Ухвала

від 09.02.2022 по справі 554/1102/22

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 09.02.2022 Справа № 554/1102/22

Провадження № 1-кс/554/2046/2022

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Волноваха Донецької області, громадянина України, полковника, перебуваючого на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 , одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, по матеріалам досудового розслідування № 42021171690000031, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.10.2021 року,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 . В клопотанні орган досудового розслідування необхідність прийняття такого рішення аргументував наступним.

Слідчим управлінням ГУ НП в Полтавській області за процесуального керівництва Полтавської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021171690000031 від 27.10.2022 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що відповідно до Наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №463 від 30.12.2020 року полковника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено Військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ст.ст. 6, 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством. На військових посадових осіб поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції», військовим посадовим особам Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань забороняється використовувати свої службові повноваження та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв`язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Згідно ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно вимог ст.ст. 11, 16, 29-32, 35-37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та своїх функціональних обов`язків, ОСОБА_4 зобов`язаний організовувати і планувати роботу особового складу підпорядкованого військового комісаріату, повсякденно керувати нею, має право віддавати усні або письмові накази, обов`язкові для виконання підпорядкованими військовослужбовцями, у зв`язку з чим виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто являється військовою посадовою особою.

Відповідно до примітки 2 статті 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 КК України є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 КК України, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Так, відповідно до примітки 1 статті 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно ст. 9 Закону України «Про Збройні Сили України» комплектування Збройних Сил України особовим складом, їх мобілізаційне та оперативне розгортання в особливий період, здійснення заходів, пов`язаних з підготовкою та призовом громадян на військову службу забезпечує Кабінет Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України визначено, що Міністерство оборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Згідно із абзацом 16 ст. 1 Закону України «Про оборону України», до органів військового управління віднесено і військові комісаріати, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Таким чином, Міністерство оборони України реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва як безпосередньо, так і через органи військового управління, що перебувають у його підпорядкуванні.

Пунктами 1, 3, 7 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 №389, визначено, що військові комісаріати утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві, інших містах, районах, районах у містах. При цьому районні, об`єднані районні, міські, об`єднані міські, військові комісаріати підпорядковуються відповідному обласному військовому комісаріату, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України та є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів, тобто одиницею органу державної влади.

Таким чином, ОСОБА_4 будучи військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється службовою особою, яка займає відповідальне становище, оскільки він є керівником одиниці органу державної влади.

Незважаючи на обізнаність з вимогами вищевказаного законодавства та обов`язок їх дотримуватися в ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на отримання для себе неправомірної вигоди від директора ТОВ «Полтавахліб-3» ОСОБА_8 , що відбувалося за наступних обставин.

У вересні 2021 року з ІНФОРМАЦІЯ_2 за Вих. №6/3691 від 17.08.2021 року до ТОВ «Полтавахліб-3» надійшов лист про заплановану перевірку стану військового обліку на товаристві в період з 18 по 22 жовтня 2021 року.

У подальшому, з метою проведення вищевказаної перевірки 12.10.2021 року військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 видано припис №6/4604/2 та 18.10.2021 затверджено план вказаної перевірки.

Так, 21.10.2021 року після проведення вказаної перевірки на території ТОВ «Полтавахліб-3» працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив відповідального за ведення військового обліку ТОВ «Полтавахліб-3», що ним виявлені порушення, які є достатніми для складання відносно керівника ТОВ «Полтавахліб-3» протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та питання щодо визначення розміру штрафу за це правопорушення входить до повноважень військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

В подальшому між військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та директором ТОВ «Полтавахліб-3» ОСОБА_8 відбулася зустріч на якій ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 про необхідність надати йому неправомірну вигоду в сумі 5 тисяч гривень для не притягнення його до адміністративної відповідальності за виявлені під час перевірки порушення стану військового обліку в ТОВ «Полтавахліб-3», та зазначив, що він додаткового повідомить його по телефону про час та місце такої зустрічі для передання даної неправомірної вигоди.

Водночас, усвідомлюючи протиправність наведених вище вимог,

з метою викриття протиправної діяльності ОСОБА_4 , ОСОБА_8 27.10.2021 року при першій можливості звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою.

У подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди 01 лютого 2022 року зателефонував на мобільний телефон до ОСОБА_8 та в ході телефонної розмови повідомив, що йому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для вирішення питання про не притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.

У подальшому 03.02.2022 року ОСОБА_4 перебуваючи у своєму службовому кабінеті, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час розмови з ОСОБА_8 , повідомив його про збільшення розміру своєї вимоги до 10 тисяч гривень для уникнення повторної перевірки ТОВ «Полтавахліб-3» та вирішення питання про не притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.

Будучи поставленим в умови за яких відмова від надання неправомірної вигоди зашкодить його законним правам та інтересам, а також інтересам ТОВ «Полтавахліб-3» ОСОБА_8 погодився на вимогу ОСОБА_4 .

Після цього, ОСОБА_8 діючи під контролем правоохоронних органів, 07.02.2022 року, близько 14 год. 40 хв. прибув на вимогу полковника ОСОБА_4 до його службового кабінету, який розташований в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , де полковник ОСОБА_4 з метою отримання неправомірної вигоди, переконав ОСОБА_8 у позитивному вирішенні питання щодо не притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП та запевнив ОСОБА_8 у недопущенні повторної перевірки стану військового обліку на ТОВ «Полтавахліб-3» в лютому 2022 року. Після цього ОСОБА_8 за вказівкою полковника ОСОБА_4 передав останньому неправомірну вигоду у розмірі 10 000 грн.

Того ж дня, після одержання вказаної неправомірної вигоди, ОСОБА_4 , близько 14 год. 55 хв. було затримано у службовому кабінеті ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 та вилучено всю суму одержаних грошових коштів у сумі 10 тисяч гривень (50 купюр номіналом по 200 гривень кожна).

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.368ККУкраїни,а саме в проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище надати для себе неправомірну вигоду та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

В діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 368 КК України, тобто кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років та яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

07.02.2022 року о 14 год. 55 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

08.02.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

З метоюзапобігання спробампідозрюваного переховуватисявід органівдосудового розслідуваннята/абосуду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий просить обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що він має сім`ю, четверо синів, семеро онуків; нікуди не буде втікати.

ЗахисникОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання. Зазначив, що підозра не обґрунтована, ризики не доведені. Підозрюваний має постійне місце проживання, одружений, має синів та онуків. Просив обрати нічний домашній арешт.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання. Вказав, що було вчинена провокація злочину. Зазначив, що підозрюваний позитивно характеризується за місцем роботи, просив обрати нічний домашній арешт.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому же кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Судом встановлено, що 07.02.2022 року о 14 год. 55 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

08.02.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В обґрунтування клопотання, як на підставу застосування вказаного запобіжного заходу, прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тобто запобігання спробі підозрюваного переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою ОСОБА_8 від 27.10.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 17.11.2021, 04.02.2022 та 08.02.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 08.02.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 07.02.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 07.02.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 07.02.2022; протоколом затримання в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_4 від 07.02.2022; протоколом обшуку кабінету №9, ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 від 08.02.2022; постановою про проведення контролю за вчиненням злочину спеціального слідчого експерименту від 04.02.2022; протоколом огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів грошових купюр від 07.02.2022; протоколом про закінчення контролю за вчиненням злочину відкритим фіксуванням від 07.02.2022; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Таким чином, проаналізувавши доводи прокурора в обґрунтування обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що ризики, визначені ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, знайшли своє підтвердження.

Одночасно, відповідно до положень ст.178 КПК України при розгляді даного клопотання слід врахувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочину, дані про його особу, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, а саме позбавлення волі на строк до десяти років.

Так,з досліджениху судовомузасіданні матеріаліввбачається,що ОСОБА_4 маєпостійне місцепроживання,мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді «взяття під варту» відносно підозрюваного, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Також слід зазначити, що виключно тяжкість вчиненого особою кримінального правопорушення, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (див. в т.ч. п.80 рішення по справі «Харченко проти України» (заява № 40107/02) та п.60 рішення «Єлоєв проти України» (заява №17283/02) якими встановлено, що застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою виключно на підставі наявності підозри є прямим порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.

Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про те, що прокурор у судовому засіданні не довів об`єктивними доказами, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Тому, суд дійшов до висновку, що подане клопотання не підлягає задоволенню.

Беручи до уваги наявність у підозрюваного постійного місця проживання, соціальних зв`язків, його майновий стан, а також повідомлення про підозру, обставини справи, з урахуванням тяжкості вчиненого, наявності ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, які є доведеними прокурором, враховуючи недоведеність недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно підозрюваного для запобігання ризиків, зазначених в клопотанні, слідчий суддя дійшов до висновку про можливість застосувати відносно підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в межах строку досудового розслідування, який буде достатнім для неухильного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а не тримання під вартою, на якому наполягає прокурор.

Відповідно до положень ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповіднодо приписівч.1та ч.2ст.181КПК України,домашній арештполягає взабороні підозрюваному,обвинуваченому залишатижитло цілодобовоабо упевний періоддоби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч.6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Відповідно до ч. 5 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зазначаються конкретні обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, що покладаються на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках, встановлених цим Кодексом, строк, на який їх покладено.

Як вбачається з ч. 5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

З урахуванням наведених мотивів та вимог закону, суд вважає можливим застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який, на думку суду, забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового слідства, поклавши на ОСОБА_4 наступні обов`язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме із м. Полтави, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також з іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину у всіх випадках, крім спільної участі у слідчих та процесуальних діях в межах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 176-178, 181, 186, 193,194, 196,197, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 , погодженого прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, по матеріалам досудового розслідування № 42021171690000031, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.10.2021 року, - відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, строком до 07.04.2022 року, без застосування електронних засобів контролю, поклавши на нього наступні обов`язки: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме із м. Полтави, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , а також з іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину у всіх випадках, крім спільної участі у слідчих та процесуальних діях в межах кримінального провадження.

В разі невиконання вищевказаних зобов`язань, до підозрюваного може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, зобов`язавши передати копію ухвали для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Роз`яснити, що за умисне невиконання ухвали суду передбачена відповідальність за ст. 382 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з часу проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1