.с.109), актом про відвід у натурі присадибної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку ( а.с.110). 01.11.1999 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на домоволодіння з технічним паспортом, за адресою : АДРЕСА_2 ( а.с.111-123).

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України ), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України ).

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України , предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З метою встановлення меж суміжних земельних ділянок, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ухвалою Першотравневого районного суду від 27.10.2020 року призначена комплексна судова земельно- технічна експертиза та судову будівельно-технічну експертизу на вирішення яких поставлено наступні питання:

1.Скласти кадастровий план двох земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ( ОСОБА_6 ), АДРЕСА_2 ( ОСОБА_3 ).

2.Чи відповідають фактичні межі вищевказаних земельних ділянок їх межам згідно правовстановлюючих документів?

3.Чи має місце накладення земельних ділянок одна на одну? Якщо так, вказати якою частиною, якими розмірами та якою площею?

Експертизою встановлено, що земельна ділянка АДРЕСА_1 кадастровий номер 1423981100:01:000:0055 належить на праві власності ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Площа земельної ділянки складає 0,1706га. На земельну ділянку АДРЕСА_1 відомостей щодо перебування її у власності в Державному земельному кадастрі не міститься.

Фактичні межі земельної ділянки АДРЕСА_1 кадастровий номер 1423981100:01:000:0055 не відповідають її межам згідно публічної кадастрової карти України. При цьому фактичні межі ділянки АДРЕСА_1 складають майже прямокутник, а межі ділянки згідно публічної кадастрової карти України складають паралелограм та мають зовсім іншу конфігурацію. Має місце накладення земельних ділянок одна на одну, а саме частини ділянки НОМЕР_1 на ділянку АДРЕСА_2 . При цьому має місце накладання земельної ділянки № НОМЕР_1 на частину житлового будинку АДРЕСА_2 . Площа земельної ділянки АДРЕСА_1 , що накладається на земельну ділянку АДРЕСА_2 , складає 0,0718га. Розміри ділянки № НОМЕР_1 , що накладаються на земельну ділянку НОМЕР_2, становлять: 0,20 м з боку АДРЕСА_3, 58,44 м довжиною бокової межі ділянки, 24,33 м в глибині ділянки, 55,66 м по боковій межі ділянки № НОМЕР_2 ( а.с. 136-137)

Таким чином, експерти прийшли висновків, що: фактичні межі земельної ділянки АДРЕСА_1 кадастровий номер 1423981100:01:000:0055 не відповідають її межам згідно публічної кадастрової карти України. Має місце накладення земельних ділянок одна на одну, а саме частини ділянки НОМЕР_1 на ділянку АДРЕСА_2 . Площа земельної ділянки № НОМЕР_1 , що накладається на земельну ділянку АДРЕСА_2 , складає 0,0718га. Розміри ділянки № НОМЕР_1 , що накладаються на земельну ділянку НОМЕР_2, становлять: 0,20 м з боку АДРЕСА_3, 58,44 м довжиною бокової межі ділянки, 24,33 м. в глибині ділянки, 55,66 м по боковій межі ділянки НОМЕР_2 .

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно Акта обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 12 вересня 2016року встановлено, що на територію позивача заходить плита перекриття зливної ями з сусідської земельної ділянки, яка належить відповідачу по справі - ОСОБА_3 та поблизу зливної ями знаходиться труба питного водопостачання.( а.с.23).

Як вбачається з листа головного лікаря першотравневої районної СЕС - Сидорова К.Г. від 2002 року ОСОБА_3 було запропоновано зупинити експлуатацію вигребної ями з 20.06.2002р. та її будівництво узгодити у відповідно до норм діючого законодавства (а.с.24)

Листом виконавчого комітету Бердянської сільської ради від 14.04.2014р. за № 1 підтверджується, що ОСОБА_3 було винесено попередження щодо заборони робіт щодо будівництва вигрібної ями до погодження з відповідними інстанціями (а.с.25)

Своєю заявою від 03.04.2014року відповідач по справі повідомив, що роботи з будівництва каналізації будуть зупинені та поновлена зелена зона ( а.с.26).

З листа від 25.06.2014р. за № 328 Бердянської сільської ради та Акту обстеження збірного каналізаційного колодязя вбачається, що каналізаційний люк збудовано без отримання відповідного дозволу та без наявності договору сервітуту з сільською радою. Комісія вирішила звернутися до земельної інспекції для притягнення відповідача до відповідальності за самовільно зайняту земельну ділянку ( а.с. 27)

Відповідно до акту обстеження вигребу ОСОБА_3 від 26.02.2015р. вигреб відповідача побудований з порушенням п. 2.22 Державних стандартів та правил утримання території населених місць № 145 від 17.03.2011р., також встановлено порушення вимог п. 5.2 Положень про порядок проектування та експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання і водопроводів № 2640 - 82. ( а.с. 30)

Відповідно до частин 1, 5 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно норм статей 77 - 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи . Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до норми стаття 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно п 2.22. Державних стандартів та правил утримання території населених місць № 145 від 17.03.2011р вигреби повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 м.

Місце розміщення вигребу на присадибній ділянці та відстань від нього до власного житлового будинку визначає власник цього будинку з додержанням правил добросусідства.

Спірні питання щодо місць розміщення вигребів на території присадибної ділянки розглядаються у порядку вирішення земельних спорів згідно з законодавством.

В умовах нецентралізованого водопостачання вигреби на території присадибної ділянки повинні бути віддалені від індивідуальних колодязів і каптажів джерел на відстань не менше 20 м, при цьому відстань від вигребів до громадських колодязів і каптажів джерел повинна бути не менше 50 м. При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.

Відповідно до вимог Положень про порядок проектування та експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання і водопроводів № 2640 - 82. 5.1. (мовою оригіналу) Граница первого пояса ЗСО для водопроводных сооружений принимается на расстоянии:

- от запасных и регулирующих емкостей, фильтров, контактных осветлителей и насосной станции - не менее 30 м,

- от водонапорных башен - не менее 10 м,

- от остальных помещений (отстойники, реагентное хозяйство, склад хлора и др.) - не менее 15 м.

Примечания:

1. По согласованию с местными органами санитарно-эпидемиологической службы первый пояс ЗСО для отдельно стоящих водонапорных башен, в зависимости от их конструктивных особенностей, может не устанавливаться.

2. При расположении водопроводных сооружений на территории объекта указанные расстояния допускается сокращать по согласованию с местными органами санитарно-эпидемиологической службы, но не менее, чем до 10 м.

5.2. Размер санитарно-защитной зоны от промышленных и сельскохозяйственных предприятий до сооружений по очистке и подготовке воды следует принимать как для населенных пунктов, в зависимости от класса вредности производства в соответствии с

требованиями СН 245 "Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий".

При наличии расходного склада хлора на территории расположения водопроводных сооружений санитарно-защитная зона до жилых и общественных зданий должна быть не менее 300 м.

5.3. Санитарная охрана водоводов предусматривается путем санитарно-защитной полосы.

Ширину санитарно-защитной полосы следует принимать по обе стороны от крайних линий водовода:

а) при отсутствии грунтовых вод - не менее 10 м при диаметре водоводов до 1000 мм и не менее 20 м при диаметре водоводов более 1000 мм,

б) при наличии грунтовых вод - не менее 50 м вне зависимости от диаметра водоводов.

Примечание. По согласованию с местными органами санитарно-эпидемиологической службы допускается, в случае необходимости, сокращение ширины санитарно-защитной полосы для водоводов, проходящих по застроенной территории.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вигреб відповідача по основній справі ОСОБА_3 побудований з порушенням п. 2.22 Державних стандартів та правил утримання території населених місць № 145 від 17.03.2011р., та порушенням вимог Положень про порядок проектування та експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання і водопроводів № 2640 - 82.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими в цілому, такими, що підтверджені належними, достовірними та допустимими доказами по справі, а отже підлягають задоволенню у формулюванні , викладеному відповідно до п. 2.22 Державних стандартів та правил утримання території населених місць № 145 від 17.03.2011р та Положень про порядок проектування та експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання і водопроводів № 2640 - 82. , а саме у частині зобов`язання ОСОБА_3 припинити експлуатацію зливної ями, яка знаходиться на межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та перенести вигреб на відстань не менше 20 метрів від стін будинку ОСОБА_2 та на відстань не менше 10 метрів від водопроводу з додержанням правил добросусідства.

Щодо позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області про визнання недійсним рішення Бердянської сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку, суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів г та е частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

За загальними правилами добросусідства, закріпленими законом у статтях 103-109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов`язком для власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться щонайменше незручностей.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Так, ОСОБА_3 жодним чином не спростував факт правомірності набуття ОСОБА_2 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1423981100:01:000:0055, а тому підстави для визнання недійсним рішення Бердянської сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку відсутні. При цьому, позовні вимоги ОСОБА_3 ґрунтуються на тому, що координати земельної ділянки з кадастровим номером 1423981100:01:000:0055 частково накладаються на фактичні межі земельної ділянки, яка у користуванні ОСОБА_3 . Однак незгода ОСОБА_3 з координатами земельної ділянки ОСОБА_2 не свідчить про відсутність у ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку та не може призвести до позбавлення такого права.

Водночас задоволення позову ОСОБА_3 призведе до фактичного позбавлення ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1423981100:01:000:0055, що суперечить нормам законодавства та неспівмірно з допущеним порушенням.

Також, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право ОСОБА_3 порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, як саме порушуються ОСОБА_2 права ОСОБА_3 на земельну ділянку чи які виникають перешкоди у її використанні.

Натомість з матеріалів справи вбачається та сторонами цього не спростовано, що склався певний порядок користування земельними ділянками і домоволодіннями за наданими до суду правовстановлюючими документами.

За таких обставин, виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом письмових доказів суд дійшов до висновку про відмову з задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області про визнання недійсним рішення Бердянської сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 60, 76-81, 89, 95, 110, 235, 239, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Бердянська сільська рада Мангушського району Донецької області про усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 припинити експлуатацію зливної ями, яка знаходиться на межі земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та перенести вигреб на відстань не менше 20 метрів від стін будинку ОСОБА_2 та на відстань не менше 10 метрів від водопроводу з додержанням правил добросусідства.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Бердянської сільської ради Мангушського району Донецької області про визнання недійсним рішення Бердянської сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення складено 05.08.2021 року.

Апеляційна скарга на рішення Першотравневого районного суду Донецької області може бути подана до Донецької апеляційного суду через Першотравневий районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.О. Демочко