Постанова

від 25.09.2007 по справі 31/317

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/317

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.09.2007                                                                                           № 31/317

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:           Губенко Н.М.

 суддів:              

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача - Козлов М.В. – представник (дов. №1 від 11.06.2007);

 від відповідача - Шабас М.В. – представник (дов. б/н від 18.06.2007),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого підприємства фірми „Електрон-сервіс”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2007

 у справі № 31/317  

 за позовом                               Приватного підприємства „ХАЙВЕЙ”

 до                                                   Малого підприємства фірми „Електрон-сервіс”

 про                                                  стягнення 18 827,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.06.2007 у справі №31/317 позов Приватного підприємства „ХАЙВЕЙ” до Малого підприємства фірми „Електрон-сервіс” про стягнення 18 827,38 грн. задоволено, за рішенням підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 867,86 грн. збитків від інфляції, 118,67 грн. 3% річних, 1 055,85 грн. пені, 1 500,00 грн. витрат за послуги адвоката, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині у позові відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що: на виконання умов заявки-договору б/н від 11.12.2006, укладеного між сторонами, позивач здійснив перевезення вантажу в напрямку: Італія-Україна, при цьому, сторони на підставі добровільного волевиявлення узгодили вартість транспортно-експедиційних послуг, які надаються позивачем відповідачу, зазначивши її у заявці на загальну суму 23 785,00 грн. (з урахування витрат по розмитненню вантажу); факт належного виконання перевезення підтверджується пакетом транспортних документів, зокрема, CMR, а також подорожніми листами та актом виконаних робіт, копії яких залучено до матеріалів справи; так, 11.12.2006 сторонами складено та підписано акт здачі-прийняття (надання послуг) виконаних робіт – звіт експедитора № 32/11, на підставі якого відповідно до виконаних послуг перевезення позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури; однак, відповідач не виконав свого зустрічного обов'язку за договором, оскільки оплату за отримані послуги здійснив лише частково, на час розгляду справи місцевим господарським судом сума основної заборгованості відповідача перед позивачем була погашена, тому позивач заявою від 11.06.2007 уточнив суму нарахованих пені, інфляційних, 3% річних та підтвердив понесені ним витрати за послуги адвоката у розмірі 3 000 грн.; в свою чергу, відповідач вважає, що витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката значно завищені у порівнянні з розміром позовних вимог та складністю господарського спору; місцевий господарський суд прийняв до уваги заперечення відповідача та зменшив понесені витрати за послуги адвоката на 50%; таким чином, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відтак позов підлягає задоволенню за уточненим розрахунком.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2007 у справі № 31/317 з підстав порушення норм матеріального права, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та припинити провадження у справі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник зазначає, що позивачем було невірно зроблено розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, однак, місцевий господарський суд не перевірив правильність таких розрахунків позивача. Так, позивач значно завищив індекс інфляції, вказавши його як 102,31%, та застосував формулу розрахунку збитків від інфляції, якої не існує. При стягненні пені у розмірі 867,86 грн. місцевий господарський суд повністю погодився з розрахунком позивача, який застосував подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 27,2%, в той час як з 10.06.2006 Національним банком України встановлена і діє до цього часу облікова ставка на рівні 8,5% річних, тобто, подвійна облікова ставка становить 17% (лист Національного банку України від 06.06.2006 № 14-011/1373-6039).

Також, на думку заявника, місцевий господарський суд не дав оцінки тому, що вартість послуг адвоката завищена у порівнянні з розміром стягнутої з відповідача суми та складністю господарського спору. Заявник звертає увагу на ту обставину, що адвокат, який надавав послуги позивачу, не представляв його інтереси в господарському суді першої інстанції при розгляді даної справи.

13.09.2007 відповідач через канцелярію суду на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2007 у справі № 31/317 подав зміни до апеляційної скарги, в яких зазначив, що підстав для припинення провадження у справі немає, а також надав детальний контррозрахунок суми позову.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, та враховуючи доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача 13 785,00 грн. основного боргу, 1 055,85 грн. пені, 118,67 грн. 3% річних, 867,86 грн. інфляційних, 3 000 грн. витрат на адвокатські послуги та судових витрат.

На виконання умов укладеної між сторонами заявки-договору б/н від 11.12.2006, позивач повинен був здійснити перевезення вантажу в напрямку: Італія (Casalgrande-Sassuolo-Fiorano Modenese) – Україна (м. Київ), при цьому, сторони погодили, що вартість перевезення складатиме 23 785,00 грн. з урахуванням витрат по розмитненню; оплата впродовж 7 днів після доставки товару (п. 12 заявки-договору від 11.12.2006).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами був складений та підписаний звіт експедитора № 32/П (акт виконаних робіт), відповідно до якого вартість транспортування вантажу в напрямку: Італія (Casalgrande-Sassuolo-Fiorano Modenese) – Україна (митний перехід Ужгород) склала 12 785,00 грн.; вартість транспортування вантажу в напрямку: Україна (митний перехід Ужгород) – України (м. Київ) склала 11 000,00 грн.; сума витрат експедитора з організації та перевезення вантажу склала 21 235,78 грн.; сума винагороди склала 2 549,22 грн.; загальна сума, яка має бути перерахована клієнтом (відповідачем) на рахунок експедитора (позивача) – 23 785,00 грн.

Таким чином, позивач належним чином виконав умови укладеної між сторонами заявки-договору від 11.12.2006, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем.

В свою чергу, відповідач повинен був виконати зустрічний обов'язок по відшкодуванню вартості організації перевезення вантажу та щодо виплати винагороди експедитору – позивачу.

06.03.2007 позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій зазначив, що строк здійснення оплати за транспортно-експедиційні послуги складає 7 днів з моменту доставки вантажу, тобто, відповідач до 29.12.2006 включно повинен був здійснити оплату в розмірі 23 785,00 грн., однак, на час складання даної претензії відповідач 09.02.2007 перерахував на рахунок позивача лише 10 000,00 грн. Позивачем також була нарахована пеня за період з 30.12.2006 по 06.03.2007 у розмірі 1 055,85 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач платіжним дорученням № 81 від 13.03.2007 та платіжним дорученням № 106 від 30.03.2007 перерахував на поточний рахунок позивача заборгованість у розмірі 13 785,00 грн. Позивач звертався до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення основної заборгованості, пені, інфляційних, 3% річних 28.03.2007 та 13.04.2007, однак, ухвалами місцевого господарського суду від 03.04.2007 № 05-5-14/4090 та від 20.04.2007 № 05-5-14/5081 позовна заява та додані до неї документи поверталися без розгляду на підставі п.п. 1, 3, 10 ст. 63 ГПК України.

Усунувши допущені порушення, 07.05.2007 позивач втретє звернувся до місцевого господарського суду з відповідним позовом, проте, основна заборгованість у розмірі 13 785,00 грн. на момент звернення з позовом та порушення провадження у справі була сплачена відповідачем повністю, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, позовні вимоги позивача не обмежувались стягненням суми основної заборгованості, позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача на його користь 1 055,85 грн. пені, 118,67 грн. 3% річних, 867,86 грн. інфляційних, 3 000 грн. витрат на адвокатські послуги та судові витрати.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги в цій частині повністю, стягнув з відповідача на користь позивача пеню, 3% річних та інфляційні за вказаний позивачем період та відповідно до наданого ним розрахунку.

З метою перевірки наданого позивачем розрахунку суми позову, необхідно встановити період, за який буде здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 12 заявки-договору б/н від 11.12.2006 передбачено, що оплата здійснюється впродовж 7 днів після доставки вантажу.

Не зважаючи на те, що звіт експедитора № 32/П (акт виконаних робіт) датується 11.12.2006, сторони, надаючи пояснення в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги, стверджували про те, що доставка вантажу була здійснена саме 22.12.2006. Також, як зазначалося вище, позивач в претензії № 067 від 06.03.2007 наголошує, що відповідач до 29.12.2006 включно повинен був здійснити повний розрахунок з позивачем за надані останнім транспортно-експедиційні послуги. Таким чином, 29.12.2006 є останнім днем належного виконання відповідачем договірних зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював оплату за декілька етапів, а саме: 09.02.2007 перераховано на рахунок позивача 10 000,00 грн., 13.03.2007 – 4000,00 грн. та 30.03.2007 – 9 785,00 грн. В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні та 3% річних за період з 30.12.2006 по 15.03.2007.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що місцевий господарський суд не перевірив правильність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних, в той час, відповідач стверджує, що позивач значно завищив індекс інфляції, а при нарахуванні пені застосував подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 27,2% замість 17% (лист Національного банку України від 06.06.2006 № 14-011/1373-6039).

Апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних, та контррозрахунок суми позову, наданий відповідачем, не може погодитися із висновком місцевого господарського суду щодо правильності нарахування розміру пені, 3% річних та інфляційних, які підлягають стягненню з відповідача, враховуючи наступне.

Як вбачається із розрахунку суми позову, позивач застосовує подвійну облікову ставку НБУ на рівні 27,2% (13,6%х2), проте, з 10.06.2006 НБУ встановлена і діє до цього часу облікова ставка на рівні 8,5%, тобто, подвійна облікова ставка НБУ дорівнює 17% (лист Національного банку України від 06.06.2006 № 14-011/1373-6039). Таким чином, розмір пені має становити: - за період з 30.12.2006 по 08.02.2007 487,59 грн., за період з 09.02.2007 по 15.03.2007 складає 241,24 грн., загалом 728,83 грн.

Розмір 3% річних має становити: - за період з 30.12.2006 по 08.02.2007 80,20 грн., - за період з 09.02.2007 по 15.03.2007 39,66 грн., загалом 119,86 грн.

Розмір інфляційних має становити: - за період з 30.12.2006 по 08.02.2007 160,30 грн.; - за період з 09.02.2007 по 15.03.2007 79,31 грн., загалом 239,61 грн.

Таким чином, з урахуванням зробленої апеляційним господарським судом перевірки правильності нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних, а також перевірки наданого відповідачем контррозрахунку суми позову, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність зміни рішення місцевого господарського суду в цій частині.

В апеляційній скарзі відповідач також посилався на те, що місцевий господарський суд не дав оцінки тому, що вартість послуг адвоката завищена у порівнянні з розміром стягнутої з відповідача суми та складністю господарського спору. Заявник звертає увагу на ту обставину, що адвокат, який надавав послуги позивачу, не представляв його інтереси в господарському суді першої інстанції при розгляді даної справи.

          Дані твердження відповідача не можуть бути прийняті апеляційним господарським судом до уваги з огляду на наступне.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості послуг адвоката, надав наступні документи: договір № 2/х про надання послуг адвоката від 01.03.2007, акт виконаних робіт (надання послуг адвоката) до договору № 2/х від 15.03.2007 та видатковий касовий ордер. Дані докази, які залучені до матеріалів справи, свідчать про надання адвокатом Святогором Є.А. відповідних послуг позивачу, а відтак і додаткових витрат позивача на їх оплату.

Місцевий господарський суд, враховуючи заперечення відповідача, визнав можливим зменшити понесені витрати за послуги адвоката на 50%.

Однак відповідач не погоджується з даним висновком місцевого господарського суду і вважає, що зменшений судом розмір адвокатських послуг до 50% є також завищеним. При цьому, у змінах до апеляційної скарги відповідач посилається на те, що за даними Пенсійного фонду України у березні 2007 року показник середньої заробітної плати для призначення пенсій становив 1 096,38 грн., тобто, за один день, а саме цей термін, на думку відповідача, знадобився адвокату для підготовки позовної заяви, вартість послуг адвоката має становити 35,37 грн. (1 096,38 грн./31день).

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками відповідача, оскільки між адвокатом та його клієнтом (позивачем у справі) існували договірні відносини, які були оформлені у вигляді письмового договору № 2/Х про надання адвокатських послуг від 01.03.2007.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами договору № 2/Х про надання послуг адвоката передбачено, що за результатами виконання робіт за цим договором сторони складають та підписують акт виконаних робіт, в якому зазначають форму і вид наданих юридичних консультацій, їх обсяг узгоджену вартість; складений та підписаний акт виконаних робіт (наданих юридичних консультацій) є підставою для оплати виконаних робіт за цим договором; оплата між сторонами відбувається у формах, не заборонених чинним законодавством. Сторонами був складений акт виконаних робіт від 15.03.2007, згідно із яким вартість виконаних робіт становить 3 000,00 грн. Тобто, сторони визначили вартість послуг адвоката, яка і була сплачена останньому за результатами виконаної ним роботи.

Посилання відповідача на те, що адвокат, який надавав послуги позивачу, не представляв його інтереси в господарському суді першої інстанції при розгляді даної справи, не можуть бути підставою для зменшення розміру вартості послуг адвоката, які підлягають стягненню з відповідача, оскільки в акті виконаних робіт від 15.03.2007 зазначається, що виконавцем у березні 2007 року було надано замовнику юридичні консультації у формі збору інформації та підготовки позовної заяви до Малого підприємства фірми Електрон-сервіс”. Отже, оплата в розмірі 3 000 грн. за надані адвокатські послуги не включала представлення адвокатом інтересів клієнта (позивача) у судових засідання з розгляду позовної заяви (присутність в судових засіданнях).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2007 у справі № 31/317 було зобов'язано, зокрема, відповідача надати документальне обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат за послуги адвоката, які підлягають стягненню з відповідача (із зазначенням розміру).

          Однак відповідач відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України не підтвердив дані твердження документально з посиланням на норми чинного законодавства та не довів чому саме він вважає, що витрати на адвокатські послуги в розмірі 1 500 грн. є завищеними.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення місцевого господарського суду та часткового задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2007 у справі №31/317 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Малого підприємства фірми Електрон-сервіс” (04128, м. Київ, вул. Туполева, 17, або 03057, м. Київ, вул. Академіка Янгеля, 2; п/р 2600901274919 в ВАТ філіал „Укрексімбанк” м. Києва, МФО 380333; код ЄДРПОУ 16485382) на користь Приватного підприємства „ХАЙВЕЙ” (03126, м. Київ, вул. Стражеска, 11, кв. 48; п/р 26006003064001 у філії ФАКБ „Надра” КРУ в м. Києві, МФО 320564; код ЄДРПОУ 33260678) 728,83 грн. пені, 119,86 грн. 3% річних, 239,61 грн. інфляційних, 1 500 грн. витрат за послуги адвоката, 25,89 грн. державного мита, 16,23 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.”

2. Стягнути з Приватного підприємства „ХАЙВЕЙ” (03126, м. Київ, вул. Стражеска, 11, кв. 48; п/р 26006003064001 у філії ФАКБ „Надра” КРУ в м. Києві, МФО 320564; код ЄДРПОУ 33260678) на користь Малого підприємства фірми Електрон-сервіс” (04128, м. Київ, вул. Туполева, 17, або 03057, м. Київ, вул. Академіка Янгеля, 2; п/р 2600901274919 в ВАТ філіал „Укрексімбанк” м. Києва, МФО 380333; код ЄДРПОУ 16485382) 7,01 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 31/317 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 08.10.07 (відправлено)