Постанова

від 02.02.2022 по справі 138/1883/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 138/1883/20

провадження № 61-14835св 2 1

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С. (суддя-доповідач),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, застосування реституції та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_4 , на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 квітня 2021 року, ухвалене суддею Київською Т. Б., та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі: Денишенко Т. О., Голоти Л. О., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 18 листопада 2013 року між ним та ОСОБА_3 був укладений та нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до умов якого він позичив грошові кошти у розмірі 3 000 000 дол. США на строк

до 17 листопада 2015 року. Дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надала при цьому свою письмову згоду на укладення цього договору.

ОСОБА_1 посилається, що ОСОБА_3 не виконав взятих на себе зобов`язань за договором позики, позику не повернув, відсотки за договором не сплатив, у результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 05 листопада 2019 року з урахуванням штрафних санкцій становила 5 615 404,10 дол. США.

24 жовтня 2018 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_3 вимогу про повернення суми позики, а 06 листопада 2018 року позивач звернувся у Печерський район-ний суд м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про солідарне стягнення заборгованості за договором позики від 18 листопада 2013 року. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, просив накласти арешт на майно відповідачів.

15 листопада 2018 року Печерський районний суд м. Києва постановив ухвалу про відмову ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі, проте ця ухвала була скасована постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, а справа направлена для продовження розгляду до Печерського районного суду м. Києва.

26 березня 2019 року Печерський районний суд м. Києва постановив дві ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 та ОСОБА_5

08 серпня 2019 року Печерський районний суд м. Києва задовольнив позов ОСОБА_1 та стягнув солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 18 листопада 2013 року у розмірі 5 615 404,10 доларів США.

В подальшому ОСОБА_1 дізнався, що 07 березня 2019 року ОСОБА_3 уклав з донькою своєї дружини від першого шлюбу - ОСОБА_2 договори дарування, відповідно до яких подарував їй належні йому на праві власності дванадцять земельних ділянок, розташованих на території Бронницької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, цільове призначення яких для ведення особистого селянського господарства, а саме: площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1832; площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1834; площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1829; площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1830; площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1833; площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1835; площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1836; площею 1,00 га, кадастровий номер 0522681400:02:000:0014; площею 1,00 га, кадастровий номер 0522681400:02:000:0024; площею 1,00 га, кадастровий номер 0522681400:02:000:0025; площею 2,00 га, кадастровий номер 0522681400:01:001:0445; площею 2,00 га, кадастровий номер 0522681400:01:001:0446.

Перевіркою майнового стану ОСОБА_3 встановлено, що окрім земельної ділянки площею 2,6251 га, кадастровий номер 0522686800:01:000:0034, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Суботівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, іншого майна за боржником не зареєстровано.

Посилаючись на те, що укладені ОСОБА_3 договори дарування земельних ділянок ОСОБА_2 є фіктивними, не спрямованими на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, а спрямовані виключно на уникнення виконання рішення суду та повернення боргу, позивач просив визнати їх недійсними, застосувати реституцію та визнати за ОСОБА_3 право власності на вказані вище земельні ділянки.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що новий власник спірних земельних ділянок - ОСОБА_2 уклала договори їх оренди з ПП Дари садів , чим підтвердила реальне настання юридичних наслідків після укладення оспорюваних договорів. Крім того, суди послались на те, що ОСОБА_1 має можливість задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави за договором, укладеним з ТОВ ТОП-ТРАНС .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 квітня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник заявника посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року справу призначено до розгляду у складі п`яти суддів.

Обставини справи, встановлені судами

18 листопада 2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 у власність грошові кошти в розмірі 3 000 000 доларів США. На час укладення вказаного договору дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надала свою письмову згоду на отримання такої позики.

Вказане вище зобов`язання ОСОБА_3 було забезпечено: договором іпотеки від 19 листопада 2013 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ БРАНТ , предметом якого є група нежилих приміщень № 41, розташованих за на АДРЕСА_1 ; договором застави від 06 березня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , відповідно до умов якого вона передала в заставу 100 % частки у статутному капіталі ТОВ ТОВ-ТРАНС .

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_3 покладених на нього обов`язків щодо повернення позики, ОСОБА_1 у листопаді звернувся до Печерського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

15 листопада 2018 року Печерський районний суд м. Києва постановив ухвалу про відмову ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі, проте ця ухвала була скасована постановою Київського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, а справа направлена для продовження розгляду до Печерського районного суду м. Києва.

26 березня 2019 року Печерський районний суд м. Києва постановив дві ухвали про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року у справі № 757/55453/18-ц, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 було задоволено, стягнено солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 18 листопада 2013 року в розмірі 5 615 404,10 дол. США, з яких: 3 000 000,00 дол. США - сума позики; 11 753,42 дол. США - відсотки за користування позикою за період з

05 по 17 листопада 2015 року; 979 150,68 дол. США - відсотки за користування позикою за період з 18 листопада 2015 року по 05 листопада 2018 року; 1 624 500,00 дол. США - пеня, нарахована за період з 18 листопада 2015 року по 05 листопада 2018 року.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 03 жовтня 2018 року № 140122807, станом на дату формування вказаного витягу ОСОБА_3 належали, крім іншого, земельні ділянки, цільове призначення яких для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Бронницької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, а саме: площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1834; площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1829; площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1830; площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1833; площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1835; площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1836; площею 1,00 га, кадастровий номер 0522681400:02:000:0014; площею 1,00 га, кадастровий номер 0522681400:02:000:0024; площею 1,00 га, кадастровий номер 0522681400:02:000:0025; площею 2,00 га, кадастровий номер 0522681400:01:001:0445; площею 2,00 га, кадастровий номер 0522681400:01:001:0446.

07 березня 2019 року ОСОБА_3 за договором дарування відчужив ОСОБА_2 зазначені вище земельні ділянки.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 03 жовтня 2018 року, ТОВ БРАНТ належало нерухоме майно, а саме: група нежилих приміщень № 41 на АДРЕСА_1 , які були предметом іпотеки, укладеної на забезпечення зобов`язань ОСОБА_3 . Однак 24 липня 2017 року це нерухоме майно було відчужено за згодою іпотекодержателя ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16 січня 2019 року ОСОБА_3 належали акції ПАТ Могилів-Подільський консервний завод . Проте з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07 липня 2020 року відомо, що власником вказаних акцій стала ОСОБА_2 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 16 грудня 2020 року, ТОВ ТОП-ТРАНС , на забезпечення виконання кредитного договору від 24 березня 2017 року, уклало з ПАТ Банк Кліринговий дім договір іпотеки та численні додаткові угоди до договору іпотеки, за якими передало в іпотеку банку нерухоме майно, а саме комплекс складських, офісних і підсобних приміщень та автопарку за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку, кадастровий номер 3221281200:06:004:0007, площею 9,3658 га.

ОСОБА_1 посилався на те, що вказане майно ТОВ ТОП-ТРАНС входило у предмет застави за договором від 06 березня 2014 року, яким забезпечені зобов`язання ОСОБА_3 , проте на цей час воно знаходиться в іпотеці банку.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положеннями пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випаду, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо визнання договорів недійсними

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач не довів наявності підстав для визнання правочину фіктивним, оскільки договір було реально виконано.

Верховний Суд не може погодитися із такими доводами судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Під час розгляду справи Верховний Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь доньки дружини від першого шлюбу (падчерки) після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може в повному обсязі відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

На переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом ); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження ).

Водночас, за висновками Верховного Суду, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому та обставина, що правочин, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19).

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається про людське око , таким критеріям відповідати не може.

Верховний Суд враховує, що ОСОБА_3 відчужив спірне майно за договором дарування у той час як мав невиконані фінансові зобов`язання перед ОСОБА_1 на загальну суму 5 615 404,10 дол. США, ця сума в подальшому підтверджена та стягнена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

При цьому суди безпідставно посилаються на те, що ОСОБА_3 при відчуженні спірних земельних ділянок міг розраховувати на задоволення вимог ОСОБА_1 за рахунок предметів іпотеки та застави, оскільки, як встановлено судами, предмет іпотеки був відчужений, а предмет застави знаходиться в іпотеці банку, що може утруднити виконання рішення суду. Про ці обставини було відомо ОСОБА_3 , проте він, діючи з метою уникнення задоволення вимог кредитора за рахунок належного йому майна, відчужив його за невідплатним договором на користь падчерки.

Наведеного суди не врахували та дійшли помилкового висновку, що договори дарування земельних ділянок не можуть бути визнані недійсними у зв`язку з їх фактичним виконанням та відсутністю неправомірного умислу.

Щодо визнання права власності на майно за попереднім власником

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

За змістом наведеної норми права позов про визнання права власності на майно може бути поданий лише власником цього майна . Іншим особам, зокрема й кредитору власника, такі повноваження Законом не надані.

Отже, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_3 слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про обґрунтованість касаційної скарги ОСОБА_1 у частині вимог про визнання договорів дарування недійсними і вважає за необхідне скасувати судові рішення попередніх інстанцій у цій частині та ухвалити нове рішення про часткове задоволення його позову.

Керуючись статтями 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 07 квітня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1832, розташованої за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Бронницька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1781930305226, укладений 07 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Хоменко Вікторією Валеріївною за № 265.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1834, розташованої за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Бронницька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1360328505226, укладений 07 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Хоменко Вікторією Валеріївною за № 259.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1829, розташованої за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Бронницька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1360309305226, укладений 07 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Хоменко Вікторією Валеріївною за № 251.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1830, розташованої за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Бронницька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1360300305226, укладений 07 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Хоменко Вікторією Валеріївною за № 263.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1833, розташованої за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Бронницька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1360274705226, укладений 07 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Хоменко Вікторією Валеріївною за № 249.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1835, розташованої за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Бронницька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1360269705226, укладений 07 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Хоменко Вікторією Валеріївною за № 261.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,8839 га, кадастровий номер 0522681400:02:001:1836, розташованої за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Бронницька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1360264405226, укладений 07 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Хоменко Вікторією Валеріївною за № 247.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,0 га, кадастровий номер 0522681400:02:000:0014, розташованої за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Бронницька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1357372705226, укладений 07 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Хоменко Вікторією Валеріївною за № 255.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,0 га, кадастровий номер 0522681400:02:000:0024, розташованої за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Бронницька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1357345905226, укладений 07 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Хоменко Вікторією Валеріївною за № 257.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,0 га, кадастровий номер 0522681400:02:000:0025, розташованої за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Бронницька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1357307805226, укладений 07 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Хоменко Вікторією Валеріївною за № 253.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 0522681400:01:001:0445, розташованої за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Бронницька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 380168505104, укладений 07 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Хоменко Вікторією Валеріївною за № 243.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 0522681400:01:001:0446, розташованої за адресою: Вінницька область, Могилів-Подільський район, Бронницька сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 380166605104, укладений 07 березня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, м. Київ Хоменко Вікторією Валеріївною за № 245.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О.С. Ткачук