Вирок
від 15.09.2021 по справі 306/839/20
СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/839/20

Провадження № 1-кп/306/87/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року м.Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судових засідань ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Свалява в залі суду № 1 кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця тамешканця АДРЕСА_1 ,громадянина України,українця, фізичної -особи підприємця,депутата Полянськоїсільської ради одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого в порядку ст 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 189 КК України у кримінальному провадженні № 42020070000000039 від 17 січня 2020 року.

За участі сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченого (підсудного) ОСОБА_6

захисника обвинуваченого ОСОБА_7

потерпілого ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 )

представника потерпілого

адвоката ОСОБА_10

В С Т А Н О В И В:

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що з січня до грудня 2019 року, точної дати органом досудового розслідування не встановлено, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11 та іншими особами, тобто до вчинення злочину домовившись про спільне його вчинення, усвідомлюючи протиправність, караність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно, з корисливих мотивів та з метою свого незаконного збагачення, із погрозою застосування насильства небезпечного для життя і здоров`я особи, систематично пред`являли незаконні вимоги ОСОБА_9 про передачу їм грошових коштів та отримували такі від останнього, за наступних обставин.

Так, на початку 2019 року, точнішої дати органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_11 відвідували казино в Чеській Республіці, передмісті м. Славков у Брна, де спільно програли всі наявні у них грошові кошти, після чого вони покинули гральний заклад.

Одразу при виході з вказаного закладу ОСОБА_11 погрожуючи фізичною розправою пред`явив ОСОБА_9 безпідставну протиправну вимогу передачі 120000 гривень в найкоротший термін, хоча такої умови, тобто про позику та будь-які відсотки за нею під час гри в казино, заздалегідь не обумовлювались і на такі умови ОСОБА_9 не погоджувався.

В подальшому, впродовж 2019 року, зокрема до 27.12.2019, ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , реалізуючи спільний злочинний намір на незаконне збагачення, шляхом вимагання грошових коштів у ОСОБА_9 , відібрали від останнього 10 000 доларів США (що складало за офіційним курсом НБУ (23,29 грн. за 1 долар США) станом на 27.12.2019 - 232900 гривень) частинами, при цьому неодноразово повторно пред`являли потерпілому протиправну вимогу передачі залишку грошових коштів під виглядом вказаного боргу, погрожуючи при цьому потерпілому ОСОБА_9 фізичною розправою.

Вказане стало можливим у зв`язку тим, що маючи на меті протиправне збагачення за рахунок ОСОБА_9 та отримання він нього грошових коштів на постійній основі, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 із залученням інших осіб, використовуючи пригнічений внаслідок неодноразових погроз фізичного насильства та пошкодження майна психологічний стан ОСОБА_9 , та свою перевагу над ним, вони під вигаданими мотивами та приводами та в односторонньому порядку встановлювали останньому нові неіснуючі та безпідставно збільшені суми боргових зобов`язань.

Зокрема, 27 грудня 2019 року під психологічним тиском та погрозами фізичним насильством та пошкодження майна (спалення автомобіля) з боку ОСОБА_11 потерпілий ОСОБА_9 в черговий раз передав вказаним особам частину боргу в розмірі 2000 доларів США, а саме - безпосередньо ОСОБА_6 .

Через декілька днів ОСОБА_11 повторно пред`явив потерпілому незаконну вимогу передачі грошових коштів 17000 доларів США, як нібито вказаного вище неіснуючого боргу.

В подальшому, впродовж січня-березня 2020 року ОСОБА_11 , реалізуючи свої вказані вище злочинні наміри, з метою свого регулярного протиправного збагачення за рахунок ОСОБА_9 та, діючи у той самий спосіб, за попередньою змовою з ОСОБА_6 , неодноразово та систематично продовжували ставити ОСОБА_9 вимоги про передачу грошових коштів у різних сумах, використовуючи його пригнічений психологічний стан та свою перевагу над ним, застосовуючи до нього образи та приниження, а також висловлюючи погрози фізичного насильства та вбивства, вилучення майна останнього, під тими самими надуманими мотивами та приводами про нібито наявних у ОСОБА_9 перед ними боргових зобов`язань та заволоділи грошовими коштами останнього в загальній сумі 2300 доларів США, зокрема:

- 04.03.2020 року близько 14:10 години ОСОБА_6 , знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 одержав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 1000 доларів США (що складало за офіційним курсом НБУ (24,94 грн. за 1 долар США) станом на 04.03.2020 року - 24940 гривень);

- 13.03.2020 року близько 14:30 години ОСОБА_6 , знаходячись біля автомийки самообслуговування, що за адресою: АДРЕСА_1 знову одержав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 300 доларів США (що складало за офіційним курсом НБУ (25,86 грн. за 1 долар США) станом на 13.03.2020 року - 7758 гривень);

- 31.03.2020 року близько 09:35 години ОСОБА_6 , знаходячись біля супермаркету «Барва», що за адресою: вул. Борканюка, 42, в м. Свалява, Закарпатської області, знову одержав від ОСОБА_9 , грошові кошти в сумі 1000 доларів США (що складало за офіційним курсом НБУ (28,06 грн. за 1 долар США) станом на 31.03.2020 року - 28060 гривень), які останній передав ОСОБА_6 на його вимогу через ОСОБА_12 , одразу після чого о 09:44 годині був затриманий співробітниками УСБУ в Закарпатській області неподалік місця вчинення злочину - на вулиці біля магазину «Тиса» та будинку № 8 по вул. Київській в м. Свалява, Закарпатської області.

Таким чином, досудовим слідством ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11 та іншими особами, упродовж 2019 року та до 31.03.2020 року протиправно шляхом вимагання, з погрозами застосування фізичного насильства над ОСОБА_9 та його близьким родичам, пошкодження чи знищення їхнього майна, одержали від останнього 12300 доларів США, що складає за офіційним курсом НБУ 293658 гривень, тобто завдало останньому майнової шкоди у великих розмірах.

12 квітня 2021 року прокурором надано суду обвинувальний акт, згідно якого обвинувачення було змінено та, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що у період часу з березня до грудня 2019 року, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11 , тобто до вчинення злочину домовившись про спільне його вчинення, усвідомлюючи протиправність, караність, суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, умисно, з корисливих мотивів та з метою свого незаконного збагачення, із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, систематично пред`являли незаконні вимоги ОСОБА_9 про передачу їм грошових коштів та отримували такі від останнього за наступних обставин.

Так, на початку 2019 року, ОСОБА_9 разом із ОСОБА_11 відвідували казино в Чеській Республіці, передмісті м. Славков у Брна, де спільно програли всі наявні у них грошові кошти, після чого вони покинули гральний заклад. Одразу при виході з вказаного закладу ОСОБА_11 , погрожуючи фізичною розправою, пред`явив ОСОБА_9 безпідставну протиправну вимогу передачі 120000 гривень в найкоротший термін, хоча такої умови, тобто про позику та будь-які відсотки за нею під час гри в казино, заздалегідь не обумовлювались і на такі умови ОСОБА_9 не погоджувався. В подальшому, впродовж 2019 року, зокрема до 27.12.2019 року, ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та іншими особами, реалізуючи спільний злочинний намір на незаконне збагачення, шляхом вимагання грошових коштів у ОСОБА_9 , відібрали від останнього 10 000 доларів США (що складало за офіційним курсом НБУ (23,29 грн. за 1 долар США) станом на 27.12.2019 - 232900 гривень) частинами, при цьому неодноразово повторно пред`являли потерпілому протиправну вимогу передачі залишку грошових коштів під виглядом вказаного боргу, погрожуючи при цьому потерпілому ОСОБА_9 фізичною розправою. Вказане стало можливим у зв`язку тим, що маючи на меті протиправне збагачення за рахунок ОСОБА_9 та отримання він нього грошових коштів на постійній основі, ОСОБА_6 та ОСОБА_11 із залученням інших осіб, використовуючи пригнічений внаслідок неодноразових погроз фізичного насильства та пошкодження майна психологічний стан ОСОБА_9 , та свою перевагу над ним, вони під вигаданими мотивами та приводами та в односторонньому порядку встановлювали останньому нові неіснуючі та безпідставно збільшені суми боргових зобов`язань. Зокрема, 27.12.2019 року, під психологічним тиском та погрозами фізичним насильством та пошкодження майна (спалення автомобіля) з боку ОСОБА_11 потерпілий ОСОБА_9 в черговий раз передав вказаним особам частину боргу в розмірі 2000 доларів США, а саме - безпосередньо ОСОБА_6 . Через декілька днів ОСОБА_11 повторно пред`явив потерпілому незаконну вимогу передачі грошових коштів 17000 доларів США, як нібито вказаного вище неіснуючого боргу. В подальшому, впродовж січня-березня 2020 року ОСОБА_11 , реалізуючи свої вказані вище злочинні наміри, з метою свого регулярного протиправного збагачення за рахунок ОСОБА_9 та, діючи у той самий спосіб, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та іншими особами, неодноразово та систематично продовжували ставити ОСОБА_9 вимоги про передачу грошових коштів у різних сумах, використовуючи його пригнічений психологічний стан та свою перевагу на ним, застосовуючи до нього образи та приниження, погрози фізичного насильства та пошкодження майна, під тими самими надуманими мотивами та приводами про нібито наявних у ОСОБА_9 перед ними боргових зобов`язань та заволоділи грошовими коштами останнього в загальній сумі 2300 доларів США, зокрема: 04.03.2020 року близько 14:10 години ОСОБА_6 , знаходячись біля буд. АДРЕСА_2 одержав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 1000 доларів США (що складало за офіційним курсом НБУ (24,94 грн. за 1 долар США) станом на 04.03.2020 - 24940 гривень); 13.03.2020 року близько 14:30 години ОСОБА_6 , знаходячись біля автомийки самообслуговування за адресою: АДРЕСА_1 знову одержав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 300 доларів США (що складало за офіційним курсом НБУ (25,86 грн. за 1 долар США) станом на 13.03.2020 - 7758 гривень); 31.03.2020 року близько 09:35 години ОСОБА_6 , знаходячись біля супермаркету «Барва» за адресою: м.Свалява, вул. Борканюка, 42, Закарпатської області знову одержав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 1000 доларів США (що складало за офіційним курсом НБУ (28,06 грн. за 1 долар США) станом на 31.03.2020 - 28060 гривень), одразу після чого о 09:44 годині був затриманий співробітниками УСБУ в Закарпатській області неподалік місця вчинення злочину - на вулиці біля магазину «Тиса» та будинку № 8 по вул. Київській в м.Свалява, Закарпатської області.

В підсумку, ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11 , а також спільно і узгоджено з останнім, упродовж 2019 року та до 31.03.2020 року протиправно шляхом вимагання, з погрозами застосування насильства над ОСОБА_9 та його вбивства, одержали від останнього 12300 доларів США, що складає за офіційним курсом НБУ 293 658 гривень, тобто завдали майнову шкоду у великих ромірах.

Ці дії ОСОБА_6 кваліфіковані органом досудового розслідування, як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.3 ст. 189 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є вимога передачі чужого майна з погрозою застосування насильства над потерпілим, вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало майнової шкоди потерпілому у великих розмірах.

Копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020070000000039 від 17.01.2020 року підозрюваний ОСОБА_6 отримав 26 червня 2020 року в присутності захисника-адвоката ОСОБА_7 , захисника-адвоката ОСОБА_13 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2020 року справа для розгляду передана судді ОСОБА_1 .

Підготовче провадження у справі призначено відповідно до ухвали судді Свалявського районного суду Закарпатської області від 07 липня 2020 року.

Судовий розгляд кримінальної справи № 306/839/20 призначено відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 липня 2020 року.

Відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 13.08.2020 року задоволено заяву захисника ОСОБА_13 про відмову від виконання своїх обов`язків по захисту обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.

Відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 16.10.2020 року скасовано арешт на транспортний засіб марки "AUDI" моделі "Q 7" темно-червоного кольору із встановленим на ньому реєстраційним номером НОМЕР_1 та на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_6 в частині обмежень щодо його користування із забороною ОСОБА_6 вчиняти дії щодо відчуження автомобіля до вирішення кримінального провадження №42020070000000039 по суті.

Відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 20.07.2020 року - у задоволенні клопотання прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури області ОСОБА_4 про арешт майна: грошових коштів на загальну суму 127250 грн., 3860 доларів США, 9575 Євро (вилучені 31.03.2020 року під час проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 ) із забороною користування та розпорядження ними; грошових коштів у безготівковій формі на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_6 у банківських установах із забороною користування рахунками та забороною користування і розпорядження грошовими коштами, що на них знаходяться; грошових коштів в сумі 19899 грн. (знаходяться на рахунку ОСОБА_6 , відкритому в АТ "Комерційний Інвестиційний Банк" НОМЕР_3 ; грошових коштів в сумі 229 грн. (знаходяться на рахунку ОСОБА_6 , відкритому в АТ "Комерційний Інвестиційний Банк" НОМЕР_4 ) - відмовлено.

Суд своєю ухвалою від 11.12.2020 року надав прокурору відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 право тимчасового доступу до цивільної справи №306/528/20 (провадження №2/306/337/20) за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_11 про стягнення коштів (боргу).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненому не визнав. В судовому засіданні пояснив, що дійсно неодноразово ОСОБА_9 ( ОСОБА_8 ) привозив йому грошові кошти. Ці грошові кошти йому передавав ОСОБА_11 , з яким у ОСОБА_6 виникли цивільно-правові відносини з приводу позики грошей. Також пояснив, що жодного разу грошей ОСОБА_9 не вимагав та потерпілому не погрожував.

Потерпілий ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) подав до суду письмову заяву (вх. № 6249) про розгляд справи у його відсутності. Надані покази в судовому засіданні підтримує в повному обсязі, жодних претензій матеріального чи морального характеру до ОСОБА_6 не має та, в майбутньому, мати не буде.

Представник потерпілого-адвокат ОСОБА_10 , який діє в інтересах потерпілого (ордер серії ЗР № 3115 від 09.02.2021 року про надання правової допомоги, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/387 від 30.07.2004 року) в судовому засіданні пояснив, що потерпілий ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) жодних претензій до ОСОБА_6 не має.

Захисник-адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 (договір про надання правової допомоги від 04.04.2020 року, ордер серії ЗР №29474 від 14.07.2020 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/990) в судовому засіданні просить постановити виправдувальний вирок відносно його підзахисного ОСОБА_6 , оскільки встановлені підстави для закриття кримінального провадження, передбачені п.2 ч.1 ст.284 КПК України, а саме: встановлена відсутність у діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення. Також просить повернути ОСОБА_6 вилучені речі (пристрій для стрільби), речові докази (мобільні телефони та 1000 доларів США, що були виплачені за боргові зобов`язання та зняти арешт з майна ОСОБА_6 .

В судовому засіданні прокурор просив визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину,передбаченого ч.3 ст. 189 КК України, застосувавши до нього покарання у виді позбавлення волі строком на дев`ять років, з конфіскацією всього його майна. Вирішити питання про долю речових доказів (предмету злочину), інших речових доказів та документів, носіїв інформації з електронними документами, дослідженими в судовому засіданні та інші питання, які підлягають вирішенню відповідно до ст. 374 КПК України. При призначенні покарання просить врахувати, що обвинувачений ОСОБА_6 4 (чотири) рази притягувався до кримінальної відповідальності, що підтверджується довідкою про судимість, в тому числі за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 289 та ч. 2 ст. 296 КК України, а також має подвійне громадянство (є також громадянином Угорщини), а також те, що кримінальним правопорушенням потерпілому ОСОБА_9 завдано матеріальної шкоди на суму 12300 доларів США, що по курсу НБУ становить 293658 грн.

Відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України в ході судового розгляду кримінального провадження судом було повно, всебічно та неупереджено досліджено всі докази, подані сторонами кримінального провадження. Проти закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами сторони кримінального провадження не заперечували.

Доповнень судового розгляду від учасників судового провадження в порядку ст. 363 КПК України не надійшло.

Потерпілий ОСОБА_9 ( ОСОБА_8 ), допитаний в судовому засіданні 28.07.2020 року суду пояснив, що наприкінці 2018 року, перед новим 2019 роком, разом з ОСОБА_14 грали на гральних апаратах в Чехії. З ними були ще двоє чоловік, брат ОСОБА_15 і ще одна людина.

Спочатку він грав за свої гроші (мав з собою близько 20000 чеських крон). Програв їх всі за дві години.

ОСОБА_14 запропонував відігратися, дати ОСОБА_9 гроші, та пообіцяв, що вигране поділять порівну. ОСОБА_14 сам вносив гроші у автомат, він просив його зупинится, але ОСОБА_14 не слухав, лише наприкінці сказав скільки грошей витрачено.

Коли вийшли на вулицю з грального закладу, ОСОБА_14 сказав, що гроші треба буде повернути з відсотками під 10%. Потерпілий погодився, сказав продасть автобус і поверне.

ОСОБА_14 сказав, що програли 10000 доларів США і треба кожного місяця повертати 1000 доларів. Гроші потерпілий повертав, ОСОБА_14 вів облік у телефоні. Розписок не брав, відсотки не змінювалися. Гроші повертав, бо не мав іншого виходу.

Погроз спочатку не було, графіку повернення також. Коли потрібні були гроші, ОСОБА_14 дзвонив на початку місяця і казав, щоб до 10 числа були гроші, погрожував, що "приїдуть хлопці" і втоплять. Коли перебував за кордоном і не мав змоги виїхати додому через карантин, від ОСОБА_16 прийшла смс з погрозою, що якщо ОСОБА_17 його дурить, то буде платити по 100 доларів США кожного дня за брехню.

Цілий рік повертав. Коли були фінансові труднощі позичав і віддавав то ОСОБА_18 , то його дружині додому різними сумами, і по 300-400 доларів США, по 500 Доларів США, інколи і 1000 доларів США.

Кому потрібно завезти гроші йому дзвонив і казав ОСОБА_19 . Скільки разів завозив ОСОБА_20 гроші та, в якій кількості, не пам`ятає. На його думку, ОСОБА_14 боргував гроші ОСОБА_20 , тому він завозив свій борг перед ОСОБА_21 - ОСОБА_22 . Перед ОСОБА_23 він боргу не мав.

Дали строк повернення боргу до кінця року (2019) п`ять тисяч доларів США, які він повернув. Спочатку 2000 доларів, потім жінці 1100 доларів, потім ОСОБА_6 . Хотів продати автобус ( ОСОБА_24 погрожував забрати автобус), однак сказали: " ОСОБА_25 і повертай гроші далі". В подальшому гроші вже передавав ОСОБА_22 , бо ОСОБА_14 звонив і казав передати гроші ОСОБА_16 , вони спілкуються (куми). Без вказівки ОСОБА_15 , ОСОБА_26 гроші не вимагав, казав, будеш мати гроші - звони. Коли вже в подальшому повертав гроші ОСОБА_20 , погроз від нього не було. ОСОБА_26 не казав, що ОСОБА_17 винен йому гроші, не примушував віддавати, не встановлював відсотків, не казав про примусове повернення. Погроз життю, здоров`ю йому та його родині, знищення його майна від ОСОБА_27 не було, про це говорив ОСОБА_19 .. Казав приїде кумець ( ОСОБА_28 ) і "порішає" як треба зробити, бо він ( ОСОБА_29 ) може зробити будь-що.

На його думку, він повернув встановлені ОСОБА_21 10000 доларів США, переплатив "зверху" 2300 доларів. До правоохоронних органів звернувся через те, що йому сказали повернути ще 2400 доларів США і через інцидент на річці.

Пояснив, що його привезли на річку в багажнику автомобіля, там були ОСОБА_30 , ОСОБА_31 і ОСОБА_32 . Багажник відкрили вже на річці, ОСОБА_30 бив його кулаками, душив, погрожував ножем, порізав руку. Сацик ОСОБА_29 вихватив ніж від ОСОБА_33 та порізав собі палець. ОСОБА_30 знімав все на відеокамеру. На річці гроші не вимагали, інцидент був із-за його заяви в іншому кримінальному провадженні (за корупційні дії на кордоні). У 2020 році, коли звернувся в органи поліції, не заявляв щодо насильства над ним, приховав. Потім заявив, після інциденту з багажником. На співпрацю з прокуратурою йшов добровільно, впливів не було. Цивільний позов не заявляв, претензій на відшкодування шкоди від ОСОБА_27 немає.

Свідок ОСОБА_12 , допитаний в судовому засіданні суду пояснив, що обвинуваченого не знає, ні в яких стосунках не перебуває. Потерпілого знає, у близьких стосунках не перебуває.

Очевидцем вимагання грошових коштів від ОСОБА_9 та погроз потерпілому від ОСОБА_6 ніколи не був. Зі слів потерпілого йому відомо, що ОСОБА_26 з якимись ще особами, вимагає у ОСОБА_34 гроші, погрожують йому "розправитися" з ним, навіть били.

ОСОБА_17 йому позвонив у березні 2020 року (орієнтовно за тиждень до передачі грошей), попросив позичити йому 1000 доларів США, (бо був за кордоном) і передати ці 1000 доларів США ОСОБА_6 . Номер телефона ОСОБА_27 йому дав потерпілий.

Свідок позвонив ОСОБА_20 і домовився про зустріч в м.Свалява, магазин "Барва" в обідню пору, 31.03.2020 року, щоб передати ОСОБА_20 1000 доларів США. Передані гроші були "помічені". Була одіта спецтехніка (в рамках співпраці з органами досудового розслідування). Заяву на співпрацю дав офіційно працівникам СБУ, які підійшли до нього на вулиці, запитали "ти хто?" та пояснивши, що у ОСОБА_35 вимагають гроші, запропонували співпрацю.

ОСОБА_17 свідку ОСОБА_36 1000 доларів США повернув, бо це були особисті гроші свідка.

Свідок ОСОБА_37 , допитаний в судовому засіданні суду пояснив, що перебуває у дружніх стосунках з обвинуваченим та добрих відносинах з потерпілим (його знайомий).

Суду пояснив, що у грудні 2019 року їздив з ОСОБА_9 і ОСОБА_38 у м.Тячів, де ОСОБА_9 купив транспортний засіб мікроавтобус-спринтер. Машину забрали відразу, ОСОБА_39 сів за кермо. За яку суму придбаний автомобіль не знає, скільки грошей було у потерпілого і звідки у нього гроші - не знає, однак зі слів ОСОБА_40 . ОСОБА_41 зрозумів, що ОСОБА_42 дає гроші ОСОБА_14 (висилає із-за кордону, з Чехії).

Очевидцем кримінального правопорушення (вимагання ОСОБА_6 грошових коштів у ОСОБА_9 ) не був, присутнім під час будь-якого спілкування з приводу грошових коштів між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , не був.

ОСОБА_11 знає, він його знайомий, вони з одного села. Як склалися відносини між потерпілим та обвинуваченим до і після придбання ОСОБА_9 мікроавтобуса йому не відомо, раніше відносини між потерпілим та обвинуваченим може охарактеризувати як дружні.

Свідок ОСОБА_38 , допитаний в судовому засіданні суду пояснив, що перебуває у дружніх стосунках з обвинуваченим та з потерпілим. Пояснив, що був свідком того, як ОСОБА_43 давав гроші ОСОБА_18 на придбання автобуса у розмірі 10000 доларів США. Йому відомо, що ОСОБА_14 позичав гроші у ОСОБА_27 на придбання автобуса.

Свідок також пояснив, що приймав участь у придбанні автобуса ОСОБА_9 , йому позвонив ОСОБА_44 , сказав позичити 3000 доларів США ОСОБА_45 та поїхати з ним, щоб купити автобус.

ОСОБА_38 погодився, зателефонував ОСОБА_46 і вони разом купили мікроавтобус.

3000 доларів США йому ОСОБА_17 повернув.

Інколи ОСОБА_47 зичив ОСОБА_45 то 1000 доларів США, то 500 доларів США, для чого не питав, бо він його друг.

ОСОБА_17 пояснював, що має борг перед ОСОБА_21 , про заборгованість перед ОСОБА_23 ніколи не казав. Очевидцем кримінального правопорушення (вимагання ОСОБА_6 грошових коштів у ОСОБА_9 ) не був, присутнім під час будь-якого спілкування з приводу заборгованості грошових коштів та погроз між ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 ніколи не був.

Про приниження ОСОБА_48 , погрози від ОСОБА_27 , вимагання ОСОБА_49 грошей - ОСОБА_9 ніколи не розказував ОСОБА_50 .

Свідок ОСОБА_51 , допитаний в судовому засіданні суду пояснив, що перебуває у родинних стосунках з обвинуваченим (дружини рідні сестри). З потерпілим по справі не перебуває ні в яких стосунках. Про обствини кримінального правопорушення пояснити нічого не може.

Допитувався під час досудового розслідування з того приводу, що разом з ОСОБА_52 , ОСОБА_53 та ОСОБА_41 були у спортзалі, коли ОСОБА_20 позвонив ОСОБА_14 і попросив зустрічі з ОСОБА_49 .

Вони всі поїхали на автозаправку по вул. Верховинська в м.Свалява. До ОСОБА_15 вийшов тільки ОСОБА_43 , всі інші сиділи в машині. Коли виходили купити води, почули в розмові між ОСОБА_26 і ОСОБА_14 , що ОСОБА_54 просить у ОСОБА_6 10000 доларів США, щоб купити автобус.

Про які - небудь претензії до ОСОБА_9 вони не говорили. Присутнім під час розмов між ОСОБА_17 та ОСОБА_26 , або ж між ОСОБА_17 та ОСОБА_14 ніколи не був.

Знає, що ОСОБА_43 дав гроші ОСОБА_18 , який повинен був йому повернути.

Пройшло рік або два, і ОСОБА_14 повертав ОСОБА_20 гроші (передавав через якусь іншу людину).

Відносини між ОСОБА_23 і ОСОБА_14 характеризує як дружні, а не ділові, вони одного віку.

Свідок ОСОБА_55 , допитаний в судовому засіданні суду пояснив, що не перебуває у близьких стосунках ні з обвинуваченим, ні з потерпілим. Обвинуваченого особисто не знає, знайомий йому як депутат на їх вулиці.

Потерпілого знає як перевізника людей за кордон, спілкувався з ним у Чехії.

Очевидцем вимагання ОСОБА_6 грошових коштів у ОСОБА_9 ніколи не був, про обставини кримінального правопорушення йому невідомо. ОСОБА_9 при спілкуванні з ним ніколи не розказував про вимагання у нього грошей ОСОБА_6 . У його будинку (з незрозумілих йому причин) проводився обшук, під час якого у нього забрали телефон. Братів Біласів знає.

ОСОБА_6 як депутата характеризує позитивно, таким, що допомагає громадянам на їх вулиці, надавав кошти дітям-інвалідам, допомагав у святкуваннях на подарунки дітям.

Докази, на які посилається сторона обвинувачення.

У обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.189 КК України, сторона обвинувачення посилалася на покази свідків, письмові та речові докази, в тому числі зазначивши про це у промові а саме:

- показання потерпілого ОСОБА_9 ( ОСОБА_8 ), який повідомив, що вимоги щодо передачі грошових коштів до нього з боку ОСОБА_11 та, в подальшому ОСОБА_6 , були безпідставними, а передачу, в тому числі через ОСОБА_12 , грошових коштів у сумі 12300 доларів США (упродовж 2019 року - 31 березня 2020 року) ОСОБА_9 ( ОСОБА_8 ) здійснював, побоюючись ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , в т.ч. під впливом погроз останніх, зокрема в телефонному режимі та смс-листуваннях в мережі «Вайбер». Потерпілий зазначив, що грошових коштів у ОСОБА_6 не зичив (не отримував), а ОСОБА_56 в свою чергу, особисто програвши в казино позичені ним у ОСОБА_6 кошти, безпідставно вимагав їх у потерпілого. Також потерпілий повідомив, що мікроавтобус він придбавав за власні кошти та частину - позичених в ОСОБА_38 , при чому купівлю вказаного автобуса здійснював у присутності Поллогі Карла та ОСОБА_57 .. Потерпілий надав суду завідомо неправдиві покази щодо відсутності погроз фізичним насильством з боку ОСОБА_6 , оскільки такі погрози підтверджуються матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій та смс-листуванням в мережі «Вайбер», скріншоти яких містилися на мобільному телефоні потерпілого і для його огляду з метою фіксування таких відомостей надавав стороні обвинувачення саме потерпілий ОСОБА_9 ;

- показання ОСОБА_12 , який підтвердив, що йому відомо зі слів ОСОБА_9 , що від нього вимагає гроші під погрозами ОСОБА_6 31.03.2021року на прохання ОСОБА_9 (в телефонному режимі), позичив останньому грошові кошти в сумі 1000 доларів США та особисто передав 31.03.2020 року їх ОСОБА_6 у м.Свалява, Закарпатської області;

- показання свідків ОСОБА_38 , ОСОБА_37 , які підтвердили факт придбання ОСОБА_9 мікроавтобуса у їх присутності, а також факт позики ОСОБА_11 10000 доларів США у ОСОБА_6 . ОСОБА_58 також підтвердив, що для купівлі мікроавтобуса зичив частину грошових коштів ОСОБА_9 , які останній йому повернув. Факт придбання ОСОБА_9 мікроавтобуса саме за кошти, які ОСОБА_11 зичив у ОСОБА_6 , останнім не відомо;

- показання свідка ОСОБА_59 , який підтвердив показання ОСОБА_38 та ОСОБА_59 щодо факту позики ОСОБА_11 10000 доларів США у ОСОБА_6 ;

- матеріали судової справи за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_11 , якими підтверджується факт позики ОСОБА_11 10000 доларів США у ОСОБА_6 та її повернення у 2020 році, але спростовується наявність будь-яких цивільно-правових відносин чи зобов`язань потерпілого перед обвинуваченим;

- заяви ОСОБА_9 про злочин; на конфіденційне співробітництво та про надання речового доказу - мобільного телефону (з інформацією щодо листування з ОСОБА_6 та його погрозами) для огляду, якими підтверджується в т.ч. факти погроз фізичним насильством з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_11 ;

- речові докази, зокрема мобільні телефони ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ( ОСОБА_8 ), в яких містяться відомості про листування та телефонні розмови між ними та з ОСОБА_11 , що підтверджує їх контакти, попередню змову ОСОБА_6 та ОСОБА_11 . Зміст яких зводиться до спільних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_11 до ОСОБА_9 щодо передачі грошових коштів, а також підтверджуються погрози ОСОБА_6 про застосування насильства над ОСОБА_9 , до якого звертається на ім`я « ОСОБА_60 » («дістанеш н.ц.с.», «розщахнутя») заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (у виді перелому хребта), а також вимога передачі 100 доларів за кожен день брехні щодо місця перебування ОСОБА_9 (в Австрії);

- протоколи огляду мобільних телефонів ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , якими підтверджено листування та телефонні розмови між ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та з ОСОБА_11 , що підтверджує їх контакти, попередню змову ОСОБА_6 та ОСОБА_11 ;

- протоколи вручення технічних засобів (для проведення негласних слідчих (розшукових) дій ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ідентифікації та вручення їм грошових коштів для фіксування відомостей до вчинення злочину (на загальну суму 2300 доларів США);

- протоколи аудіо-відеоконтролю стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , контролю за вчиненням злочину та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , а також ОСОБА_9 , якими повністю підтверджується спільне вчинення вказаного злочину ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , залучення до реалізації злочинного наміру та досягнення мети інших осіб (зокрема ОСОБА_61 - ОСОБА_11 ), вимагання з погрозами та одержання від потерпілого в сумі 2300 доларів США. Під час спілкування ОСОБА_6 з потерпілим звертається саме на ім`я « ОСОБА_60 », а при зустрічах у березні 2020 ОСОБА_6 радить потерпілому ОСОБА_9 їхати заробляти грошей саме до Австрії;

- протокол огляду місця події, в ході якого вилучено предмет злочину - 1000 (одна тисяча) доларів США, а також грошові кошти - 1650 Євро, 200 доларів США та 15650 гривень, транспортний засіб марки AUDI модель Q7, темно-червоного кольору і встановленими на ньому реєстраційними номерами НОМЕР_5 та свідоцтво про його реєстрацію;

- протокол затримання ОСОБА_6 , в ході якого виявлено та вилучено 700 доларів США, 3500 грн. та 2 (два) мобільні телефони - марки ІРhоnе модель 11 із номером НОМЕР_6 та марки ІРhоnе модель 8 із номером НОМЕР_7 .

Докази, на які посилається сторона захисту.

Сторона захисту та обвинувачений під час розгляду кримінальної справи стверджують про відсутність належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину, посилаючись на таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України - слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.189 КК України згідно витягу із ЄРДР № 42020070000000039 від 17.01.2020 року, наданого стороною обвинувачення внесені в ЄРДР на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень. При цьому жодних матеріалів чи протоколу усної або письмової заяви потерпілого, які б стали підставою внесення відомостей у ЄРДР стороною обвинувачення до суду не надано.

З витягу ЄРДР №42020070000000039 від 17.01.2020 року вбачається, що кримінальне провадження, за яким ОСОБА_6 було винесено повідомлення про підозру, було відкрито за ч.3 ст. 189 КК України за фабулою: ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_6 та іншими особами, впродовж 2019 року та січня - березня 2020 року, умисно, з корисливих мотивів та з метою свого незаконного збагачення за рахунок ОСОБА_9 та отримання від нього грошових коштів на постійній основі, систематично пред`являли незаконні вимоги ОСОБА_9 про передачу їм грошових коштів під виглядом неіснуючого вигаданого боргу, погрожуючи при цьому останньому та його близьким родичам фізичною розправою та знищенням чи пошкодженням їх майна та впродовж вказаного періоду заволоділи його грошовими коштами в сумі 12300 доларів США, що складає за офіційним курсом НБУ 293658 гривень, чим спричинили потерпілому майнової шкоди у великих розмірах. Тобто відомості про вчинення кримінального правопорушення відкривалось тільки за даним фактом. З приводу будь-яких протиправних дій, передбачених ч.2 ст.189 КК України щодо вимагання, вчиненого повторно або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень до ЄРДР відомості не вносились.

Однак у підозрі прокурора Закарпатської області, повідомленій ОСОБА_6 від 01 квітня 2020 року та обвинувальному акті, зміненому 12 квітня 2021 року наголошено на повторності дій ОСОБА_11 і ОСОБА_6 щодо вимагання коштів у ОСОБА_9 та, як способу вимагання, з погрозою застосування насильства над потерпілим, вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене за попередньою змовою групою осіб, що завдало майнової шкоди потерпілому у великих розмірах.

При таких обставинах обвинувальний акт у частині обвинувачення ОСОБА_6 за кваліфікуючою ознакою: з погрозою застосування насильства над потерпілим, вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень в порушення ч. 1 ст. 214 КПК України, до внесення окремих даних про кваліфікуючі ознаки цього злочину до ЄРДР, тобто в порушення кримінально- процесуального закону, а тому є незаконним та не обгрунтованим.

Відповідно до п.7 ст.214 КПК України - якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування. Однак, в порушення п.7 ст.214 КПК України та п.4 ст.36 КПК України досудове розслідування у даній кримінальній справі здійснювалось процесуальним прокурором з 17 січня 2020 року (дня внесення відомостей в ЄРДР) по 01 квітня 2020 року без фактичної передачі матеріалів органу досудового розслідування та, у зв`язку із цим, призначення слідчого.

Відповідно до ст. 246, 271 КПК України - негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитись, якщо наявні достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також якщо відомості про злочини та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. При цьому згідно з ч.3 ст. 271 КПК під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Під час судового розгляду обвинувачений заперечував вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, вказував на те, що грошові кошти протягом 2019 року йому привозив потерпілий від його партнера ОСОБА_11 , якому він позичив значну суму коштів для бізнеса та наголошував на провокацію з боку правоохоронних органів при проведенні контролю за вчиненням злочину. Як на досудовому слідстві, так і у ході судового слідства доведено, що між ОСОБА_6 , ОСОБА_11 і ОСОБА_9 склалися цивільно правові відносини і передача позичених грошей ОСОБА_24 сприймалася ОСОБА_28 як належне виконання останнього своїх зобов`язань ("Я би взяв гроші і від негра, якщо би він передавав від імені ОСОБА_11 . То мої гроші!") Тому, передача грошей у рамках НСРД була фактичною метою правоохоронних органів документування вручення коштів як потерпілим ОСОБА_9 так і від імені останнього - свідком ОСОБА_12 ..

У обвинувальному акті прокурор стверджує, що «через декілька днів ОСОБА_11 повторно пред`явив потерпілому незаконну вимогу передачі грошових коштів 17 000 доларів США, як нібито вказаного вище неіснуючого боргу», тобто наголошує на кваліфікуючу ознаку повторності.

Згідно ст. 13 КК України - закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. У заяві про злочин ОСОБА_9 наголосив, що протягом 2019 року від нього шляхом погроз та насильства відібрали ОСОБА_6 і ОСОБА_11 10 000 доларів США, що само по собі є закінченим злочином.

Відповідно до ст. 275 КПК України - під час проведення негласних слідчих дій тільки слідчий вправі використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих дій. Разом з тим, заяви для конфіденційного співробітництва від ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_12 відбирав особисто процесуальний прокурор.

Відповідно до ч.4 ст.271 КПК України - про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

У цьому кримінальному провадженні контроль за вчиненням злочину закінчувався фактичним затриманням ОСОБА_6 , що підтверджується змістом протоколу огляду місця події від 31 березня 2020 року, тобто відкритим фіксуванням. Отже, всупереч вимогам ч. 4 ст. 271 КПК протокол про результати контролю за вчиненням злочину був складений не негайно, а значно пізніше завершення негласної слідчої розшукової дії та за відсутності підозрюваного ОСОБА_6 і його підпису, що свідчить про незаконність дій органу досудового слідства на завершальній стадії контролю злочину.

Стороною захисту були надані докази, які відкриті стороні обвинувачення, зокрема дані (відомості), які містяться у:

- оглянутому в судовому засіданні мобільному телефоні марки «Айфон 11», який належить обвинуваченому, а саме додатку «Вайбер» та скриншотів, що свідчить про наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , про що була подана позовна заява до суду про стягнення боргу. В "заметках" телефона зазначено: 10000 доларів США, 500 доларів США і відсотки.

ОСОБА_6 пояснив, що ОСОБА_11 позичив у нього 10000 доларів США. Суму позичених всіх грошей мав віддати ОСОБА_11 і відсотки. ОСОБА_11 взяв гроші для придбання автобуса для ОСОБА_62 , який є перевізником людей. Є свідки, які їхали купити такий автобус.;

-матеріалах справиза позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_11 про стягненняборгу в сумі10000доларів США,34268грн.інфляційних втрат,18184,64грн. 3%річних,а такожсудових витратв сумі3233,52грн.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ:

Судом встановлено, що на початку 2019 року, потерпілий ОСОБА_9 ( ОСОБА_8 ) разом із особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, відвідували казино в Чеській Республіці, передмісті м. Славков у Брна, де спільно програли всі наявні у них грошові кошти, після чого вони покинули гральний заклад. Під час гри ОСОБА_9 ( ОСОБА_8 ) та особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, також програли грошові кошти, які останнім, з його слів, було позичено у ОСОБА_6 .

В подальшому особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, неодноразово вимагала від потерпілого повернення програних коштів з метою повернення позикодавцеві.

На виконання вимог особи, щодо якої матеріали виділено в окреме провадження, потерпілий неодноразово передавав кошти цій особі, а також позикодавцеві ОСОБА_6 .

Зокрема, зафіксованими є факт передачі грошових коштів ОСОБА_6 04.03.2020 року в сумі 1000 доларів США біля будинку № 4 по вул.Духновича в м. Свалява, 13.03.2020 року в сумі 300 доларів США біля автомийки в м. Свалява, по вул. Київській, 21 та 31.03.2020 року в сумі 1000 доларів США біля супермаркету "Барва".

Під час останньої передачі грошових коштів ОСОБА_6 свідком ОСОБА_12 , ОСОБА_6 було затримано співробітниками УСБУ України в Закарпатській області.

Відповідно до ст.2 КПК України - завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, незалежним і безстороннім судом, встановленим законом який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 22 КПК України - кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та надання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Суд, відповідно до норм КПК України, не вправі витребувати, вимагати від сторони обвинувачення будь-які інші докази, ніж ті, які надані, на підтвердження винуватості особи у вчиненні злочину. Суду також не дозволяється збирання доказів у кримінальному провадженні з власної ініціативи.

Оцінивши всукупності дослідженідокази надані сторонами кримінального провадження, у тому числі відтворені, переглянуті відеозаписи, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, та згідно зі ст.ст. 85, 86, 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності, суд доходить висновку, що стороною обвинувачення не надані суду докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Висновки суду щодо відповідності обвинувального акту із зміненим обвинуваченням вимогам КПК України:

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Норми КПК України покладають на суд обов`язок роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення (ст. 348 КПК України), а потерпілому надає право підтримувати обвинувачення у випадку відмови прокурора від державного обвинувачення, а також ряд інших прав, безпосередньо пов`язаних з обвинуваченням (ст.56 КПК України). Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79).

Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду ( рішення від 25.03.1999 у справі «Пелісьєта Сассі проти Франції», п.52).

Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується саме змісту фактичних обставин кримінального правопорушення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд з прав людини покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року). Конкретності саме змісту обвинувачення стосується й рішення Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року. Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47). Таким чином, висунуте особі обвинувачення повинно бути зрозумілим як сторонам кримінального провадження, так і суду.

У відповідності до усталеної практики Верховного Суду, у разі виділення матеріалів кримінального провадження стосовно інших співучасників кримінального правопорушення в окреме провадження, посилання в обвинуваченні на прізвища вказаних осіб є неприпустимим ( з огляду на те, що, зокрема у відповідності до ч. 2 ст. 42 КПК України - обвинуваченим є особа, щодо якої обвинувальний акт передано до суду, саме з цього моменту особа набуває статусу обвинуваченого).

Тому суд вказує на порушення презумпції невинуватості при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення, оскільки в обвинувальному акті, викладаючи фактичні обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 інкримінованого злочину, прокурором у обвинуваченні, яке він вважає встановленим, як співучасника зазначено іншу конкретну особу, а саме ОСОБА_11 , який не є обвинуваченим в цьому провадженні та позбавлений права на особисту присутність при розгляді цього кримінального провадження, що свідчить про порушення права цієї особи на захист.

Неприпустимість зазначення у формулюванні обвинувачення осіб, яким не пред`явлено обвинувачення узгоджується із практикою ЄСПЛ, у висновках якого відображений принцип, що забороняє формування передчасної позиції суду, яка б відображала думку про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буде доведена відповідно до закону. Зокрема у справі «Хужін та інші проти Росії» ЄСПЛ зазначив, що положення ч.2 ст. 6 Конвенції (презумпція невинуватості) спрямоване на те, щоб убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий суд упередженими твердженнями, що тісно пов`язані з розглядом її справи в суді.

Що стосується ОСОБА_11 , то він не є стороною кримінального провадження №42020070000000039 від 17.01.2020 року(у розумінні ст. 3 КПК України), а досудове розслідування відносно нього здійснюється в окремому провадженні №12020070000000119 від 07.05.2020 року. Вказавши в обвинувальному акті прізвище ОСОБА_11 , як співучасника вчинення злочину, орган досудового розслідування мав би виконати з ним вимоги ст. 290 КПК України, висунути обвинувачення, а в обвинувальному акті зазначити його повні анкетні дані.

Міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом, на справедливий судовий розгляд. Так, відповідно до частини другої статті 6 Конвенції про захист, прав людини і основоположних свобод, частини другої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої статті 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Тому, такий виклад обвинувачення щодо ОСОБА_6 , є неприпустимим, оскільки містить посилання на вчинення злочинів у співучасті з особою, які не є обвинуваченою в даному кримінальному провадженні та вказують на порушення вимог Конституції України та КПК України.

Натомість діючий КПК України не передбачає процедуру повернення обвинувального акту із зміненим обвинуваченням судом першої інстанції.

Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 338 КПК України - суд не наділений повноваженнями щодо перевірки обвинувального акту із зміненим обвинуваченням вимогам КПК - "Суд роз`яснює обвинуваченому, що він буде захищатися в судовому засіданні від нового обвинувачення, після чого відкладає розгляд не менше ніж на сім днів для надання обвинуваченому, його захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням сторони захисту цей строк може бути скорочений або продовжений. Після закінчення цього строку судовий розгляд продовжується."

Крім того, на час зміни обвинувачення (подання прокурором обвинувального акта із зміненим обвинуваченням) судом досліджено всі докази, на які сторона обвинувачення посилається як на докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.

Слід також зазначити, що обвинувальний акт про зміну обвинувачення від 12 квітня 2021 року, зокрема формулювання обвинувачення, яке прокурор вважає доведеним щодо ОСОБА_6 не містить жодного факту, а також дати, часу, місця щодо жодної вимоги від ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_9 про повернення неіснуючого боргу. Обвинувальний акт містить лише дату, час та місце передачі грошових коштів потерпілим ОСОБА_9 ОСОБА_6 .

За змістом формулювання обвинувачення (і при викладі фактичних обставин справи):

- "Одразу при виході з вказаного закладу - ОСОБА_14 , погрожуючи розправою пред`явив ОСОБА_9 безпідставну протиправну вимогу передачі 120 000 гривень".

- "27 грудня 2019 року під психологічним тиском та погрозами фізичним насильством та пошкодження майна (спалення автомобіля) з боку ОСОБА_11 ".

- "В подальшому, впродовж січня-березня 2020 року ОСОБА_11 , ... діючи у той самий спосіб, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та іншими особами, неодноразово та систематично продовжували ставити ОСОБА_9 вимоги про передачу грошових коштів у різних сумах...".

Крім того, обвинувальний акт не містить даних щодо розміру пред`явленої вимоги ОСОБА_6 ОСОБА_9 .

Відповідно до ч. 3 ст. 189 КК України обов`язковою ознакою злочину, передбаченого вказаною статтею є пред`явлення вимоги.

Вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій формі пропозицію винного до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває майно) про передачу майна, права на майно або вчинення останнім інших дій майнового характеру. Пред`явлена суб`єктом майнова вимога утворює ознаку об`єктивної сторони цього злочину тільки за умови, що вона є завідомо протиправною. При вимаганні винна особа прагне заволодіти не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

Щодо недопустимості доказів.

Згідно Правил встановлення допустимості доказів - «Правило про належне джерело», «Правило про неприпустимість доказів, які містять відомості невідомого походження»: докази повинні бути отримані з певних, перерахованих у законі джерел, докази визнаються недопустимими, якщо відомості, що становлять їх зміст, отримані з невідомого джерела і не можуть бути перевірені.

Згідно Правил встановлення допустимості доказів - «Правило про належну процедуру»: доказ має бути отримано з дотриманням належної процедури, тобто з дотриманням вимог закону щодо порядку здійснення/складення/фіксації процесуальної дії/рішення/результатів.

Статтею 87 КПК України зазначено про недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а саме:

1. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

2. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

3. Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;

4. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Відповідно до ч.8 ст. 271 КПК України - якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватись в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.

Отже, кожен наданий суду доказ проаналізовано з огляду на його допустимість.

Щодо доказів, наданих СТОРОНОЮ ОБВИНУВАЧЕННЯ:

- заява ОСОБА_9 від 27.01.2020 року, подана прокурору відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 (т.2 а.с.170) не містить реєстраційного номеру та дати вхідної кореспонденції прокуратури Закарпатської області;

- заява ОСОБА_9 , подана слідчому відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітану поліції ОСОБА_63 (т.2 а.с.171) не містить дати складання реєстраційного номеру та дати вхідної кореспонденції;

- заява ОСОБА_12 від 30.03.2020 року прокурору відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури області ОСОБА_4 (т.2 а.с.172) не містить реєстраційного номеру та дати вхідної кореспонденції. Із змісту поданої зяави встановлено, що особі ОСОБА_12 не роз`яснено та не попереджено про тимчасове обмеження його конституційних прав;

- постанова прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури області ОСОБА_4 від 24.03.2020 року (т.2 а.с.190-193) про розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій містить рішення про направлення клопотання про зняття грифу секретності з носіїв: оптичних дисків з інв.№14/97 від 31.03.2020 року та з інв.№ 14/118т, №14/119т від 21.04.2020 року, які станом на 24.03.2020 року не існували. Також дана постанова містить рішення про скерування клопотання про зняття грифу секретності з постанов про продовження строку проведення контролю за вчиненням злочину №15-934т від 26.03.2020 року, №15-935т від 26.03.2020 року, № 15-936т від 26.03.2020 року, №15-974т від 30.03.2020 року, №15-975т від 30.03.2020 року, №15-977т від 30.03.2020 року, №15-978т від 30.03.2020 року та доручення на проведення негласних слідчих (розшукових) дій №15-937т від 26.03.2020 року, №15-979т від 30.03.2020 року, які станом на 24.03.2020 року не могли існувати;

Постанова про проведення НСРД, у тому числі й спеціального слідчого експерименту, повинна відповідати вимогам ст. 251 КПК України, зокрема містити відомості про місце і час прийняття постанови, прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка винесла постанову, обґрунтування прийнятого за постановою рішення із посиланням на норми законодавства України, відомості щодо суті та змісту прийнятого процесуального рішення, місця та часу (строків) його виконання, виконавців постанови.

Частина 7 статті 271 КПК України вимагає від прокурора у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених ст.251 КПК України викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину, зазначити про застосування спеціальних імітаційних засобів.

Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні (ч.3 ст.271 КПК України).

Вказані вимоги КПК України автором постанови у даному кримінальному провадженні виконані не в повній мірі.

- протокол від31.03.2020року проідентифікацію грошовихкоштів:відповідно доданих протоколу-ідентифікація тавручення грошовихкоштів відбувалосяз 07:00 години до 07:10 години 31.03.2020 року. Разом з тим, згідно протоколу від 31.03.2020 року про вручення спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчих і розшукових дій - з 07:00 години по 07:30 годину 31.03.2020 року відбувалося вручення ОСОБА_12 спеціальних технічних засобів. Крім того, з протоколу про ідентифікацію та вручення грошових коштів не можливо встановити, звідки отримано грошові кошти, які використано для ідентифікації. Зазначено лише, що кошти отримано в установленому Законом порядку. Отже, не можливо встановити походження коштів, які використовувалися для проведення негласних слідчих і розшукових дій.

Під час судового засідання потерпілий ОСОБА_9 ( ОСОБА_8 ) зазначив, що він заздалегідь передав свої гроші ОСОБА_12 , поскільки була відкрита лише "піша зона". Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні повідомив, що на прохання ОСОБА_9 він надав свої кошти, які ОСОБА_9 йому потім повернув.

В протоколі не зазначено походження грошових коштів, які були використані і під час передачі таких 04.03.2020 року та 13.03.2020 року;

- 09.06.2020 року слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_63 оглянуто мобільний телефон, який добровільно надав для огляду ОСОБА_9 . Під час проведення вказаної процесуальної дії оглянуто переписку між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , починаючи з 18.03.2020 року, а саме: 19.03.2020 року, 20.03.2020 року, 21.03.2020 року, 25.03.2020 року, 26.03.2020 року. З протоколу огляду встановлено, що повідомлення, надіслані ОСОБА_6 видалено і в подальшому їх оглянуто в папці "Скріншот" (ярлик "Галерея"). Повідомлення до 18.03.2020 року в переписці між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 не оглядалися;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №42020070000000039 (наданий суду) - сформовний 02.06.2020 року, з якого неможливо встановити які саме відомості про кримінальне правопорушення та за ознаками якого кримінального правопорушення такі відомості було внесено 17.01.2020 року о 16:46 годині;

- обставини, викладені у протоколі огляду місця події від 31.03.2020 року (огляд проведено з 10:10 год. до 11:31 год.); в протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.03.2020 року не відповідають змісту процесуальних дій, які фактично здійснювалися. Уповноважені особи фактично провели не огляд місцевості, речей та документів, а відкрите фіксування під час завершальної стадії контролю за вчиненням злочину з вилученням грошей, які знаходилися у нього, та мали керуватися статтями 208, 209, ч.4 ст.271 КПК України (постанова Верховного Суду у справі 700/361/17 провадження №51-1840кш20 від 05.08.2020 року);

- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 21.04.2020 року складений в порушення ч.4 ст.271 КПК України. Зокрема, з даного протоколу вбачається, що негласна слідча дія - контроль за вчиненням злочину проведена у формі спеціального слідчого експерименту на підставі постанови прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури області ОСОБА_4 від 30.03.2020 року з використанням заздалегідь ідентифікованих (помічених) грошових коштів та залученням заявника ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_12 .. Вказана слідча дія закінчилася фактичним затриманням ОСОБА_6 (відповідно до відеозапису передачі грошей - така закінчилася о 09:46:55 годині) час фактичного затримання, зафіксований у протоколі огляду місця події 09:44 годині), тобто відкритим фіксуванням.

У відповідності до ч.4 ст.271 КПК України - якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

Натомість, замість протоколу за результатами контролю за вчиненням злочину, було складено протокол про результати відеоконтролю особи. Даний протокол складено лише 21.04.2020 року без присутності ОСОБА_6 та не відповідає фактично проведеній слідчій дії, поскільки аудіо-, відеоконтроль особи та контроль за вчиненням злочину, що закінчується відкритим фіксуванням - є самостійними слідчими діями. Порядок їх проведення врегульовано різними параграфами та статтями КПК України.

В порядку ст.260 КПК України - аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Під час проведення слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту було тимчасово обмежено конституційні права особи, яку залучено прокурором до даної слідчої дії - свідка ОСОБА_12 .

Рішення слідчого судді щодо проведення відносно ОСОБА_12 аудіо- та відеоконтролю або дозволу на проведення слідчої дії - контролю за вчиненням злочину у встановленому законом порядку отримано не було.

У відповідності до ч. 8 ст. 271 КПК України - якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 31.03.2020 року не відповідає вимогам КПК України, містить суперечливі та недостовірні відомості, зокрема:

За даними протоколу - затримання мало місце 31.03.2020 року о 09:44 годині на вул.Київська, біля будинку № 8 в м.Свалява. Згідно переглянутого в судовому засіданні відеозапису - передавання грошей ОСОБА_12 . ОСОБА_6 відбувалося біля супермаркету "Барва" до 09:46:55 годині.

Крім того, згідно протоколу, особистий обшук затриманого ОСОБА_6 провів слідчий на підставі ч.3 ст.208 КПК України, хоча сам протокол не містить даних щодо слідчого як учасника вказаної слідчої дії. А згідно відеозапису складання протоколу - особистий обшук провів прокурор.

Протокол містить дані щодо повідомлення про затримання ОСОБА_6 батьків, усиновителів, опікунів, органи опіки та піклування, хоча в ході судового розгляду вказані обставини не знайшли свого підтвердження (відеозапис від 31.03.2020 року);

- окремо слід зазначити, що згідно протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 21.04.2020 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 відбулася розмова (під час якої ОСОБА_9 просив ОСОБА_12 передати гроші ОСОБА_6 ) в період часу з 16:18 години до 16:19:15 години.

А згідно реєстру матеріалів досудового розслідування -30.03.2020 року з 16:10 години по 17:20 годину ОСОБА_12 був допитаний в якості свідка прокурором. Тобто, початок допиту ОСОБА_12 о 16:10 годині відбувся до здійснення телефонного дзвінка ОСОБА_9 ..

Отже, на той час (16:10 год. початок допиту), ОСОБА_12 ще не міг знати, що саме його буде просити ОСОБА_9 передати гроші ОСОБА_6 .

У даних обставинах суд вбачає ознаки провокації злочину, що, окрім наведеного, підтверджено і самим ОСОБА_12 в судовому засіданні, який пояснив, що до співпраці був запрошений оперативними працівниками, які і повідомили ОСОБА_12 , що у ОСОБА_9 вимагають гроші та запрошували співпрацювати, після чого підписував якісь документи;

- відповідно до постанови про визнання підслідності кримінального правопорушення від 20.01.2020 року прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури області ОСОБА_4 постановлено: "визначити підслідність кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України внесено до ЄРДР за №42020070000000039 за СУ ГУНП в Закарпатській області, якому доручити проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Матеріали досудового розслідування №42020070000000039 від 17.01.2020 року та копію постанови направити для організації досудового розслідування до слідчого управління ГУНП в Закарпатській області.

Відповідно до ч.7 ст.214 КПК України - якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов`язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

В порушення вказаної норми Закону, фактично передача матеріалів органу досудового розслідування відбулася 01 квітня 2020 року, коли і було визначено слідчу групу, яка здійснюватиме досудове розслідування та визначено старшим слідчої групи - слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_64 .

До 01.04.2020 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалося прокурором протягом 2 місяців та 11 днів, в ході якого було проведено ряд слідчих дій, спрямованих на отримання доказів, в тому числі і негласних слідчих (розшукових) дій і, результати яких, було покладено в основу обвинувачення ОСОБА_6 . За таких обставин, суд доходить висновку, що органи прокуратури діяли поза межами повноважень, наданих їм процесуальним Законом.

Отже, отримані результати відповідних слідчих дій є недопустимими доказами та не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку (такий висновок, окрім іншого, зробив Верховний Суд у справі №761/34909/17, постанова від 14.04.2020 року).

У теоретичному аспекті «належна правова процедура» це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, відносяться право на судовий захист, право на ефективне розслідування; право на швидкий суд; право на публічний суд; право на неупереджений суд; право на суд неупереджених присяжних; право на змагальний процес; презумпція невинуватості; право не свідчити проти себе; право на допит в суді свідків обвинувачення; право на допомогу адвоката під час судового розгляду; право бути вислуханим; право не піддаватися двічі покаранню за один й той самий злочин; право на безпосередній процес; право на безперервний процес; право на оскарження.

Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Застосування належної правової процедури у кримінальному провадженні це встановлені кримінальним процесуальним законодавством способи реалізації норм кримінального процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання кримінальних процесуальних відносин у сфері порядку досудового розслідування та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.

Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Законодавець, розподіливши кримінальні правопорушення в межах підслідності різних органів досудового розслідування, виходив із презумпції, що саме цей орган здатний здійснити належне досудове розслідування кримінальних проваджень щодо зазначеного переліку кримінальних правопорушень: у силу характеристик кримінального правопорушення, організаційних можливостей органу, звичаїв, потреб у спеціалізації тощо. Законом резюмується, що досудове розслідування має здійснюватися із дотриманням правил підслідності. Адже стратегічна мета інституту підслідності полягає в забезпеченні права особи на об`єктивне й неупереджене розслідування, і як результат гарантування передбаченого конвенцією права особи на справедливий суд.

При оцінці ефективності досудового розслідування слід виходити з того, що ефективність досудового розслідування є співвідношенням процесуальних дій, процесуальних рішень, реалізованих учасниками кримінального провадження, а також їх результатів із положеннями КПК, що визначають підстави, умови і порядок їх проведення чи прийняття, з урахуванням оптимальних затрат часу та зусиль на це.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях виокремив таку систему критеріїв ефективності досудового розслідування:

1) метою проведення досудового розслідування завжди має бути досягнення завдань кримінального провадження (спрямованість на їх досягнення);

2) здійснення досудового розслідування повинно відповідати принципу законності, зокрема забезпечувати ефективне виконання положень національного законодавства (законність);

3) досудовому розслідуванню має бути притаманна засада публічності (ініціативності органу досудового розслідування), яка полягає в оперативній реакції на вчинене кримінальне правопорушення компетентною особою, яка не залежатиме від волі зацікавлених осіб (публічність);

4) вимога розумної швидкості досудового розслідування, що передбачає здійснення процесуальних дій на цьому етапі судочинства без зайвих затримок, їх своєчасність, відсутність необґрунтованого зупинення кримінального провадження тощо (розумна швидкість);

5) всебічність та повнота застосування заходів, спрямованих на розкриття кримінального правопорушення, яка насамперед, передбачає правильність, послідовність та логічність отримання доказів та оперування ними, обґрунтування процесуальних рішень (всебічність та повнота розслідування);

6) незалежність та неупередженість особи, яка здійснює досудове розслідування (незалежність та неупередженість);

7) прозорість досудового розслідування, захист прав та інтересів потерпілого та його родичів, що передбачає своєчасне надання їм процесуального статусу, залучення до проведення процесуальних дій, ознайомлення з матеріалами провадження (прозорість).

Таким чином, судом встановлено, що докази надані стороною обвинувачення, зібрані не у встановлений Законом спосіб з порушенням норм кримінально-поцесуального законодавства і не доводять вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.

Аналізуючи ці докази суд зазначає таке.

На підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до ст.ст. 3, 19 Конституції України, керуючись ст.ст. 85, 86, 87, 89, 94 КПК України, згідно Правил встановлення допустимості доказів - «Правило про отруєне дерево», «Правило про плоди отруєного дерева», «ефект доміно»: доказ отриманий з порушенням закону, тягне визнання недопустимими доказів отриманих на підставі чи завдяки доказу отриманому з порушенням закону, а тому суд визнає недопустимими доказами винуватості ОСОБА_6 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, вищеперераховані докази, надані стороною обвинувачення та суд визнає такими, що не доводять вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення інші, надані стороною обвинувачення докази, зокрема:

- протоколи огляду речей від 21.04.2020 року та 09.06.2020 року складені слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_63 ;

- протоколи за результатами аудіо- та відеоконтролю особи, складені старшим оперуповноваженим ВБКОЗ УСБ України в Закарпатській області капітаном ОСОБА_65 ,

поскільки не містять будь-яких даних, які б свідчили про здійнення обвинуваченим ОСОБА_6 дій, ознаки яких підпадають під ознаки ст. 189 ч. 3 КК України.

Зокрема відсутні будь-які докази пред`явлення до ОСОБА_9 вимог про передачу та отримання грошей протягом 2019 року ОСОБА_6 , також іншими особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, за винятком показань самого потерпілого щодо того, що грошові кошти від нього вимагала особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження.

Згідно телефонної переписки (протокол огляду речей від 21.04.2020 року, складений слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_63 ) ОСОБА_6 запитав у особи за контактом " ОСОБА_54 " - "кумець ко мені дасть гроші?", на що останній скинув скріншот абонента " ОСОБА_66 ".

Вказане свідчить про відсутність будь-яких домовленостей про спільне вимагання коштів між ОСОБА_6 та особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження.

Повторно повідомлення з номером абонента, який має передати грошові кошти особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, направила ОСОБА_6 вже в березні 2020 року.

Таким чином, вказані докази підтверджують покази ОСОБА_6 про те, що грошові кошти йому передавала особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження періодично через ОСОБА_9 .

Щодо доводів прокурора про погрози з боку ОСОБА_6 . ОСОБА_9 (протокол огляду речей від 09.06.2020 року, складений слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_63 , під час якого оглянуто мобільний телефон потерпілого "Самсунг" чорного кольору, який добровільно видав ОСОБА_9 ) та висловлювання нецензурною лайкою, то прокурором не доведено взаємозв`язку між вказаними висловами, в тому числі фразеологізмом та пред`явленим обвинуваченням у вимаганні грошових коштів.

Навіть сам потерпілий в судовому засіданні не зміг визначити, яку суму коштів він передав особі, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження та, яку суму коштів той від нього вимагав, поскільки жодної статистики та розрахунків не вів. Розписок не брав.

Отже, доводи прокурора про підтвердження обвинувачення щодо первинної вимоги в розмірі 120 000 гривень, в подальшому 17000 доларів США та фактично отриманої суми (10000 доларів США протягом 2019 року, в тому числі 2000 доларів США - 27 грудня 2020 грудня) взагалі жодним доказом не підтверджено.

Щодо наданого в якості доказу суду рапорта прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, що поширює свою діяльність на Закарпатську область прокуратури області ОСОБА_4 від 24.02.2021 року про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення , передбачене ч. 1 ст. 384 КК України відносно потерпілого ОСОБА_9 ( ОСОБА_8 ) витягу з ЄРДР про внесення таких відомостей, то такі не можуть вважатися доказами в розумінні ст. 84 КПК України, поскільки вина особи у вчиненнні кримінального правопорушення повинна бути встановлена вироком суду, а не витягом з ЄРДР та рапортом.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий стороною обвинувачення доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність наданих доказів з точки зору достатності та взаємного зв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, оскільки прокурором у судовому засіданні суду не доведено, поза розумним сумнівом, належними та допустимими доказами, вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.

Належні та допустимі докази, які б безпосередньо, прямо підтверджували винуватість ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину, суду не надані.

Надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України є не переконливими, ґрунтуються на припущеннях і домислах, а не на встановлених фактах, є неналежними та недопустимими, зібрані без урахування вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплено право особи на справедливий суд, що передбачає обов`язок правоохоронних органів діяти з додержанням прав і основоположних свобод людини, не зважаючи на важливість мети, яка при цьому переслідується.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права - ст. 8 Конституції України.

Відповідно до ст.ст. 8, 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (суд ураховує практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права: рішення у справах «Раманаускас проти Литви», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Делькур проти Бельгії», «Худобін проти Росії», "Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства", «Коробов проти України» - критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі злочину є доведеним. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 91 КПК України - у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, у тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. При цьому ст.92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає (суд ураховує роз`яснення Верховного Суду «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» - докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами).

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Тобто, суд ухвалює обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли досліджені під час судового розгляду докази, які відповідають вимогам належності та допустимості, спростовують всі розумні сумніви щодо вини особи.

Суд зазначає, що є неприпустимим перекладення стороною обвинувачення на обвинуваченого доведення його невинуватості у вчинені інкримінованого злочину.

Згідно ст. 337 КПК України - судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Суд дійшов висновку про допущення істотних порушень прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України, КПК України, вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень Європейського суду з прав людини у вищенаведеній справі при збиранні й закріпленні доказів при здійсненні досудового розслідування, висунення підозри і обвинувачення ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.

При цьому суд зазначає, що протягом всього часу судового розгляду кримінального провадження сторонам були створені необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Вони мали рівні права на збирання та надання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статі 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 373 КПК України - обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд розглядає кримінальне провадження на засадах змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано достатніх, допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 189 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України - виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування не встановлені, а прокурором не надані суду належні та допустимі докази для доведення винуватості ОСОБА_6 на переконання суду. Можливості їх отримання відповідно до ст. 6 Конвенції, рішень Європейського суду з прав людини, Конституції України, вимог КПК України вичерпані, а тому суд доходить висновку, що ОСОБА_6 слід виправдати за недоведеністю вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України.

Судом дослідженідані проособу обвинуваченого ОСОБА_6 та встановлено,що він має вищу освіту, має міцні соціальні зв`язки, одружений, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей ( ОСОБА_67 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_68 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), підприємець, позитивно характеризується за місцем проживання (характеристика надана Свалявською міською радою) та за місцем роботи (характеристика надана Свалявською районною радою).Обвинувачений користується авторитетом і повагою в місті. Працював депутатом Свалявської районної ради Закарпатської області та, протягом депутатської діяльності неодноразово нагороджувався відзнаками різних рівнів. У грудні 2019 нагороджений грамотою Закарпатської обласної ради за вагомий внесок у соціально- економічний розвиток краю, сприяння зміцненню позитивного іміджу району. Про доброту і чуйність засвідчує також звернення понад 100 виборців.

Обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра, лікаря-фтізіатра та лікаря-нарколога не перебуває (повідомлення надане директором комунального некомерційного підприємства "Свалявська районна лікарня" 24.11.2020 року №1298/04-10), раніше не судимий (особа вважається такою, що вперше вчинила злочин, якщо вона раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення (постанова Верховного Суду колегї суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №127/31068/19, провадження №51-1868км20).

На підставі викладеного, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 189 КК України, не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами, тому ОСОБА_6 підлягає виправданню за недоведеністю винуватості.

Цивільний позовпо справіне заявлено.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження слід скасувати.

Подальшу долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ч.9 ст. 100 КПК України (питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження).

Речові докази: грошові коштив сумі1000(однатисяча)доларів США,а саме:5купюр номіналомпо 100(сто)доларів СШАіз серійниминомерами АЕ48742238А,КГ28294484П,КР70723402С,РВ31858336Ста КР70903055Ата 10купюр номіналомпо 50(п`ятдесят)доларів СШАіз серійниминомерами JG62741221A,IL68223705A,JJ08143520A,MB43107388A,MB73769913C,MB39046479A,JL66652453A,JD61163545A,MD12364348Aта JJ18955128A - повернути особі, у якої їх було вилучено - ОСОБА_6 , поскільки в судовому засіданні не здобуто доказів отримання таких коштів злочинним шляхом.

Запобіжний захід відносно підсудного ОСОБА_6 - втратив чинність 10 жовтня 2020 року (ухвала Свалявського районного суду Закарпатської області від 13.08.2020 року).

Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 , 392-393, КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.189 КК України та виправдати за недоведеністю, що в його діяннях є склад кримінального правопорушення.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, обрані на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.04.2020 року, а саме на: 1000 доларів США, а саме: 5 купюр номіналом по 100 доларів США із серійними номерами АЕ48742238А, KF28294484D, KF70723402C, FB31858336C та KF70903055A та 10 купюр номіналом по 50 (п`ятдесят) доларів США із серійними номерами JG62741221A, IL68223705A, JJ08143520A, MB43107388A, MB73769913C, MB39046479A, JL66652453A, JD61163545A, MD12364348A та JJ18955128A; 1650 Євро (6 купюр номіналом по 100 Євро, 21 купюра номіналом по 50 ЄВро); 200 доларів США (2 купюри номіналом по 100 доларів США) та 15650 гривень (1 купюра номіналом 1000 гривень, 7 купюр номіналом по 500 гривень, 36 купюр номіналом по 200 гривень, 39 купюр номіналом по 100 гривень та 1 купюра номіналом 50 гривень), а також 700 (сімсот) доларів США (7 купюр номіналом по 100 (сто) доларів США кожна) та 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень (3 купюри номіналом по 500 гривень та 10 купюр номіналом по 200 гривень), що вилучені під час особистого обшуку; пристрій (пістолет) для відстрілу патронів з гумовими кулями марки T-REX із № ОД180662, 2 магазини на 15 набоїв та 30 набоїв з гумовими кулями; дозвіл на зброю на ім`я ОСОБА_6 № НОМЕР_8 , дійсний до 10.05.2021року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки AUDI, модель Q7 - серії НОМЕР_2 ; мобільний телефон марки IPhone, модель 11, із номером НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки IPhone, модель 8, із номером НОМЕР_7 , транспортний засіб марки "AUDI" моделі "Q 7" темно-червоного кольору із встановленим на ньому реєстраційним номером НОМЕР_1 - скасувати.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, обрані на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.04.2020 року, а саме на нерухоме майно, що перебуває на праві приватної власності ОСОБА_6 із забороною користування у спосіб, що може призвести до зменшення його вартості чи втрати цільового призначення: земельну ділянку площею 0,82524 га із кадастровим номером 2124010100:02:065:0085; земельну ділянку площею 0,253 га із кадастровим номером 2124084400:08:002:0113; земельну ділянку площею 0,25 га із кадастровим номером 2124084400:08:002:0011; гараж площею 22 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру площею 57,5 м2, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок площею 32,5 м2, розташований за адресою АДРЕСА_4 (на даний час Мукачівського району), Закарпатської області; майнові (корпоративні) права - частку засновника в розмірі 500000 грн. у виді внеску до статутного капіталу у фермерському господарстві «Закарпат-Оріх+С», код ЄДРПОУ 43195092, зареєстрованому за адресою м. Свалява, вул. Робітнича, буд. 23 - із забороною розпорядження такими майновими правами, зокрема відчуження таких майнових (корпоративних) прав - скасувати.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, обрані на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.05.2020 року, а саме на транспортний засіб марки "Мercedes-Benz CLA 200", 2013 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_9 , д.н.з. НОМЕР_10 із забороною розпорядження ним (зняття з обліку, перереєстрацію, відчуження) - скасувати.

Речові докази: носії інформації з електронними документами - залишити при матеріалах судового кримінального провадження.

На вирок може бути подано апеляцію протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Свалявський районний суд Закарпатської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, закриття апеляційного провадження або набрання законної сили вироком за наслідками апеляційного провадження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

ГОЛОВУЮЧИЙ -СУДДЯ ОСОБА_1


Суд	Свалявський районний суд Закарпатської області
Дата ухвалення рішення	15.09.2021
Оприлюднено	01.02.2023
Номер документу	99798298
Судочинство	Кримінальне
Категорія	Злочини проти власності Вимагання

Партика І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Вироквід 15.09.2021 по справі 306/839/20СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —306/839/20

Вирок
від 15.09.2021 по справі 306/839/20
СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ