Постанова

від 20.01.2022 по справі 759/11962/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року м. Київ

Справа №759/11962/16-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/1514/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва ухваленого під головуванням судді Сенько М.Ф. 10 грудня 2020 року у м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю Український Технологічний Холдинг , Приватне підприємство ЮБК-Плюс , Товариство з обмеженою відповідальністю Творча Гільдія про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна, що набуте ними у шлюбі, в якому, з урахуванням неодноразових змін позовних вимог, просила визнати за нею право власності на майно:

§ Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3096087);

§ Ѕ частку нежитлового приміщення №28 1-го поверху площею 42,10 кв.м (літ. А), що розташоване в будинку АДРЕСА_2 ;

§ Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,043 га, кадастровий номер 8000000000:90:906:0007, що розташована по АДРЕСА_3 ;

§ ј частку садового будинку (реєстраційний номер майна 33458330), розташованого в АДРЕСА_2 ;

§ Ѕ частку гаражного бокса № НОМЕР_1 , площею 149,5 кв.м, в Споживчому кооперативі Гаражно-будівельний кооператив Утес м. Кача Автономної Республіки Крим;

§ Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,10 га, по АДРЕСА_4 .

§ Ѕ частку майнових прав на гараж-бокс № НОМЕР_2 , розташований в Гаражно-будівельному кооперативі Енергетик (код ЄДРПОУ 30552937).

Також в порядку поділу спільного майна подружжя просила стягнути з відповідача на її користь 75000 грн компенсації за відступлення права на Ѕ частку транспортного засобу Renault Megane, 1.4, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Крім цього в заяві про збільшення позовних вимог позивач просила визнати за нею майнові права на Ѕ частину від доходів та майна відповідача як фізичної особи - підприємця та витребувати дані щодо участі відповідача у Товаристві з обмеженою відповідальністю Український Технологічний Холдинг , Приватному підприємстві ЮБК-Плюс , Товаристві з обмеженою відповідальністю Творча Гільдія /т. 2 а.с.164-172/.

Позов мотивовано тим, що шлюбні відносини між сторонами припинені, у зв`язку з чим виник спір щодо спільного майна, врегулювати який в позасудовому порядку не вбачається за можливе.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволені.

В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на майно:

§ Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3096087);

§ Ѕ частку нежитлового приміщення №28 1-го поверху площею 42,10 кв.м (літ. А), що розташоване в будинку АДРЕСА_2 ;

§ Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,043 га, кадастровий номер 8000000000:90:906:0007, що розташована по АДРЕСА_3 ;

§ ј частку садового будинку (реєстраційний номер майна 33458330), розташованого в АДРЕСА_2 ;

§ Ѕ частку гаражного бокса № НОМЕР_1 , площею 149,5 кв.м, в Споживчому кооперативі Гаражно-будівельний кооператив Утес м. Кача Автономної Республіки Крим;

§ Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,10 га, по АДРЕСА_4 .

§ Ѕ частку майнових прав на гараж-бокс № НОМЕР_2 , розташований в Гаражно-будівельному кооперативі Енергетик (код ЄДРПОУ 30552937).

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на майно:

§ Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3096087);

§ Ѕ частку нежитлового приміщення №28 1-го поверху площею 42,10 кв.м (літ. А), що розташоване в будинку АДРЕСА_2 ;

§ Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,043 га, кадастровий номер 8000000000:90:906:0007, що розташована по АДРЕСА_3 ;

§ ј частку садового будинку (реєстраційний номер майна 33458330), розташованого в АДРЕСА_2 ;

§ Ѕ частку гаражного бокса № НОМЕР_1 , площею 149,5 кв.м, в Споживчому кооперативі Гаражно-будівельний кооператив Утес м. Кача Автономної Республіки Крим;

§ Ѕ частку земельної ділянки, площею 0,10 га, по АДРЕСА_4 .

§ Ѕ частку майнових прав на гараж-бокс № НОМЕР_2 , розташований в Гаражно-будівельному кооперативі Енергетик (код ЄДРПОУ 30552937).

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 75000 грн на компенсацію відступлення права на Ѕ частку транспортного засобу Renault Megane, 1.4, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , в порядку поділу спільного майна подружжя.

Право спільної власності сторін на вказане в рішенні майно припинено.

Рішення суду мотивовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 1984 року по 23 червня 2017 року. З огляду на надані правовстановлючі документи вбачається, що в період перебування сторін у шлюбі на відповідача було оформлено право власності на майно, яке заявлено до поділу. Відповідачем не спростовано те, що спірне майно було придбане в інтересах сім`ї. Тому, суд вважав, що заявлене до поділу майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності і підлягає поділу порівну.

Не погодився з вказаним судовим рішенням відповідач, його представником - адвокатом Студинським М.А. подана апеляційна скарга, в якій вказується на незаконність та необґрунтованість рішення суду, у зв`язку з не повним з`ясуванням обставин справи. Зокрема, сторона відповідача вказує на те, що за час перебування сторін у шлюбі було придбане мано, яке є об`єктом спільної сумісної власності:

нежитлове приміщення №28 1-го поверху площею 42,10 кв.м (літ. А), що розташоване в будинку АДРЕСА_2 ;

земельна ділянка, площею 0,043 га, кадастровий номер 8000000000:90:906:0007, що розташована по АДРЕСА_3 .

Розташований на вказаній земельній ділянці будинок набутий у власність відповідачем лише в Ѕ частині, і на підставі договору дарування, а ринкова вартість цього майна, визначена експертом ПП Приват-Інвеста у Висновку від 04 червня 2019 року, в розмірі в якому він не належить до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю відповідача та третьої особи.

Земельна ділянка по АДРЕСА_4 була набута відповідачем у власність в порядку реалізації права на приватизацію, а тому також не входить до складу спільної власності сторін у справі.

Гаражні бокси не є такими, що належать на праві власності відповідачу, надані позивачем довідки свідчать лише про членство відповідача у гаражних кооперативах, дані про право власності відсутні. Тому вимога позивача про визнання за нею права власності на Ѕ частину кожного з гаражних боксів не є доведеною і не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Зазначене позивачем майно, шо перебуває на території Автономної Республіки Крим відповідач вважає таким, що не підлягає поділу, так як відсутні дані наявності цього майна та належності його подружжю.

На підставі викладеного, сторона відповідача просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вказує на їх безпідставність. Позивач наголошує та тому, що нею були надані всі наявні у неї докази, натомість відповідачем не надано жодних доказів на спростування заявлених нею позовних вимог, хоча тягар доказування відсутності обставин спільного майна покладається саме на нього. На підставі викладеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Студинський М.А. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив про задоволення заявлених ними вимог.

Також підтримав апеляційну скаргу представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Потьомкін С.О..

Позивач та її представник адвокат Кубрак Ж.Б. заперечували проти доводів апеляційної скарги, вважають рішення суду першої інстанції законим і обґрунтованим, просили залишити його без змін.

Інші учасники справи - Товариство з обмеженою відповідальністю Український Технологічний Холдинг , Приватне підприємство ЮБК-Плюс , Товариство з обмеженою відповідальністю Творча Гільдія , своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені в порядку визначеному ЦПК України. Тому керуючись ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Апеляційним судом встановлені та підтверджують матеріалами справи наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 1984 року, що вбачається з копії свідоцтва про шлюб виданого Палацом реєстрації шлюбів та новонароджених м. Києва 12 вересня 1984 року та копією свідоцтва про шлюб виданого повторно Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві 20 жовтня 2015 року /т.1 а.с.13, 148/. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 червня 2017 року у справі №755/17593/16 шлюб між сторонами розірвано. В даному рішенні суду вказано на те, що позов про розірвання шлюбу був поданий ОСОБА_1 в листопаді 2016 року, що сторони тривалий час не проживають спільно, позивач вказав, що він має іншу сім`ю, а відповідач вказала, що позивач в 2015 році пішов з їх сім`ї /т. 2 а.с.249-250 /.

За даними Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14 травня 2016 року за відповідачем з 30 грудня 2003 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3096087) /т. 1 а.с.14/. Такі ж дані наявні в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 31 травня 2017 року та 25 жовтня 2021 року /т.1 а.с.179, т.4 а.с.175-176/. Матеріали справи містять також копію договору купівлі-продажу від 25 грудня 2003 року, за яким ОСОБА_1 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 та витяг про реєстрацію права власності на це майно /т.1 а.с.198-199/. Ринкова вартість цього майна, визначена експертом ПП Приват-Інвеста у Висновку від 04 червня 2019 року, в розмірі 1756054 (один мільйон сімсот п`ятдесят шість тисяч п`ятдесят чотири) гривень /т. 3 а.с.14-27/.

Також з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14 травня 2016 року вбачається, що за відповідачем з 19 квітня 2011 року зареєстровано право власності на Ѕ частину садового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 33458330). Такі ж дані наявні в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 31 травня 2017 року та 25 жовтня 2021 року /т.1 а.с.15,132,179, т.4 а.с.173-174/. Підставою реєстрації права власності вказано свідоцтво НОМЕР_4 видане 30 березня 2011 року Головним управлінням житлового забезпечення, копія якого також наявна в матеріалах справи. У вказаному свідоцтві на звороті зазначено: Свідоцтво про право власності на садовий будинок АДРЕСА_5 оформлено взамін: - договору дарування від 31 грудня 2003 року садового будинку по АДРЕСА_5 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Березніковою С.М. та зареєстрованого в реєстрі № 8985 /т.1 а.с.103,104/.

З договору № 737/ЕКС-10 укладеного 01 травня 2010 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та Комунальною організацією виконавчого органу Київської міської ради Центр містобудування та архітектури вбачається, що вказаний будинок був перебудованим /т.1 а.с.180-182/. Вказане також підтверджується сертифікатом виданим Інспекцією державного архітектурно-будівельного контрою у м. Києві від 25 листопада 2010 року та довідкою про погодження прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію виданої Київською міською адміністрацією 02 червня 2010 року /т.4 а.с.210-212/. Ринкова вартість цього майна, визначена експертом ПП Приват-Інвеста у Висновку від 04 червня 2019 року в розмірі 5121991 (п`ять мільйонів сто двадцять одна тисяча дев`ятсот дев`яносто одна) гривня /т. 2 а.с.237-245/.

З копії державного акту виданого Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради 30 листопада 2004 року КВ № 2121623 вбачається, що земельна ділянка розташована по АДРЕСА_5 , кадастровий номер 8000000000:90:906:0011, зареєстрована за третьою особою - ОСОБА_3 на підставі договору дарування /т.1 а.с.105-106/.

Матеріали справи містять також копії документів на підтвердження здійснення витрат на утримання цього майна /т.2 а.с.106-133/

За відповідачем ОСОБА_1 зареєстрована на праві приватної власності земельна ділянка, що розташована по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:906:0007, площа 0,043 га, що підтверджується даними Державного земельного кадастру станом на 14 травня 2016 року, та копією державного акту на цю земельну ділянку /т.1 а.с.16,92/. З копії державного акту на цю земельну ділянку також вбачається, що він виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 3903 (ВАМ № 539572) від 15 серпня 2003 року /т.1 а.с.92/. Ринкова вартість цього майна, визначена експертом Консалдингової фірми Євротерра у Висновку від 04 червня 2019 року, в розмірі 1172542 (один мільйон сто сімдесят дві тисячі п`ятсот сорок дві) гривні /т.3 а.с.10-12,65-77/.

Згідно з довідкою, виданою Громадською організацією Садове товариство Надія 31 жовтня 2016 року, в цьому товаристві в адміністративних межах Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, існує земельна ділянка по АДРЕСА_4 , на яку в 1998 році був виданий державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_1 /т.1 а.с.60,75/. За даними Ходосіївської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області будь-які відомості про реєстрацію земельної ділянки на ім`я ОСОБА_1 відсутні /т.1 а.с.73,74,76/. Разом з тим, відповідач в апеляційній скарзі визнає належність йому цього майна, вказуючи що отримав його в порядку приватизації. На підтвердження вказаних обставин стороною відповідача була надана копія державного акту виданого Ходосівською сільською радою 19 червня 1998 року про те, що земельна ділянка на території СТ Надія , АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . В якості підстави набуття права власності вказано рішення Ходосівської сільської ради народних депутатів № 93 від 23 січня 1998 року. Призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, її площа визначена 0,101 га /т.4 а.с.213-214/. Ринкова вартість цього майна, визначена експертом ТОВ Консалдінгова фірма Євротерра у ціновій довідці від 04 червня 2019 року, в розмірі 460074 (чотириста шістдесят тисяч сімдесят чотири) гривні /т.3 а.с.78-86/. Позовна вимога щодо цієї земельної ділянки ухвалою суду від 26 квітня 2017 року залишена без розгляду за заявою позивача ОСОБА_2 /т.1 а.с.146,147/ Однак, стороною позивача двічі були подані заяви про збільшення позовних вимог, де ця вимога заявлена /т.2 а.с.48-57, 164-172/.

З інформаційної довідки КП Київське міське бюро технічної інвентаризації НЖ-2016 № 3708 від 06 січня 2017 року вбачається, що за даними реєстрових книг Бюро нежилі приміщення №28 1-го поверху площею 42,10 кв.м (літ. А) в будинку АДРЕСА_2 на праві власності зареєстровані за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом КМНО Звєрьковою Н.В. 2003 року № 2-1821 /т.1 а.с.63,143 /. Ринкова вартість цього майна, визначена експертом ПП Приват-Інвеста у ціновій довідці від 04 червня 2019 року, в розмірі 1754439 (один мільйон сімсот п`ятдесят чотири тисячі чотириста тридцять дев`ять) гривень /т.3 а.с.28-36/.

Згідно з довідкою Гаражно-будівельного кооперативу Енергетик (код ЄДРПОУ 30552937) ОСОБА_1 є членом Гаражно-будівельного кооперативу Енергетик , бокс №101 /т.1 а.с.23, т. 2 а.с.11/. Ринкова вартість майна - гаражного боксу, визначена експертом ПП Приват-Інвеста у ціновій довідці від 04 червня 2019 року, в розмірі 82290 (вісімдесят дві тисячі двісті дев`яносто) гривень /т. 3 а.с.38-47/.

Відносно гаражного боксу № НОМЕР_1 , площею 149,5 кв.м, в Споживчому кооперативі Гаражно-будівельний кооператив Утес м. Кача Автономної Республіки Крим, також наявна довідка, яка свідчить про членство в кооперативі /т.1 а.с.64, т.2 а.с.8 /. Ринкова вартість майна - гаражного боксу, визначена експертом ПП Приват-Інвеста у ціновій довідці від 04 червня 2019 року, в розмірі 514856 (п`ятсот чотирнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) гривень /т. 3 а.с.48-57/.

Відносно автомобіля Renault Megane, 1.4, 2004 року випуску (д.н.з. за даними позивача НОМЕР_3 ) в матеріалах справи наявна відповідь Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві від 03 серпня 2016 року про те, що такий автомобіль перебуває на реєстраційному обліку з 23 жовтня 2007 року на ім`я ОСОБА_1 /т.1 а.с.34/. Ринкова вартість цього майна, визначена експертом ПП Приват-Інвеста у ціновій довідці від 05 червня 2019 року, в розмірі 143619 (сто сорок три тисячі шістсот дев`ятнадцять) гривень станом на дату її видання /т.3 а.с.58-64/.

Матеріали справи містять дані про доходи позивача ОСОБА_2 з1986 року по 1991 рік та про отримання нею пенсії за віком при повному стажі з 2010 року на рівні мінімальної пенсії /т.1 а.с.193-204/.

Стороною позивача були надані відомості про результати опитування адвокатом ОСОБА_4 певних фізичних осіб щодо обставин набуття сторонами у справі у власність майна /т.2 а.с.15-29,81-82/.

Для визначення вартості спірного майна судом першої інстанції була призначена у справі судова експертиза , проте ухвала суду залишена без виконання, /т.2 а.с.218-219, т.3 а.с.95/.

Ухвалою суду першої інстанції від 04 квітня 2019 року за клопотанням позивача до участі у справі були залучені Товариство з обмеженою відповідальністю Український Технологічний Холдинг , Приватне підприємство ЮБК-Плюс , Товариство з обмеженою відповідальністю Творча Гільдія /т.2 а.с.215-216/. Однак, вимог, які б стосувались цих юридичних осіб стороною позивача заявлені не були, в останній заяві про збільшеня позовних вимог було заявлено лише клопотання про витребовування даних щодо участі відповідача у цих підприємствах, але судом першої інстанції не з`ясовувались і вирішувались ці обставини, відповідач в цій частині рішення суду не оскаржує. Позивачем право на апеляційне оскарження не реалізовано, вона погоджується з прийнятим судом першої інстанції рішенням, просить залишити його без змін.

Відповідно до ст. 22 КпШС (чинного з 20 червня 1969 року до 27 липня 2010 року) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі у ст.24 КпШС майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші.

Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Стаття 57 СК України передбачає, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Особистою привальною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбанні майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є особистою приватною власністю.

За правилом ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.ч.1-3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя

В силу положень ст.ст. 63, 65 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно зі ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

В порядку визначеному ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Конструкція норм ст.22 КпШС та ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Отже, вирішуючи спори між подружжям про майно, суду необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843 цс 17; у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325 цс 18; у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц,; від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, від 08 лютого 2021 року у справі № 712/11098/18, що свідчить про сталість судової практики у таких правовідносинах.

З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 1984 року по 23 червня 2017 року. Однак, в рішенні суду про розірвання шлюбу вказано на те, що позов про розірвання шлюбу був поданий в листопаді 2016 року, сторони тривалий час не проживають спільно, позивач вказав, що він має іншу сім`ю, а відповідач вказала, що він в 2015 році пішов з їх сім`ї.

У цей час, а саме 30 грудня 2003 року на ім`я відповідача ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 309608). Отже вказана квартира є спільним майном сторін у справі, що ними визнається і в ході розгляду справи. На час розгляду справи судом наявні дані про право власності на це майно в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно України, також відповідачем в апеляційному суді представлений для огляду оригінал договору купівлі-продажу від 25 грудня 2003 року його копія долучена і до матеріалів справи, на підставі якого набуто право власності, що свідчить про те, що вказане майно не є відчуженим, а тому підлягає поділу. Та обставина, що дане майно перебуває на тимчасово окупованій території, сама по собі, не дає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем права власності на Ѕ частину цього майна. А отже вказані доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а рішення суду першої інстанції щодо задоволення даної позовної вимоги є законним, проте в мотивувальній частині рішення відсутні встановлені обставини щодо цього майна та мотиви суду першої інстанції з яких він виходив.

Матеріалами справи підтверджується, що за відповідачем з 19 квітня 2011 року зареєстровано право власності на Ѕ частину садового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 33458330). Земельна ділянка за вказаною адресою відповідачу не належить, вона є власністю третьої особи - ОСОБА_3 і не становить предмет спору. Разом з тим, з свідоцтва про право власності на даний садовий будинок, оригінал якого оглянуто апеляційним судом в судовому засіданні, вбачається, що воно видано взамін договору дарування від 31 грудня 2003 року даного садового будинку. Також з матеріалів справи вбачається, що цей будинок був перебудований. Однак, матеріали справи не містять даних про вартість отриманого відповідачем у дар майна, а також про те, що за час шлюбу воно істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Таким чином, враховуючи, що майно набуте за договором дарування є особистою приватною власністю, а також враховуючи відсутність даних про вартість вартість майна отриманого в дар і даних про збільшення його вартості внаслідок перебудови, вимогу позивача про визнання за нею права власності на ј частину цього майна слід визнати необґрунтованою. А отже доводи апеляційної скарги відносно даної позовної вимоги знайшли своє підтвердження. Суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, а отже безпідставно визнав за позивачем право власності на ј частину садового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимоги про поділ та визнання за кожною із сторін у справі права власності на ј частину садового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 .

Серед об`єктів спільного майна сторін позивачем заявлена і судом задоволена вимога про поділ земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:90:906:0007, яка зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем ОСОБА_1 . З державного акту на цю земельну ділянку вбачається, що він виданий на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 3903 (ВАМ № 539572) від 15 серпня 2003 року, оригінал даного акту оглянуто в судовому засіданні апеляційним судом. Вказані обставини визнаються і сторонами у справі, зокрема, відповідачем в апеляційній скарзі і на стадії апеляційного перегляду справи.

Отже при вирішенні даних позовних вимог суд першої інстанції дійшов вірного висновку про їх задоволення, проте в мотивувальній частині рішення відсутні встановлені обставини та мотиви з яких виходив суд ухвалюючи відповідне рішення.

Судом першої інстанції також задоволена вимога позивача ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки розташованої на території СТ Надія , АДРЕСА_4 .

Позовна вимога щодо цієї земельної ділянки ухвалою суду від 26 квітня 2017 року була залишена без розгляду за завою позивача ОСОБА_2 , однак, стороною позивача в подальшому ця вимога була заявлена повторно, що було прийнято судом першої інстанції до розгляду та відносно неї ухвалено рішення. А отже дана позовна вимога підлягає розгляду в загальному порядку.

Однак, матеріалами справи наявними на час розгляду справи судом першої інстанції обставини набуття права власності на цю земельну ділянку ОСОБА_1 належним чином підтверджені не були, вона не значиться зареєстрованою в державному реєстрі, відсутні дані в управліннях Держгеокадастру у Київській області, в матеріалах справи була наявна лише довідка видана Громадською організацією Садове товариство Надія 31 жовтня 2016 року про те, що в 1998 році був виданий державний акт на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_1 .

На стадії апеляційного перегляду справи стороною відповідача надана копія державного акту виданого Ходосівською сільською радою 19 червня 1998 року про те, що земельна ділянка на території СТ Надія , вул. Польова, 12 Ходосівської сільської ради належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . В судовому засіданні оглянутий і оригінал даного державного акту.Даний доказ поданий з порушенням порядку встановленого процесуальним законом, але враховуючи його значення, а також визначений процесуальним законом обов`язок суду повно і всебічно з`ясувати всі обставини справи, встановити характер правовідносин, що виникли між сторонами у справі, здійснити справедливий та неупереджений розгляд справи з метою ефективного захисту порушених прав осіб, даний доказ не може бути залишений поза увагою суду.

В якості підстави набуття права власності у державному акті від 19 червня 1998 року вказано рішення Ходосівської сільської ради народних депутатів № 93 від 23 січня 1998 року, однак вказане не свідчить про передачу земельної ділянки в порядку безоплатної передачі або приватизації. До того ж, за законодавством чинним на час виникнення спірних правовідносин, все нажите подружжям за час шлюбу майно, є його спільною сумісною власністю і об`єкти права власності, права на які набуті в порядку приватизації не були віднесені до об`єктів роздільного майна. Таким чином, вказана земельна ділянка також становить об`єкт спільного майна сторін у справі.

Отже при вирішенні даних позовних вимог суд першої інстанції дійшов вірного висновку про їх задоволення, проте в мотивувальній частині рішення відсутні встановлені обставини щодо цього майна та мотиви з яких виходив суд ухвалюючи відповідне рішення.

Сторонами у справі визнається, що нежилі приміщення №28 1-го поверху площею 42,10 кв.м (літ. А) в будинку АДРЕСА_2 , що зареєстровані на праві власності за ОСОБА_1 становлять об`єкт їх спільної сумісної власності, так як були придбані на підставі договору купівлі-продажу в період перебування їх у шлюбі. Тобто при вирішенні даних позовних вимог суд першої інстанції дійшов вірного висновку про їх задоволення, проте в мотивувальній частині рішення відсутні встановлені обставини щодо цього майна та мотиви з яких виходив суд ухвалюючи відповідне рішення.

Серед об`єктів спільного майна сторін позивачем заявлено і судом задоволені вимоги про поділ двох гаражних боксів: у ГБК Енергетик (м. Київ) та у ГБК Утес (м.Кача, АРК). Однак, матеріали справи не містять даних про набуття сторонами права власності на це майно в порядку визначеному чинним законодавством. А саме в матеріалах справи наявні лише довідки відповідних кооперативів про те, що відповідач є їх учасником. Проте в матеріалах справи відсутні дані, щодо придбання майнових прав, будівництва та реєстрації цього нерухомого майна, що у свою чергу унеможливлює його визначення як об`єкта цивільних прав, відповідно і здійснення поділу цього майна. Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині здійснення поділу між сторонами майнових прав на гаражний бокс № НОМЕР_2 в ГБК Енергетик та на гаражний бокс № НОМЕР_1 ГБК Утес не можна визнати законним і обґрунтованим, тому в цій частини воно підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цих вимог з підстав недоведеності.

Відносно автомобіля Renault Megane, 1.4, 2004 року випуску судом першої інстанції також не встановлено обставин щодо його придбання та наявності у власності відповідача.

В матеріалах справи наявна відповідь Регіонального сервісного центру МВС України в м. Києві від 03 серпня 2016 року про те, що такий автомобіль перебуває на реєстраційному обліку з 23 жовтня 2007 року на ім`я ОСОБА_1 /т.1 а.с.34/. Ринкова вартість цього майна, визначена експертом ПП Приват-Інвеста у ціновій довідці від 05 червня 2019 року, в розмірі 143619 (сто сорок три тисячі шістсот дев`ятнадцять) гривень. Стороною відповідача визначена експертом вартість не заперечується, і апеляційна скарга не містить доводів на спростування цих висновків суду та цієї позовної вимоги.

Однак, з наведеного вбачається що визначена до стягнення з відповідача на користь позивача сума компенсації її частки у цьому майні в розмірі 75000 грн, перевищує вартість Ѕ частини автомобіля, яка становить 71809,5 грн.

В судовому засіданні сторонами визнані обставини відчуження спірного автомобіля в 2016 -2017 році. Документальні дані щодо обставин відчуження та вартості відчуження цього майна відсутні, з урахуванням часу що минув їх відновлення, за твердженням сторін, не вбачається можливим.

Отже, враховуючи, що автомобіль був набутий у власність відповідачем 23 жовтня 2007 року, тобто в період шлюбу з позивачем, а відчужений в 2016-2017 році, хоча шлюб між сторонами був розірваний в червні 2017 році, проте обставини окремого проживання вбачаються вже станом на 2016 рік, і позивачем вимога про визнання за нею права на компенсацію частки у цьому майні була заявлена ще в червні 2016 року, та з урахування відсутності інших даних про вартість цього майна та фактичне її погодження стороною відповідача, апеляційний суд вважає, що дана вимога підлягає до задоволення частково, в порядку компенсації позивачу за її частку у цьому майні підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума в розмірі 71809,5 грн.

В заяві про збільшення позовних вимог позивач просила визнати за нею майнові права на Ѕ частину від доходів та майна відповідача як фізичної особи - підприємця. Однак, вказана вимога не була розглянута судом першої інстанції, позивач рішення суду першої інстанції не оскаржує, а апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо цього питання. А отже виходячи з положень ч.ч. 1,6 ст. 267 ЦПК України вказана вимога не підлягає розгляду апеляційним судом.

В ході розгляду справи судом першої інстанції до участі у справі в якості третіх осіб були залучені Товариство з обмеженою відповідальністю Український Технологічний Холдинг , Приватне підприємство ЮБК-Плюс , Товариство з обмеженою відповідальністю Творча Гільдія у зв`язку з заявою позивача про участь відповідача у діяльності цих підприємств та отримання ним доходу від їх діяльності. Однак, позовних вимог, які б стосувались вкладу в діяльність цих юридичних осіб стороною позивача заявлено не було, а зазначення стороною позивача про це у письмових поясненнях не є пред`явленням позовних вимог в порядку визначеному процесуальним законом. Ці обставини не досліджувались і не вирішувались судом першої інстанції, позивач рішення суду першої інстанції не оскаржує, а апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо цього. А отже з урахуванням принципу диспозитивності, меж заявлених позовних вимог і меж апеляційного перегляду, ці питання не підлягають розгляду апеляційним судом.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що хоча при вирішенні деяких позовних вимог суд першої інстанції дійшов вірних висновків, проте в переважній більшості внаслідок неповного встановлення обставин справи, висновки суду першої інстанції не є обґрунтованими. В мотивувальній частині рішення суду першої інстанції відсутні встановлені судом обставини та мотиви, з яких виходив суд, ухвалюючи відповідне рішення. При цьому саме по собі посилання суду на те, що відповідачем не спростовано те, що спірне майно придбано не в інтересах сім`ї є неспроможним, оскільки сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц вказала на те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом і у постановах від 20 лютого 2019 року по справі №666/4957/15,від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 та інш.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому підлягає до скасування в цілому, з постановленням нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог частково.

В порядку визначеному ч. 13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд у разі скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення змінює і порядок розподілу судових витрат.

Виходячи з положень ч.ч. 1, 2 цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч.10 ст. 141 ЦПК України).

В даній справі, як позовні вимоги, так і вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають до задоволення частково, приблизно на 50 %, тому, виходячи з принципу пропорційності, суд вважає за доцільне звільнити сторін у справі від обов`язку сплачувати одна одній судові витрати пов`язані з розглядом даної справи.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_3 , ТОВ Український Технологічний Холдинг , приватне підприємство ЮБК-Плюс , ТОВ Творча Гільдія про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на майно:

§ Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3096087);

§ Ѕ частину нежитлового приміщення №28 1-го поверху площею 42,10 кв.м (літ. А), що розташоване в будинку АДРЕСА_2 ;

§ Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,043 га, кадастровий номер 8000000000:90:906:0007, що розташована по АДРЕСА_3 ;

§ Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,10 га, по АДРЕСА_4 .

За ОСОБА_1 визнати право власності на майно:

§ Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3096087);

§ Ѕ частину нежитлового приміщення №28 1-го поверху площею 42,10 кв.м (літ. А), що розташоване в будинку АДРЕСА_2 ;

§ Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,043 га, кадастровий номер 8000000000:90:906:0007, що розташована по АДРЕСА_3 ;

§ Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,10 га, по АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за частку у спільному майні (автомобіль Renault) в розмірі 71809 (сімдесят одну тисячу вісімсот дев`ять) гривень 50 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М.Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 01 лютого 2022 року.