Постанова

від 23.11.2021 по справі 363/3376/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 363/3376/19 Головуючий у 1-й інст. - Чіркова Г.Є.

Апеляційне провадження 22-ц/824/ 15102/2021 Доповідач - Рубан С.М .

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.

при секретарі Загородній С.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно , в якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру загальною площею 75,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилалась на те, що право власності на вказану квартиру зареєстровано за час шлюбу з відповідачем ОСОБА_3 , вказане майно придбано нею за її особисті кошти до реєстрації шлюбу, а тому квартира в силу вимог ст. 57 СК України є її особистою приватною власністю.

В подальшому до Вишгородського районного суду Київської області звернувся представник відповідача ОСОБА_3 із зустрічною позовною заявою, в якій просив:

- встановити факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з вересня 2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати квартиру загальною площею 75,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- в порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину вказаної квартири, залишивши за ОСОБА_1 право власності на іншу 1/2 частину квартири.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на те, що з вересня 2011 року і до дня укладання шлюбу, тобто 21 листопада 2014 року, сторони постійно спільно проживали однією сім`єю за різними адресами, зокрема: з вересня 2011 року до весни 2012 року - у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_3 та його матері; весною, влітку та осінню 2012 року, весною та в червні 2013 року - у приватному будинку батьків ОСОБА_1 у АДРЕСА_3 ; взимку 2012/2013 років - у квартирі АДРЕСА_4 ; з липня 2013 року до квітня 2014 року - у квартирі за адресою: АДРЕСА_5 ; з квітня 2014 до листопада 2014 - у квартирі ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_6 , а з листопада 2014 року - у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

З цих підстав просив встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю у вказаний період та згідно ст. 74 СК України визнати вказану квартиру, яку придбано за спільні кошти, об`єктом права спільної сумісної власності сторін та в порядку поділу визнати за ними право власності на Ѕ її частину за кожним з них.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна - задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з вересня 2011 року по 21 листопада 2014 року.

Визнано квартиру АДРЕСА_7 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

В порядку поділу спільного сумісного майна визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині кожному на квартиру АДРЕСА_7 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору в розмірі 4 174 грн 75 к.

Не погоджуючись з рішенням суду, 13 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Посилається на те, що квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , оскільки була повністю набута нею до укладення шлюбу, підтверджується належними і допустими доказами, які були надані до суду першої інстанції, а саме:

- договір купівлі - продажу майнових прав № 4-245/к, підписаний ОСОБА_1 до укладення шлюбу;

- квитанції про оплату повної вартості квартири, у яких платником зазначена ОСОБА_5 ( на сьогоднішній день її прізвище ОСОБА_1 ), які були сплачені до укладення шлюбу;

- акт прийому - передачі майнових прав на квартиру до договору купівлі - продажу майнових прав № 4-245/к від 27 травня 2014 року, який був підписаний до укладення шлюбу;

- довідка ТОВ ДБК-Партнер про повну сплату ОСОБА_1 вартості квартири, видана до укладення нею шлюбу;

- акт прийому - передачі квартири покупцю від 17 вересня 2014 року, підписаний до укладення шлюбу.

Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував взаємовідносини ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у період з 2011 по 2014 роки, визнав встановленими обставини ніби - то їх проживання однією сім`єю, які не доведені належними, допустими і достовірними доказами.

Від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін.

Зокрема заперечує проти посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував взаємовідносини ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у період з 2011 по 2014 роки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у апеляційній скарзі та просив задовольнити.

Відповідач та його представник заперечували проти апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3 в частині встановлення факту його проживання однією сім`єю разом з ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з вересня 2011 року по 21 листопада 2014 року, суд першої інстанції вважав такі вимоги обґрунтованими.

Зокрема, судом першої інстанції прийнято до уваги пояснення ОСОБА_3 та покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на підставі чого встановлено, що сторони в період з вересня 2011 року по 21 листопада 2014 року постійно спільно проживали, вели спільне господарство, мали усталені сімейні і побутові відносини, несли спільні витрати, мали взаємні права і обов`язки, проводили спільно час, відпочинок, тощо.

Також, суд першої інстанції вважав, що оскільки майнові права на спірну квартиру ОСОБА_1 набула 10 червня 2014 року, тобто за час проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, таке майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, незалежно від того, що право власності на нього зареєстровано на ім`я ОСОБА_1 .

Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та апеляційним судом перевірено, що 27 травня 2014 року між ОСОБА_12 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДБК-ПАРТНЕР (продавець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 4-245/к (договір) (а.с. 8-11 том 1).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець продає, а покупець придбає майнові права на квартиру АДРЕСА_8 (квартира), на умовах і в порядку, що визначені у цьому договорі. Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що під майновими правами вони розуміють право продавця набути у власність квартиру, яке виникає у продавця.

Відповідно до п. 1.3 договору квартира має наступні характеристики: № квартири - 446 ; поверх -16; загальна площа - 75,37 кв.м.; кількість кімнат - 2.

Продавець зобов`язаний передати покупцю майнові права на квартиру в повному обсязі після повної сплати їх вартості, а покупець прийняти їх. Передача та приймання майнових прав здійснюється сторонами за актом приймання-передачі майнових прав. Покупець набуває право власності на майнові права після оформлення акту приймання-передачі майнових прав (п. 1.4 Договору).

Як передбачено п. 1. 5 договору покупець, після набуття права власності на майнові права на квартиру та введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію, має право користуватись нею без обмежень та оформити правовстановлюючі документи на квартиру.

Згідно з п. 3.1 договору покупець здійснює оплату вартості майнових прав в перерахунку на 1 кв.м. за поточною ціною майнових прав на квартиру, яка буде встановлена згідно з протоколом засідання комісії по визначенню вартості майнових прав на об`єкти житла, інші об`єкти нерухомості на день внесення покупцем оплати за наступним графіком: 71,8 кв.м. - до 30 травня 2014 року; 3,57 кв.м. - до 15 липня 2014 року.

Після внесення покупцем повної вартості предмету договору у готівковій або безготівковій формі, продавець надає покупцю довідку про сплату вартості майнових прав на квартиру, яка є невід`ємним додатком до цього договору (п. 3.2 договору).

Як вбачається з квитанцій від 28, 30 травня, 03, 05, 06 та 10 червня 2014 року ОСОБА_12 сплатила на користь ТОВ ДБК-ПАРТНЕР грошові кошти в загальному розмірі 527 590 грн (а.с. 12 -18, том 1).

Згідно довідки ТОВ ДБК-ПАРТНЕР від 10 червня 2014 року вбачається, що ОСОБА_12 згідно з Договором купівлі-продажу майнових прав №4-245/к від 27 травня 2014 року та листа ТОВ ДБК-ПАРТНЕР №676 від 10 червня 2014 року майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_9 , оплачено в обсязі 527 590 грн., в т.ч. ПДВ, що становить 100% вартості майнових прав (а.с. 19, том 1).

10 червня 2014 року відповідно до акту прийому-передачі майнових прав на квартиру до договору купівлі-продажу майнових прав №4-245/к від 27 травня 2014 року, ТОВ ДБК-ПАРТНЕР передав, а ОСОБА_12 прийняла в повному обсязі майнові права на квартиру АДРЕСА_9 (а.с. 20, том 1).

Згідно п. 4 вказаного акту сторони посвідчили, що продавець бере на себе в односторонньому порядку зобов`язання збудувати та ввести в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_10 , а покупець набуває в повному обсязі майнові права на квартиру АДРЕСА_11 в цьому будинку.

17 вересня 2014 року ТОВ ДБК-ПАРТНЕР та ОСОБА_12 підписали акт прийому передачі квартири покупцю, згідно п. 1 якого продавець побудував та передає, а покупець сплатив 100% вартості та приймає квартиру АДРЕСА_12 (а.с. 21, том 1) .

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 07 серпня 2019 року №00023601733, 21 листопада 2014 року ОСОБА_13 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції в м. Києві складено актовий запис №1181.

Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №40874607 від 20 липня 2015 року, право власності на квартиру АДРЕСА_12 , 01 липня 2015 року зареєстровано за ОСОБА_14 (а.с. 23 том, 1)

20 липня 2015 року ОСОБА_14 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_9 (а.с. 22, том 1).

Як вбачається із свідоцтва серії НОМЕР_1 виданого Подільським районним у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, 03 липня 2018 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_15 розірвано (а.с. 24, том 1).

07 травня 2019 року ОСОБА_15 уклала шлюб з ОСОБА_16 , що вбачається із свідоцтва серії НОМЕР_2 виданого Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві (а.с. 25, 26, том 1).

Звертаючись із зустрічним позовом до суду ОСОБА_3 вказував, що з вересня 2011 року і до дня укладання шлюбу, тобто 21 листопада 2014 року, сторони постійно спільно проживали однією сім`єю за різними адресами, спірну квартиру придбано за спільні кошти, тому квартира є об`єктом права спільної сумісної власності сторін, просить в порядку поділу визнати за ними право власності на Ѕ її частину за кожним з них.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У частині першій статті 36 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя, проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для автоматичного виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Пунктом 20 Постанови Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя роз`яснено, що при застосуванні ст. 74 Сімейного кодексу України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно п.23 Постанови Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя ,: вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ( 2947-14 ), ч. 3 ст. 368 ЦК) ( 435-15 ), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Для визначення осіб як таких, що проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, та для вирішення між такими особами майнового спору на підставі статті 74 Сімейного кодексу України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є доведення обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Судуу складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду висловлений у справі 640/24549/18 від 28 жовтня 2021 року.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1,2ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не с обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Встановлюючи факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з вересня 2011 року по 21 листопада 2014 року суд першої інстанції вважав, що такі висновки підтверджуються, зокрема:

- поясненнями ОСОБА_3 та показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;

- -копією договору №1122402 від 24 грудня 2011 року про надання телекомунікаційних послуг за адресою: АДРЕСА_2 (тобто в квартирі ОСОБА_3 та його матері) укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ДЕЛЬТА НЕТ (а.с.7-10, том 5) ;

- -випискою з рахунків сторін в АТ КБ Приват Банк , які, як вважає суд першої інстанцїі, свідчать про систематичну оплату ОСОБА_1 послуг з постачання Інтернету за адресою: АДРЕСА_2 за період з липня по жовтень 2013 року;

- -випискою з рахунків ОСОБА_1 , які на думку суду свідчать про систематичне зняття нею готівки у банкоматах в період з травня 2014 до кінця жовтня 2014 року в АДРЕСА_13 , придбання продуктів у магазині Сільпо по Порика, 5 та піцерії по Порика, 9, що як зазначив суд першої інстанції розташовані у безпосередній близькості до адреси квартири ОСОБА_3 в АДРЕСА_6 (а.с. 154 - 175г том 1, а.с.228-246 том 2, а.с. 1-245 том 3) ;

- -довготривалим листуванням між сторонами, що здійснювалось засобами електронної пошти, спілкування в якій , як вважає суд першої інстанції притаманне особам, що пов`язані спільним побутом. (а.с. 75-107,113-120 том 1, а.с. 110-164 том 2) ;

- -договорами добровільного страхування наземного транспорту - автомобіля Nissan JUKE 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , №0768 від 02 квітня 2013 року та №3790 від 21 серпня 2014 року укладених між ОСОБА_1 та ТДВ СК ВіДі-Страхування , згідно яких ОСОБА_3 зазначений особою, якій надано право управління вказаним автомобілем (а.с. 189 -195 б, том 1, а.с. 75-100, том 2) ;

- -копією протоколупро адміністративне правопорушення серії ВО1 №214516 від 19 червня 2012 року про порушення Осадчуком п. 3.1 ПДР України під час керування автомобілем Smart Fortwo д.н.з. НОМЕР_4 , що на думку суду першої інстанції свідчить про управління останнім автомобілем позивача (а.с.182, том 1);

- -численними фотографіями сторін із зображенням їх спільного проживання в побутових умовах в домашньому одязі та на спільних святкуваннях в гостях, на відпочинку, тощо (а.с. 195б-241, том 1, а.с. 38, а.с. 176-223 том 2, а.с. 129 -173 том 4);

- -випискою з рахунків сторін в АТ КБ Приват Банк , які свідчать про зняття ними готівки в день придбання спірної квартири (28 травня 2014 року) в одному й тому ж банкоматі по АДРЕСА_14 ;

- -квитанціями про придбання техніки та меблів, тощо, в період з серпня по вересень 2014 року (а.с.178-181, том 1) .

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду про те, що поясненнями ОСОБА_3 та показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 встановлено, що сторони в період з вересня 2011 року по 21 листопада 2014 року постійно спільно проживали, вели спільне господарство, мали усталені сімейні і побутові відносини, несли спільні витрати, мали взаємні права і обов`язки, проводили спільно час, відпочинок, тощо, з таких підстав.

Як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 вони є друзями з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , бували у них в гостях на святкуванні днів народжень та новорічних свят.

Також свідки вказували, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 2011 року проживали разом певний період по АДРЕСА_15 , потім на Виноградарі і з осені 2014 року у Вишгороді .

Так, зокрема свідок ОСОБА_3 вказуває, що був у гостях у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 коли вони проживали по АДРЕСА_15 та бачив там речі ОСОБА_17 . Також він в с. Осещина, періодично приїжджав в гості, на день народження ОСОБА_17 , був в їх кімнаті, там була передвижна вішалка на якій були речі та портрети, це було в кінці залу з правої сторони, ночував там, вони теж ночували разом, вели себе як пара. В квартирі був один раз. В 2013 році теж був в с. Осещина, вони теж там жили. В квартирі по АДРЕСА_15 теж був, 04 січня 2014 року приїжджали в гості та ходили на Майдан Незалежності. В квартирі по Порика теж був в 2010 році. Бачив як ОСОБА_1 готувала на всіх квартирах.

Свідок ОСОБА_8 , вказував, що з кінця 2011 року по початок 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали по АДРЕСА_15 . При цьому вказує, що він неодноразово приходив в гості, неодноразово там святкувалидні народження та новорічні свята . В подальшому вони переїхали на дачу, святкували там дні народження, коли туди приїздили бачили ОСОБА_18 . В подальшому вони переїхали на вул. Полтавську, та після 2014 року повернулися на дачу в с. Осещина, а потім переїхали на АДРЕСА_15 . Наскільки відомо свідку спочатку ОСОБА_3 та ОСОБА_1 придбали однокімнатну квартиру, після чого її продали та купили двокімнатну квартиру. У ОСОБА_1 були машини, спочатку ОСОБА_19 , а потім Нісан жук, керували ним ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , показала, що ОСОБА_3 знає по роботі з осені 2011 року. З ОСОБА_1 знайома особисто з зими 2011 року, ОСОБА_3 представив ОСОБА_1 як ділового партнера у фірмі ЕМВЕЙ , згодом ОСОБА_3 представив ОСОБА_1 в якості дружини. Влітку 2012 року свідка запросили на день народження ОСОБА_1 на дачу до її батьків в с. Осещина. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 поводили себе як пара, показували кімнату в котрій проживали. Також вона приходила в гості до ОСОБА_3 в квартиру, що недалеко від кінотеатру Київська Русь на ОСОБА_20 . Її зацікавила інформація про продукцію. Там вона познайомилися з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 представив її його дружиною. Вони показали каталоги та продукцію, яка її зацікавила. Їх побут був налагоджений, вони були одягнені в домашній одяг. Вони також підвозили її іноді додому на автомобілі Смарт, за кермом була як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 . Бувало таке, що ОСОБА_3 приїжджав на роботу на машині сам, іноді вони затримувалися на роботі і ОСОБА_1 його забирала додому.

Колегія суддів вважає, що такі покази свідків не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом, зважаючи на те, що фактично вказані свідки мали зустрічі із сторонами лише під час свят, що в свою чергу не підтверджує факт спільного проживання сторін.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 в суді показав, що ОСОБА_3 знає приблизно 15 років, який є його сусідом по буд. АДРЕСА_16 . З ОСОБА_1 знайомий з літа 2014 року. Відомо, що ОСОБА_3 влітку 2014 року постійно проживав в квартирі по АДРЕСА_16 із своєю нареченою ОСОБА_1 .Повідомив, що вони будують квартиру у м. Вишгороді і тимчасово поживуть у батьків і переїдуть ближче до осені. У квартирі ОСОБА_3 влітку 2014 року не був, але загалом бував. Пам`ятає, що ОСОБА_1 мала свій ключ від квартири ОСОБА_3 , з якою вони періодично стикалися в коридорі.

Колегія суддів критично ставиться до показів свідка ОСОБА_10 , враховуючи те, що останній не був у квартирі де мешкав ОСОБА_3 та не підтвердив тієї обставини, що сторони були пов`язані спільним побутом, а саме по собі відвідування ОСОБА_1 квартири ОСОБА_3 не свідчить про їх сумісне проживання. Окрім того, пояснення свідка щодо обставин придбання квартири у м. Вишгороді та переїзд ОСОБА_3 до місця проживання ОСОБА_1 не приймаються колегіє суддів враховуючи те, що такі обставини свідку стали відомі зі слів ОСОБА_3 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 у суді першої інстанції вказувала, що вона працює консьєржем в будинку АДРЕСА_17 з 2008 року з 07 год. 30 хв. до 23 год. два через чотири дні. ОСОБА_3 проживав в цьому будинку з 2011 року до 2012 року. Вона бачила ОСОБА_1 з ОСОБА_3 разом, приходили також її подружки, бачила, як вони спільно заселялися до квартири з речами. З ОСОБА_1 та ОСОБА_3 познайомилися, як з парою ближче до кінця літа 2011 року, прийшла мама ОСОБА_3 та сказала, що вони будуть разом тут жити, з тих пір періодично бачила їх разом. З батьками ОСОБА_1 не знайома, але бачила їх близько трьох разів, з двома дітьми. Мати ОСОБА_3 казала, що це її свати. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 часто носили продукти, але частіше носила передачі мама ОСОБА_3 . У під`їзді у них ключ-чіп, у ОСОБА_3 був ключ-чіп, чи був він у ОСОБА_1 не пам`ятає, вони заходили разом.

Колегія суддів також не може прийняти до уваги пояснення свідка ОСОБА_11 , оскільки остання не відвідувала квартиру в якій мешкав ОСОБА_3 та не підтвердила тієї обставини, що сторони були пов`язані спільним побутом, а саме по собі відвідування ОСОБА_1 квартири ОСОБА_3 не свідчить про їх сумісне проживання як подружжя. При цьому, як вказала сама свідок, вона працювала консьєржем в будинку АДРЕСА_17 з 2008 року з 07 год. 30 хв. до 23 год. два через чотири дні.

При цьому судом не приймається до уваги посилання свідка щодо батьків ОСОБА_1 , оскільки як сама пояснила свідок вона з ними була не знайома.

При цьому колегія суддів приймає до уваги покази свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , які пояснили таке.

Так, зокрема свідок ОСОБА_21 є подругою ОСОБА_1 , з якою вона почала спілкуватися з 2013 року, ОСОБА_3 знає з 2013 року. Їй відомо, що ОСОБА_1 придбала за власні кошти квартиру, але право власності на неї зареєструвала в шлюбі. Пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали жити разом у ЖК Ярославичі в м. Вишгороді за місяць до одруження, можливо з жовтня 2014 року, до цього часу ОСОБА_1 проживала в с. Осещина у батьків, без ОСОБА_3 . ОСОБА_1 здавала власну нерухомість та отримувала кошти, мала Інтернет-магазин, займалася закупкою товару і за ці кошти купила квартиру. ОСОБА_3 не брав участь у цій підприємницькій діяльності. З ОСОБА_3 та ОСОБА_1 познайомилася в спільній компанії до їх одруження, приблизно за рік, точно не пам`ятає. Була вечірка у квартирі, в центрі Києва, взимку. Знає, що вони навчалися в одному університеті, чула про нього від ОСОБА_1 , про відносини не говорила, вона спілкувалася з різними чоловіками, про конкретні стосунки ОСОБА_1 їй нічого не розповідала. З батьками ОСОБА_3 до весілля не бачилася.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 в суді першої інстанції повідомила, що ОСОБА_1 знає зі шкільних років, з якою разом навчалися та продовжили спілкування. Їй відомо, що до шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 разом не проживали. ОСОБА_1 жила з батьками в Осещині. ОСОБА_3 бачила на спільних заходах, про спільний побут не чула, до весілля ОСОБА_1 проживала з батьками, ОСОБА_3 там не бачила. Були періоди, коли вони менше спілкувалися, тому що в неї з`явилася дитина. За рік приїжджала в гості рази чотири.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснила, що вони з ОСОБА_1 близько спілкувалися, вони часто зустрічалися на спільних святах. Їй відомо, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 почали зустрічатися весною 2012 року, через пів року розійшлися, а в кінці літа знову зійшлися та одружилися в кінці листопада. Разом не проживали, просто зустрічалися, разом з ОСОБА_3 почали проживати за пару тижнів до весілля. Пояснила, що вона не пам`ятає, чи бувала в квартирі по АДРЕСА_15 , були на святах, але не пам`ятає в яких саме квартирах. В с. Осещина була багато разів, кожне літо по декілька разів, ОСОБА_3 там не бачила. Окрім ОСОБА_1 в с. Осещина проживали батьки, брат, сестра та старенька бабуся.

Світок ОСОБА_26 в суді показала, що вона познайомилася з ОСОБА_1 в 2005 році в спільній компанії. Їй відомо, що в 2012 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зустрічалися пів року, в листопаді 2014 року одружилися. ОСОБА_1 в основному проживала з батьками в с. Осещина, в літній період свідок там часто бувала. Вони з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 бачилися в Києві в спільних компаніях, за різними адресами, в ресторанах. Можливо в 2013 році вона була в квартирі по АДРЕСА_15 . ОСОБА_1 займалася косметичними засобами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 в суді показала, що з ОСОБА_1 знайома з першого класу. ОСОБА_3 знає з університету, вони спілкувалися однією компанією після університету. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали зустрічатися в 2012 році, але через пів року розійшлися, в кінці літа зійшлися та згодом одружилися. В Осещині була дуже часто, у всі пори року, була в будинку, там проживали батьки, брат та сестра ОСОБА_1 , ОСОБА_3 там не проживав, можливо був на деяких заходах, речі ОСОБА_3 там не бачила. В квартирі по АДРЕСА_15 була один раз вже після одруження. Чим займався ОСОБА_3 їй невідомо, ОСОБА_1 займалася косметикою. В ЖК Ярославичах в м. Вишгороді перший раз була за кілька днів до весілля. Коли перший раз потрапила в квартиру, вона була не повністю мебльована.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 в суді показала, що вона є сусідкою ОСОБА_1 в с. Осещина, яку знає з 2004 року. До весілля ОСОБА_3 там не бачила. Потім ОСОБА_1 показала на ОСОБА_3 та повідомила, що він її чоловік, раніше його не бачила. Вона часто заходила в двір до ОСОБА_1 , вони обмінювалися огірками, розсадою, в будинок заходила один раз, в кімнаті ОСОБА_1 не була. ОСОБА_1 постійно проживала в с. Осещина, їздила на червоній маленькій машині, бачила її цілий рік, але найчастіше влітку. ОСОБА_1 працювала з косметикою.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, такі висновки Верховний Суд у складі Третьої судової палати Верховного Суду висловив у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16.

Спільна присутність на святах та пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю . ( Постанова Верховного Суду у складі Третьої судової палати від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 ).

Отже, з указаних свідчень ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , вбачається, що ОСОБА_3 здебільшого бачили у спільних святкуваннях, що не може слугувати підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю. При цьому, сам по собі факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 ).

Судом встановлено, що сторони разом готувались до спільного відпочинку та відповідно відпочивали разом, про те, сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц.

Крім того, не є підставою для задоволення вимог ОСОБА_3 в частині встановлення факту спільного проживання наявні в матеріалах справи копії фотографій (а.с. 195б-241, том 1, а.с. 38, а.с. 176-223 том 2, а.с. 129 -173 том 4), оскільки з указаних фото не можливо встановити, що дійсно сторони мали спільний побут, оскільки сама лише обставина спільної фотографії не містить під собою підгрунтя для встановлення усталених сімейних відносин між сторонами.

Окремо колегія суддів вважає за необхідне вказати, що низка копій фотографій взагалі не стосується до предмета доказування, як то фото будинку виконано 30 грудня 2011 року (а.с. 196 д, том1), 09 вересня 2012 року (а.с. 209, том 1), 22 квітня 2012 року (а.с. 216 том 1), 20 березня 2013 року (а.с. 219, том 1), 28 березня 2013 року (а.с. 220, том1), 17 квітня 2013 року (а.с. 222 том 1), 06 липня 2013 року (а.с. 228, 229, том 1), 12 травня 2012 року (а.с. 132, том 4), 27 листопада 2013 року (а.с. 145, том 4), 13 березня 2014 року (а.с. 162-165, том 4), 23 травня 2014 року (а.с. 167-169, том 4), 18 вересня 2014 року (а.с. 172, том 4), а також іншими фотографіями, що містяться в матеріалах справи (а.с. 13-15, 17-27, 34-38, том 2).

Отже, указані фотографії не свідчать про те, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Аналізуючи наявну в матеріалах справи електронну переписку між сторонами, колегія суддів вважає, що вона здебільшого містить формальний характер, при цьому судом не можуть бути прийняті до уваги окремі електронні листи, що містять ознаки взаємної симпатії, оскільки такі листи не свідчать про спільне проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з вересня 2011 року по 21 листопада 2014 року.

Також, не може бути підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю копіядоговору №1122402 від 24 грудня 2011 року про надання телекомунікаційних послуг за адресою: АДРЕСА_2 (тобто в квартирі ОСОБА_3 та його матері) укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ ДЕЛЬТА НЕТ (а.с.7-10, том 5), оскільки сам по собі факт укладення певних договорів не свідчить про факт спільного проживання, пересилання коштів між сторонами та внесення плати за договорами не свідчать про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю.

Колегія суддів критично ставиться до висновку суду першої інстанцїі, як на підставу встановлення факту спільного проживання сторін, систематичність зняття позивачем готівки у банкоматах в період з травня 2014 до кінця жовтня 2014 року в АДРЕСА_13 , придбання продуктів у магазині Сільпо по Порика, 5 та піцерії по Порика, 9, що як зазначив суд першої інстанції розташовані у безпосередній близькості до адреси квартири ОСОБА_3 в АДРЕСА_6 (а.с. 154 - 175г том 1, а.с.228-246 том 2, а.с. 1-245 том 3), оскільки у вказаний період ОСОБА_1 також знімала грошові кошти в інших банкоматах міста Києва та купувала продукти в різних магазинах, зокрема у м. Вишгороді.

Крім того, колегія суддів вважає, що не може свідчити про спільне проживання сторін договори добровільного страхування наземного транспорту та копія протоколом про адміністративне правопорушення серії ВО1 №214516 від 19 червня 2012 року про порушення ОСОБА_3 правил дорожнього руху, оскільки сам по собі факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом, що належить ОСОБА_1 не може свідчити про спільне проживання однією сім 'єю. При цьому, як вказувала сама ОСОБА_1 , вона надавала у користування належні їй транспортні засоби, оскільки відповідач доволі часто забирав її з вечірок.

Сам по собі факт знімання коштів 28 травня 2014 року в одному й тому ж банкоматі по АДРЕСА_14 (а.с. 174 том 1, а.с. 91-92 том 3) не свідчить про те, що сторони мали усталені сімейні відносини, як і готівка, яку зняв ОСОБА_3 була витрачена на придбання квартири.

Колегія суддів, вважає зазначити, що ОСОБА_1 займалась підприємницької діяльністю та згідно наявних в матеріалах справи довідок АТ КБ ПРИВАТ БАНК мала значні надходження на картковий рахунок (а.с 48-50г, том 2).

При цьому, сам ОСОБА_3 у період з 04 травня 2011 року по 04 березня 2013 року перебував у трудових відносинах з управлінням Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва (а.с. 105-108, том 2) та мав не великий дохід (а.с. 155 - 175 г, том 1).

В свою чергу квитанції про придбання техніки та меблів, тощо, в період з серпня по вересень 2014 року (а.с.178-181, том 1) не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки ОСОБА_3 не ставить питання щодо поділу вказаного майна.

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановлено відсутність доказів ведення ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спільного господарства, , побуту, виконання взаємних правта обов`язків, наявності між сторонами спільного бюджету у період з вересня 2011 року і до дня укладання шлюбу, тобто 21 листопада 2014 року.

Тобто, апеляційним судом не встановлено, що в період з вересня 2011 року по 21 листопада 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Таким чином, ОСОБА_3 не доведено доказами, відповідно до приписів статей 76-81 ЦПК України, що квартира розташована за адресою АДРЕСА_1 придбана внаслідок спільної праці позивача та відповідача, тому відсутні підстави для надання такому майну правового статусу спільної сумісної власності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу, а також майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Оцінивши докази в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_1 , у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_5 ) право особистої приватної власності на квартиру загальною площею 75,1 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , об`єкт нерухомого майна № 683613732218.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття , може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення .

Повний текст постанови складено 03 грудня 2021 року.

Головуючий

Судді