Ухвала

від 05.10.2021 по справі 922/3713/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3713/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. (доповідач), Банаська О.О., Погребняка В.Я.,

учасники справи:

позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області

відповідач - Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція",

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" за вх. № 9045/2021

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021

у складі колегії суддів: Тарасова І.В (головуюча), Білоусова Я.О., Бородіна Л.І.

та на рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2020

у складі судді Сальнікова Г.І.

у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області

до Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція",

про стягнення 225 477, 56 грн.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року Державна екологічна інспекція у Харківській області звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в загальному розмірі 225 477,56 грн.

Позов обґрунтовано встановленням під час проведення позивачем у період з 07.11.2018 по 20.11.2018 планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством "Харківська лісова науково-дослідна станція" порушень зазначеним підприємством вимог статей 19, 63, 64, 86, 89, 90, 91 Лісового кодексу України, Положення про державну лісову охорону, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976 та п. 2 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 761, які полягали у незабезпеченні належної охорони, збереження та використання лісових ресурсів, які перебувають у постійному користуванні підприємства, що призвело до незаконної вирубки (пошкодження) дерев, чим заподіяно державі збитків на загальну суму 225 477,56 грн.

30.07.2021 рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/3713/18 позовні вимоги Державної екологічної інспекції у Харківській області задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням місцевого суду Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

02.08.2021 постановою Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 30.07.2020 у справі № 922/3713/18 змінено та викладено в наступній редакції:

Стягнути з Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" (62340, Харківська обл., Дергачівський р-н, село Черкаська Лозова, код ЄДРПОУ 00994058) на користь Держави:

- на р/р 33114331020555 Малоданилівської ОТГ, УК у Дергачівському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37981703, МФО 899998, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в установі банку - Казначейство України і ЕАП), шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 144 403,50 грн;

- на р/р 33111331020213 Русько-Лозівської сільської ради, УК у Дергачівському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37981703, МФО 899998, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в установі банку - Казначейство України (ЕАП), шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 18 834,67 грн;

- на р/р 33115331020004 УК у Київському районі м. Харків, код ЄДРПОУ 37999675, МФО 899998, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в установі банку - Казначейство України (ЕАГІ), шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства в розмірі 43 080,67 грн

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" (62340, Харківська обл., Дергачівський р-н, село Черкаська Лозова, код ЄДРПОУ 00994058) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6, код ЄДРПОУ 37999518) 3094,69 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6, код ЄДРПОУ 37999518)на користь Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" (62340, Харківська обл., Дергачівський р-н, село Черкаська Лозова, код ЄДРПОУ 00994058) 431,23 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

12.08.2021 складено повний текст постанови Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/98968479.

03.09.2021 (згідно з трекінг № 6110802265214 поштового відправлення) Державним підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція" надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить поновити процесуальний строк на касаційне оскарження, скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 у незміненій частині, провадження у справі № 922/3713/18 закрити.

15.09.2021 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: доповідача - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Погребняка В.Я.

21.09.2021 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" аналогічна за змістом касаційної скарги надісланої скаржником 03.09.2021.

Водночас, Верховним Судом складено акт від 21.09.2021 № 29.1-11/457 про те, що при розкриванні поштового відправлення (штриховий код 623030416342), яке надійшло від Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція", не виявилось повного комплекту документів, вказаних у додатку касаційної скарги. Також виявлено, що касаційна скарга не підписана директором Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" Мостепанюком А.А.

Також, 21.09.2021 на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов супровідний лист Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" про долучення до матеріалів справи доказів направлення позивачу копії касаційної скарги.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція", Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у цій справі є матеріально-правова вимога Державної екологічної інспекції у Харківській області до суб`єкта господарювання -Державного підприємства "Харківська науково-дослідна станція" про стягнення шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства в загальному розмірі 225 477,56 грн, що є менше ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату звернення з позовною заявою до Господарського суду Харківської області.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

При цьому, вказана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд з власної ініціативи таких обґрунтувань також не вбачає.

Підставами касаційного оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція" вказує пункти 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, пункт 1 частини першої статті 310, частину другу статті 313 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що справа № 922/3713/18 розглянута і вирішена господарськими судами з порушенням передбаченої статтею 20 ГПК України предметної та суб`єктної юрисдикції, тобто по суті неповажним складом суду, оскільки дана справа не підлягала розгляду в порядку господарського судочинства.

Також, суди порушили ч.ч. 2, 3 ст.4, ст.53 ГПК України, не застосували до правовідносин п.2 ч.1 ст.4 та ст. 19 КАС України та в аспекті цих норм процесуального права неправильно застосували пункт б) ч.1 ст. 20, ст. 2 2 Закону № 1264-ХІІ, статтю 29 1 Лісового кодексу України, Положення про Державну екологічну інспекцію України, Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях містах Києві та Севастополі, які визначають компетенцію органів Державної екологічної інспекції.

Одночасно, касатор вказує, що в порушення статей 2, 77, 86, 269 ГПК України суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів та здійснили оцінку таких доказів всупереч встановленому стандарту. Посилання відповідача у зв`язку з цим на Закони України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та пов`язані підзаконні акти судами не аналізувалися. Вказане унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи при застосуванні ст.19, 63, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України, а також статті 1166 ЦК України.

Також, Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція" вказує на те, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 1166 ЦК України, яка не підлягала застосуванню до правовідносин у даній справі, у зв`язку з чим скаржником вбачаються підстави для відступлення від висновку щодо застосування цієї норми права, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

Касатор стверджує, що судами не застосовано статті 256, 261, 267 ЦК України та наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.

Водночас, скаржник звертає увагу суду на те, що судами попередніх інстанцій не застосовано статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки покладання на відповідача обов`язку зі сплати коштів за порубку дерев, здійснених іншими особами при своєчасному повідомленні правоохоронних органів та неефективному розслідуванні ними злочину, є надмірним тягарем і непропорційним позбавленням майна.

Верховний Суд зазначає, що під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги судом взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію та врахував межі, порядок та повноваження апеляційного суду щодо розгляду справи.

Стосовно посилань скаржника на порушення судами предметної та суб`єктної юрисдикції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звертає увагу скаржника на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 822/3345/17, в якій колегія суддів дійшла висновку, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, повинно розглядатися в порядку господарської юрисдикції.

Відтак, в силу пункту 3 частини шостої статті 302 ГПК України справа № 922/3713/18 не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові у справі № 822/3345/17 висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах - відшкодування шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства.

Щодо посилань скаржника на те, що висновки судів у даній справі підлягають доповненню та уточненню шляхом часткового відступу від правового висновку викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, в якій такі висновки не були сформульовані як юридично значущі, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що відступлення від вже сформованої правової позиції викладеної у справі № 909/976/17 перебуває у дискреційних повноваженнях Суду, а колегія суддів, що розглядає дану справу підстав для доповнення та/або уточнення висновків викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 не вбачає.

При цьому зазначені у касаційній скарзі доводи та підстави зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судами, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанції тільки через те, що таке рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" немає.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині другій статті 293 Господарського процесуального кодексу України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

При цьому Верховний Суд зазначає, що розгляд касаційних скарг покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" за вх. № 9045/2021 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 та на рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2020 у справі № 922/3713/18, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 922/3713/18 за касаційною скаргою Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" за вх. № 9045/2021 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.08.2021 та на рішення Господарського суду Харківської області від 30.07.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Погребняк