Постанова

від 07.09.2021 по справі 275/576/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №275/576/21 Головуючий у 1-й інст. Миколайчук П. В.

Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №275/576/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - приватний нотаріус Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенко Олег Іванович, комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня №1 Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 липня 2021 року, постановлену під головуванням судді Миколайчука П.В. в смт. Брусилові,

в с т а н о в и в :

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити приватному нотаріусу Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенку О.І. видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка відкрилася після смерті громадянина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначила, що 12.07.2021 вона та ОСОБА_2 звернулися до Брусилівського районного суду Житомирської області із позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. Вказує, що 14.01.2021, перебуваючи на стаціонарному лікуванні у медичному закладі Комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня №1 Івано-Франківської міської ради помер їх рідній брат ОСОБА_5 13.01.2021 у місті Івано-Франківську він склав заповіт, у якому все своє майно в різних частинах заповів громадянці ОСОБА_3 , громадянину ОСОБА_4 та їй.

Зазначає, що заповіт на зазначених вище осіб був посвідчений 13 січня 2021 року о 15 год 40 хв громадянином ОСОБА_6 , який як вказано у заповіті, на момент його посвідчення займав посаду заступника головного лікаря з медичної частини КНП Міська клінічна лікарня №1 Івано-Франківської міської ради . Вважає, даний заповіт нікчемним. Вказує, що у разі видачі приватним нотаріусом Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенком О.І. до винесення судового рішення свідоцтв про право на спадщину за заповітом відповідачам по даній справі, спадкове майно може бути в подальшому відчужене, що ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду. Зазначає, що на даний час ОСОБА_4 уже заволодів частиною спадкового майна - транспортним засобом, вивіз його в невідомому напрямку та користується цим спадковим майном без належних для цього підстав. Вказує, що ціна поданого до суду позову складає 1 377 100 грн. З огляду на викладене, вважає, що необхідним, обґрунтованим та адекватним заходом забезпечення позову є заборона приватному нотаріусу Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенку О.І. видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка відкрилася після смерті громадянина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено приватному нотаріусу Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенку О.І. видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яка відкрилася після смерті громадянина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання чинності рішенням у справі №275/576/21.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 липня 2021 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не всебічно та неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи. Вказує, що обранні заходи забезпечення позову є не співмірними і не пропорційними з негативними наслідками для відповідачів. Зазначає, що із змісту позовної заяви взагалі не слідує про порушення ним прав, свобод чи законних інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, оскільки позивачі не ставлять під сумнів і не оспорюють право- та дієздатність заповідача, добровільність його волевиявлення, факт лікування та смерті в міській клінічній лікарні №1 Івано-Франківської міської ради, справжність підпису заповідача та дійсність заповіту. Вказує, що через відсутність належного нагляду вже було вчинено крадіжку матеріальних цінностей з домогосподарства. Окрім того, зазначає, що позивачі не надали жодних доказів, які б свідчили про можливе утруднення виконання рішення суду. Вважає, що належним заходом забезпечення позову могла б бути заборона на відчуження спадкового майна, в іншому випадку це майно є безхазяйним і його доля взагалі невідома до набрання рішенням у справі законної сили.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 12 липня 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звенулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - приватний нотаріус Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенко О.І., комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня №1 Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. А саме предметом позову у даній цивільній справі є:

- визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого брата ОСОБА_5 право власності на спадкове майно: по Ѕ частині земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,0634 га, кадастровий номер 1820986001:01:001:0292, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого брата ОСОБА_5 право власності на спадкове майно: по Ѕ частині земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розміром 3,9871 га, кадастровий номер 1820986000:11:000:0051, розташовану в с. Ставище, Житомирського району Житомирської області;

- визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого брата ОСОБА_5 право власності на спадкове майно: по Ѕ частині земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд присадибна ділянка) розміром 0,25 га, кадастровий номер 1820986001:01:001:0291, розташовану в АДРЕСА_1 ;

- визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого брата ОСОБА_5 право власності на спадкове майно: по Ѕ частині земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,1866 га, кадастровий номер 1820986001:01:002:0167, розташовану в с. Ставище, Житомирського району Житомирської області;

- визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого брата ОСОБА_5 право власності на спадкове майно: по Ѕ частині земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд присадибна ділянка) розміром 0,25 га, кадастровий номер 1820986001:01:002:0168, розташовану в с. Ставище, Житомирського району Житомирської області;

- визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого брата ОСОБА_5 право власності на спадкове майно: по Ѕ частині земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,3724 га, кадастровий номер 1820986001:01:002:0169, розташовану в с. Ставище, Житомирського району Житомирської області;

- визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого брата ОСОБА_5 право власності на спадкове майно: по Ѕ частині будинку, загальною площею 73,6 кв.м., житловою площею 40,1 кв.м., реєстраційний номер 4387132, розташованого в АДРЕСА_1 ;

- визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого брата ОСОБА_5 право власності на спадкове майно: по Ѕ частині колісного транспортного засобу, легкового автомобіля Volkswagen Caddy , 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , білого кольору.

Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 липня 2021 року відкрито провадження по вказаній вище цивільній справі №275/576/21 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - приватний нотаріус Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Отрищенко О.І., комунальне некомерційне підприємство Міська клінічна лікарня №1 Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Відповідно до копії заповіту вбачається, що будинок в АДРЕСА_1 з господарськими прибудовами ОСОБА_5 заповів своїй цивільній дружині ОСОБА_3 , автомобіль Volkswagen Caddy , державний номерний знак НОМЕР_3 - ОСОБА_4 , пайову земельну ділянку 3,9871 га - сестрі ОСОБА_1 , а також земельні ділянки огороду.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідачі можуть набути право власності на спадкове майно, що призведе до утруднення виконання рішення суду.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір щодо права власності на спадкове майно, а обраний захід забезпечення позову є співмірним до заявлених вимог.

Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі.

У своїй апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що позивачем не було належним чином обґрунтовано яким чином невжиття заходів забезпечення може утруднити виконання рішення суду. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом позовних вимог ОСОБА_1 є, зокрема, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, яке відповідно до заповіту, ОСОБА_5 заповів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

За таких обставин колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони нотаріусу видавати свідоцтво про право на спадщину та вчиняти реєстраційні дії щодо спадкового майна є співмірним заявленим вимогам.

Доводи апеляційної скарги про те, що саме по собі зазначення про можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду не є підставою для забезпечення позову, є безпідставними, оскільки позивач при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову не зазначала про можливе ухилення відповідача від виконання рішення, тоді як зазначала, що набуття права власності відповідачами на спірне спадкове майно може призвести до істотного ускладнення виконання рішення суду, що відповідає встановленим обставинам.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову судам роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вказане свідчить про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову, оскільки між сторонами виник спір і невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим ефективний захист та поновлення порушених законних прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, колегія суддів зауважує, що заходи забезпечення позову носять лише тимчасовий характер.

Згідно із пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі Шмалько проти України право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, враховуючи характер спірних правовідносин, судом першої інстанції відповідно до статті 150 ЦПК України правомірно забезпечено позов, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Враховуючи викладене, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, ухвала була постановлена судом першої інстанції при дотриманні норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 07 вересня 2021 року.

Головуючий

Судді