Ухвала

від 06.10.2021 по справі 755/2407/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/2407/20

Провадження №: 1-кс/755/4496/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання слідчого Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040000173 від 10 січня 2020 року, про надання дозволу на проведення обшуку,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в:

Слідчий Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві звернувся до суду з указаним клопотанням в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040000173 від 10 січня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В клопотанні зазначено, що невстановлені особи підробили документи на право власності на об`єкт нерухомо майна, а саме на земельну ділянку з житловим будинком, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , після чого з використанням завідомо підроблених документів провели державну реєстрацію права власності, а в подальшому, а саме 02.11.2019 року реалізували третій особі.

В ході слідства встановлено, що згідно даних КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації » право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24.01.2009 року, яка успадкувала вказане майно від свого батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В свою чергу покійний нині ОСОБА_6 набув права власності на житловий будинок з надвірними будівлями на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.02.2004 року, виданого Дев`ятою київською державною нотаріальною контрою та зареєстрованого за реєстровим номером 1-316, зареєстрованому в КМБТІ 06.02.2004 року у реєстровій книзі №д.231-274 за №2512.

14.09.2018 року ОСОБА_7 подав державному реєстратору КП «Новоіванівське 3» у м.Києві ОСОБА_8 документи, на підставі яких державним реєстратором було прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: договір купівлі-продажу будинку від 14.07.2004 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованим за №1472, згідно якого ОСОБА_6 продав житловий будинок, а ОСОБА_7 придбав житловий будинок з земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно отриманої відповіді Київського державного нотаріального архіву, за реєстровим номером 1472 від 14.07.2004 року рахується договір купівлі-продажу нежитлового будинку, сторонами якого є ДП «Укрінвестбуд» та ОСОБА_10 , та даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 , з чого слідує, що

Крім того, ОСОБА_7 , подав державному реєстратору довідку ПБ-2018 №18967 від 27.08.2018 року нібито видану КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації » згідно якої, право власності на дану земельну ділянку та житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 14.07.2004 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованим за №1472.

Згідно даних БТІ в період з 2013-2020 років будь-які замовлення (інформаційні довідки, технічні паспорти) за вказаною адресою не виготовлялись, таким чином вказана довідка, є підробленою.

З викладеного слідує, що ОСОБА_7 під час проведення державної реєстрації права власності на житло, було надано державному реєстратору завідомо підроблені документи на право власності, а набуття права власності на нерухоме майно відбулось внаслідок вчинення злочину.

Згідно інформації, яка отримана від Головного територіального управління юстиції в м.Києві, управління державної реєстрації акредитацію реєстратором КП «Новоіванівське 3» скасовано 12.10.2018 року.

В подальшому, 02.11.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 було посвідчено договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , згідно якого ОСОБА_7 реалізував зазначену земельну ділянку з будинком ОСОБА_12 .

Аналізом договору купівлі-продажу будинку від 14.07.2004 року, що нібито укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановлено, що в п. 11 зазначеного договору містяться посилання на «пункт 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковою територією, затверджених постановою Кабінеті Міністрів України від 24 січня 2006 року за №45 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2009 року за №5)». Посилання на такі документи в договорі від 14.07.2004 року є неможливим, так як такі законодавчі акти ще не були прийнятими, що в свою чергу свідчить про те, що даний договір не укладався та є завідомо підробленим.

Таким чином, на даний час встановлено, що вказані вище особи, заволоділи правом власності на земельну ділянку з житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , на даний час право власності на вказану квартиру належить ОСОБА_12 та перейшло до нього внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, 21.02.2020 року ОСОБА_12 перебуваючи в офісі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , намагався реалізувати вказану земельну ділянку з житловим будинком ОСОБА_14 , проте укладення вказаної угоди не відбулось з причин, що не залежали від його волі.

Будучи опитаним в поясненні від 21.02.2020 ОСОБА_12 повідомив, що вказану земельну ділянку з будинком він придбав у ОСОБА_7 . Під час укладення угоди в офісі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , нотаріус зазначив, що без згоди дружини ОСОБА_7 відчуження земельної ділянки з будинком є неможливим, оскільки дане майно було придбано в шлюбі. В свою чергу ОСОБА_7 повідомив, що вони розлучені, у шлюбі не проживають. Приватний нотаріус ОСОБА_11 повідомив, що без наявності згоди колишньої дружини на відчуження майна, придбаного у шлюбі, таку угоду укладено не буде. В подальшому ОСОБА_7 особисто зателефонував до своєї дружини, яка досить швидко приїхала до офісу приватного нотаріуса ОСОБА_11 , та своєю заявою (яка викладена на спеціальному нотаріальному бланку НОВ 462392) засвідчила факт того, що вона не заперечує проти відчуження майна набутого у шлюбі, а саме земельної ділянки, площею 0.0771 гектарів, кадастровий номер 8000000000:72:184:0047 (реєстраційний номер нерухомого майна 1644260380000, номер запису про право власності 27923544) та житловий будинок, зазначений на плані літ. «А» загальною площею 86,8 кв м., житловою площею 50,3 кв.м, з відповідними будівлями та спорудами: сарай літ. «Г», вбиральня літ «В», паркан - №1 (реєстраційний номер нерухомого майна 1644271980000, номер запису про право власності 27923741) за адресою АДРЕСА_1 , незважаючи на те, що договір купівлі-продажу житлового будинку між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 14.07.2004 року ніколи не укладався, та вказаний правовстановлючий документ є завідомо підробленим. Відповідно при відчуженні нерухомого майна, дружиною ОСОБА_15 органам нотаріату було надано згоду на відчуження нерухомого майна, нібито набутого в шлюбі, незважаючи на те, що даний договір ніколи не укладався.

Одночасно з цим встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_15 зареєстровані за однією адресою, а саме АДРЕСА_3 . ОСОБА_15 . Одночасно встановлено, що ОСОБА_15 проживає за адресою АДРЕСА_3 . ОСОБА_15 проживає за адресою АДРЕСА_4 .

Шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_15 було зареєстровано 12.06.1992 року , про що свідчить відмітка в паспортах останніх. Разом з тим, відмітка про розірвання шлюбу відсутня. На підтвердження факту розірвання шлюбу ОСОБА_7 подано виписку з рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 26.06.2009 року у цивільній справі №2-2333-1/09.

Проведеними заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_7 та ОСОБА_15 не вдалось можливим. За викликом до слідчого вказані особи не з`являються.

В ході виконання доручення рамках кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_15 може також проживати зі місцем реєстрації та проживання його колишньої дружини ОСОБА_15 , тобто за адресою: АДРЕСА_3 , де зберігає особисті речі в тому числі грошові кошти, здобуті злочинним шляхом, а саме кошти отримані від ОСОБА_12 за продаж земельної ділянки з будинком за адресою АДРЕСА_1 , підроблені документи та печатки.

Таким чином є підстави вважати, що за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_16 за адресою АДРЕСА_3 , можуть знаходитись речі та документи, які мають відношення до вказаного кримінального провадження, речі та документи, які використовувались під час підготовки до вчинення даного злочину, грошові кошти здобуті злочинним шляхом, а також може переховуватись ОСОБА_7 .

Прокурор в судовому засідання клопотання підтримав, просив задовольнити.

Вислухавши доводи прокурора, якими він обґрунтував клопотання та дослідивши надані копії документів, слідчий суддя приходить до наступного.

Стаття 30 Конституції України гарантує кожному недоторканність житла чи іншого володіння особи. Згідно із цією статтею не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

В свою чергу, ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року встановлює, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Водночас відповідно до ч.1 ст.234 Кримінального процесуального кодексу України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук - це слідча дія, що являє собою процесуальне примусове обстеження приміщень, місцевості, окремих осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Залежно від об`єкта обшук поділяється на три види: 1) обшук приміщень: а) житла чи іншого володіння особи; б) службових і виробничих приміщень підприємств, установ, організацій; 2) обшук місцевості /саду, городу, подвір`я, ділянок лісу, поля тощо/; 3) обшук особи /ч. 3 ст. 208 КПК/.

Фактичною підставою для проведення обшуку є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення його мети. До них, зокрема, можна віднести достатні відомості про те, що знаряддя кримінального правопорушення або майно (речі й цінності), здобуте у результаті його вчинення, а також інші предмети і документи, що мають значення для розкриття правопорушення чи забезпечення цивільного позову, відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи.

Обшук проводиться також і в тому випадку, коли є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці знаходяться розшукувані особи, трупи чи тварини. Такі дані можуть бути одержані кримінальним процесуальним шляхом і міститися в матеріалах кримінального провадження /у показаннях та інших повідомленнях громадян і посадових осіб, заявах, поясненнях, рапортах/, у протоколах слідчих (розшукових), негласних слідчих /розшукових/ дій та ін.

Ці дані також можуть бути отримані оперативно-розшуковим шляхом.

В свою чергу, поняття житла, іншого володіння особи визначене у ч.2 ст.233 КПК, де вказано, що під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також усі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Окремо необхідно наголосити, що постанова Пленуму ВСУ від 28 березня 2008 року № 2 «Про деякі питання застосування судами України законодавства при дачі дозволів на тимчасове обмеження окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина під час здійснення оперативно-розшукової діяльності, дізнання і досудового слідства» звертає увагу судів на те, що згідно з практикою ЄСПЛ вжите у п. 1 ст. 8 Конвенції поняття «житло» охоплює не лише житло приватної особи.

Крім того, слідчий суддя враховує, що згідно ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Бакланов проти Росії» /рішення від 9 червня 2005 р./, так і в справі «Фрізен проти Росії» /рішення від 24 березня 2005 р./, ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Окрім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

Прокуром в судовому засіданні не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про які йдеться у клопотанні слідчого, а також про неможливість отримати речі і документи, зазначені у клопотанні, без проведення обшуку.

Керуючись ст.ст. 110, 234-236 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в:

У задоволенніклопотання слідчого Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 про надання дозволу на проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040000173 від 10 січня 2020 року, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: