Рішення

від 27.01.2022 по справі 357/13033/21

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/13033/21

2/357/137/22

Категорія 75

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Нізова А. Р.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради, третя особа Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа №3 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вищевказаним цивільним позовом, обґрунтовуючи тим, що наказом №19 від 01.08.1991 року вона була призначена на посаду викладача Білоцерківської дитячої музичної школи №3 по класу скрипки. З 1991 року позивач безперервно перебувала у трудових відносинах з КЗ БМР БМШ №3, обіймаючи в тому числі адміністративну посаду заступника директора по організаційно-виховній роботі з 01.09.2009 по 01.09.2016 роки. Як викладач по класу скрипки позивач неодноразово підтверджувала високий кваліфікаційний рівень спеціаліста вищої категорії, викладача-методиста, а її учні неодноразово ставали лауреатами різних конкурсів, в тому числі Всеукраїнських та Міжнародних. За високий професіоналізм, активну концертно-громадську діяльність, сумлінну 30-річну працю нагороджувалась багатьма Почесними грамотами, подяками, а також відзнакою міського голови 33 заслуги перед містом . 24 квітня 2020 року був винесений наказ № 17-к про звільнення позивача з посади викладача КЗ БМР БМШ № 3 по класу скрипки. Не погоджуючись з даним наказом, ОСОБА_1 звернулася з позовом до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області про визнання протиправним та скасування наказу № 17-к від 24 квітня 2020 року (справа № 357/4896/20, провадження 2/357/934/21). За результатами розгляду справи суд першої інстанції 03.03.2021 року ухвалив рішення, яким визнав протиправним та скасував оскаржуваний наказ, поновивши позивача на посаді викладача по класу скрипки КЗ БМР БМШ №3 та стягнувши з Відділу культури і туризму середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду. Під час розгляду справи судом першої інстанції, через 9 місяців після відкриття провадження, а саме 27.01.2021 року відповідач намагався змінити дату звільнення з 24.04.2020 року на 02.05.2020 року, подавши через канцелярію Білоцерківського міськрайонного суду наказ №33-к від 13.07.2020 року Про внесення зміни дати звільнення до наказу №17-К від 24.04.2020 року про звільнення ОСОБА_1 викладача КЗ БМР з БМШ №3 по класу скрипки у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю . У зв`язку з порушенням термінів та порядку подачі доказів, суд відмовився долучати даний наказ до матеріалів справи та повернув його відповідачу. Рішення суду першої інстанції від 03.03.2021 у справі № 357/4896/20 підлягало негайному виконанню в частині поновлення позивача на роботі та стягненню заробітної плати у межах платежу за один місяць, але відповідач не виконав дане рішення суду, про що було відкрито виконавче провадження ВП №64918517 від 23.03.2021 року та постанову про накладання штрафу від 03.06.2021 року. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 03.03.2021 у справі №357/4896/20 було оскаржено Управлінням культури і туризму Білоцерківської міської ради до Київського апеляційного суду. В апеляційному провадженні на стадії дебатів, а саме 04.10.2021 року, відповідачем було подано клопотання про закриття провадження у справі через відсутність предмету спору, до якого був долучений наказ №63-к від 30.09.2021 року щодо скасування попередніх наказів про звільнення на підставі ч. 3 ст. 40 КЗпП та звільнення позивача на підставі ч. 4 ст. 40 КЗпП (за прогули). Позивачу про існування наказу №63-к від 30.09.2021 року щодо свого повторного звільнення до 04.10.2021 не було відомо, з даним наказом він ознайомився безпосередньо під час судового засідання апеляційного суду. Позивач вважає, наказ відповідача № 63-к від 30.09.2021 про звільнення ОСОБА_1 за прогули безпідставним та протиправним, а тому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради від 30.09.2021 року № 63-к; поновити ОСОБА_1 на посаді викладача Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 по класу скрипки з 24.04.2020 року; стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення 24.04.2020 року до дня поновлення на роботі та компенсацію моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн.

Ухвалою суду від 05 листопада 2021 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк. Відзив мотивували тим, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за п.4 ст.40 КЗпП України через прогул без поважних причин, який мав місце в період із 24 квітня 2020 року і до часу видачі наказу №63-к, тобто до 30 вересня 2021 року. Відсутність позивачки на роботі у вказаний період підтверджується лікарняним, який вона до сьогодні не надала роботодавцю, та не заперечувалось позивачкою під час розгляду справи № 22-ц/824/7833/2021, яка у відповіді на запитання колегії суддів апеляційної інстанції підтвердила факт її відсутності на роботі в період із 24 квітня 2020 року, та факт ненаданняя листа тимчасової непрацездатності. Посилаючись на незаконність звільнення, позивачка взагалі не надала суду доказів про причини своєї відсутності на роботі з 24 квітня 2020 року, підстави ненадання лікарняного та його активації, що у свою чергу з огляду на доведеність факту її відсутності в цей день як і в послідуючі дні на роботі свідчить про прогул і як наслідок наявність передбачених ч.4 ст.40 КЗпПУ підстав для звільнення. Відповідач вважає день вчинення проступку 02 травня 2021 року, тобто останній день коли позивач зобов`язана була активувати свій лікарняний, надати підтвердження поважності відсутності на роботі. Тому дисциплінарне стягнення накладено в межах визначених строків не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. ОСОБА_1 із 24 квітня 2020 року на роботу більше не виходила. Тому днем звільнення є останній робочий день 24 квітня 2020 року, який був оплачений як останній робочий день. Також, віповідач вважає днем виявлення проступку 20 вересня 2021 року. Дисциплінарне стягнення накладено 30 вересня 2021 року, тобто в термін, який не суперечить вимогам статті 148 КЗпП України. За таких обставин, з огляду на недоведеність позивачкою поважності причин відсутності на роботі в період із 24 квітня 2020 по 24 квітня 2021 року, а з огляду на наказ №33-к по 02 травня 2021 року, відповідач прийшов до висновку про правомірність звільнення позивачки за прогул без поважних причин. Також, відповідач вважає, що при звільненні позивачки відповідачем дотримано положення ст. 149 КЗпП України щодо відповідності виду стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку. Зокрема встановлено, що позивачка вчинила прогул, який тривав значний проміжок часу із 24 квітня 2020 року по 24 квітня 2021 року. Будь-яких документів на підтвердження поважних причин відсутності на роботі роботодавцю не надала, в тому числі, посилаючись на те, що у неї нібито є лікарняний який за визначений законом термін не активувала та не надала. Вказують, що позивачка не повідомила роботодавця про звільнення від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. А тому відсутні підстави для скасування спірного наказу та поновлення позивачки на роботі відсутні. У зв`язку із вищевикладеним, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 , середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди в розмірі 100000,00 (сто тисяч гривень), і судових витрат, оскільки порушення відповідачем трудових прав позивача не мало місця.

Ухвалою суду від 03 грудня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради - Ковальської Ю.І. та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

25 січня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради - адвоката Чабанова А.О. про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого протокольною ухвалою суду було відмовлено.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити та надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що Наказом №19 від 01.08.1991 року ОСОБА_1 була призначена на посаду викладача Білоцерківської дитячої музичної школи №3 по класу скрипки, що підтверджується записом №1 у трудовій книжці (а.с.13).

Як вбачається з копії наказу №17-к від 24.04.2020 року про звільнення ОСОБА_1 - викладача КЗ БМР БМШ №3 по класу скрипки, її було звільнено з займаної посади за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи та подальшого виконання виховних функцій, відповідно до п.3 ст.41 КЗпП (а.с. 16).

Наказом №33-К від 13.07.2020 року Про внесення зміни дати звільнення до наказу №17-к від 24.04.2020 року Про звільнення ОСОБА_1 викладача КЗ БМР БМШ №3 по класу скрипки у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , змінено дату звільнення з 24.04.2020 року на 02.05.2020 року (а.с. 18).

Згідно з листком непрацездатності, виданим Комунальним некомерційним підприємством Білоцерківської міської ради Міський центр первинної медико-санітарної допомоги №2 серії АДЮ №836158, копія якого міститься в матеріалах справи, а оригінал був досліджений у судовому засіданні, позивач з 24.04.2020 року по 29.04.2020 рік перебувала на амбулаторному лікуванні (а.с.24).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка, вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки аморального проступку не вчиняла, звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із цивільним позовом до Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, третя особа - Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа №3 , в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради від 24.04.2020 року №17-к; поновити її на посаді викладача Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа №3 по класу скрипки з 23.04.2020 року; стягнути з Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до 01.03.2021 року в сумі 233 808,44 грн. та компенсацію моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.03.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, третя особа - Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа №3 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди - задоволено частково. Суд ухвалив: визнати протиправним та скасувати наказ Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради Київської області від 24.04.2020 року № 17-к про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа №3 ; поновити ОСОБА_1 на посаді викладача по класу скрипки Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа №3 з 24.04.2020 року; стягнути з Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.04.2020 року по 01.03.2021 року включно в розмірі 233 808,44 грн., компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. та витрати на сплату судового збору в розмірі 1000,00 (одна тисяча гривень 00 копійок) грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради та комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 оскаржили його до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року заяву Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради про закриття провадження у справі задоволено, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 березня 2021 року скасовано, і закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа № 3 , про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди.

Зі змісту ухвали Київського апеляційного суду від 04.10.2021 року вбачається, що Відділ культури і туризму Білоцерківської міської ради звернувся до суду з заявою про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем наказом від 30 вересня 2021 року № 63-К були скасовані наказ від 24 квітня 2020 року №17-к та наказ від 12 липня 2020 року № 33-к про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України.

Отже, наказом Управління культури і туризму №63-к від 30.09.2021 року Про звільнення ОСОБА_1 викладача по класу скрипки , скасовано наказ №17-к від 24.04.2020 року, наказ №33-к від 13.07.2020 року та звільнено ОСОБА_1 викладача по класу скрипки з 24 квітня 2020 року за прогули без поважних причин, на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП (а.с. 20)

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір про закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом в разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п.4 ст.40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені ст.76 ЦПК України. При цьому відсутність працівника на роботі за станом здоров`я може підтверджуватись не тільки лікарняним листком, а й довідкою медичної установи, показами свідків й іншими доказами.

Працівника не можна визнати винним, якщо він неналежно виконує свою роботу внаслідок недостатньої кваліфікації, захворювання або відсутності відповідних умов для її виконання. Наявність поважних причин визнається у разі доведеної непрацездатності працівника, хоча б вона і не була підтверджена листком непрацездатності, оскільки закон не зобов`язує працівника у разі захворювання звертатися до офіційної медицини. Відсутність листка непрацездатності позбавляє лише працівника права на одержання ним допомоги з тимчасової втрати працездатності.

Так, прогулом визнається відсутність працівника на роботі протягом робочого дня, а також відсутність без поважних причин більше трьох годин безперервно або сумарно. Отже, склад прогулу, вчиненого за виною працівника, характеризується двома ознаками: а) відсутністю на роботі протягом робочого дня; б) відсутністю на роботі протягом дня більше трьох годин як безперервно, так і сумарно. Відсутність на роботі з поважних причин не можна вважати прогулом. У всіх випадках прогулу роботодавець повинен вирішити питання про поважність причин відсутності працівника на роботі. Якщо він вважає, що прогул був здійснений без поважних причин, він може розірвати трудовий договір з працівником. В свою чергу обов`язок доводити поважність причини відсутності на роботі покладений на працівника.

Звільнення працівника з роботи може мати місце за одноразовий випадок прогулу без поважних причин. Але таке звільнення є правом, а не обов`язком роботодавця.

Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням, тому під час його застосування повинні бути дотримані порядок і строки накладення дисциплінарних стягнень. Розірвання трудового договору за цією підставою можливе як у тих випадках, коли працівник після вчинення прогулу приступив до роботи, так і тоді, коли він не має наміру продовжувати працювати. У першому випадку датою звільнення буде дата, зазначена у наказі про звільнення, або останній день роботи такого працівника, в другому випадку - день, коли він фактично залишив роботу.

Частиною другою статті 147 КЗпП України передбачено, що звільнення - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника за порушення трудової дисципліни.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано стягнення у строки та в порядку, встановленими статтями 148, 149 КЗпП України.

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Тягар доведеності законності підстав звільнення покладається на роботодавця.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пункт 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У відповідності до пункту 24 цієї постанови, прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція) затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Відповідно до пункту 2.27 Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Отже, працівник не може бути звільнений у день, який передує дню видання роботодавцем наказу про звільнення. Працівник може бути звільнений з підстав, передбачених КЗпП України, лише у день видання наказу роботодавця, або у будь-який наступний день за днем видання наказу про звільнення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 307/3549/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі №578/62/18, від 15 квітня 2020 року у справі №462/993/17.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіряючи законність оскаржуваного наказу № 63-к від 30 вересня 2021 року, яким ОСОБА_1 звільнено з роботи із 24 квітня 2020 року, суд враховує, що працівник не може бути звільнений у день, який передує дню видання роботодавцем наказу про звільнення. Працівник може бути звільнений з підстав, передбачених КЗпП України, лише у день видання наказу роботодавця, або у будь-який наступний день за днем видання наказу про звільнення.

Як вбачається з оскаржуваного наказу від 30.09.2021 року про звільнення позивачки, останню було звільнено за прогул, який мав місце в період з 24.04.2020 року по 02.05.2020 року, тобто після спливу шести місячного строку передбаченого положеннями ст. 148 КЗпП Украни, що є прямим порушеням вказаної норми.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача, що є підставою для скасування наказу Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради від 30.09.2021 року №63-к про звільнення ОСОБА_1 викладача по класу скрипки та її поновлення на посаді викладача Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа №3 по класу скрипки з 24.04.2020 року.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильними або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина четверта).

Отже, вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника (незаконне звільнення або переведення на іншу роботу, неправильне зазначення формулювання причин звільнення або затримки видачі трудової книжки при звільненні) до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

З метою ефективного захисту порушених прав позивачки ОСОБА_1 , виконуючи завдання цивільного судочинства щодо справедливого вирішення справ по суті, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу звільнення 24 квітня 2020 року до часу поновлення на роботі, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення щодо поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Суд враховуючи, що звільнення позивачки відбулось із прямим порушення норм трудового законодавства, внаслідок цілої низки обставин пов`язаних із незаконними умисними діями відповідача, що виразились в маніпулюванні наказами про звільнення, змінами як дат, так і підстав звільнення, умисним затягуванням розгляду судових справ пов`язаних із оскарженням вказаних незаконних наказів про звільнення тощо, приходить до висновку про безспірність права позивача на відшкодування їй моральної шкоди, яка заподіяна винними діями відповідача.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст.80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, слід зазначити, що виходячи з положень ст.ст. 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивач та враховуючи конкретні обставини справи, глибину та тривалість таких страждань, з урахуванням принципу розумності та справедливості і вважає, що вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню у розмірі 10 000,00 грн.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 до Відділу культури і туризму Білоцерківської міської ради, третя особа - Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа №3 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Оскільки, позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1000 грн., то відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню з відповідача саме в зазначеному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40, 147-149, 184, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 16,23 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 259, 268, 273, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради (адреса: вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 36, м. Біла Церква, Київська обл., 09117, ЄДРПОУ 05458494), третя особа Комунальний заклад Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа №3 (адреса: вул. Леваневського, буд. 47/1, м. Біла Церква, Київська обл., 09113, ЄДРПОУ 02227088) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради від 30.09.2021 року №63-к про звільнення ОСОБА_1 викладача по класу скрипки.

Поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді викладача Комунального закладу Білоцерківської міської ради Білоцерківська музична школа №3 по класу скрипки з 24.04.2020 року.

Зобов`язати Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради (адреса: вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 36, м. Біла Церква, Київська обл., 09117, ЄДРПОУ 05458494) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу звільнення 24 квітня 2020 року до часу поновлення на роботі, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року.

Стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради (адреса: вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 36, м. Біла Церква, Київська обл., 09117, ЄДРПОУ 05458494) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з Управління культури і туризму Білоцерківської міської ради (адреса: вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 36, м. Біла Церква, Київська обл., 09117, ЄДРПОУ 05458494) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений нею судовий збір в розмірі 1 000 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 31 січня 2022 року.

СуддяБ. І. Кошель