Ухвала

від 22.05.2023 по справі 759/11962/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 травня 2023 року

м. Київ

справа № 759/11962/16-ц

провадження № 61-6992ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Студзінський Максим Анатолійович, на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року

та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Технологічний Холдинг», Приватне підприємство «ЮБК-Плюс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча Гільдія», про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому,

з урахуванням збільшених позовних вимог, просила:

- стягнути з відповідача на її користь 75 000 грн компенсації за частку транспортного засобу марки Renault Megane, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

та визнати за нею право власності на:

- частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3096087);

- частку нежитлового приміщення № 28 1-го поверху площею 42,10 кв. м (літ. «А»), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- частку земельної ділянки площею 0,043 га (кадастровий номер 8000000000:90:906:0007), яка розташована за адресою:

АДРЕСА_3 ;

- частку садового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 33458330);

- частку гаражного боксу № НОМЕР_2 площею 149,5 кв. м, АДРЕСА_5;

- частку земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_4 ;

- частку майнових прав на гараж-бокс № НОМЕР_3 , який розташований АДРЕСА_6.

Святошинський районний суд міста Києва своє ухвалою від 02 березня 2017 року залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3

Святошинський районний суд міста Києва своєю ухвалою від 04 квітня 2019 року залучив до участі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Технологічний Холдинг»

(далі - ТОВ «Український Технологічний Холдинг»), Приватне підприємство «ЮБК-Плюс» (далі - ПП «ЮБК-Плюс»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча Гільдія» (далі - ТОВ «Творча Гільдія»).

Святошинський районний суд міста Києва заочним рішенням від 31 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на майно:

- частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3096087);

- частку нежитлового приміщення № 28 1-го поверху площею 42,10 кв. м (літ. «А»), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- частку земельної ділянки площею 0,043 га (кадастровий номер 8000000000:90:906:0007), яка розташована за адресою:

АДРЕСА_3 ;

- частку садового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 33458330);

- частку гаражного боксу № НОМЕР_2 площею 149,5 кв. м АДРЕСА_5;

- частку земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- частку майнових прав на гараж-бокс № НОМЕР_3 , який розташований АДРЕСА_6.

Визнав за ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя право власності на майно:

- частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3096087);

- частку нежитлового приміщення № 28 1-го поверху площею 42,10 кв. м (літ. «А»), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- частку земельної ділянки площею 0,043 га (кадастровий номер 8000000000:90:906:0007), яка розташована за адресою:

АДРЕСА_3 ;

- частку садового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 33458330);

- частку гаражного боксу № НОМЕР_2 площею 149,5 кв. м АДРЕСА_5;

- частку земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- частку майнових прав на гараж-бокс № НОМЕР_3 , який розташований АДРЕСА_6.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 75 000 грн в якості компенсації відступлення права на частку транспортного засобу марки Renault Megane, 2004 року випуску, державний номерний знак

НОМЕР_1 , в порядку поділу спільного майна подружжя.

Припинив право спільної власності сторін на вказане в рішенні майно.

ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 131 липня

2019 року.

Святошинський районний суд міста Києва своєю ухвалою від 18 червня 2020 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення задовольнив. Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 липня 2019 року скасував.

Святошинський районний суд міста Києва заочним рішенням від 10 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на майно:

- частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3096087);

- частку нежитлового приміщення № 28 1-го поверху площею 42,10 кв. м (літ. «А»), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- частку земельної ділянки площею 0,043 га (кадастровий номер 8000000000:90:906:0007), яка розташована за адресою:

АДРЕСА_3 ;

- частку садового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 33458330);

- частку гаражного боксу № НОМЕР_2 площею 149,5 кв. м АДРЕСА_5;

- частку земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_4 ;

- частку майнових прав на гараж-бокс № НОМЕР_3 , який розташований АДРЕСА_6.

Визнав за ОСОБА_2 у порядку поділу майна подружжя право власності на майно:

- частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3096087);

- частку нежитлового приміщення № 28 1-го поверху площею 42,10 кв. м (літ. «А»), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- частку земельної ділянки площею 0,043 га (кадастровий номер 8000000000:90:906:0007), яка розташована за адресою:

АДРЕСА_3 ;

- частку садового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 33458330);

- частку гаражного боксу № НОМЕР_2 площею 149,5 кв. м АДРЕСА_5;

- частку земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- частку майнових прав на гараж-бокс № НОМЕР_3 , який розташований АДРЕСА_6.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 75 000 грн в якості компенсації відступлення права на частку транспортного засобу марки Renault Megane, 2004 року випуску, державний номерний знак

НОМЕР_1 , в порядку поділу спільного майна подружжя.

Припинив право спільної власності сторін на вказане в рішенні майно.

Не погодившись із заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Київський апеляційний суд своєю постановою від 20 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.

Заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на майно:

- частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3096087);

- частину нежитлового приміщення № 28 1-го поверху площею 42,10 кв. м (літ. «А»), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- частину земельної ділянки площею 0,043 га (кадастровий номер 8000000000:90:906:0007), яка розташована за адресою:

АДРЕСА_3 ;

- частину земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Визнав за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право власності на майно:

- частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 3096087);

- частину нежитлового приміщення № 28 1-го поверху площею 42,10 кв. м (літ. «А»), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;

- частину земельної ділянки площею 0,043 га (кадастровий номер 8000000000:90:906:0007), яка розташована за адресою:

АДРЕСА_3 ;

- частину земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію за частку у спільному майні (автомобіль марки Renault Megane, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ) в розмірі 71 809,50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

10 травня 2023 року засобами електронного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва

від 10 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 20 січня 2022 року.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом

до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження

з огляду на таке.

Щодо пропуску строку на касаційне оскарження

Касаційна скарга на вищевказані судові рішення подана до суду касаційної інстанції засобами електронного зв`язку з накладенням електронного цифрового підпису 10 травня 2023 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Частиною третьою статті 272 ЦПК України передбачено, що у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.

З огляду на інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року зареєстрована у реєстрі 02 лютого 2022 року; оприлюднена - 03 лютого 2022 року.

Останнім днем касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року, повний текст якої складений

01 лютого 2022 року, з урахуванням вихідних днів, є 03 березня 2022 року.

Проте, заявниця не подає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та не вказує поважні причини пропуску такого строку.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості поновити строк на касаційне оскарження за власною ініціативою, а лише за наявності відповідної заяви особи, яка подає скаргу, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та наданням відповідних доказів.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша стаття 44 ЦПК України).

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, суд має виходити з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.

Водночас особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.

Перевірка дотримання строку на касаційне оскарження має істотне значення для вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

З урахуванням вищевказаного, оскільки клопотання про поновлення вказаного процесуального строку від заявниці не надійшло, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження.

Відповідно до частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що

у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої

статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене

у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Студзінський М. А., узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених

у пунктах 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Крім посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. При цьому суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;

пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення;

пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи;

пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Оскільки посилань на вказані випадки касаційна скарга не містить, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Студзінський М. А., необхідно подати до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження судових рішень, які визначені пунктами 1-4 частини другої

статті 389 ЦПК України, та додати копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Щодо сплати судового збору

Разом з тим, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392

ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання касаційної скарги на рішення суду справляється судовий збір, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Предметом позову у цій справі є поділ спільного майна подружжя, а саме визнання права власності на спірне майно.

Позовна вимога майнового характеру - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно, на володіння майном і будь-які форми його використання на договірній чи позадоговірній основі.

Таким чином, позовні вимоги є майновими, оскільки за своєю правовою природою пов`язані з володінням майном.

Проте, касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Студзінський М. А., та судові рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову (вартість земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ). Таким чином, суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання про відкриття касаційного провадження у справі, оскільки неможливо встановити вартість майна, про поділ якого просить позивачка.

Отже, заявниці необхідно самостійно визначити розмір судового збору

за подання касаційної скарги, підтвердивши його розмір належними доказами (зокрема, позовна заява з визначеною ціною позову станом

на день її подання, експертний висновок тощо) та сплатити його у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з урахуванням вартості вказаного майна.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Щодо форми і змісту касаційної скарги

Крім того, подана касаційна скарга подана з порушенням вимог пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України, відповідно до яких у касаційній скарзі повинно бути зазначено, зокрема, рішення (ухвала), що оскаржується; клопотання особи, яка подає скаргу.

З огляду на зміст прохальної частини касаційної скарги, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Студзінський М. А., просить скасувати заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня

2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року в частині вирішення позовних вимог про поділ земельної ділянки

площею 0,10 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_4 , ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Відповідно до пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК України заявнику слід уточнити свої вимоги щодо оскаржуваних судових рішень, оскільки касаційна скарга містить посилання на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року, яке скасовано постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху

з наданням заявниці строку для усунення недоліків, а саме: 1) надати обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження;

2) зазначити конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження судового рішення, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України;

3) надати документи, що підтверджують сплату судового збору

у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

4) уточнити прохальну частину касаційної скарги.

Керуючись статтею 185, 393 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Студзінський Максим Анатолійович, на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2022 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання

у встановлений строк інших вимог - касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська