Вирок

від 20.11.2008 по справі 1-409/2008

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-409\2008

ВИРОК

іменем України

20 листопада 2008 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого - судді Дев'ятка В.В.,

при секретарях - Мандро О.В., Слободян Ю.О.,

з участю прокурора - Турика М. П.,

потерпілої - ОСОБА_1.,

представника потерпілої - ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, працюючого слюсарем-сантехніком ЗАТ „Київмлин", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

встановив:

26 червня 2006 року, близько 17 год. 30 хв., ОСОБА_4 за місцем проживання в АДРЕСА_2 під час сварки зі своєю колишньою дружиною - ОСОБА_1, на ґрунті неприязних відносин умисно наніс їй декілька ударів руками в праве плече. Після чого ОСОБА_1 вибігла з приміщення квартири на сходову площадку 4 поверху вказаного будинку. Відразу ж, наздогнавши свою дружину, ОСОБА_4, схопив її за шию та наніс удар рукою в щелепу. Внаслідок умисних дій ОСОБА_4, ОСОБА_1, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1703/з від 26 жовтня 2007 року, були заподіяні легкі тілесні ушкодження - 4 крововиливи на передньо-внутрішній поверхні правого плеча в верхній третині та легке тілесне ушкодження, яке потягло за собою стійку загальну втрату працездатності в розмірі 5% - травматичне пошкодження (поздовжній перелом кореня 12 зуба).

Підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України не визнав, як не визнав і цивільний позов потерпілої.

Підсудний ОСОБА_4 пояснив, що свою колишню дружину ніколи не бив, остання його оговорює. В 2005 році вони розлучилися, однак продовжують проживати в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1. 26 червня 2006 року він повернувся з роботи додому о 18 год. Вдома була його сестра ОСОБА_5, яка на той час гостювала у нього, та ОСОБА_1 Остання викликала дільничного інспектора міліції з приводу встановлених ним металевих дверей в кімнаті де він проживає. Працівник міліції зобов'язав його забезпечити доступ ОСОБА_1 у вказану кімнату, щоб остання мала можливість сушити білизну на балконі. ОСОБА_1 вийшла з квартири разом з дільничним. Через деякий час потерпіла повернулася додому. Тілесних ушкоджень потерпілій він не спричиняв, звідки вона їх отримала він не знає. Також підсудний підтвердив, що того дня до квартири підходила сусідка ОСОБА_6 Причину візиту сусідки ОСОБА_4 пояснити не зміг. Підсудний вважає, що факти, які наведені його колишньою дружиною носять вигаданий характер і розраховані на те, щоб позбавити його права на житло.

Незважаючи на невизнання своєї вини підсудним, суд, дослідивши пояснення останнього, вислухавши показання потерпілої, свідків та дослідивши інші докази у справі, вважає, що вина підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України доведена.

Потерпіла ОСОБА_1 суду пояснила, що з підсудним прожила в шлюбі 32 роки. Весь час піддавалась систематичним побоям, образам, погрозам зі сторони свого чоловіка. В 2005 році вони розлучилися, однак продовжують проживати в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1./26 червня 2006 року вона була вдома разом з сестрою колишнього чоловіка ОСОБА_5 Цього дня ОСОБА_1 була вимушена викликати дільничного інспектора міліції, оскільки її чоловік обладнав двері своєї кімнати металевими дверима та замками, що позбавило її доступу до балкону квартири. ОСОБА_4 повернувся додому після 17 год. та пообіцяв дільничному інспектору міліції, що дасть їй ключі. Після того, як працівник міліції залишив квартиру ОСОБА_4 накинувся на неї, розпочав неодноразово, руками та ногами наносити удари по всьому тілу, хапав за волосся, шию. Вона змогла вирватися та вибігла з квартири до ліфту. ОСОБА_4 наздогнав її та схопивши рукою за шию продовжив бити, наніс удар в обличчя, вибивши зуба. На крики ОСОБА_1 зі своєї квартири вийшла сусідка ОСОБА_6, яка проживає поверхом вище. ОСОБА_6 почала просити підсудного припинити свої дії. У відповідь ОСОБА_4 почав її ображати та сказав, щоб вона не втручалася, оскільки це їхня сімейна справа. ОСОБА_6 забрала її до своєї квартири, дала заспокійливе та напоїла чаєм. Також потерпіла викликала свою доньку, якій розповіла про напад ОСОБА_4

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що проживає в АДРЕСА_2. Сусідів, подружжя ОСОБА_4, знає з моменту заселення в будинок. Влітку 2006 року, точної дати не пам'ятає, вона стала свідком побиття ОСОБА_4 потерпілої ОСОБА_1 У той день вона повернулася з роботи додому о 17 год. Через деякий час почула крики на сходовій площадці, що біля ліфту. Вийшовши з квартири вона побачила, що поверхом нижче сваряться підсудний з потерпілою. Свідок стверджує, що бачила, як в процесі сварки ОСОБА_4 взяв ОСОБА_1 за шию та наніс їй удар в обличчя. Свідок забрала потерпілу до себе в квартиру, де допомогла зупинити кров з рота, дала заспокійливе. З її квартири ОСОБА_1 телефонувала своїй дочці.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, 26 червня 2006 року, близько 19 год. їй зателефонувала її мати - ОСОБА_1, яка розповіла, що батько - ОСОБА_4 в черговий раз підняв на неї руку. Близько 20 год. свідок приїхала до АДРЕСА_2 де піднялася до квартири ОСОБА_6 Там вона побачила матір, яку заспокоювала ОСОБА_6 Потерпіла була в стані шоку, верхня губа та щока були припухлі, очі червоні. Вона говорила, що її побив ОСОБА_4, що в неї болить все тіло. Вони побули ще деякий час у ОСОБА_6, а потім вийшли на вулицю, де потерпіла заспокоїлась. Після чого свідок поїхала додому. Свідок стверджує, що ще з дитинства була свідком сварок між батьками, в процесі яких батько бив матір.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що 27 червня 2006 року, в телефонній розмові, її тітка ОСОБА_1 повідомила, що напередодні її побив ОСОБА_4 Вона запросила тітку до себе додому, де та розповіла про обставини побиття, та, зокрема, повідомила, що 26 червня 2006 року, після побиття, її до себе забрала сусідка, що проживає поверхом вище. Свідок бачила синці на руках у потерпілої та припухлість обличчя.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1703/з від 26 жовтня 2007 року, потерпілій ОСОБА_1 були заподіяні легкі тілесні ушкодження -4 крововиливи на передньо-внутрішній поверхні правого плеча в верхній третині та легке тілесне ушкодження, яке потягло за собою стійку загальну втрату працездатності в розмірі 5% - травматичне пошкодження (поздовжній перелом кореня 12 зуба). Описані ушкодження утворились внаслідок дій тупого, тупих предметів, можливо, внаслідок травматичних впливів руками, могли утворитись в строк і при обставинах, вказаних в постанові про призначення експертизи. Можливість виникнення всіх вищевказаних пошкоджень при падінні потерпілої з положення стоячи на поверхню - виключається (т. 2, а.с. 27-30).

Згідно висновку стаціонарної комплексної судово-психіатричної експертизи № 117 від 27.03.2008 року в теперішній час ОСОБА_4 не виявляє ознак будь-якого психічного захворювання, в тому числі ознак алкоголізму. У період часу до якого відноситься інкримінуєме йому діяння за своїм психічним станом ОСОБА_4 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_4 може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, який передував інкримінуємому йому діянню ОСОБА_4 в повній мірі міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_4 не потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру. У період інкримінованого йому діянь ОСОБА_4 не знаходився в стані фізіологічного афекту, а також в іншому емоційному стані, яке вплинуло на його свідомість і діяльність (т. 2, а.с. 55-58).

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі зібрані докази, суд вважає, що винність підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України в судовому засіданні доведена.

Показання підсудного ОСОБА_4 в частині заперечення причетності до спричинених потерпілій тілесних ушкоджень, суд розцінює як обраний спосіб захисту від обвинувачення з метою ухилитися від відповідальності й уникнути покарання, оскільки вони є суперечливими, такими, що не відповідають встановленим обставинам по справі і спростовуються наведеними вище доказами.

Також суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_5, щодо відсутності будь-яких сварок між потерпілою та підсудним 26 червня 2006 року та непричетності ОСОБА_4 до побиття ОСОБА_1, оскільки вони неповні, суперечливі та спростовані доказами, дослідженими у судовому засіданні. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5, будучи рідною сестрою підсудного, даючи показання у судовому засіданні намагалась допомогти останньому уникнути відповідальності за вчинене.

Одночасно, суд виключає з обвинувачення, посилання на нанесення ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_1 ударів ногами. Як під час досудового слідства так і у судовому засіданні потерпіла не змогла пояснити куди саме наносив удари ногами підсудний. Також, згідно висновку судово-медичної експертизи, будь-яких тілесних ушкоджень, які б могли бути заподіяні ногами, під час освідування потерпілої не виявлено.

За встановлених обставин, дії ОСОБА_4 повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України тому що він заподіяв потерпілій умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило незначну втрату працездатності.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_4, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного.

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання підсудного, згідно ст. ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.

Крім цього, при обранні ОСОБА_4 міри покарання судом враховується, що підсудний працює, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, ветеран праці, нагороджений медалями „За військову звитягу", „В пам'ять 1500-річчя Києва" та „За спасіння потопаючих", вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

На підставі викладеного, враховуючи майновий стан винного, його передпенсійний вік, а також зважаючи на зміни внесені до Кримінального кодексу України Законом України „Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності" від 15 квітня 2008 року, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 покарання у виді штрафу, оскільки вважає, що з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та особи винного, цього покарання достатньо для його виправлення.

Позовні вимоги потерпілої щодо відшкодування заподіяної їй матеріальної та моральної шкоди у судовому засіданні знайшли лише часткове підтвердження.

Згідно квитанцій потерпіла витратила на лікування спричинених їй ОСОБА_4 тілесних ушкоджень - 332 грн. 19 коп. (т. 2, а.с. 150-156), які, згідно вимог ст. 1195 ЦК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 Вирішуючи питання про стягнення витрат потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_1, пов'язаних з правовою допомогою її представника -адвоката ОСОБА_2 суд виходить з наступного. Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 „Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна", при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися нормами ЦПК.

Згідно Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590, граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати (з 1 квітня 2008 року -525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень) та тривалість судових засідань у справі (з 1 квітня 2008 року - 7 год. 30 хв., з 1 жовтня 2008 року -1 год. 45 хв.) - з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати пов'язані з правовою допомогою представника - адвоката ОСОБА_2 у сумі - 1 956 грн. 50 коп., що підтверджується квитанціями (т. 1, а.с. 18, т. 2, а.с. 91, т. 2, а.с. 265).

Як вказує позивач - потерпіла ОСОБА_1, внаслідок злочинних дій підсудного їй заподіяно значну моральну травму. Потерпіла відчувала фізичну біль, дискомфорт, почуття приниження та сорому. Суд, враховуючи тяжкість спричинених потерпілій тілесних ушкоджень, характер та обсяг її страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що діями підсудного потерпілій заподіяно моральну шкоду на суму 4 000 грн., яка, згідно вимог ч. 1 ст. 1167, ст. 1168 ЦК України підлягає відшкодуванню за рахунок підсудного.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 190 гривень).

Позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди - 2 288 грн. 69 коп. (дві тисячі двісті вісімдесят вісім гривень шістдесят дев'ять копійок), моральної шкоди - 4 000 грн. (чотири тисячі гривень), а всього - 6 288 грн. 69 коп. (шість тисяч двісті вісімдесят вісім гривень шістдесят дев'ять копійок).

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без зміни - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.