Рішення

від 03.11.2021 по справі 757/45522/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45522/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань Ємець Д.О., Талдонової М.Є.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Косатка медіа про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

20.10.2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - Позивач) до ОСОБА_4 (далі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Косатка медіа (ідентифікаційний код 42402662) (далі - Відповідач 2), в якій позивач просив:

- визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену відповідачами ОСОБА_4 та ТОВ Косатка медіа за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: Он также рассказал, что хотя ОСОБА_3 обвиняет ОСОБА_4 в недоработках, сам он крышевал вранье про рост объемов добычи. Напомню, техпотери у нас в 2016 году были 0,5 млрд кубометров, а в 2018 году - уже 1,4 млрд. Так что, добыча не была увеличена, добыча была дорисована! Люди в компании сидели и думали, сколько нам нужно, чтобы выполнить план и получить бонусы, столько и дорисуем. Многих из них я, кстати, уволил. Можно пиариться сколько угодно, но не было сделано ничего, чтобы реально решить проблему. Я убрал его ложь по валовому газу, сохранил добычу товарного газа на том же самом уровне, что и в прошлом году, и увеличил добычу сжиженного на 20-25%. И это товарный газ, а не дописки! - рассказал ОСОБА_4 ;

- зобов`язати відповідачів спростувати вищевказану недостовірну та негативну інформацію, у той же спосіб, в який ними було її поширено, а саме розмістити на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет протягом 10 календарних днів, після набрання рішенням законної сили шляхом розміщення резолютивної частини судового рішення в даній справі із зазначенням, що розповсюджена вищевказана інформація є недостовірною, наклепницькою і такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_3 .

- стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача грошові кошти в сумі 140000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди за розповсюдження недостовірної інформації.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач дізнався із мережі Інтернет, що ОСОБА_4 відносно нього ІНФОРМАЦІЯ_3 була розповсюджена негативна, недостовірна інформація, яка є наклепом, оскільки фактично дана інформація є звинуваченням і порушує права позивача. Позивач стверджує, що твердження ОСОБА_4 , щодо брехні про збільшення обсягів видобутку валового газу , не було зроблено нічого аби реально вирішити проблему , збереження видобутку товарного газу на тому ж самому рівні, що і в минулому році не відповідають дійсності. Окремо зазначив, що, використовуючи слово крышевал по відношенню до позивача, ОСОБА_4 фактично звинуватив ОСОБА_3 у вчиненні кримінального діяння, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України Зловживання владою або службовим становищем .

При цьому, стороною позивача зазначено, що моральна шкода полягає в перенесеному нервовому стресі та триваючих душевних стражданнях, що неминуче, негативно та непоправно вплинули на ділову репутацію позивача, що, в свою чергу, суттєво вплинуло на ставлення оточуючих людей до позивача та призвело до підриву авторитету позивача та заплямування його ділової репутації.

Позивач також зазначив, що про негативний характер поширеної інформації, крім об`єктивних факторів, свідчить і висновок лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 3019 від 08.09.2020 р., складений на замовлення позивача.

На підставі викладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 03.11.2020 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті у порядку загального позовного провадження.

07.12.2021 до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Городецької Антоніни Дмитрівни на позов, в якому вона заперечувала проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що сказане ОСОБА_4 щодо позивача є виключно його особистою думкою, оціночним судженням та вираженням особистих поглядів, за які відповідача не може бути притягнуто до відповідальності.

Зауважено, що позивач є публічною особою і повинен прийняти той факт, що межа допустимої критики щодо нього та його діяльності є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

Стосовно висновку експерта, наданого позивачем, зазначила, що лінгвістична експертиза повинна здійснюватись виключно державними спеціалізованими установами, а долучений позивачем висновок експертизи № 3019 від 08.09.2020 р. наданий, організацією, яка не має на це повноважень. Також, експерт, який проводив експертизу, відсутній в реєстрі атестованих судових експертів, а тому висновок експерта, наданий позивачем, не може бути прийнятий судом до уваги.

Також вказано, що вимоги щодо моральної шкоди є необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не доведено наявність моральної шкоди, її зв`язку із діями позивача, як і обґрунтування розрахунку моральної шкоди.

05.01.2021 до суду надійшов відзив представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Косатка медіа - адвоката Городецької Антоніни Дмитрівни на позов, в якому вона проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Косатка медіа є зареєстрованим суб`єктом інформаційної діяльності - інформаційним агентством, а оскаржувана позивачем публікація є інтерв`ю ОСОБА_4 , а отже Товариство з обмеженою відповідальністю Косатка медіа не може бути притягнуто до відповідальності за поширену інформацію. Окремо зауважувала, що Товариство з обмеженою відповідальністю Косатка медіа не може бути зобов`язано спростувати таку інформацію, яка є оціночними судженнями особи, якою надавалося інтерв`ю, та така інформація не підлягає доведенню її правдивості.

19.01.2021 від представника відповідача 1 ОСОБА_4 - адвоката Городецької Антоніни Дмитрівни надійшло клопотання в порядку ст. 135 ЦПК України про забезпечення судових витрат, яке обґрунтовано тим, що позов ОСОБА_3 має ознаки завідомо безпідставного та представляє собою зловживання правом на позов.

21.01.2021 від представника відповідача 1 ОСОБА_4 - адвоката Городецької Антоніни Дмитрівни надійшло клопотання визнання доказу недопустимим, а саме висновку лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 3019 від 08.09.2020 р.

01.02.2021 до суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_3 на відзив відповідача 2, в якій позивач заперечує проти викладених у відзиві обставин. Серед іншого зазначає, що поширена інформація має характер фактичного твердження, межа допустимої критики для публічних осіб не є безмежною. Звернув увагу суду, що суд не являється спеціалістом в галузі семантико-лінгвістичних знань, а тому не може відповісти на питання, чи є інформація твердженням чи оціночним судженням, адже на це питання може відповісти лише експерт. А експертний висновок, долучений до позову, є допустимим доказом, оскільки сторона відповідача не надала альтернативний висновок експерта.

01.03.2021до суду надійшло заперечення відповідача 1 до відповіді на відзив, в якій відповідач 1 зазначив, що ОСОБА_4 в інтерв`ю ніколи не зазначав, що саме позивач домальовував добичу газу. Також наголошено на недопустимості такого доказу, як висновок лінгвістичної експертизи № 3019 від 08.09.2020 р., оскільки установа, якою така експертиза була проведена, не є державною. У запереченнях також наголошено, що критика діяльності позивача не виходить за межі допустимого, зважаючи на публічність особи позивача.

04.03.2021 до суду надійшла заява свідка в порядку ст.93 ЦПК України від відповідача 1, в якій повідомив, що в його інтерв`ю відсутні звинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, а тому потреби перевіряти інформацію не було підстав.

30.03.2021 року від представника відповідача 1 ОСОБА_4 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта психолога від 15.03.2021 за результатами проведення психолого-лінгвістичної експертизи.

30.03.2021 ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача 1 про забезпечення судових витрат в справі.

30.03.2021 ухвалою суду було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача 1 про визнання недопустимим доказом висновку лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 3019 від 08.09.2020 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити з наведених в ньому підстав.

Представники відповідачів у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечували в повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно положень ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу, ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачем 2 було опубліковане в статті (мовою оригіналу) ОСОБА_4 : ІНФОРМАЦІЯ_4 , інтерв`ю відповідача ОСОБА_4 .

Судом також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Косатка медіа є зареєстрованим суб`єктом інформаційної діяльності - інформаційним агентством, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серія КВ № 639-501Р від 16.10.2018 року, долученого до матеріалів справи.

Судом встановлено, і не заперечувалось сторонами, що в інтерв`ю відповідача ОСОБА_4 вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_1 було поширено інформацію стосовно позивача ОСОБА_3 наступного змісту:

Господин ОСОБА_3 обвиняет меня в каких-то недоработках в то время, как он сам крышевал вранье про рост объемов добычи. Напомню, техпотери у нас в 2016 году были 0,5 млрд кубометров, а в 2018 году - уже 1,4 млрд. Так что, добыча не была увеличена, добыча была дорисована! Люди в компании сидели и думали, сколько нам нужно, чтобы выполнить план и получить бонусы, столько и дорисуем. Многих из них я, кстати, уволил. Можно пиариться сколько угодно, но не было сделано ничего, чтобы реально решить проблему. Я убрал его ложь по валовому газу, сохранил добычу товарного газа на том же самом уровне, что и в прошлом году, и увеличил добычу сжиженного на 20-25%. И это товарный газ, а не дописки .

Разом із тим, судом встановлено, що зміст вказаної публікації не відповідає висловлюванням у представленій стороною позивача формі. Судом також встановлено, що оскаржувані позивачем висловлювання ОСОБА_4 в інтерв`ю є лише частиною відповіді ОСОБА_4 на одне питання журналіста, яка має розглядатись цілісно без поділу на ізольовані висловлювання.

Позивач стверджує, що вищенаведена інформація, є недостовірною, такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію, крім того вказує на винуватість позивача та створює уявлення у громадськості про наявність доведеного факту вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України і являється твердженням, а не оціночним судженням.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4, 5, 6, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

При цьому, згідно роз`яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 року за №1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. … Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Під поняттям ділова репутація , як особистого немайнового блага, слід розуміти усталену оцінку фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні чи негативні суспільно значимі діяння (поведінку), як правило в певній сфері (професійній, підприємницькій, службовій, тощо), що відома оточуючим, і в силу цього відображена в суспільній свідомості, як думка про особу з точки зору моралі даного суспільства чи соціальній групи.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України Про інформацію , ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що також відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка будучи ратифікованою Законом України від 07.07.1997 року, відповідно до ст. 9 Конституції є складовою частиною національного законодавства.

Також слід зазначити, що згідно роз`яснень, які містяться в п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009р. за № 1 (надалі Пленуму Верховного Суду України), вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Суд дійшов до висновку, що оскаржуваній інформації, яку слід розглядати у контексті всієї відповіді відповідача 1 на запитання журналіста, передує висловлювання відповідача 1, яке містить маркер оцінних слів, а саме висловлювання Хотя теперь я могу себя не сдерживать и высказать все, что я думаю о нем и его подходе .

Суд вважає, що наявність у відповіді відповідача 1 вставної конструкції я думаю вказує на те, що висловлюване є суб`єктивною думкою та поглядом автора на подію, його суб`єктивною оцінкою того, що відбувається, а отже відбивають його особисту точку зору та ставлення до описуваної події.

Суд також вважає, що інформація, яка міститься на веб-сторінці за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та яку позивач просить спростувати, не містить жодних фактичних даних, які можна було б вважати недостовірними та такими, що порушують права позивача, натомість зазначені фрази містять оціночні судження, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в інтерв`ю відповідачем ОСОБА_4 був використаний стиль міркування, тобто критичний аналіз інформації, на підставі якої відповідач 1 зробив певні висновки, як власні судження про ті чи інші обставини. На наведене вказує побудова викладу всієї інформацію в інтерв`ю, в тому числі і оскаржуваної позивачем інформації: спочатку наведено оціночний тезис Господин ОСОБА_3 обвиняет меня в каких-то недоработках в то время, как он сам крышевал вранье про рост объемов добычи. … , після чого наведено фактичні дані про збільшення обсягів виробничо-технологічних витрат як фактичну обставину/доказ, на якому ґрунтуються оціночне судження та розмірковування Напомню, техпотери у нас в 2016 году были 0,5 млрд кубометров, а в 2018 году - уже 1,4 млрд. , та на завершення наведено оціночний критичний власний висновок Так что, добыча не была увеличена, добыча была дорисована!... Можно пиариться сколько угодно, но не было сделано ничего, чтобы реально решить проблему… .

Судом також встановлено, що відповідачем 1 в інтерв`ю надана оцінка показників валового видобутку газу в порівнянні із зростанням показника виробничо-технологічних витрат, пов`язаних із видобутком газу. На думку суду, дане висловлювання не є ізольованим, а має розглядатися з урахуванням контексту всього інтерв`ю, з якого вбачається, що фраза Так что, добыча не была увеличена є поясненням відповідача 1, у зв`язку із високими технічними витратами.

Щодо поширення, на думку позивача, неправдивої інформації про вчинення ним злочину, відповідно ч. 1 ст. 364 КК України, шляхом використання відповідачем 1 слова крышевал , то відповідне висловлювання взагалі не містять жодних обвинувачень у вчиненні позивачем злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України (Зловживання владою або службовим становищем), оскільки склад складу злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України не містить такого поняття як крышевал .

Статтею 10 Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Право на свободу вираження поглядів є не лише основною засадою демократії, але і передумовою здійснення багатьох інших прав і свобод, що гарантуються Конституцією.

Враховуючи положення статті 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на підставі своєї практики застосування Конвенції Європейський суд з прав людини встановив, що норма статті обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.

В даному випадку сторонами не заперечується, що позивач ОСОБА_3 є публічною особою, який обіймав посаду виконавчого директора Національної акціонерної компанії Нафтогаз Україна , був членом Наглядової ради ПАТ Укрнафти , був членом Наглядової ради Державного концерну Укроборонпром , а також розпорядження від 21 грудня 2020 р. № 1601-р був призначений першим заступником Міністра енергетики, а розпорядження від 21 грудня 2020 р. № 1603-р на позивача ОСОБА_3 було покладено тимчасове виконання обов`язків Міністра енергетики України. У зв`язку із цим, позивач є публічною особою, а тому в контексті статті 10 Конвенції він має бути готовим, що межа критики його особи та дій є більшою, ніж у непублічної особи.

Так, відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації (далі - Декларація), схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Крім цього, відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини Європейська Конвенція та рішення Європейського суду є джерелом права в Україні, національні суди мають використовувати практику Європейського суду.

У рішенні від 07.02.2012 року Аксель Спрінгер проти Німеччини Європейський Суд з прав людини вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується.

Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей , які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе. (Рішення у справі Гендісайд проти Сполученого Королівства від 7 грудня 1976 року).

Аналогічна правова позиція міститься і в інших рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у Рішенні Де Гаес та Ґійселс проти Бельгії від 24 лютого 1997 року, Кудек та Ашет проти Франції від 10 листопада 2015 року.

Слід також зазначити, що поширена інформація входить до предмету суспільного інтересу, оскільки стосується дій позивача як публічної особи на керівних посадах НАК Нафтогаз України , суспільно значимої національної компанії з видобутку газу.

Таким чином, з огляду на суб`єктний склад сторін та загальний зміст публікації, оспорювана інформація входить до предмету суспільного інтересу, однак стилістика публікації в цій частині та застосовані мовні обороти не мають стверджувального характеру з посиланням на конкретні факти стосовно особи позивача, тому суд дійшов висновку, що баланс між приватним інтересом щодо захисту репутації позивача та публічним інтересом знати суспільно необхідну інформацію порушено не було, а тому поширена інформація крім того, що являється оціночним судженням, також відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів.

Право на висловлення суб`єктивної позиції здійснене цілком у межах свободи вираження поглядів, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, жодна із підстав обмеження такої свободи, вичерпно визначених цією ж статтею, не наявна.

В даному випадку, суд окремо звертає увагу і на ту обставину, що наданий позивачем висновок лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №3019 від 08.09.2020, яким визнано, що оскаржувана інформація є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями і містять інформацію негативного характеру щодо ОСОБА_3 не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Судом було встановлено, що висновок лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 3019 від 08.09.2020 р, на замовлення позивача було складено експертом ТОВ Київська незалежна судово-експертна установа Прохоренко О.Ф.

Згідно ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, ст. 106 ЦПК України, передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 106 ЦПК України зазначено, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Згідно з ч. 5 ст. 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, у висновку лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 3019 від 08.09.2020 р не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Відповідно, вже з цих підстав суд не бере до уваги висновок лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи № 3019 від 08.09.2020 р.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №522/1029/18, висновки про застосування норм права якого є обов`язковими для врахування іншими судами під час застосування цих норм права відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України Про судову експертизу судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Тобто, висновок експерта, порядок призначення та проведення експертизи, якщо така здійснюється для судового розгляду, повинні відповідати вимогам законодавства про проведення судових експертиз.

Таким, зокрема, є Закон України Про судову експертизу та Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 року.

Відповідно до вимог п. 1.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертиних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих установ та на професійній основі здійснюють судово-експетртну діяльність, забезпечують проведення екпертиз та досліджень відповідно до вимог Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 №3505/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 за №1431/20169.

Відповідно до п. 3,4 Загальних положень Інструкції вказана інструкція поширюється на судових експертів, що не працюють у держаних спеціалізованих експертних установах та внесені до державного Реєстру атестованих судових експертів. Судовий експерт здійснює свою діяльність з певного виду експертної спеціальності та на підставі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Міністерство юстиції України відповідно до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.03.2015 за №249/26694.

В силу вимог п. 3 розділу ІІІ Інструкції у письмових висновках експерта, крім даних, передбачених чинним законодавством, обов`язково зазначаються номер, дата видачі і строк дії свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.

У наданому позивачем висновку лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи №3019 від 08.09.2020 року не зазначено реквізитів та строку дії свідоцтва експерта, яким здійснено експертне дослідження.

Крім того, експерт, яким складений зазначений висновок, не входить до Реєстру атестованих судових експертів так само як і в порушення ч. 4 ст. 7 Закону України Про судову експертизу ТОВ Київська незалежна судово-експертна установа не є державною спеціалізованою установою, якій Законом надано право на проведення криміналістичних експертиз, у тому числі лінгвістичних експертиз мовлення.

Вказане є порушенням наведених вище приписів ст. 7 Закону України Про судову експертизу та Інструкції.

Наведена позиція підтверджена і Верховним Судом, висновки про застосування норм права якого є обов`язковими для врахування іншими судами під час застосування цих норм права відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , зокрема Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.11.2020 року у справі № 757/30984/18-ц.

Окрім того суд зазначає, що лінгвістичну експертизу проведено експертом із використанням українських джерел використаної літератури, тоді як оскаржувана інформація була поширена відповідачем 1 російською мовою.

Отже, суд не приймає до уваги висновок лінгвістичної (семантико-текстуально) експертизи № 3019 від 08.09.2020 р, що був наданий позивачем та вважає, що позивач для підтвердження своєї позиції використовує лише власне бачення та власні доводи, що не підкріплені фактами.

Таким чином, аргументи позивача формуються лише на власних домислах і жодним чином не можуть вважатися поширеними відповідачами.

Крім того, визначення поняття оціночні судження , недостовірність інформації міститься у законі - статті 30 Закону України Про інформацію , тому тлумачення цього поняття є питанням права, які суд вирішує самостійно під час розгляду справи по суті заявлених вимог, а тому доводи позивача, що суд не являється спеціалістом у галузі семантико-лінгвістичних знань, а тому не може відповісти на питання, чи є інформація твердженням чи оціночним судженням - суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на вищевказаних вимогах Закону.

Натомість, оцінивши висновок експерта психолога від 15.03.2021 за результатами проведення психолого-лінгвістичної експертизи, долучений представником ОСОБА_4 до матеріалів справи, Суд доходить висновку, що такий висновок експерта є належним та допустим доказом та має бути врахованим при вирішенні даної справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. В свою чергу, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є визнання поширеної відповідачем 1 інформації оціночним судженням, за що особа не може бути притягнута до відповідальності, або фактичним твердженням та негативною інформацією.

Суд зазначає, що висновок експерта за результатами проведення психолого-лінгвістичної експертизи включає в себе як психологічну, так і лінгвістичну експертизу та охоплює дослідження спірного висловлювання і за змістом, і в контексті всього інтерв`ю.

Беручи до уваги дану обставину суд доходить висновку, що наданий ОСОБА_4 висновок експерта за результатами проведення психолого-лінгвістичної експертизи є належним доказом в розумінні ст. 77 ЦПК України. Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 29.12.2020 р. у адміністративній справі № 1540/4556/18.

Як було заначено, відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 106 ЦПК України порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Судом встановлено, що при складанні висновку психолого-лінгвістичної експертизи не було порушено жодних приписів Інструкції, експертиза була проведена компетентним експертом, який має відповідні спеціальні знання та кваліфікацію.

По-перше, відповідно до положень Інструкції психолого-лінгвістична експертиза не є видом криміналістичних експертиз. Таким чином, психолого-лінгвістична експертиза не вимагає бути проведеною державною спеціалізованою установою як це вимагається ст. 7 Закону України Про судову експертизу для криміналістичних експертиз.

Отже, психолого-лінгвістична експертиза може бути проведена будь-яким компетентним експертом, який має відповідні спеціальні знання.

На підставі наданих до матеріалів справи документів судом встановлено, що експерт ОСОБА_9 має вищу психологічну освіту та належну кваліфікацію для проведення психолого-лінгвістичної експертизи.

Суд поділяє думку експерта визначеними у висновку психолого-лінгвістичної експертизи про те, що висловлювання відповідача 1 слід розглядати та оцінювати із за змістом, і в контексті всього інтерв`ю.

Суд погоджується з висновками, визначеними у висновку психолого-лінгвістичної експертизи про те, що інформаційне агентство Товариство з обмеженою відповідальністю Косатка медіа створено як майданчик для розміщення власних думок, поглядів, оцінок експертів, які дають інтерв`ю (стор. 6 Висновку експерта), метою інтерв`ю є отримання власних думок, оцінки та коментарів ОСОБА_4 (стор. 10 Висновку експерта), слово крышевал за контекстом вжито в іронічному значенні, інтерв`ю містить фразу-маркер, яка вказує на оціночність всіх висловлювань ОСОБА_4 .

Що стосується запитань позивача, поставлених відповідачу у позовній заяві, то суд вважає їх не конкретними, та такими, що направлені на формулювання спотвореного бачення справи судом, оскільки письмове опитування учасників справи, як свідків - це один із методів судового доказування, на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В даному ж випадку, судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_4 висловлено оціночні судження відносно позивача, а тому питання поставлені йому та заява свідка не впливають на вирішення даної справи по суті.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 93 ЦПК України учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання:

1) з підстав, визначених статтями 70, 71 цього Кодексу;

2) якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи;

3) якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.

За наявності підстав для відмови від відповіді учасник справи повинен повідомити про відмову іншого учасника та суд у строк для надання відповіді на запитання. Суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов`язати учасника справи надати відповідь.

Як вбачається із запитань позивача, вони поставлені з метою доведення, що в інтерв`ю за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 звинувачено позивача у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 Кримінального кодексу України Зловживання владою або службовим становищем .

З урахуванням наведеного вище про те, що висловлювання відповідача 1 в інтерв`ю взагалі не містять жодних обвинувачень у вчиненні позивачем злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, наведені позивачем питання не стосуються обставин, що мають значення для вирішення даної справи.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд доходить висновку, вищезазначені висловлювання відповідача ОСОБА_4 є його особистою думкою та сформованим переконанням, не містять будь-яких фактичних неправдивих даних, не несуть будь-якого негативного навантаження і, відповідно, враховуючи контекст і характер застосованих мовних засобів та стилістичних прийомів, не посягають на честь, гідність та ділову репутацію позивача.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, оскільки відсутні правові підстави для задоволення позову в частині визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача інформацію, поширену відповідачами та зобов`язання її спростувати, Суд доходить висновку, що також відсутні правові підстави і для задоволення похідних позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Приймаючи до уваги даний висновок, суд окремо зазначає, що відповідач 2 Товариство з обмеженою відповідальністю Косатка медіа не може бути притягнуто до відповідальності за відомості, наведені в інтерв`ю ОСОБА_4 з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про інформаційні агентства установлено, що законодавство України про інформаційні агентства складають Конституція України, закони України "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про державну таємницю", цей Закон, інші законодавчі акти України, міжнародні договори в галузі свободи слова та інформації, ратифіковані Україною.

В свою чергу, відповідно до ст. 35 Закону України Про інформаційні агентства закріплено, що інформаційне агентство, суб`єкти діяльності інформаційних агентств не несуть відповідальності за розповсюдження інформації, яка не відповідає дійсності, принижує честь і гідність громадян та організацій, порушує їх права і законні інтереси або являє собою зловживання свободою діяльності інформаційних агентств і правами журналіста, якщо ця інформація є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Дане положення кореспондує і ст. 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , відповідно до якої редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, оскільки як встановлено Судом відповідач 2 є акредитованим інформаційним агентством, та враховуючи, що оціночні судження наведення відповідачем 1 у формі інтерв`ю, Товариство з обмеженою відповідальністю Косатка медіа не може бути притягнуто до відповідальності за відомості, наведені в інтерв`ю ОСОБА_4 , та, відповідно, не має обов`язку спростування таких відомостей.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , ст. 30 Закону України Про інформацію , ст. ст. 4, 35 Закону України Про інформаційні агентства , ст. 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні , ст.ст. 277, 297 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Косатка медіа про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 12 листопада 2021 року.

Суддя Т.Г. Ільєва