Ухвала

від 11.11.2021 по справі 357/10242/19

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10242/19

1-кс/357/2310/21

У Х В А Л А

11листопада 2021року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року по справі за єдиним унікальним номером № 357/10242/19,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4

слідчий ОСОБА_5 ,

представник власника майна ОСОБА_6 ,

особа, інтересів якої

стосується рішення ОСОБА_3

УСТАНОВИВ:

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року по справі за єдиним унікальним номером № 357/10242/19.

З клопотання убачається, що ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року, в рамках кримінального провадженню № 12018110030000588, накладено арешт на майно ОСОБА_7 .

Клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що наразі відсутні правові підстави у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Зокрема, в клопотанні зазначено, що фабула кримінального провадження звучить, що дії ОСОБА_3 щодо подачі позову у цивільній справі №370/1226/15 про стягнення коштів із ОСОБА_8 та набрання рішення суду законної сили, утворює склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України, оскільки таким чином ФОП ОСОБА_3 начебто хоче незаконно заволодіти майном ОСОБА_7 . Крім того, з фабули вбачається, що суб`єктивна сторона вчинення злочину полягає у наявності в ОСОБА_3 юридичної освіти, необхідних знань та практичних навичок, а також обґрунтовується винесенням на його користь судових рішень про стягнення боргу з ОСОБА_7 . При цьому в рамках кримінального провадження неодноразово зазначається, що ОСОБА_3 , начебто, реалізуючи злочинний намір на привласнення майна ОСОБА_7 шляхом обману уклав правочин від 05.05.2015 р. про відступлення права вимоги, після чого діючи за попередньою змовою групи осіб розпочав процедуру судового оскарження обставин укладення договору купівлі-продажу статутної частки ТОВ «ТД Камілла» від 17.12.2014р., а також зазначав у позовних заявах про необхідність забезпечення позову шляхом відчуження майна, внаслідок чого було ухвалено судове рішення у справі №370/1226/15 про стягнення грошових коштів, яке двічі залишалося без змін постановами Верховного Суду.

В той же час постановою Білоцерківської прокуратури від 18.06.2020 р. ОСОБА_3 відмовлено у врученні підозри. В рамках кримінального провадження №12018110030000588 ОСОБА_7 зазначив, що ОСОБА_9 мав перед ним борг, оскільки ОСОБА_7 начебто протягом тривалого часу гасив заборгованість за ОСОБА_9 по кредитному договору. ОСОБА_7 зазначає, що 17.12.2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ ТД Камілла від 17.12.14року №1491, згідно умов якого ОСОБА_9 продав ОСОБА_7 40% частки статутного капіталу у ТОВ ТД Камілла за 8 000 000 грн. У своїй заяві про злочин ОСОБА_7 підтвердив, що грошові кошти він ОСОБА_9 не сплатив, оскільки ці кошти вже начебто були отримані ОСОБА_9 та спрямовані на погашення його кредитної заборгованості перед Укрсоцбанком. В той же час листом АТ АЛЬФА БАНК від 26.01.2021 року №01594/БТ-26-б/ б підтверджено, що погашення коштів за договором кредиту від 31.03.2008 року №05-038/146 здійснювалося безпосередньо ОСОБА_9 та безпосередньо з рахунку ОСОБА_9 . Також банк зазначив, що кредитна справа ОСОБА_9 знищена.

На виконання ухвали Білоцерківським РУ поліції в Київській області листом від 18.05.2021 року №16045 надано інформацію та підтверджено, що матеріали кримінального провадження №12018110030000588 не містять ніяких доказів (розписок), а саме первинних документів про начебто наявність у ОСОБА_9 боргу перед ОСОБА_7 та про начебто сплату ОСОБА_7 кредитного боргу за ОСОБА_9 . Слід зважити, що постановою Київського апеляційного суду від 01.02.2021р. №370/1226/15 встановлено, що ОСОБА_7 не надав доказів зарахування зустрічних вимог з ОСОБА_9 на підставі спірної заяви від 17.12.2014 року про зарахування однорідних зустрічних грошових вимог. ОСОБА_7 ніколи не обґрунтовував відсутність у нього боргу з підстав існування заяви від 17.12.2014 року про зарахування зустрічних вимог. ОСОБА_7 не надано доказів, що відповідно до ст. 601 ЦК відбулося зарахування зустрічних вимог. Апеляційним судом встановлено відсутність доказів обставин наявності заборгованості ОСОБА_9 перед ОСОБА_7 , що викладені в заяві від 17.12.2014 року. Жодних належних та допустимих доказів наявності боргових зобов`язань ОСОБА_9 перед ОСОБА_7 на загальну суму 21 435 721 грн. не існує.

Постановою Київського апеляційного суду від 01.02.2021 р. №370/1226/15 встановлено, що висновки почеркознавчих експертиз від 17.01.18р. №34/37-38/18-23 та від 24.05.18 року №6144-6146/18-32 є неналежними доказами, що не можуть достовірно підтверджувати існування правочину щодо зарахування зустрічних однорідних грошових вимог. Вже цього висновку Київського апеляційного суду від 01.02.2021 року достатньо аби закрити кримінальне провадження за відсутністю події злочину.

Остаточним рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.11.2017 року №370/1226/15-ц присуджено стягнути з ОСОБА_7 на користь ФОП ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 12544 031 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 18.07.19 року №752/18635/15 змінено рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.12.2018 р. та ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ФОП ОСОБА_3 3% річних у розмірі 134 032 грн., інфляційні витрати у розмірі 574 516 грн., судовий збір у розмірі 4090 грн. за невиконання рішення Апеляційного суду Київської області від 24.11.17р. №370/1226/15.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14.07.2020р. №757/42885/19 присуджено стягнути ОСОБА_7 на користь ФОП ОСОБА_3 3% річних у розмірі 582 524 грн. та інфляційні збитки 1 308 640 грн. 45 коп. за невиконання рішення Апеляційного суду Київської області від 24.11.17р. №370/1226/15; 3 % річних у розмірі 4 486 грн. та інфляційні збитки у розмірі 6 323 грн. за невиконання постанови Київського апеляційного суду від 18.07.20р. №752/18635/15. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12.04.2021р. №757/10276/20 присуджено стягнути з ОСОБА_7 на користь ФОП ОСОБА_3 : -3% річних у розмірі 378 377,00 грн та інфляційні втрати в розмірі 903 169,00 грн за прострочення виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 24.11.2017 р. у справі № 370/1226/15-ц; - 3 % річних у розмірі 21 495,00 грн та інфляційні втрати в сумі 51 309,98 грн за прострочення виконання постанови Київського апеляційного суду від 18.07.2019 р. у справі № 752/18635/15-ц; - 3 % річних у розмірі 35 953,00 грн та інфляційні втрати в сумі 95 098,00 грн. за прострочення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2020 р. у справі № 757/42885/19; 2 102 грн. судового збору. Таким чином вищезазначеними судовими рішеннями встановлено наявність у ОСОБА_7 заборгованості перед ФОП ОСОБА_3 . Протягом 6 років ОСОБА_7 злісно ухиляється від виконання вказаних судових рішень, борг не сплачує, грошові кошти кредитору ФОП ОСОБА_3 не перераховує, чим грубо порушує мої майнові права, що є порушенням ст. 41, 129-1 Конституції України та ст.1 Першого Протоколу та ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод». Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.10.2019р. №752/18635/15 задоволено подання приватного виконавця ОСОБА_10 про звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_7 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 12.05.2020 року №370/1226/15 задоволено подання приватного виконавця ОСОБА_11 про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_7 , право власності на яке не зареєстроване, а саме на земельні ділянки по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 . В подальшому в процесі примусового виконання рішення земельні ділянки по вул. Радистів 75, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 були передані на електронні торги до ДП "СЕТАМ".

Постановою від 24.03.2021 року, приватний виконавець ОСОБА_11 зупинив вчинення виконавчих дій з реалізації земельних ділянок у кількості 7 одиниць, загальною площею 0.700 га, що розташовані за адресою АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , номер лоту на ДП "СЕТАМ" 469517, які передані на електронні торги до ДП "СЕТАМ". В обґрунтування винесення постанови приватний виконавець послався на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 р. №357/10242/19 про арешт майна.

Постановою Київського апеляційного суду від 19.10.2021 року №370/1226/15 залишено без змін ухвалу Макарівського районного суду Київської області про відмову у задоволенні скарги ФОП ОСОБА_3 на постанову приватного виконавця від 24.03.2021р. ВП: №55989291 про зупинення виконавчих дій. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд зазначив, що оскільки, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021р, зокрема, накладено арешт на майно, із забороною його відчужувати, знищувати, перетворювати, як добросовісним набувачам, так іншим третім особам, що заявлять право вимоги на нього, а також вчиняти будь які нотаріальні, реєстраційні та виконавчі дій щодо цього майна з боку уповноважених на це службових та інших посадових осіб (державних та приватних нотаріусів, реєстраторів, виконавців), а саме на земельні ділянки у кількості 7 одиниць, загальною площею 0.700 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , приватний виконавець ОСОБА_11 правомірно виніс постанову від 24.03.2021 року про зупинення виконавчих дій.

Відтак, на думку заявника, постановою Київського апеляційного суду від 19.10.2021 року №370/1226/15 підтверджується, що ухвалу про арешт майна постановлено для перешкоджання виконанню судових рішень по стягнення боргу з ОСОБА_7 , оскільки ухвала спричинила зупинення вчинення виконавчих дій, що порушує права кредитора ФОП ОСОБА_3 на отримання присуджених коштів.

Таким чином, заявник вважає, що достеменно підтверджується, що оскаржувана ухвала від 19.03.2021р. №357/10242/19 про арешт майна перешкоджає примусовому виконанню судових рішення про стягнення коштів на користь ФОП ОСОБА_3 шляхом реалізації майна боржника. Крім того, заявник зазначає, що як вбачається, ухвали про звернення стягнення на майно боржника винесено раніше, а тому ухвала про арешт майна суперечить остаточним судовим рішенням та створює юридичну невизначеність внаслідок чого ФОП ОСОБА_3 позбавлений можливості користуватись належним йому майном, а саме присудженими коштами, реалізація якого є формою його діяльності як суб`єкта підприємницької діяльності. На думку ФОП ОСОБА_3 такі дії, слідчого судді спричинили обмеження права власності ФОП ОСОБА_3 та його можливості здійснювати правомірну підприємницьку діяльність, тобто становили його порушення права, гарантованого статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».

Заявник вважає, що постановою Київського апеляційного суду від 22.09.2020 року №752/18635/15 встановлено, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про арешт майна в даному кримінальному провадженні не в повній мірі узгоджується із принципом правової визначеності, встановленим Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950року, а також практикою ЄСПЛ (рішення від 05 липня 2012 року у справі «Глоба проти України», від 06 жовтня 2011 року у справі «Агрокомплекс проти України»), оскільки перешкоджає виконанню судового рішення, як завершальній стадії судового розгляду щодо стягнення із ОСОБА_7 на користь ФОП ОСОБА_3 грошових коштів і може становити втручання у право стягувача на мирне володіння майном (ст.6 та ст.1 Першого протоколу Конвенції).

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав подане клопотання з викладених у ньому підстав. Зазначив, що після накладення арешту, постановлені рішення суду у цивільних справах, і накладений арешт перешкоджає їх виконанню. Наголошує, що кримінальне провадження №12018110030000588 не підслідне органу, який здійснює досудове розслідування, а у кримінальному провадженні відсутні подія та склад злочину. Вказує, що йому не повідомлено про підозру у даному кримінальному провадження, а тому визнання його злочинцем лише тому, що він має юридичну освіту є недопустимим. Стверджує, що ОСОБА_7 не сплачував за ОСОБА_9 жодних грошових коштів і це підтверджується відповідями, наданими з банківських установ. Вважає, що ОСОБА_7 всілякими способами намагається уникнути стягнення з нього грошових коштів, присуджених за рішеннями судів, вводить слідство в оману, всіляко намагається відчужити належне йому майно, з метою щоб воно не стало предметом стягнень. Вказує, що його позиція знайшла підтвердження та неодноразово була встановлена рішеннями судів у цивільних справах, де з ОСОБА_7 на його користь були стягнуті грошові кошти. Повідомив, що рішення не виконуються, і стягнення із ОСОБА_7 не проводяться.

В судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_7 ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання заявника ОСОБА_3 . Зазначив, що в розумінні ст. 174 КПК України, ОСОБА_3 не є особою, яка може звертатися з клопотанням про арешт майна. Наголошував, що стягнення з ОСОБА_7 за виконавчими листами, виданими по судовим рішенням у цивільних справах проводяться. Вказував, що арешт накладено на частину майна, тобто на майно ОСОБА_7 , а не на все майно, як стверджує заявник.

Слідчий Білоцерківського РУП ГУ НП України в Київській області ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання, вважала, що арешт накладено правомірно і на даний час потреба в застосованому заході забезпечення кримінального провадження, не відпала.

Прокурор Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про скасування арешту майна по кримінальному провадженню№12018110030000588 від 22.01.2018, оскільки досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню триває. Арешт майна в рамках вказаного кримінального провадження був накладений ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року з метою забезпечення збереження майна, на сьогодні потреба в застосованому заходу забезпечення кримінального провадження, а саме у вигляді арешту майна не відпала. Законність вказаної ухвали підтверджена судом апеляційної інстанції. Зазначає, що ОСОБА_3 вже звертався із заявою про скасування арешту майна і йому було відмовлено в задоволенні заяви.

Слідчий суддя заслухавши пояснення заявника, представника власника майна, думки слідчого, прокурора, вивчивши клопотання про скасування арешту майна, долучені до нього матеріали, дослідивши в нарадчій кімнаті надані матеріали кримінального провадження, дійшов наступного висновку.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2ст. 131 КПК Україниодним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з п. 18 ч. 1ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Слідчим відділом Білоцерківського районного Управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110030000588 від 22.01.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.05.2007 року зареєстровано ТОВ «Торговий дім «Камілла» (код ЄДРПОУ: 35138113). До складу вказаного товариства ввійшли ряд осіб, в тому числі ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .

Рішенням зборів учасників ТОВ «ТД «Камілла», оформленого протоколом № 02-12/2014 від 17.12.2014 року, зафіксовано вихід ОСОБА_9 з числа учасників товариства та перерозподіл часток у статутному фонді.

З урахуванням немайнового права учасника ОСОБА_9 на вихід з числа учасників господарського товариства та перерозподілом корпоративних прав, укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав як частки учасника у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року.

Для належного нотаріального оформлення зазначеного договору, ОСОБА_9 було надано «Свідоцтво» видане ТОВ «ТД «Камілла», яке наче б то підтверджувало його вклад у повному обсязі до моменту переходу права власності на корпоративні права господарського товариства, яким безпосередньо є нотаріальне посвідчення.

В процесі реалізації зазначеного вище договору купівлі-продажу, ОСОБА_9 не міг виконати своїх договірних зобов`язань, враховуючи, що його частка у статутному фонді ТОВ«ТД«Камілла» не сформована у повному обсязі та не міг відчужити для подальшого продажу частку, яка фактично не сформована, а лише ту частину, на яку поширюються його реальні корпоративні права.

З огляду на викладені обставини ОСОБА_9 запропонував ОСОБА_7 зарахувати зустрічні однорідні вимоги, шляхом списання частини боргів, які ОСОБА_9 мав перед ним за погашення кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк».

Дана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог підписана сторонами 17.12.2014року, відповідно до її змісту вказується, що ОСОБА_9 має непогашену заборгованість перед ОСОБА_7 в розмірі 21435721,92 грн. та те, що ОСОБА_12 перед ОСОБА_9 має заборгованість за договором купівлі-продажу корпоративних прав як частки учасника у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» в розмірі 8000000,00 грн. та загальна заборгованість ОСОБА_9 перед ОСОБА_7 зменшується відповідно на 8000000 грн., останнього перед ОСОБА_9 в розмірі 8000000 грн., за вищевказаним договором, вважається погашеною.

В подальшому, під впливом виниклих боргових зобов`язань, у ОСОБА_9 виник злочинний намір, пов`язаний із привласненням майна ОСОБА_7 шляхом обману. Реалізуючи вказаний злочинний намір, розуміючи, що він має борг перед ОСОБА_7 за погашення кредиту в ПАТ«Укрсоцбанк», останній діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою реалізації процедури визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ«ТД«Камілла» від 17.12.2014 року, уклав правочин від 05.05.2015 року про відступлення права вимоги, в якому в якості сторони виступає ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_3 .

Орган досудового розслідування вважає, що в подальшому, ОСОБА_3 , за попередньою змовою із ОСОБА_9 групою осіб, маючи юридичну освіту та необхідні знання та практичні навики, розпочали процедуру судового оскарження обставин укладення договору купівлі-продажу статутної частки ТОВ «ТД«Камілла» від 17.12.2014 року, замовчуючи факт існування заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2014 року.

Одночасно з метою погашення боргових зобов`язань ОСОБА_3 зазначалось у позовних заявах про необхідність забезпечення позову шляхом відчуження майна ОСОБА_7 , а саме: 1/2 майнового комплексу - АДРЕСА_9 (загальна площа 1.564,80 кв.м.); 1/2 майнового комплексу - Львівська область, Пустомитівський район, с. Сороки-Львівські (земельна ділянка загальною площею 1,1374 га кадастровий номер 4623686900:04:000:0004, склад (загал. площа 3.517,1 кв. м. та будинок охорони (загал. площа 29,1 кв. м.); земельної ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:038:0027; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:038:0028; земельна ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:038:0029; земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:038:0030, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:038:0031, земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:038:0032; земельної ділянка за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:038:0033; квартири за адресою: АДРЕСА_10 , загальною площею 79,70 кв.м. (3 кімнати); квартири за адресою: АДРЕСА_11 , загальною площею 304,5 кв. м. (6 кімнат); 1/3 частина нежитлових приміщень №№ 8,9,10,11,12,13 за адресою: АДРЕСА_12 , загальною площею 528,7 кв.м.; квартири за адресою: АДРЕСА_13 , загальною площею 330,4 кв.м. (4 кімнати); 1/3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_12 , кадастровий номер 8 000 000 000:79:061:0038; 1/2 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_12 , загальною площею 837,8 кв.м. та 1/2 частини земельної ділянки за вказаною адресою, кадастровий номер 8 000 000 000:82:089:0003, загальною площею 0,0649 га; корпоративні права на частку в статутному капіталі ТОВ ТД "КАМІЛЛА" (ідентифікаційний код юридичної особи: 35138113, адреса місцезнаходження: 03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 13-Б); корпоративні права на частку в статутному капіталі ТОВ "ПЛАТО ПЛЮС" (ідентифікаційний код юридичної особи: 35725096, адреса місцезнаходження: 09108, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 361).

Як наслідок,рішенням Макарівськогорайонного судуКиївської області№ 370/1226/15-ц від 05 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 про стягнення грошових коштів - задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року скасовано рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 про стягнення грошових коштів і ухвалено нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 20000 грн., як невиконання зобов`язань за договором поруки.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 7980000 грн., як невиконане зобов`язання за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17 грудня 2014року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 05.05.2015 року, який зареєстрований в реєстрі №330.

Стягнуто з громадянина ОСОБА_7 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 як відшкодування збитків від інфляції в розмірі 4192000 грн. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1491.

Стягнуто з громадянина ОСОБА_7 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 3% процентів річних від простроченої суми, що становить 370 189 грн. 39 коп. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1491.

Вказані судові рішення у справі № 370/1226/15 потягли за собою визнання ряду правочинів укладених щодо вищевказаного майна, недійсними (в тому числі договорів дарування майна з боку ОСОБА_7 ) та накладення на майно арешту з метою подальшого відчуження на користь стягувачів.

Так, відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 55989291, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_14 на праві приватної власності (подароване напередодні ОСОБА_7 ), а саме: на 7 земельних ділянок та квартиру.

Вказані обставини провадження підтверджуються зібраними в ході досудового розслідування доказами, а саме:

1. Показаннями потерпілого ОСОБА_7 , який в ході допиту надав показання щодо продажу корпоративних прав ТОВ «Торговий дім «Камілла» (код ЄДРПОУ: 35138113), зокрема укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав, як частки учасника у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року.

Крім того, останній повідомив про існування боргу ОСОБА_9 перед ним за погашення кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк» на суму 21435721,92 грн. та те, що взаємні борги було частково погашено заявою про зарахування однорідних позовних вимог від 17.12.2014 року.

В подальшому між ОСОБА_9 з та його адвокатом - ОСОБА_3 , було укладено правочин про відступлення права вимоги від 05.05.2015 року, в якому в якості сторони ОСОБА_3 був ФОП СПД.

ОСОБА_3 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом про стягнення з потерпілого коштів по договору купівлі-продажу статутної частки ТОВ«ТД«Камілла» від 17.12.2014 року в сумі 7.980.000 грн. та 20.000 грн. з ОСОБА_9 по договору про відступлення права вимоги від 05.05.2015 року, справа №370/1226/15-ц.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року скасовано рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 про стягнення грошових коштів і ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_9 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 20000 грн., як невиконання зобов`язань за договором поруки; стягнуто з ОСОБА_7 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 7980000 грн. як невиконане зобов`язання за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 05.05.2015 року зареєстрований в реєстрі №330; стягнуто з громадянина ОСОБА_7 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 як відшкодування збитків від інфляції в розмірі 4192000 грн. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за №1491; стягнуто 3% процентів річних від простроченої суми, що становить 370 189 грн. 39 коп. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за №1491.

Одночасно ОСОБА_9 та ОСОБА_3 перед судовими інстанціями замовчували факт існування заяви про зарахування однорідних позовних вимог від 17.12.2014 року.

На підставі зазначеного рішення суду, спочатку ОСОБА_9 почав звертатися до суду щодо визнання недійсним договорів дарування ОСОБА_7 майна та коли суди йому відмовили в задоволені позовних вимог, потім його адвокат ОСОБА_3 почав звертатися щодо оскарження договорів дарування на вказане майно.

В подальшому, на підставі судових рішень, державними виконавцями розпочато опис майна ОСОБА_7 та ним подарованого майна, з метою подальшого відчуження на користь ОСОБА_3 та відповідно ОСОБА_9 .

Орган досудового розслідування зазначає, що такі дії ОСОБА_9 та його адвоката ОСОБА_3 носять протиправний характер та завдають майнової шкоди ОСОБА_12 та іншим власникам майна. За показаннями ОСОБА_7 , наданими органу досудового розслідування, борг за придбання частки в статутному капіталі в розмірі 8 млн. грн. погашений ним в повному обсязі про що свідчить заява про зарахування однорідних вимог від 17.12.2014року.

Показаннями свідків: ОСОБА_15 , яка підтвердила обставини погашення боргу ОСОБА_9 по кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк» за рахунок коштів ОСОБА_7 .

Свідка ОСОБА_16 , що підтвердила обставини зазначені потерпілим ОСОБА_7 , та зазначила про судові спори, пов`язані із заволодінням ОСОБА_9 майном, належного ТОВ «МСС «ТіДіСі-Дальнобой» та ТОВ «ТД «Камілла», тоді як борг ОСОБА_7 перед ним погашений і по даний час.

Свідка ОСОБА_17 , що надала показання щодо обставин дарування ОСОБА_7 їй майна та подальші судові спори пов`язані із ним. Додала, що ОСОБА_9 та його адвокат ОСОБА_3 , мають спільний злочинний умисел направлений на шахрайські дії з метою заволодіти її майном, яке належить на праві власності та добросовісно набуте.

Також, орган досудового розслідування зазначає, що вказані обставини, підтверджуються письмовими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

06.11.2019 року до СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області надійшло клопотання представника потерпілого про визнання майна, яке стало предметом оспорювання в судах з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_9 , речовими доказами та про накладення арешту на вказане майно, враховуючи, що вказане майно набуто добросовісно.

За результатами розгляду вказаного клопотання, постановою від 07.11.2019року, слідчим СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 визнано речовими доказами у кримінальному проваджені, а саме:

- 1/2 майнового комплексу -за адресою АДРЕСА_9 (загальна площа 1.564,80кв.м.);

- 1/2 майнового комплексу за адресою Львівська область, Пустомитівський район, с.Сороки-Львівські (земельна ділянка загальною площею 1,1374 га кадастровий номер 4623686900:04:000:0004, склад (загал. площа 3.517,1 кв. м. та будинок охорони (загал. площа 29,1 кв. м.);

- земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:038:0027;

- земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:038:0028;

- земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:038:0029;

- земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:038:0030;

- земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:038:0031;

- земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:038:0032;

- земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 8 000 000 000:62:038:0033;

- квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_10 , загальною площею 79,70 кв.м. (3 кімнати);

- квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_11 , загальною площею 304,5 кв. м. (6 кімнат);

- 1/3 частину нежитлових приміщень № № 8, 9, 10, 11, 12, 13, які розташовані за адресою: АДРЕСА_12 , загальною площею 528,7 кв.м.;

- квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_13 , загальною площею 330,4 кв.м. (4 кімнати);

- 1/3 земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_12 , кадастровий номер 8 000 000 000:79:061:0038;

- 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_12 , загальною площею 837,8 кв.м. та 1/2 частини земельної ділянки за вказаною адресою, кадастровий номер 8 000 000 000:82:089:0003, загальною площею 0,0649 га.;

- корпоративні права на частку в статутному капіталі ТОВ "ТД «КАМІЛЛА" (ідентифікаційний код юридичної особи: 35138113, адреса місцезнаходження: 03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 13-Б);

- корпоративні права на частку в статутному капіталі ТОВ "ПЛАТО ПЛЮС" (ідентифікаційний код юридичної особи: 35725096, адреса місцезнаходження: 09108, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Івана Кожедуба, будинок 361).

З метою збереження речових доказів у провадженні, що відповідають критеріям ст. 98 КПК України, в тому числі запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, перетворення, відчуження майна, що належить добросовісним набувачам, враховуючи сукупність підстав та розумних підозр, що воно в подальшому буде реалізовано в ході вчинення злочинних дій з боку ОСОБА_9 та групи осіб, слідчий просив накласти арешт, із забороною його відчужувати, знищувати, перетворювати, як добросовісним набувачам, так іншим третім особам, що заявлять право вимоги на нього, а також вчиняти будь які нотаріальні, реєстраційні та виконавчі дій щодо цього майна з боку уповноважених на це службових та інших посадових осіб (державних та приватних нотаріусів, реєстраторів, виконавців).

Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Вказана ухвала слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021року про арешт майна постановлена за участю прокурора, представника власників майна та особи, інтересів якої стосується рішення - ОСОБА_3 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року залишено без зміни, а апеляційні скарги ФОП ОСОБА_3 , - без задоволення.

Тобто, вказана ухвала слідчого судді, якою накладено арешт на майно, була предметом перевірки суду апеляційної інстанції та залишена без зміни.

Залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, крім іншого, зазначив, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст.132,170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування та накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України.

Порядок скасування арешту майна визначений ст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арештна майно,з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Слід зазначити, що при розгляді клопотання поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Згідно ч. 1 ст. 318 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, з досліджених слідчим суддею доводів особи, інтересів якої стосується рішення ОСОБА_3 викладених у клопотанні та у доданих до нього матеріалах вбачається, що підставою для скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 12018110030000588 від 22.01.2018 є саме наявність судових рішень прийнятих у цивільному судочинстві, які набрали законної сили та перебувають на виконанні у приватного виконавця, який здійснює примусове виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 грошових коштів.

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім наведеного, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами.

Пунктами 2, 15, 19 ч. 1 ст. 7 КПК України передбачені такі загальні засади кримінального провадження, як законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та диспозитивність.

Частиною 1 ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно ст. 13Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства.

Отже, нормаст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачає загальне правило щодо обов`язковості викання судового рішення.

Однак, згідно ст. 90 КПК України рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованихКонституцією Україниі міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Таким чином враховуючи, що Кримінальний процесуальний кодекс України при розгляді клопотання про скасування арешту майна в кримінальному судочинстві є спеціальним законом, тому слідчий суддя при розгляді клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту застосовує саме норму ст. 90 КПК України.

Судові рішення у цивільних справах про стягнення з ОСОБА_7 на користь ФОП ОСОБА_3 грошових коштів, що набрали законної сили та які були досліджені в судовому засіданні, підлягають безумовному виконанню.

Разом із тим, вказані рішення, не спростовують обставин, встановлених органом досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Що стосується тверджень ФОП ОСОБА_3 про те, що йому не повідомлено про підозру у даному кримінальному провадження, натомість визнано його злочинцем лише тому, що він має юридичну освіту, то вони є голослівними та спростовуються матеріалами провадження.

Відповідно до ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Крім того, доводи ФОП ОСОБА_3 про неповідомлення йому про підозру в даному кримінальному провадженні, то вказаний факт не може бути перешкодою для звернення з клопотанням та накладення арешту на майно з підстав передбачених ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Твердження заявника, що ОСОБА_7 не сплачував за ОСОБА_9 жодних грошових коштів і це підтверджується відповідями, наданими з банківських установ, не є предметом дослідження в рамках розгляду клопотання про скасування арешту майна. Це питання є предметом доказування у кримінальному провадженні.

Посилання ОСОБА_3 на те, що накладення арешту на майно ОСОБА_7 порушує його права та інтереси, перешкоджає виконанню рішень судів про стягнення з ОСОБА_7 на його користь грошових коштів, спростовуються дослідженими судом матеріалами.

Також, слід зазначити, що наявність судових рішень у цивільних справах про стягнення заборгованості, не можуть бути підставами, відповідно до ст. 174 КПК України, для скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Разом із тим клопотання ОСОБА_3 не містить доводів, що відпала потреба у такому заході забезпечення кримінального провадження та не містить доводів необґрунтованого накладення арешту майна.

У своєму клопотанні заявник ОСОБА_3 фактично непогоджується із рішення слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року про арешт майна, вважає його незаконним.

Однак, скасування судового рішення з підстав непогодження з ним сторони провадження, не відноситься до компетенції суду, який його постановив. Вказане питання може бути вирішено виключно судом апеляційної інстанції.

Посилання заявника, що судовими рішеннями підтверджується, що ухвалу про арешт майна постановлено для перешкоджання виконанню судових рішень по стягнення боргу з ОСОБА_7 , а також, що вона не в повній мірі узгоджується із принципом правової визначеності, є надуманими та голослівними, оскільки вказана ухвала постановлена в рамках кримінального провадження, як захід забезпечення кримінального провадження, з метою досягнення дієвості цього провадження.

Крім того, законність ухвали слідчого судді Білоцерківського районного суду Київської області від 19.03.2021 року про накладення арешту підтверджено і ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року, якою було вказану ухвалу слідчого судді залишено без зміни.

Твердження заявника про те, що кримінальне провадження не підслідне органу, який здійснює досудове розслідування, спростовуються, зокрема розпорядженнями, постановами, які досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що клопотання ОСОБА_3 не містить підстав, визначених законом, зокрема ст. 174 КПК України, для скасування арешту майна, в його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 98, 167, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року по справі за єдиним унікальним номером № 357/10242/19 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_1