Постанова

від 28.07.2021 по справі 2-2076/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №2-2076/11

Апеляційне провадження №22-ц/824/9619/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Сліпченка О.І., Суханової Є.М., із участю секретаря Ткаченко Ю.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо про заміну стягувача,

В С Т А Н О В И В :

26 серпня 2020 року ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо звернулося до Подільського районного суду м. Києва із заявою про заміну стягувача, де просило задовольнити його клопотання про заміну сторони стягувача правонаступником, замінити стягувача ПАТ Дельта Банк на ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо у справі за позовом ПАТ Укрсиббанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11320110000 від 24 березня 2008 року у розмірі 1 048 257,86 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 30 травня 2011 року Подільський районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі №2-2076/11 за позовом ПАТ Укрсиббанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11320110000 від 24 березня 2008 року у розмірі 1 048 257,86 грн.

08 грудня 2011 року між ПАТ Укрсиббанк та ПАТ Дельта Банк укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ Укрсиббанк відступив на користь ПАТ Дельта Банк своє право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №113320110000 від 24.03.2008 року, укладеного між ПАТ Укрсиббанк та ОСОБА_1

15 квітня 2020 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо укладено договір відступлення права вимоги №2227/К, а тому, з цих підстав заявник, посилаючись на ст. 442 ЦПК України, просить суд замінити стягувача ПАТ Дельта Банк його правонаступником ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо .

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року у задоволенні заяви ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо про заміну стягувача відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено про те, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2011 року у справі №2-2076/11 задоволено вимоги ПАТ Укрсиббанк та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Укрсиббанк заборгованість за кредитним договором №11320110000 від 24.03.2008 року у розмірі 1 048 257,86 грн.

08 грудня 2011 року між ПАТ Укрсиббанк та ПАТ Дельта Банк укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ Укрсиббанк відступив на користь ПАТ Дельта Банк своє право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №113320110000 від 24.03.2008 року, укладеного між ПАТ Укрсиббанк та ОСОБА_1

15 квітня 2020 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо укладено договір відступлення права вимоги №2227/К.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Також суд першої інстанції зазначив, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення ним у повному обсязі розрахунків з первинним кредитором за договором відступлення прав вимоги від 15.04.2020 року №2227/К.

Проте, ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо не долучено до заяви про заміну стягувача у виконавчому листі докази на підтвердження здійснення повної оплати за договором відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року №2227/К.

Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що наведені обставини є достатньою підставою для відмови ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі ( такий висновок суду відповідає правовому висновку, сформульованому Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у Постанові від 17 січня 2020 року у справі №916/2286/16 та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14 ).

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також неврахування правових висновків Верховного Суду при його ухваленні.

При цьому, ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо просить скасувати ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про заміну сторони стягувача правонаступником.

У визначений ухвалою суду строк, інші учасники справи не скористались процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції згідно частини 3 статті 360 ЦПК України .

Суд, з`ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вислухавши учасників процесу, вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо задовольнити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладенів постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 30 травня 2011 року первісний позов ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк суму заборгованості за кредитним договором № 11320110000 від 24 березня 2008 року в розмірі 1 050 077 грн 86 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ УкрСиббанк , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сень-Силка І.В. про визнання недійсними договорів відмовлено ( а.с. 31-34 ).

08 грудня 2011 року між ПАТ Укрсиббанк та ПАТ Дельта Банк укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ Укрсиббанк відступив на користь ПАТ Дельта Банк своє право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту №113320110000 від 24.03.2008 року, укладеного між ПАТ Укрсиббанк та ОСОБА_1

15 квітня 2020 року між ПАТ Дельта Банк та ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо укладено договір відступлення права вимоги №2227/К, відповідно до якого ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо набуло права вимоги заборгованості, у тому числі й за договором кредиту, укладеним із ОСОБА_1 ( а.с. 3-6 ).

Згідно копії платіжного доручення № 13 від 10 квітня 2020 року ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо сплатило АТ Дельта Банк кошти у розмірі 22 374 870,53 грн за придбання активів згідно протоколу № UA-EA-2020-02-25-000024b від 18.03.2020, лот GL2N017078 ( а.с. 7 ).

26 серпня 2020 ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо подало до Подільського районного суду м. Києва заяву про заміну стягувача, яка залишена без задоволення судовим рішенням від 05 лютого 2021 року, що оскаржується апелянтом ( а.с. 1-2, 53-55, 58-61 ).

При вирішенні зазначеного спору між сторонами суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне правове обґрунтування свого рішення.

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів ( посадових осіб) - сукупність дій визначених у Законі України Про виконавче провадження органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ( стаття 1 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, зокрема у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона ( заінтересована особа ), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні ( крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України ) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги ), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін ( відступлення права вимоги ) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зазначила про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження ( з одночасною заміною відповідного учасника справи ) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 442 ЦПК України.

У постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2-а-3494/11 та від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18 викладено правовий висновок наступного змісту. Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір ( процесуальне правонаступництво ), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця ( що стосується заміни сторони виконавчого провадження ), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він ( виконавчий лист ) до примусового виконання.

У таких випадках необхідно керуватися принципом обов`язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи з виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, суд апеляційної інстанції врахував ту обставину, що у справі, яка переглядається, первісним стягувачем є ПАТ Укрсиббанк , яке здійснило відчуження прав вимоги на користь ПАТ Дельта Банк , після чого, ПАТ Дельта Банк здійснило відчуження прав вимоги на користь ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо , а тому первісний стягувач втратив матеріально-правову та процесуальну заінтересованість та не зобов`язаний вчиняти дії на користь нового стягувача - ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо .

Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 0417/7776/2012 ( провадження № 61-5419св21 ).

За наведених обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо про заміну стягувача, у зв`язку з недолученням до заяви про заміну стягувача доказів на підтвердження здійснення повної оплати за договором відступлення прав вимоги від 15 квітня 2020 року № 2227, на переконання суду апеляційної інстанції, не відповідає обставинам справи та суперечить письмовим доказам, які містяться в матеріалах справи.

Зокрема, в матеріалах справи ( а.с. 7 ) знаходиться належним чином засвідчена копія платіжного доручення № 13 від 10 квітня 2020 року, яка підтверджує факт сплати ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо на користь АТ Дельта Банк грошових коштів у розмірі 22 374 870, 53 грн за придбання активів згідно протоколу № UA-EA-2020-02-25-000024b від 18.03.2020, лот GL2N017078.

Крім того, в преамбулі договору про відступлення прав вимоги № 2227/к віж 15 квітня 2020 року зазначено, що цей договір укладено відповідно до результатів відкритих торгів ( аукціону ), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2020-02-25-000024b від 18.03.2020 ( а.с. 3 ).

Таким чином, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 80, 89 ЦПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ст. 129 Конституції України, а також неврахування зазначених ним правових висновків Верховного Суду при його ухваленні, з точки зору суду другої інстанції, повністю підтвердились зазначеними судом апеляційної інстанції доказами, які віднесені ним до числа належних, допустимих, достовірних та достатніх згідно положень ст.ст. 77-80 ЦПК України , що підтверджують заявлені позивачем вимоги.

Відтак, суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позову на підставі положень ст. 376 ЦПК України та названих положень матеріального та процесуального права.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія Інвест-Кредо понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 027,00 грн ( а.с. 64 ), та на користь держави 1 051 ( 2 102 х 0,5 ) грн у відповідності до ст. 4 Закону України Про судовий збір , ст. 141 ЦПК України.

Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року ).

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 77-82, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України , апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо задовольнити. Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 05 лютого 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо про заміну стягувача скасувати та ухвалити за цими вимогами нове судове рішення про їх задоволення.

Замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство Дельта Банк на Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо у справі №2-2076/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсиббанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором 11320110000 від 24 березня 2008 року у розмірі 1 048 257,86 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо судовий збір у розмірі 2 027,00 грн та на користь держави - 1 051 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.І. Сліпченко

Є.М. Суханова