Ухвала

від 19.08.2021 по справі 200/17859/17(2а/200/1264/17)

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 200/17859/17(2а/200/1264/17)

адміністративне провадження № К/9901/24877/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року

у справі № 200/17859/17(2а/200/1264/17)

за позовом ОСОБА_1

до Дніпровської міської ради,

третя особа - Дніпропетровська єврейська релігійна громада

про визнання протиправним рішення та його скасування,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпровської міської ради в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача VII скликання від 20 вересня 2017 року №301/24 "Про передачу земельної ділянки у районі АДРЕСА_1 у постійне користування Дніпропетровській єврейській релігійній громаді для будівництва і обслуговування культових та інших будівель".

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2019 року позов задоволено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року апеляційні скарги Дніпровської міської ради, Дніпропетровської єврейської релігійної громади задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2019 року скасовано та прийнято постанову, якою провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до суду цивільної юрисдикції.

02 липня 2021 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі № 200/17859/17(2а/200/1264/17).

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2021 року касаційну скаргу позивача залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю вимогам ст. 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки в такій не обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України та виняткових обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали скаржником направлено до суду доповнення до касаційної скарги із обґрунтуванням наявності підстав касаційного оскарження згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України та виняткових обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Відповідно до положень п. 8 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 ст. 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами п. п. 1-4 ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Справа № 200/17859/17(2а/200/1264/17) розглядалася судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

При касаційному оскарженні судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження скаржник повинен обґрунтувати підстави для відкриття касаційного провадження відповідно до ч. 4 ст. 328 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у ч. ч. 2 і 3 ст. 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі пп. "в", п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, зазначаючи, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника. Також зазначено, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які висловленні у постановах від 13 лютого 2019 року у справі №815/2550/15, від 17 лютого 2021 року у справі №9901/471/19.

Особа, яка подає касаційну скаргу до Верховного Суду, крім зазначення підстав для касаційного оскарження (детального обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального чи порушення процесуального права) зобов`язана зазначити та обґрунтувати з наданням відповідних доказів існування значного суспільного інтересу та виняткового значення, передбаченого пп. "в" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, для перегляду Верховним Судом справи в касаційному порядку.

Проте, в касаційній скарзі не обґрунтовано передбаченого пп. "в" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України значного суспільного інтересу та виняткового значення для перегляду Верховним Судом судового рішення, ухваленого у даній справі, як такій, що може бути віднесена до категорії справ незначної складності, в касаційному порядку.

Крім того, посилання скаржника на виняткове значення справи визначене пп. "в" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України має загальний характер та притаманне кожній аналогічній справі.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених пп. "а" - "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

При цьому використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Посилання скаржника на правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які висловленні у постановах від 13 лютого 2019 року у справі №815/2550/15, від 17 лютого 2021 року у справі №9901/471/19 є безпідставним, оскільки наведене судове рішення стосується оцінки судом інших фактичних обставин, а також у такому не досліджувалося питання щодо юрисдикції у подібних правовідносинах.

При цьому, суть касаційної скарги зводиться до посилання на фактичні обставини справи, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні ч. 4 ст. 328 КАС України.

Так, скаржник фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України.

Отже, на даний час вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником не виконано, а саме не обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України та виняткових обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Згідно з п.1 ч. 4 ст. 169 та ч. 2 ст.332 КАС України касаційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо зазначеною особою не усунуто недоліки касаційної скарги, залишеної без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, касаційна скарга не приймається до розгляду і підлягає поверненню скаржнику.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02 березня 2020 року у справі № 400/471/19 , від 04 березня 2020 року у справі № 500/1026/19 та від 09 квітня 2020 року у справи № 580/2839/19.

Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі № 200/17859/17(2а/200/1264/17) за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - Дніпропетровська єврейська релігійна громада про визнання протиправним рішення та його скасування- повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Судді І.В. Желєзний Я.О. Берназюк Н.В. Коваленко