Постанова

від 18.09.2007 по справі 2/294

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/294

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 "18" вересня 2007 р.                                                                  Справа №  2/294

Господарський суд Рівненської області у складі судді  Савченка Г. І. при секретарі судового засідання  Маслову К.Г.   розглянув справу

за позовом       Товариство з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед"

до відповідача  Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція

про                       визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19.07.2007р. №0000752341/0

Представники: від позивача-   юрист Клюка В.Є., заст.гол.бухг.Романишина Л.Й., нач.юр.відділу Євгеюк О.Є.

від відповідача– нач.юр.відділу Красовський А.С., інспектор Шворобей Р.В.   

Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 04.09 по 18.09.2007 р.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Свиспан Лімітед” просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної податкової інспекції від 19 липня 2007 року №0000752341/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року у розмірі 418925 грн.

Свої позовні вимоги позивач детально обгрунтовує в позовній заяві. Вимоги зводяться до того, що податковим органом зроблено незаконний висновок  відносно зменшення ПДВ, оскільки спірним в даній справі є питання про право Позивача на податковий кредит, а норма п.1.8 Закону України “Про податок на додану вартість” дає визначення лише терміну «бюджетне відшкодування»; законодавство визначає єдиний випадок неможливості включення витрат зі сплати ПДВ до податкового кредиту- у разі непідтвердження цих витрат податковими накладними.

Відповідач Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція  позов заперечує. Свої заперечення   обгрунтовує тим, що норма пп. 7.4.1  п7.4 ст. 7 Закону № 168 в редакції, яка була чинною на час існування спірних  правовідносин, крім зазначених позивачем обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої  підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Доводить, що відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 Закону № 168 суми податку на додану вартість зараховуються до державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів державного бюджету України (п. 19 ст. 2, ст. 9  Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи,  яка згідно Закону N 168 зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону N 168).

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом N 168 встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону N 168, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Перевіркою    виявлено    взаємовідносини   ТОВ    «Свиспан    Лімітед»  з суб'єктом господарювання у другій ланці ланцюга, місцезнаходження якого не встановлено та яке зареєстроване на підставну особу.

Так на підтвердження включення до складу податкових зобов'язань ТОВ «Леб-Сервіс»суми ПДВ з реалізованих товарів для ПП "Ерідан-Південь" який в свою чергу був постачальником ТОВ "Свиспан Лімітед" було надіслано до ДПІ  у  Центральному районі  М.Миколаєва запит на проведення зустрічної перевірки.

ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва направлено запит від 04.07.2007року №24831/7/23-413 до ГВПМ СДПІ ВПП у м.Миколаєві на встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ "Леб-Сервіс".

В результаті проведених ВПМ Костопільської МДПІ заходів було опитано Лебедєву Ірину Сергіївну, яка згідно реєстраційних документів являється керівником та засновником ТОВ «Леб-Сервіс». З відібраного 14.06.2007року пояснення в Лебедєвої І.С. було встановлено, що ТОВ «Леб-Сервіс»зареєстровано на підставну особу, яка фактично ніяких документів, які б стосувалися діяльності ТОВ «Леб-Сервіс», а так само печатки даної фірми у неї ніколи не було. Чим займається дане підприємство, хто реально здійснює керівництво, з якою метою воно було створене та як подається звітність їй не відомо.

В судовому засіданні відповідач заявив усне клопотання про зупинення  провадження у справі до вирішення господарським судом Миколаївської області справи №14/477/07 про визнання недійсним установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю. Відповідач вважає, що визнання недійсним вказаних документів може бути підставою для визнання недійсними господарських зобов'язань між контрагентами.

Судом клопотання відхилено, суд вважає про можливість вирішення спору за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України –в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковий орган не позбавлений був права в установленому порядку визнати недійсним установчі документи товариства, а потім приймати податкове рішення. Однак, в основу своїх висновків податковий орган поклав недоведений факт. Предметом спору є перевірка податкового рішення на момент його прийняття.

Крім того відповідач не довів як вплине визнання недійсними  установчих документів товариства “Леб-Сервіс” на податкові зобов'язання позивача, оскільки позивач купував товар у підприємства “Ерідан-Південь”, а не на пряму у товариства “Леб-Сервіс”.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд встановив.

Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією у період з 21.06.2007 р. по 13.07.2007 р. проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»(код за ЄДРПОУ 32358806) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2007 року, за наслідками якої складено акт від 18.07.2007 р. №272/23-32358806 (далі за текстом - акт перевірки).

На підставі складеного акту перевірки в.о. начальника Костопільської МДПІ Котенко І.Є. складено та вручено позивачу 19.07.2007 р. податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2007 року №0000752341/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2007 р. у розмірі 418925 грн. (далі за текстом-спірне податкове повідомлення-рішення  №0000752341/0).

В ході проведення перевірки 25.05.2007року за №1893/23-33 було надіслано запит до ДПІ у Приморському районі м.Одеса щодо проведення зустрічної перевірки ПП "Ерідан- Південь" код 33216592 з питань правових відносин з ТОВ "Свиспан Лімітед 27.06.2007року (вхідний номер. 499/8) було отримано відповідь згідно з якою було встановлено, що ПП "Ерідан-Південь" є посередником з реалізованих для ТОВ "Свиспан- Лімітед" тріски, балансів та тирси на загальну суму податку на додану вартість 423149,56грн. Постачальником даних товарів для ПП "Ерідан-Південь" є ТОВ «Леб-Сервіс», код 34566063, на що було виписано податкові накладні на загальну суму подать на додану вартість - 418925,25грн.

Так на підтвердження включення до складу податкових зобов'язань ТОВ «Леб Сервіс»суми ПДВ з реалізованих товарів для ПП "Ерідан-Південь" було надіслано до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва запит на проведення зустрічної перевірки.

З отриманої відповіді від ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва було встановлено, що провести зустрічну перевірку ТОВ «Леб-Сервіс»неможливо, в зв'язку з тим, що дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

В результаті проведених Костопільською МДПІ заходів було опитано Лебедєву Ірину Сергіївну, яка згідно реєстраційних документів являється керівником та засновником ТОВ «Леб-Сервіс». З відібраного 14.06.2007року пояснення в Лебедєвої І.С. було встановлено, що ТОВ «Леб-Сервіс»зареєстровано на підставну особу, яка фактично ніяких документів, які б стосувалися діяльності ТОВ «Леб-Сервіс», а так само печатки даної фірми у неї ніколи не було. Чим займається дане підприємство, хто реально здійснює керівництво, з якою метою воно було створене та як подається звітність їй не відомо.

У висновку акта перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000752341/0, вказано на порушення ТзОВ «Свиспан Лімітед»пункту 1.8. статті 1, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№1268/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) шляхом завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2007 року на суму 418925 грн.

Давши оцінку поясненням сторін, доказам у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню із слідуючих підстав.

Суму податкового кредиту ТзОВ «Свиспан Лімітед»в розмірі 423149,56 грн. за квітень місяць 2007 року підтверджено 5 податковими накладними: №2828 від 28.02.2007 р., №1234 від 12.03.2007 р., №1939 від 19.03.2007 р., №2637 від 26.03.2007 р., №31310 від 31.03.2007 р., -виписаними контрагентом - ПП «Ерідан-Південь»(ІПН 2165915539), платником ПДВ (свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ №23215957, видане СДПІ у Приморському районі м. Одеси 11.03.2005 р.); вартість придбаного товару (тріски технологічної, балансів, деревини дров'яної, опилок) віднесено скаржником до складу валових витрат; суму ПДВ в розмірі 423149,56 грн. фактично сплачено позивачем на банківський рахунок ПП «Ерідан-Південь»у складі ціни придбаного товару (тріски технологічної, балансів, деревини дров'яної, опилок).        

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№1268/97 від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон про ПДВ) податковим кредитом є сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначено згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону про ПДВ (чинної редакції) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого  і звітного податкового  періоду.

Згідно пп.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів   (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними   деклараціями.

Отже, Закон про ПДВ визначає єдиний випадок неможливості включення витрат із сплати ПДВ до податкового кредиту звітного періоду - у разі непідтвердження витрат зі плати ПДВ податковими накладними. А податкова накладна є єдиним документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Між ТзОВ «Свиспан Лімітед»та ПП «Ерідан-Пвдень»10.01.2007 р. було укладено договір №ЕРД/ТС-07, відповідно до умов якого ПП «Ерідан-Пвдень»зобов'язувалося постачати ТзОВ «Свиспан Лімітед», а останній приймати та оплачувати деревину дров'яну для технологічних потреб, баланси, тріску технологічну, опилки (Товар).

ПП «Ерідан-Підвень»протягом лютого-березня 2007 року фактично поставив позивачу Товар на загальну суму 2538897,36 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, а ТзОВ «Свиспан Лімітед»провів оплату за товар, що підтверджується платіжними дорученням про оплату. Придбаний товар у подальшому використовувався скаржником при здійсненні основних видів господарської діяльності - виробництва ДСП, ламінованої ДСП.

Податкові накладні №2828 від 28.02.2007 р. на загальну суму 488152,10 грн. (в т.ч. 81358,68 грн. ПДВ), №1234 від 12.03.2007 р. на загальну суму 599578,50 грн. (в т.ч. 99928,75 грн. ПДВ), №1939 від 19.03.2007 р. на загальну суму 401462,62 грн. (в т.ч. 66910,44 грн. ПДВ), №2637 від 26.03.2007 р. на загальну суму 463481,34 грн. (в т.ч. 77246,89 грн. ПДВ), №31310 від 31.03.2007 р. на загальну суму 586222,80 грн. (в т.ч. 97703,80 грн. ПДВ) складені ПП «Ерідан-Південь»відповідно до вимог пп.7.2.1. ст. 7 Закону про ПДВ та наказу ДПАУ від 30.05.97 р. №165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення». ПП «Ерідан-Пвдень»на момент їх складання зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку як платник ПДВ, що вказує на правомірність видачі ПП «Ерідан-Південь»вище вказаних податкових накладних.

Таким чином, сума податкового кредиту позивача у розмірі 423149,56 грн. сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «Ерідан-Пвдень», який зареєстрований платником ПДВ.

Суд  не погоджується з доводами податкового органу на порушення ТзОВ «Свиспан Лімітед»п.1.8 ст. 1 Закону про ПДВ, оскільки спірним у цій справі є питання про право позивача на податковий кредит, а зазначена у п.1.8 норма дає лише визначення терміна «бюджетне відшкодування»і не визначає жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ визначається, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт дає загальне розуміння поняття «бюджетне відшкодування»і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядку визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм вказаного Закону про ПДВ.

Іншою такою нормою Закону про ПДВ є пп.7.7.1 ст. 7, який передбачає, що суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. На підставі пп.7.7.2 ст. 7 Закону про ПДВ якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податковий зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Закон про ПДВ, а також інші законодавчі акти з питань оподаткування, не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону про ПДВ сума ПДВ, що включена До ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Із акта перевірки вбачається, що такий обов'язок фактично покладений податковим органом на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства України. Відповідач всупереч вимогам закону переклав на позивача обов'язок здійснювати контроль за сплатою третіми особами (ТОВ «Леб-Сервіс»), з якими останній не мав жодних господарських операцій, суми ПДВ безпосередньо до державного бюджету. Встановивши посередництво ПП «Ерідан-Південь»з реалізації позивачу товару, який попередньо було придбано у ТОВ «Леб-Сервіс»(код 34566063), та одержавши інформацію про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Леб-Сервіс»через відсутність вказаної юридичної особи за юридичною адресою (ст. 26-27 акту перевірки), відповідач дійшов хибного висновку про несплату до Державного бюджету України суми ПДВ в розмірі 418925,25 грн.

Таким чином, відповідач не довів правомірності свого рішення.

Керуючись ст.94, 138, 160 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення  Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 19 липня 2007 року №0000752341/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2007 року у розмірі 418925 грн.

3.   Присудити позивачеві товариству з обмеженою відповідальністю "Свиспан-Лімітед"  (поштова адреса: вул.Степанська,9, м.Костопіль, Рівненська обл., 35000, п/р 260074054 в РОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м.Рівне, МФО 333227, код ЄДРПОУ 32358806) з державного бюджету 3 (три) грн. 40 коп. витрат по державному миту (судовому збору).

4.          Видати  виконавчі листи за заявою стягувача після набрання постановою законної сили.

5.          Сторона, яка не погоджується з постановою, має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     Суддя                                                           Савченко Г. І.

Постанова складена в повному обсязі і  підписана суддею  "21" вересня 2007 р.