Ухвала

від 09.02.2022 по справі 554/1102/22

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 09.02.2022 Справа № 554/1102/22

Провадження № 1-кс/554/2029/2022

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021171690000031 від 21.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням, погодженим з заступником керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021171690000031 від 27.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 368 КК України.

Підставами для арешту майна слідчий вказує, що Слідчими СУ ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021171690000031 від 27.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що відповідно до Наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №463 від 30.12.2020 року полковника ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено Військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ст.ст. 6, 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством. На військових посадових осіб поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції», військовим посадовим особам Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань забороняється використовувати свої службові повноваження та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв`язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.

Згідно ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки, не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Відповідно вимог ст.ст. 11, 16, 29-32, 35-37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та своїх функціональних обов`язків, ОСОБА_5 зобов`язаний організовувати і планувати роботу особового складу підпорядкованого військового комісаріату, повсякденно керувати нею, має право віддавати усні або письмові накази, обов`язкові для виконання підпорядкованими військовослужбовцями, у зв`язку з чим виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто являється військовою посадовою особою.

Відповідно до примітки 2 статті 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 КК України є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 КК України, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.

Так, відповідно до примітки 1 статті 364 КК України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно ст. 9 Закону України «Про Збройні Сили України» комплектування Збройних Сил України особовим складом, їх мобілізаційне та оперативне розгортання в особливий період, здійснення заходів, пов`язаних з підготовкою та призовом громадян на військову службу забезпечує Кабінет Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України визначено, що Міністерство оборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Згідно із абзацом 16 ст. 1 Закону України «Про оборону України», до органів військового управління віднесено і військові комісаріати, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Таким чином, Міністерство оборони України реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва як безпосередньо, так і через органи військового управління, що перебувають у його підпорядкуванні.

Пунктами 1, 3, 7 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 року №389, визначено, що військові комісаріати утворюються в АДРЕСА_1 , інших містах, районах, районах у містах. При цьому районні, об`єднані районні, міські, об`єднані міські, військові комісаріати підпорядковуються відповідному обласному військовому комісаріату, на території відповідальності якого вони перебувають згідно з адміністративно-територіальним устроєм України та є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів, тобто одиницею органу державної влади.

Таким чином, ОСОБА_5 будучи військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 ,являється службовою особою, яка займає відповідальне становище, оскільки він є керівником одиниці органу державної влади.

Незважаючи на обізнаність з вимогами вищевказаного законодавства та обов`язок їх дотримуватися в ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на отримання для себе неправомірної вигоди від директора ТОВ «Полтавахліб-3» ОСОБА_6 , що відбувалося за наступних обставин.

У вересні 2021 року з ІНФОРМАЦІЯ_2 за Вих. №6/3691 від 17.08.2021 року до ТОВ «Полтавахліб-3» надійшов лист про заплановану перевірку стану військового обліку на товаристві в період з 18 по 22 жовтня 2021 року.

У подальшому, з метою проведення вищевказаної перевірки 12.10.2021 року військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 видано припис №6/4604/2 та 18.10.2021 затверджено план вказаної перевірки.

Так, 21.10.2021 року після проведення вказаної перевірки на території ТОВ «Полтавахліб-3» працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив відповідального за ведення військового обліку ТОВ «Полтавахліб-3», що ним виявлені порушення, які є достатніми для складання відносно керівника ТОВ «Полтавахліб-3» протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та питання щодо визначення розміру штрафу за це правопорушення входить до повноважень військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .

В подальшому між військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 та директором ТОВ «Полтавахліб-3» ОСОБА_6 відбулася зустріч на якій ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 про необхідність надати йому неправомірну вигоду в сумі 5 тисяч гривень для непритягнення його до адміністративної відповідальності за виявлені під час перевірки порушення стану військового обліку в ТОВ «Полтавахліб-3», та зазначив, що він додаткового повідомить його по телефону про час та місце такої зустрічі для передання даної неправомірної вигоди.

Водночас, усвідомлюючи протиправність наведених вище вимог,

з метою викриття протиправної діяльності ОСОБА_5 , ОСОБА_6 27.10.2021 при першій можливості звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою.

У подальшому ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди 01 лютого 2022 року зателефонував на мобільний телефон до ОСОБА_6 та в ході телефонної розмови повідомив, що йому необхідно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для вирішення питання про не притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.

У подальшому 03.02.2022 року ОСОБА_5 перебуваючи у своєму службовому кабінеті, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час розмови з ОСОБА_6 , повідомив його про збільшення розміру своєї вимоги до 10 тисяч гривень для уникнення повторної перевірки ТОВ «Полтавахліб-3» та вирішення питання про не притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП.

Будучи поставленим в умови за яких відмова від надання неправомірної вигоди зашкодить його законним правам та інтересам, а також інтересам ТОВ «Полтавахліб-3» ОСОБА_6 погодився на вимогу ОСОБА_5 .

Після цього, ОСОБА_6 діючи під контролем правоохоронних органів, 07.02.2022 року, близько 14 год. 40 хв. прибув на вимогу полковника ОСОБА_5 до його службового кабінету, який розташований в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , де полковник ОСОБА_5 з метою отримання неправомірної вигоди, переконав ОСОБА_6 у позитивному вирішенні питання щодо непритягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП та запевнив ОСОБА_6 у недопущенні повторної перевірки стану військового обліку на ТОВ «Полтавахліб-3» в лютому 2022 року. Після цього ОСОБА_6 за вказівкою полковника ОСОБА_5 передав останньому неправомірну вигоду у розмірі 10 000 грн.

Того ж дня, після одержання вказаної неправомірної вигоди, ОСОБА_5 , близько 14 год. 55 хв. було затримано у службовому кабінеті ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 та вилучено всю суму одержаних грошових коштів у сумі 10 тисяч гривень (50 купюр номіналом по 200 гривень кожна).

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.3ст.368ККУкраїни,а саме в проханні службовою особою, яка займає відповідальне становище надати для себе неправомірну вигоду та в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням надої їй влади чи службового становища.

07.02.2022 року о 14:55 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та 08.02.2022 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В ході проведення досудового розслідування даного провадження було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 , є власником рухомого майна, а саме легкового автомобіля «HYUNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

Санкція ч. 3 ст. 368 КК України передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

На даний час у слідства виникла необхідність у накладенні арешту на рухоме майно, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , з метою збереження рухомого майна, недопущення його відчуження та в подальшому.

Наданому етапідосудового розслідуванняу вказаномукримінальному провадженнівважається виправданетаке втручанняу правата інтересивласника майнав особіОСОБА_5 , з метоюнедопущення відчуженнямайна тазабезпеченняможливої конфіскації майна.

На підставі вищевикладеного слідчий просить накласти арешт на майно підозрюваного.

В судове засідання слідчий та прокурор не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Слідчий надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій клопотання підтримав, просив задовольнити.

Адвокат ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, при винесенні рішення поклався на розсуд суду.

Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питання слідчим суддею у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до положень ч. 4ст. 107 КПК Українине здійснюється.

Дослідивши надані докази приходить до наступного.

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч.2ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу(ч. 1ст. 173 КПК України).

Встановлено, що СУ ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021171690000031 від 27.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення органом досудового розслідування підозрюється ОСОБА_5 , якому 08.02.2022 року оголошено про підозру за ч.3 ст. 368КК України.

09.02.2022 року ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці.

Виходячи із аналізу положень пункту першого частини третьоїстатті 132 КПК України,статті 170 КПК України, слідчий, прокурор в ході розгляду клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, в якому особі оголошено про підозру, має довести існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.

Розглядаючи клопотання слідчого по суті, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Так, із змісту клопотання та матеріалів, які його обґрунтовують, вбачається, що зазначені обставини підозри, які інкримінуються ОСОБА_5 , мають місце та підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Відповідно до приписів п. 3 ч. 2 ст. 170 КК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Санкція ч. 3 ст. 368 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_5 передбачає конфіскацію майна.

З огляду на ч. 2ст. 170 КПК Українизавданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

В рішенні «Раймондо проти Італії», скарга 12954/87, 22 лютого 1994 року ЄСПЛ зазначив: « п.27. …арешт, поза сумнівом, застосували як проміжковий захід, що має забезпечити - в разі - необхідності - подальшу конфіскацію майна, яке вважають імовірно результатом незаконної діяльності. Такий захід виправданий і не можна стверджувати, що накладення арешту на цій стадії провадження було непропорційне поставленій меті.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та його задоволення.

На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Крім того, слідчий суддя роз`яснює, що у відповідності до ст. 174 КПК України, за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника чи володільця майна, якщо вони доведуть, що потреба у застосуванні такого заходу відпала, арешт майна може бути скасовано повністю або частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 131, 132, 167, 170-173, 175, 309 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Полтавській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №42021171690000031 від 21.10.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України задовольнити.

Накласти арешт на легковий автомобіль «HYUNDAI TUCSON», д.н.з. НОМЕР_1 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , що належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з позбавленням права розпорядження та відчуження, до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.

Виконання зазначеної ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду на протязі 5 днів з моменту проголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1