Постанова

від 09.10.2007 по справі 6/306

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/306

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "09" жовтня 2007 р.            09 год. 50 хв., м. Чернігів                     Справа № 6/306

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                         Блохіної Ж.В.

при секретарі                         Кузьміні М.М.

за участю представників:

позивача                                 Асаулко О.О., довіреність №03-395/844 від 06.03.2007р.

відповідача                             Пономар Ю.В., довіреність №17/7722 від 27.12.2006р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов                                        Відділення Фонду соціального захисту   інвалідів у

                                                 Чернігівській області, м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14                                                 

до                                              Відкритого акціонерного товариства  енергопостачальна компанія

                                                 „Чернігівобленерго”, вул. Горького, 40, м. Чернігів                                                                                                    

про                                            стягнення 539187,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відділенням Фонду соціального захисту   інвалідів у  Чернігівській області подано позов до Відкритого акціонерного товариства  енергопостачальна компанія „Чернігівобленерго” про стягнення 539187,77 грн., в тому числі 520642,08 грн. адміністративно-господарських санкцій та 18545,69 грн. пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить задовольнити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем невиконаний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, чим порушено вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а тому, на підставі ст. 20 вищевказаного Закону з відповідача підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції та пеня.

Представник відповідача стосовно позовних вимог заперечує та вважає їх безпідставними, виходячи з наступного. Типовим положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005р. №15, затверджено перелік робіт з підвищеною небезпекою. Пунктом 4.2 Правил безпечної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 06.10.1997р. №257 передбачено, що медичний огляд працівників слід здійснювати відповідно до вимог ДНАОП 0.03-4.02-94 „Положення про медичний огляд працівників певних категорій”. Положенням про медичний огляд працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 31.03.1994р. №45 (чинного протягом 2006р.) передбачений обов'язок власника підприємства не приймати на роботу осіб з протипоказаннями за станом здоров'я. Таким чином, вищезазначені нормативні акти вимагають від підприємств, зокрема і ВАТ ЕК „Чернігівобленерго” приймати на роботу, пов'язану з підвищеною небезпекою, виключно громадян, які пройшли медичний огляд і яким не протипоказана така праця за станом здоров'я, а тому, слід враховувати при визначенні середньооблікової чисельності штатних працівників посади, на які працевлаштовувати інвалідів заборонено Законодавством.

Вислухавши пояснення повноважних представників, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХІІ (надалі –Закон № 875), визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

У відповідності зі ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.  

Згідно ч. 2 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч. 10 Закону № 875 керівники підприємств,  установ,  організацій,  у тому  числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 19  Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. При цьому державна служба зайнятості відповідно до Закону України „Про зайнятість населення”  лише сприяє працевлаштуванню інвалідів, які знаходяться на обліку та зареєстровані як безробітні.

Отже, обов”язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається виключно на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю.

Відповідно до ч. 5 Закону № 875 виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою вищевказаної статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно форми № 10-ПІ (річна) „Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів” за 2006 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить у Відповідача 3324 особи. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875, становить 133 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 91.

 Таким чином, невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 42 особи.

Згідно вищезазначеного Звіту річний фонд оплати праці за 2006 рік складає –41205,1 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника –12396,24 грн. (обчислена шляхом ділення розміру фонду оплати праці (41205,1 тис. грн.) на середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу (3324)).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Таким чином сума адміністративно–господарських санкцій, яку має сплатити Відповідач, становить 520642,08 грн. (12396,24 х 42).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70, Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05.2007р. передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, розмір пені на день подання позовної заяви становить:

8 х 120/100/365 = 0,026 % х 520642,08 грн. = 135,37 грн. –розмір пені за один день. Кількість днів прострочення –137 (з 17.04.07р. по 03.09.2007р.). Тому розмір пені становить –135,37 грн. х 137 днів = 18545,69 грн., що підтверджується розрахунком позивача.

Дані вимоги Відповідач не виконав та адміністративно–господарські санкції в установлений строк не сплатив.

Окрім того, заперечення представника відповідача не приймаються до уваги, оскільки згідно ст. 7 Закону № 875 законодавство про соціальну  захищеність  інвалідів в  Україні   складається   з   цього   Закону   та   інших   актів законодавства, що видаються відповідно до нього. Отже, при визначенні середньооблікової чисельності штатних працівників слід керуватися приписами саме ст. 19 Закону № 875.

У відповідності зі ст. 20 Закону № 875, спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів  в судовому порядку.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Оскільки відповідач добровільно суму адміністративно–господарських санкцій не сплатив, позивач правомірно звернувся до суду з позовною заявою про стягнення 539187,77 грн., в тому числі 520642,08 грн. адміністративно-господарських санкцій та 18545,69 грн. пені.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

        П О С Т А Н О В И В:    

        1. Позов задовольнити повністю.

        2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства  енергопостачальна компанія „Чернігівобленерго” (вул. Горького, 40, м. Чернігів, р/р 26004301833057 в Промінвестбанку, МФО 353456, код 32936673) до державного бюджету Чернігівського району (р/р 31218230700522 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 22826386) 520642,08 грн. адміністративно-господарських санкцій та 18545,69 грн. пені.

        3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

  У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

       4. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

        Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           Ж.В. Блохіна