Ухвала

від 28.01.2022 по справі 363/3376/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

28 січня 2022 року

м. Київ

справа № 363/3376/19

провадження № 61-21ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно, в якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру загальною площею 75, 1 кв. м. що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому до Вишгородського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 із зустрічною позовною заявою, в якій просив: встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з вересня 2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати квартиру загальною площею 75,1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

В порядку поділу спільного майна визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаної квартири, залишивши за ОСОБА_3 право власності на іншу 1/2 частину квартири.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, а задоволенні зустрічного позову відмовлено.

30 грудня 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року і залишити в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 серпня 2021 року.

Вирішити питання розподілу судових витрат.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 725/2488/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 360/2244/15-ц, від 27 березня 2019 року № 354/693/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) , а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази, (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою необхідно відкрити.

До касаційної скарги представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 додано заяву, в якій він просить про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру до винесення судового рішення за результатами касаційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження обмежені правилами Глави 2 Касаційне провадження Розділу V ЦПК України.

У відповідності до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За правилами статті 400 ЦПК України , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вирішення питання про забезпечення позову правилами зазначеної Глави ЦПК України не передбачене та до компетенції Верховного Суду не відноситься.

Отже, відповідно до визначених процесуальним законом повноважень та функцій Верховний Суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення процесуального питання застосування заходів забезпечення позову на стадії касаційного перегляду судового рішення у справі.

Вказані висновки узгоджуються із висновками, висловленими, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 19 листопада 2021 року у справі № 759/8031/19, від 12 січня 2022 року у справі № 761/47743/19.

Тому в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись статтями 149, 158, 389, 390, 3 94, 395, 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року.

Витребувати з Вишгородського районного суду Київської області цивільну справу № 363/3376/19.

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Надіслати відповідачу за зустрічним позовом копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їй право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 16 лютого 2022 року. До відзиву необхідно додати докази надсилання відзиву та доданих до нього документів іншому учаснику справи.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович