Постанова

від 27.01.2009 по справі 31/317

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/317

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.01.2009                                                                                           № 31/317

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:            Куровського  С.В.

          Михальської  Ю.Б.

 при секретарі:           Гаращенко Т.М.

 За участю представників:

 Від позивача: Осимчук О.О. (дов. 22/107 від 13.03.2008)

Від відповідача: Жаданова В.П. (дов. № 136-12/08 від 22.12.2008)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Парі"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.11.2008

 у справі № 31/317 (Качан Н.І.)

 за позовом                               Дочірнє підприємство "Західукргеологія" НАК "Надра України"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Парі"

 про                                                   стягнення 695190,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.11.2008 у справі №31/317задоволено позовні вимоги: підлягає до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Парі” на користь Дочірнього підприємства „Західукргеологія” Національної акціонерної компанії „Надра України” заборгованість у розмірі 669 451,75 грн., 8 533,00 грн. - пені, 2 134,13 грн. – три проценти річних, 6 539,26 грн. - інфляційних та судові витрати; в решті частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2008 у справі №31/317, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та матеріального права, а саме:

Скаржник зазначає, що ухвалою Господарського суду м.Києва від 18.09.2008 року було порушено провадження у справі №31/317 та прийнято позовну заяву ДП „Західукргеологія” до розгляду. Розгляд справи було призначено на 15.10.2008р. о 09.40год., але у зв'язку з винятковими обставинами, судове засідання 15.10.08р., не відбулося та було призначене (а не перенесене) на 13.11.2008 р. о 09.30год., як вказано в ухвалі суду першої інстанції  від 22.10.2008 року.

В апеляційній скарзі також наголошується на тому, що Господарським судом м.Києва було розглянуто справу без його участі. В свою чергу, відповідач пояснює, що  посадові особи ТОВ „ПАРІ” з 10 по 13 листопада 2008 року знаходилися у відрядженні в м. Львові, метою якого було обговорення з позивачем, в тому числі, питання щодо підписання мирової угоди по предмету даного судового спору.

Зважаючи на терміновість відрядження, відповідачу бракувало часу, щоб заявити клопотання про відкладення розгляду справи в суді та подати відзив на позовну заяву.

Крім апеляційної скарги, відповідачем було надано письмові пояснення, в яких скаржник стверджує, що, виконуючи договір підряду №354/05 від 25.07.2005, позивач порушив графік виконання робіт, що призвело до несвоєчасного виконання умов даного Договору та завдало значних збитків відповідачу, але документального підтвердження понесених збитків, до пояснень не додано і також в даних поясненнях, відповідно до п.6 ст. 83 ГПК України, просить розстрочити виплату заборгованості у розмірі 669451,75 грн. протягом 11 місяців, починаючи з 01 лютого 2009 року до 30 грудня 2009 року, посилаючись на скрутне фінансове становище.

Судова колегія відмовляє у задоволенні даного клопотання, в зв'язку з наступним:

Пунктом 6 ст.83 ГПК України суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання.  При цьому слід ураховувати приписи ст.121 ГПК України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Натомість суду не надано право, ухвалюючи рішення, змінювати спосіб і порядок його виконання.

Відповідач не позбавлений права звернутися до суду першої інстанції із заявою в порядку ст. 121 ГПК України, про розстрочку виконання рішення суду, яка не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь – який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Ухвалою від 08.12.2008 розгляд апеляційної скарги було призначено на 27.01.2009р.

Представники сторін в судове засідання з'явилися, представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

Дочірнє підприємство “Західукргеологія” НАК “Надра України” звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Парі” 695190,58 грн., що складає: 669451,75 грн. – основного боргу, 17065,44 грн. – пені,2134,13 грн.-три проценти річних, 6,539,26 грн. – інфляційних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором підряду №354/05 від 25.07.2005р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Дочірнє підприємство “Західукргеологія” НАК “Надра України” посилається на те, що відповідач не виконав в повному обсязі договірні зобов'язання, частково оплатив позивачу виконані підрядні роботи.

Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Дочірнє підприємство “Західукргеологія” НАК “Надра України” (підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Парі” (замовник) уклали підрядний Договір №354/05 від 25.07.2005 року на виконання робіт (далі - Договір), з будівництва свердловини№2 Перемишлянської площі з Додатками до нього, згідно проектно-кошторисної документації (п. п. 2.1 -3.5 Договору ).

Відповідно до п.2.1. Договору замовник (ТОВ „Парі”) доручає, а підрядник (ДП “Західукргеологія” НАК “Надра України”) зобов'язується вчасно і якісно виконати робити з будівництва пошукової свердловини №2 Перемишлянської площі, згідно технічного проекту, проектно-кошторисної документації, графіка виконання етапів робіт та їх вартості, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною.

Замовник, у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити виконаний виконавцем обсяг робіт. Виконавцем за Договором є структурний підрозділ позивача - Стрийська нафтогазорозвідувальна експедиція.

Пункт 2.2 Договору містить перелік робіт з будівництва свердловини №2, згідно проектно-кошторисної документації.

Договір є чинним до повного виконання сторонами своїх договірних обов'язків у межах термінів, обумовлених цим договором (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.4 Договору термін виконання робіт по будівництву свердловини №2 Перемишлянської площі визначений з виконання етапів робіт та їх вартості, що представляється підрядником, погоджується з замовником і має статус невід'ємної частини цього договору (Додаток №2).

Пунктами 4.2 та 4.3 Договору передбачено, що вартість робіт залежить від фактично виконаного обсягу робіт, який підтверджується актами форми - №2, та доданими до цих актів розрахунковими документами, в яких обгрунтовується сума для оплати робіт. При цьому непродуктивні витрати часу, що мали місце з вини підрядника, замовником не оплачуються. Вартість виконаних підрядником робіт становить 29713978 тис.грн. Крім того ПДВ – 5942796 тис. грн. згідно протоколу погодження договірної ціни (додаток №6).

Загальна вартість робіт за Договором складається із сум, вказаних в підписаних сторонами Актах виконаних робіт (п. 4.7 Договору).

Як свідчать наявні у справі докази, в травні-липні 2008 року позивачем були виконані підрядні роботи на загальну суму 740 524 грн., що підтверджується двосторонніми актами приймання виконаних робіт за встановленою формою КБ -2В, а саме: №2 - за травень 2008року, №1 - за червень 2008року, №2 - за липень 2008року, кожен з яких підписаний директором відповідача та начальником структурного підрозділу Стрийської нафтогазорозвідувальної експедиції та скріплено печатками. Як вбачається з даних актів, будь-яких зауважень щодо виконаних підрядником робіт з боку замовника не було.

Відповідно до п. 4.9. 4. Договору у випадку, коли замовник підписав акт про виконані роботи, він до 10-го числа наступного за звітним місяцем проводить повний розрахунок з підрядником за виконані роботи.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів погашення заборгованості в повному обсязі у добровільному порядку, у зв'язку з чим місцевий господарський суд правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 669 451,75 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).

Відповідно до п. 6.6  Договору замовник сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки від несплаченої суми з дня виникнення заборгованості.

Пунктом 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Загально відомий економічний спад та труднощі виконання договірних зобов'язань не могли не вплинути на господарські відносини сторін ,а тому суд зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки,( п.3 ст. 83 ГПК України) яка підлягаї стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (див. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293 із змінами „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”). 

Враховуючи, зазначене, та те, що відповідач частину суми боргу погасив, місцевий господарський суд, як у винятковому випадку відповідно до ст. 83 ГПК України обгрунтовано зменшив розмір нарахованої позивачем пені до суми 8533,00 грн.

Крім того, судова колегія погоджується та вважає обгрунтованим розрахунок позивача в частині стягнення 2 134,13 грн. – трьох процентів річних та 6 539,26 грн. – інфляційних.

У разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем (див. п. 6.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293 із змінами „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”).

Зважаючи на зазначене, місцевий господарський суд правомірно стягнув у повному обсязі з відповідача на користь позивача судові витрати.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором належним чином у повному обсязі та вчасно (ст. 193 ГК України та ст.526 ЦК України).

Стосовно посилань відповідача на порушення норм процесуального права, судова колегія зазначає наступне:

Згідно п.2.ч.3ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь – якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь – якої із сторін,не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими належним чином, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною  в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Зважаючи на вищевикладене, відповідач був належним чином повідомлений про місце, час та дату судового засідання в суді першої інстанції, що підтверджено ним самим у апеляційній скарзі, однак не скористався наданим йому процесуальним правом брати участь у даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. 59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.

Відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником.

Тобто, надання відзиву є виключно правом відповідача, а не обов'язком, і,  у разі ненадання відзиву відповідачем до Господарського суду м.Києва, справу може бути розглянуто, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Процесуальне порушення залежно від обставин справи може тягнути різні наслідки і не спричинювати до скасування рішення. Якщо судом допущено незначні процесуальні порушення, які не вплинули і не могли вплинути на висновки суду, вони не є підставою для скасування рішення.

Як вбачається з апеляційної скарги та додатків до неї, відповідач не довів з посиланням на конкретні докази (документи) того факту, що позивачем не виконані договірні зобов'язання.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.11.2008 у справі №31/317 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

          Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2008 у справі

№ 31/317 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Парі” – без задоволення.

          2. Матеріали справи № 31/317 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Кондес  Л.О.

 Судді                                                                                          Куровський  С.В

                                                                                          Михальська  Ю.Б.