Ухвала

від 22.10.2021 по справі 623/2727/20

ІЗЮМСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 623/2727/20

Номер провадження 1-кс/623/1096/2021

УХВАЛА

іменем України

20 жовтня 2021 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: слідчого судді Герцова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.,

прокурора Козир М.В.,

представника власника майна Цибулі О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Цибулі Олексія Миколайовича який представляє інстереси Сєнкевич М.В., та Шилова В.М., про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220320000634 від 05 серпня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2021 року до суду надійшло клопотання адвоката Цибулі Олексія Миколайовича який представляє інстереси Сєнкевич М.В., та ОСОБА_1 , про скасування арешту майна по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020220320000634 від 05 серпня 2020 року.

В обґрунтування клопотання адвокат Цибуля О.М., зазначає, що ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Одарюка М.П. від 13 серпня 2020 року в межах кримінального провадження №12020220320000634 від 05 серпня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 КК України. На транспортні засоби: сідловий тягач DAF TE95XF , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , та напівпричеп марки КОGEL модель SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 накладено арешт з метою збереження речових доказів.

Під час розгляду клопотання про скасування арешту майна 22 вересня 2021 року у справі №623/2727/20, прокурором у вказаному кримінальному провадженні надано постанову від 21 вересня 2021 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження №12020220320000634. Відповідно до вказаної постанови дане кримінальне провадження закривалось 30 липня 2021 року та в період часу з 30 липня 2021 року по 21 вересня 2021 року перебувало у закритому стані. Станом на 30 липня 2021 року залишок строку досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні становив у 7 днів. Враховуючи, що прокурором досудове розслідування у даному провадженні відновлено 21 вересня 2021 року, шляхом скасування постанови про закриття кримінального провадження, додавши залишок строку досудового розслідування у 7 днів, він повинен був сплинути 28 вересня 2021 року. Починаючи з 28 вересня 2021 року у прокурора у кримінальному провадженні №12020220320000634 виник обов`язок щодо прийняття єдиного процесуального рішення про закриття вказаного кримінального провадження, на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Враховуючи те, що строк досудового розслідування у даному провадженні сплинув, проведення будь-яких процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень, окрім як закриття вказаного провадження та скасування арешту майна, заборонено, а тому в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Адвокат Цибуля О.М., просив задовольнити клопотання, та скасувати арешт майна накладений Ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 серпня 2020 року.

Прокурор Ізюмської окружної прокуратури Козир М.В., заперечувала проти задоволення заявленого клопотання, оскільки ухвалою слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 24 вересня 2021 року строки досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження продовжено на шість місяців, до 28 березня 2022 року. По даному кримінальному провадженню необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій.

Вислухавши думку учасників, дослідивши надані докази, слідчий суддя частково задовольняє клопотання про скасування арешту, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно частини 10 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Згідно частини 1 статті 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до пункту 166 Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах Іммобіліаре Саффі проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Пункт 168 Рішення говорить про те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, які зокрема можуть бути у виді арешту майна.

Відповідно до пункту 1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013 року № 223-558/0/4-13, вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчі судді зобов`язані, зокрема, перевіряти наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, з`ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається автор клопотання, без застосування цих заходів, зважати, що обов`язок довести наявність трьох необхідних складових для застосування заходів забезпечення (частина 3 статті 132 КПК) покладається на слідчого та/або прокурора.

Згідно до частини 1 статті 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 серпня 2020 року по справі (н.с. 623/2727/20, н.п. 1-кс/623/721/2020) накладений арешт на транспортні засоби: автомобіль марки DAF TE95XF , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , та напівпричеп марки КОGEL модель SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 з визначенням місця зберігання в Ізюмському РУП ГУНП в Харківській області за адресою: м. Ізюм, пров. Георгіївський, 2.

Враховуючи наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав передати транспортний засіб та напівпричеп на відповідальне зберігання власникам ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , з покладенням на них обов`язку забезпечити зберігання вказаного майна до скасування арешту майна у встановлену КПК України порядку.

При цьому, слідчий суддя враховує, що на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не закінчено, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження відповідно до статті 131 КПК України, тому клопотання в частині скасування арешту задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 167, 171, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката Цибулі Олексія Миколайовича який представляє інстереси Сєнкевич М.В., та ОСОБА_1 , про скасування арешту майна - задовольнити частково.

Передати ОСОБА_1 , у відповідності до статті 100 КПК України на відповідальне зберігання майно, арештоване згідно ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 серпня 2020 року, а саме: автомобіль DAF TE95XF , реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Передати ОСОБА_3 , у відповідності до статті 100 КПК України на відповідальне зберігання майно, арештоване згідно ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 серпня 2020 року, а саме: напівпричеп марки КОGEL модель SN 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Заборонити ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , користуватися вище вказаним майном, роз`яснивши при цьому положення ст. 388 КК України.

Зобов`язати ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , в 10 денний термін з дня отримання майна повідомити орган досудового розслідування адресу, за якою буде зберігатися майно.

В іншій частині в задоволенні клопотання - відмовити.

Зобов`язати слідчого повернути автомобіль, на який було накладено арешт згідно ухвали суду від 13 серпня 2020 року.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 22 жовтня 2021 року о 09 годині 45 хвилин.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.М.Герцов