Ухвала

від 10.09.2021 по справі 398/4249/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 398/4249/19

провадження № 61-14049 ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю ЮНИКАВТО , товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕХГРУП-АВТО , третя особа - регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області, про визнання недійсними договорів комісії та договорів купівлі-продажу транспортного засобу, застосування наслідків недійсності договорів та поділ майна ,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про поділ автомобіля марки MAN , 2004 року випуску, та причіпу марки KOGEL, 1991 року випуску, вартістю 65 700,00 грн посилаючись на те, що вони були придбані під час шлюбу та без її згоди відчужені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , на підставі договорів комісії та купівлі-продажу.

Просила визнати недійсними договори комісії та купівлі-продажу транспортних засобів, скасувати їх державну реєстрацію, витребувати це майно у ОСОБА_1 та визнати за кожним право власності на Ѕ ідеальну частку автомобіля і причіпу.

Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2021 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір комісії від 11 травня 2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ ЮНИКАВТО та договір купівлі-продажу транспортного засобу від 11 травня 2018 року, укладений між ТОВ ЮНИКАВТО і ОСОБА_1 щодо продажу автомобіля марки MAN, КОНТЕЙНЕРОВОЗ-С, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнано недійсними договір комісії вiд 09 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_3 i ТОВ ПАВАВТО ПЛЮС та договір купівлі-продажу транспортного засобу вiд 09 жовтня 2019 року, укладений між ТОВ ПАВАВТО-ПЛЮС i ОСОБА_1 щодо продажу причепу марка KOGEL, ПР-ПЛАТФОРМА-Е, 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Застосовано наслідки недійсності вказаних договорів та скасовано державну реєстрацію спірного автомобіля та причепу.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути співвласникам - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказані транспортні засоби.

Зобов`язано ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 грошові кошти на суму 32 850,00 грн.

Поділено спільне майно між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що є спільною сумісною власністю подружжя, наступним чином:

- визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності за кожним на 1/2 частку спірного автомобіля та 1/2 частку спірного причепа.

До Верховного Суду 20 серпня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Пунктом 1 та 4 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270,00 грн.

Положення пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачають, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Предметом спору у цій справі є вимоги про визнання права власності, витребування та поділ транспортних засобів, ціна позову, яку визначив позивач, становить 65 700,00 грн та є такою, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270*100=227 000).

Водночас вимоги про визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу зазначених транспортних засобів є похідними, особливої складності не становлять і на формування єдиної правозастосовчої практики не впливають.

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію суду права , що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Разом з тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Одночасно роз`яснюємо вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 28 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю ЮНИКАВТО , товариства з обмеженою відповідальністю УКРТЕХГРУП-АВТО , третя особа - регіональний сервісний центр МВС в Кіровоградській області, про визнання недійсними договорів комісії та договорів купівлі-продажу транспортного засобу, застосування наслідків недійсності договорів та поділ майна.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара