Постанова

від 19.08.2021 по справі 532/1223/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/1223/20 Номер провадження 22-ц/814/1956/21Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 грудня 2020 року (повний текст рішення складено 14 грудня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України в особі філії акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кобеляцький комбінат хлібопродуктів про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (далі - АТ ДПЗКУ ) в особі філії АТ ДПЗКУ Кобеляцький комбінат хлібопродуктів (далі - філія АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП ) про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 2005 року перебував у трудових відносинах з філією АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП . Наказом від 04 червня 2020 року № 128-к його було звільнено із займаної посади начальника виробничої дільниці на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я.

Позивач уважав звільнення незаконним, оскільки він не вчиняв жодних дій чи бездіяльності, які могли б призвести до втрати довір`я до нього з боку роботодавця, при цьому збитків підприємству не завдано. З ним не проведено повного розрахунку та не видано трудову книжку. Вказаними діями роботодавець порушив його майнові права та право на працю.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ про його звільнення; поновити його на посаді начальника виробничої дільниці філія АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП ; стягнути з роботодавця на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 червня 2020 року по день поновлення на роботі, а також вирішити питання понесених ним судових витрат.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ від 04 червня 2020 року № 128-к Про звільнення з роботи ОСОБА_1 із посади начальника виробничої дільниці філії АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника виробничої дільниці філії АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП з 05 червня 2020 року.

Стягнуто з АТ ДПЗКУ в особі філії АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 05 червня 2020 року по 08 грудня 2020 року у розмірі 68 213,64 грн.

Стягнуто з АТ ДПЗКУ в особі філії АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн.

Стягнуто з АТ ДПЗКУ в особі філії АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що основна трудова функція ОСОБА_1 - це організаційно-розпорядчі дії. Він не відноситься до кола осіб, які безпосередньо обслуговують грошові та матеріальні цінності.

При цьому роботодавець не довів вчинення позивачем протиправних дій, службових розслідувань стосовно працівника не проводилося, до дисциплінарної відповідальності останній не притягувався, тобто його вина не доведена.

Суд першої інстанції вказав, що у наданих відповідачем службових записках від 05 травня 2020 року та 02 червня 2020 року вбачаються лише припущення щодо можливого розкрадання майна підприємства. При цьому вказане не свідчить про те, що саме дії або бездіяльність ОСОБА_1 могли б завдати збитки підприємству. Доповідна записка начальника дільниці від 07 серпня 2020 року щодо виявлення порушень посадової інструкції колишнім працівником ОСОБА_1 не може бути належним доказом у справі, так як складена після звільнення позивача.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу судом визначений з урахуванням положень статті 235 КЗпП України згідно з наданим позивачем розрахунком. Стягнутий розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу підтверджено належними доказами. Вирішено також питання судових витрат.

Короткий зміст судових рішень, які ухвалювались по даній справі

Постанова Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ ДПЗКУ залишено без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 грудня 2020 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи й ґрунтуються на нормах законодавства.

Апеляційний суд зазначив, що в оскаржуваному наказі про звільнення не вказано, коли мало місце і в чому полягало порушення позивачем трудових обов`язків. Докази, подані роботодавцем, не підтверджують протиправність дій працівника, а тому не можуть бути достатньою підставою для його звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.

Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду щодо доведеності позивачем розміру компенсації витрат на професійну правничу допомогу та врахував судову практику Верховного Суду у подібних справах.

Постанова Верховного Суду від 07 липня 2021 року

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року касаційну скаргу АТ ДПЗКУ задоволено частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційний суд зазначив, що висновки суду про задоволення позову ОСОБА_1 є передчасними. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не в повній мірі дослідив наявні у справі докази, надані сторонами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Рішення суду першої інстанції оскаржило АТ ДПЗКУ , в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що безпосереднє обслуговування матеріальних цінностей була складовою трудових функцій на постійній роботі позивача та підтверджується його посадовою інструкцією начальника дільниці та договором про повну матеріальну відповідальність.

Вважає, що ОСОБА_1 вчинив дії, які стали підставою для втрати довіри роботодавцем до нього, що призвело до звільнення позивача.

Узагальнені доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що з апеляційною скаргою він не погоджується та прохає апеляційну скаргу в частині скасування позовних вимог щодо поновлення на роботі залишити без розгляду, а в іншій частині в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю.

Зазначає, що наказом №219-к від 09 грудня 2020 року відповідач добровільно його поновив на посаді, а вже 11 грудня 2020 року позивач звільнився за угодою сторін.

Стосовно середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, оскільки фактично відновивши позивача на роботі до набрання рішення суду першої інстанції відповідач визнав неправомірність звільнення.

Під час судового засідання у суді апеляційної інстанції позивач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували та прохали залишити оскаржуване рішення без змін.

Позиція учасників справи у суді апеляційної інстанції

Представник відповідача взяла участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та підтримала вимоги апеляційної скарги, просила скасувати оскаржуване рішення і постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

У судове засідання з`явився позивач та його представник, які у суді апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги та прохали оскаржуване рішення залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 2005 року перебував у трудових відносинах з філією АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП .

Відповідно до посадової інструкції начальник дільниці зобов`язаний здійснювати керівництво роботами з приймання, зберігання і відпуску хлібопродуктів, кондиційного насіння, забезпечувати облік хлібопродуктів, вести облік та контроль за станом складських приміщень, забезпечувати своєчасну роботу для забезпечення якісного збереження зерна, організовувати щоденну працю і розстановку робітників на дільниці, забезпечувати проведення всіх навантажувально-розвантажувальних робіт, не допускати понаднормовий простой вагонів і автотранспорту, виписувати наряди, вести контроль за дотриманням працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку, сприяти розвитку раціоналізації та винахідництву (т.1, а. с. 83-85).

25 жовтня 2017 року між директором філії ПАТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (т.1, а. с. 86-89).

Згідно зі службовою запискою начальника варти окремого пожежно-сторожового поста філії АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП від 05 травня 2020 року за приміщенням елеватора поблизу колишнього Ж/Д прийому було виявлено витоптані на траві стежки, які вели до огорожі даної території, що свідчить про можливість працівниками неоднократного винесення з території підприємства товарно-матеріальних цінностей, які належали підприємству (т.1, а. с. 95).

Cлужбовою запискою начальника виробничо-технічної лабораторії встановлено, що 02 червня 2020 року було проведено огляд складів підлогового зберігання на наявність потрапляння атмосферних опадів у склади. Оглянуто склади № 10, 11, 12, 13, 14, 15, 23, 24, 25, 26 та окреслено крейдою місця затікання (т.1, а. с. 96).

Згідно з наказом директора філії АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП від 04 червня 2020 року № 128-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника виробничої дільниці на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку із втратою довір`я (т.1, а. с. 9).

ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення із наказом від 04 червня 2020 року № 128-к, що підтверджується актом відмови від 04 червня 2020 року (т.1, а. с 97), а також від отримання трудової книжки, що підтверджується актом про відмову отримання трудової книжки (а. с. 98), яку в подальшому було направлено йому рекомендованим листом (т.1, а. с 103).

Відповідно до доповідної записки начальника дільниці від 10 червня 2020 року при огляді складських ємкостей виявлено залишки зерна, яке знаходиться у стані гниття, у складі № 35 виявлено близько 15 т відходів з явними ознаками гниття та осередками шкідників зерна (т.1, а. с. 99).

Згідно з доповідною запискою начальника дільниці від 07 серпня 2020 року продовжується виявлення значних порушень посадової інструкції колишнім працівником ОСОБА_1 (т.1, а. с. 100).

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

У справі, яка переглядається, позивача було звільнено з посади начальника виробничої дільниці філії АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку із втратою довір`я до нього з боку роботодавця.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов:

1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо);

2) винна дія працівника;

3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Вказана норма права не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України: від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14, від 23 грудня 2015 року у справі № 6-1093цс15, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-100цс16.

Виходячи з розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Виходячи з положень статті 135-1 КЗпП України обслуговування матеріальних цінностей передбачає здійснення певними працівниками підприємства, установи, організації дій, пов`язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Відповідно до посадової інструкції начальник дільниці зобов`язаний здійснювати керівництво роботами з приймання, зберігання і відпуску хлібопродуктів, кондиційного насіння, забезпечувати облік хлібопродуктів, вести облік та контроль за станом складських приміщень, забезпечувати своєчасну роботу для забезпечення якісного збереження зерна, організовувати щоденну працю і розстановку робітників на дільниці, забезпечувати проведення всіх навантажувально-розвантажувальних робіт, не допускати понаднормовий простой вагонів і автотранспорту, виписувати наряди, вести контроль за дотриманням працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку, сприяти розвитку раціоналізації та винахідництву (т.1, а. с. 83-85).

25 жовтня 2017 року між директором філії ПАТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого, з метою забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей працівник прийняв на себе повну індивідуальну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження в установленому порядку переданих йому під звіт товариством товарно-матеріальних цінностей згідно з додатком до договору, а також за ті товарно-матеріальні цінності й кошти, що будуть надходити йому під звіт протягом усього терміну дії договору (т.1, а. с. 86-89).

Пунктом 2.1 вказаного договору закріплено, що працівник зобов`язується, у тому числі, бережно ставитися до товарно-матеріальних цінностей, вживати заходів щодо запобігання їх знищенню, псуванню, розкраданню, нестачі; своєчасно повідомляти товариство про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей; зберігати всі товарно-матеріальні цінності, отримані ним на зберігання, перевезення, переробку або застосування у процесі виконання робіт та нести повну матеріальну відповідальність за збереження ввірених йому товарно-матеріальних цінностей, тощо.

Крім того, у матеріалах справи наявні інвентаризаційні описи необоротних активів від 01 грудня 2019 року, за якими позивач прийняв під матеріальну відповідальність відповідні активи (т.1, а. с. 90-94). Так, до таких активів у тому числі відносяться будівля приймання з Ж/Д, зерносклади №10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 34.

Згідно зі службовою запискою начальника варти окремого пожежно-сторожового поста філії АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП від 05 травня 2020 року за приміщенням елеватора поблизу колишнього Ж/Д прийому було виявлено витоптані на траві стежки, які вели до огорожі даної території, що свідчить про можливість працівниками неоднократного винесення з території підприємства товарно-матеріальних цінностей, які належали підприємству (т.1, а. с. 95).

Cлужбовою запискою начальника виробничо-технічної лабораторії встановлено, що 02 червня 2020 року було проведено огляд складів підлогового зберігання на наявність потрапляння атмосферних опадів у склади. Оглянуто склади № 10, 11, 12, 13, 14, 15, 23, 24, 25, 26 та окреслено крейдою місця затікання (т.1, а. с. 96).

Отже, з вищезазначеного вбачається, шо безпосереднє обслуговування матеріальних цінностей було складовою трудових функцій позивача, що підтверджується посадовою інструкцією та договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Разом з тим, об`єкти, які вказані у доповідних записках були передані позивачу під звіт в порядку договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Відповідно до роз`яснень, які викладені у пункті 28 постанови пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

У постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року у справі № 6-1093цс15 зазначено, що: правовий аналіз пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що ця норма матеріального права не передбачає наявність обвинувального вироку суду як обов`язкової умови для звільнення працівника за викладеною у ній підставою; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями) .

Посадовою інструкцією чітко передбачені обов`язки ОСОБА_1 щодо ведення обліку, контролю за станом складських приміщень, технологічного обладнання, засобів механізації, інвентарю і тари. Договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність закріплено обов`язок позивача своєчасно повідомляти Товариство про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження ввірених йому матеріальних цінностей. Також вказаним Договором зазначено, що працівник зобов`язується у встановленому порядку та в установлені строки подавати звітність про збереження товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи, що обставини, викладені у доповідних записках мали триваючий характер та те, що позивачем не виконувались в належній мірі покладені на нього обов`язки, що призвело в тому числі і до потрапляння атмосферних опадів у склади, суд апеляційної інстанції вважає доведеним вчинення ОСОБА_1 умисно або необережно таких дій, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Отже, з вищевказаного вбачається, що звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку із втратою довір`я є правомірним, а тому підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до АТ ДПЗКУ в особі філії АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту другого частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу АТ ДПЗКУ , рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 грудня 2020 року скасувати, а в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ ДПЗКУ в особі філії АТ ДПЗКУ Кобеляцький КХП про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити .

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року за наслідками розгляду справи № 910/4518/16.

Враховуючи, що позивачем при подачі позовної заяви в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не сплачувався судовий збір, то з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути 840,80 грн.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати понесені відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарг щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 2942,80 грн слід стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ ДПЗКУ .

Судові витрати понесені відповідачем за подання касаційної скарги щодо поновлення на роботі у розмірі 3363,20 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати щодо судового збору віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України - задовольнити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 грудня 2020 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України в особі філії акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України Кобеляцький комбінат хлібопродуктів про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 840,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарг в розмірі 2942,80 грн.

Судові витрати, понесені акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України за подання касаційної скарги у розмірі 3363,20 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати щодо судового збору віднести на рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 серпня 2021 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Т.В. Одринська

О.О. Панченко