Рішення

від 20.01.2022 по справі 910/4389/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.01.2022Справа №910/4389/21

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг" до 1. Комунального підприємства "Київблагоустрій" 2. Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вістекс-Компані" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнуво" відповідачів - 2. Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про зобов`язання відновити зруйновану нежитлову будівлю Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М. Представники учасників справи: від позивача:Гайдай Я.Ю. від відповідача-1:Косянчук Л.Г. від відповідача-2:Ходорович О.М. від відповідача-3:не з`явився від третьої особи-1:не з`явився від третьої особи-2:Ковтунець Ю.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Вістекс-Компані", в якому просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.10.2021) зобов`язати відповідачів відновити становище зруйнованої нежитлової будівлі по вул. Братиславській, 26-Д у м. Києві та здійснити відновлювальні роботи по нежитловій будівлі за рахунок власних коштів.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг" зазначає, що Комунальним підприємством "Київблагоустрій" за дорученням Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища (після перейменування - Департамент міського благоустрою) було протиправно знесено належний позивачу на праві власності об`єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі (літ. А) по вул. Братиславській, 26Д, у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 23.03.2021) відкрито провадження у справі №910/4389/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи та призначено підготовче засідання на 08.06.2021.

20.05.2021 через відділ діловодства суду від Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позов, в якому відповадач-2 заперечує проти позовних вимог, вказує на їх необґрунтованість та безпідставність з огляду на наступне. Так, відповідач-2 звертає увагу суду, що доручення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.09.2017 №064-9353 в частині демонтажу майна позивача було надано за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 26, в той час як нежитлова будівля позивача зареєстрована за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 26 Д, літера А. Також відповідач-2 вказує, що при вирішенні справи №826/2960/18 адміністративні суди не врахували, що спірний об`єкт по вул. Братиславській, 26Д відноситься до тимчасових споруд, оскільки позивачем було сплачено пайовий внесок власників тимчасових споруд. Крім того, відповідач-2 звертає увагу суду, що надані позивачем на підтвердження наявності у нього на праві власності саме нежитлової будівлі, а не тимчасової споруди містять дефекти, які унеможливлюють підтвердження того, що за дорученням від 11.09.2017 №064-9353 була зруйнована капітальна споруда, а не тимчасова. При цьому, Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стверджує, що доручення від 11.09.2017 №064-9353 видане у відповідності та у спосіб, визначені законодавством, оскільки позивачем не виконано вимог припису про усунення порушень. Водночас, відповідач-2 також звертає увагу суду, що позивачем на підтвердження наявності у нього права користуватись земельною ділянкою надано лише дозвіл Київської міської ради на розробку проекту землеустрою, натомість ні доказів проведення грошової оцінки земельної ділянки, ні договору оренди землі, ні доказів сплати земельного податку та податку на нерухомість, ні доказів присвоєння спірному майну поштової адреси позивачем суду не надано, в той час як сам факт реєстрації майна не може бути беззаперечним доказом існування майна.

01.06.2021 від Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позов, в якому відповадач-1 заперечує проти позовних вимог, вказує на їх необґрунтованість та безпідставність з огляду на наступне. Відповідач-1 звертає увагу суду, що судовими рішеннями по справі №826/2960/18 не встановлювались обставини здійснення КП "Київблагоустрій" демонтажу нежитлової будівлі по вул. Братиславській, 26-Д та наявності у власності ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" такої будівлі, а відтак дані обставини підлягають доведенню на загальних підставах. Також відповідач-1 вказує, що матеріали справи не містять ні дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на здійснення будівельних робіт, ні проектної документації на будівництво, ні правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак позивачем не доведено наявності у його власності нежитлової будівлі та останній намагається отримати рішення на здійснення будівництва без дотримання приписів законодавства. В свою чергу, відповідач-1, посилаючись на практику касаційного суду, вказував, що при дослідженні обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набуває таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення власності, такої підстави закон не передбачає, натомість позивач доводить наявність у нього права власності на об`єкт нерухомого майна лише витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, відповідач-1 вказує, що ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" було надано право на розміщення тимчасових споруд та останнє сплачувало пайову участь як власник тимчасової споруди.

04.06.2021 засобами поштового зв`язку від Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідач-2 вказує, що оскільки спірний об`єкт було демонтовано 05.02.2018, то позивач звернувся до господарського суду із пропуском строку позовної давності за вимогою про відновлення зруйнованої будівлі.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.06.2021 прийнято до розгляду відзив відповідача-1 на позов та заяву відповідача-2 про застосування строків позовної давності; долучено подані позивачем докази до матеріалів справи; зобов`язано позивача надати оригінали документів в наступне засідання; з огляду на позиції позивача та відповідачів, витребувано: у Київської міської ради належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Укрінтерторг" №825/825 від 21.07.2016; у Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві (або у його правонаступника) - належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №51081606 від 28.12.2015, а також належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності щодо вказаного свідоцтва; встановлено строк для надання таких доказів - до наступного засідання; відкладено підготовче засідання на 13.07.2021.

23.06.2021 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг" надійшла відповідь на відзив Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якій позивач вказує, що ст. 328 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності набуття права власності, в той час як на даний час свідоцтво позивача про право власності на будівлю, яка була демонтована, не скасоване та не скасовано державну реєстрацію права власності на об`єкт будівництва. Також позивач посилається, що оскільки спірну будівлю було введено в експлуатацію, то відповідно з моменту реєстрації права власності на таку будівлю ТОВ "Компанія "Інтерторг" правомірно набуло право власності на даний об`єкт. Крім того, позивач вказує, що є законним користувачем земельної ділянки, на якій розміщувався демонтований об`єкт нерухомого майна, та йому було надано Київською міською радою дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме для експлуатації та обслуговування будівлі торгівельного призначення. Крім того, позивач стверджує, що згідно технічного паспорту, виданого 28.12.2015, демонтована будівля має бетонний фундамент, цегляні стіни, присутній металевий каркас, покрівля з металочерепиці, а відтак спірна будівля не може бути визнаною малою архітектурною формою. Також позивач стверджує, що ним не було порушено строку позовної давності, оскільки він звернувся в межах трирічного строку позовної давності з моменту, коли він дізнався про своє порушене право, - з дати ухвалення судового рішення від 07.08.2018 по справі №826/2960/18.

Також 23.06.2021 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг" надійшла відповідь на відзив Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якій позивач зазначає, що держава підтвердила право власності ТОВ "Компанія "Інтерторг" на спірне майно шляхом проведення реєстрації права власності в реєстрі, в той час як недоторканність до права власності гарантується як національним законодавством, так і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Спірна будівля по вул. Братиславській, 26Д у м. Києві була введена в експлуатацію на підставі акту управління Державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві про прийняття об`єкту в експлуатацію закінченого будівництва №22 від 20.01.1998, а будівництво такого об`єкту було розпочате згідно чинного на той час законодавства.

13.07.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про застосування строків позовної давності, в якій відповідач-1 вказує, що трирічний строк позовної давності слід обраховувати від дати демонтажу спірної будівлі, а відтак такий строк сплив 03.02.2021, в той час як позовна заява ТОВ "Компанія "Інтерторг" надійшла до Господарського суду міста Києва лише 19.03.2021.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.07.2021 зобов`язано позивача надати суду в наступне засідання належним чином засвідчені копії дозволу на виконання будівельних робіт та повідомлення про початок будівельних робіт, повторно зобов`язано Київську міську раду виконати вимоги протокольної ухвали суду від 08.06.2021; залучено до участі у справі ТОВ "Арнуво" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, у зв`язку з тим, що рішення у справі вплине на права та обов`язки ТОВ "Арнуво"; зобов`язано учасників справи направити залученій третій особі копії заяв по суті спору, а докази такого направлення надати суду; запропоновано залученій третій особі у строк протягом десяти днів з дня одержання ухвали надати суду письмові пояснення щодо заяв по суті спору з доказами їх направлення іншим учасникам справи; запропоновано ТОВ "Арнуво" надати пояснення щодо того, що саме будувалось у 1996-1998 роках, за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26-Д, та вводилось в експлуатацію; залучено до участі у справі КП "Київтранспарксервіс" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів у зв`язку з тим, що рішення у справі вплине на права та обов`язки КП "Київтранспарксервіс"; зобов`язано учасників справи направити залученій третій особі копії заяв по суті спору, а докази такого направлення надати суду; запропоновано залученій третій особі у строк протягом десяти днів з дня одержання ухвали надати суду письмові пояснення щодо заяв по суті спору з доказами їх направлення іншим учасникам справи; відкладено підготовче засідання на 26.08.2021.

06.08.2021 засобами поштового зв`язку від Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтранспарксервіс" надійшли письмові пояснення, в яких третя особа-2 зазначає, що на законних підставах передало земельну ділянку на перехресті вулиць Братиславської та Шолом Алейхема в місті Києві в експлуатацію ТОВ "Еллі-Груп", в той час як ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" не надало жодних правовстановлюючих документів на підтвердження набуття права власності/користування на спірну земельну ділянку. Також третя особа-2 зазначає, що земельну ділянку на перехресті вулиць Братиславської та Шолом Алейхема в місті Києві на підставі рішення Київради від 21.11.2017 №505/3512 віднесено до паркувальних майданчиків.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.08.2021 долучено постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2021 у справі №640/4928/21 (роздруковану з Єдиного державного реєстру судових рішень) до матеріалів справи; задоволено клопотання відповідачів 1, 2 та витребувано у Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації належним чином засвідчені копії всіх документів, на підставі яких було прийнято розпорядження Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва №308 від 21.03.1997; встановлено строк для надання витребуваних судом доказів - до наступного засідання; попереджено Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію про наслідки неподання витребуваних судом доказів; відкладено підготовче засідання на 23.09.2021.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 долучено подані позивачем докази; повторно витребувано у Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації належним чином засвідчені копії всіх документів на підставі яких було прийнято розпорядження Ватутінської районної державної адміністрації в м. Києві ради №308 від 21.03.1997; витребувано у Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації відомості та копії наведеного розпорядження; витяг з Книги договорів на право тимчасового користування землею за 1997 рік щодо реєстрації Договору №198 на право тимчасового користування землею ТОВ "Компанія "Укрінтерторг"; а також відповідні документи по Договору №145, рішення Ватутінської районної державної адміністрації в м. Києві ради №2 від 13.01.1999 та документи, які слугували підставою його прийняттю; уповноважено на одержання витребуваних доказів відповідача-1; повторно повідомлено Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію про наслідки неподання витребуваних судом доказів; відкладено підготовче засідання на 19.10.2021.

13.10.2021 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг" надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд зобов`язати відповідачів відновити становище зруйнованої нежитлової будівлі по вул. Братиславській, 26-Д у м. Києві та здійснити відновлювальні роботи по нежитловій будівлі за рахунок власних коштів.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог; долучено додаткові докази по справі, повторно витребувано у Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації відомості та копії наведеного розпорядження; витяг з Книги договорів на право тимчасового користування землею за 1997 рік щодо реєстрації Договору №198 на право тимчасового користування землею ТОВ "Компанія "Укрінтерторг"; а також відповідні документи по Договору №145, рішення Ватутінської районної державної адміністрації в м. Києві ради №2 від 13.01.1999 та документи, які слугували його прийняттю; уповноважено на одержання витребуваних доказів відповідача-1; повторно повідомлено Деснянську районну в місті Києві державну адміністрацію про наслідки неподання витребуваних судом доказів; встановлено Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) строк 15 днів для надання відзиву на уточнену позовну заяву; відкладено підготовче судове засідання на 09.11.2021.

22.10.2021 через відділ діловодства суду від Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на уточнені позовні вимоги, в якому відповідач-2 звертає увагу суду на невідповідність поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог вимогам Господарського процесуального кодексу України. Також відповідач-1 вказує, що хоч позивач і просить суд зобов`язати відповідачів відновити становище зруйнованої нежитлової будівлі по вул. Братиславській, 26Д в первинний стан, який визначений проектною документацією та технічним паспортом, проте в матеріалах справи №910/4389/21 відсутня проектна документація на спірну будівлю, а також відсутні докази на підтвердження наявності правових підстав для користування ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" спірною земельною ділянкою, на якій позивач просить відновити будівлю. Водночас, із рішення Ватутінської районної в місті Києві ради №2 від 13.01.1999 вбачається, що позивачу надавалась спірна земельна ділянка для обслуговування торговельного кіоску.

02.11.2021 засобами поштового зв`язку від Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на уточнені позовні вимоги, в якому відповідач-1 вказує, що державна реєстрація прав не є підставою для набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Також відповідач-1 зазначає, що реєстрація права власності на самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного. При цьому, відповідач-1 звернув увагу, що із рішення Ватутінської районної в місті Києві ради №2 від 13.01.1999 вбачається, що позивачу надавалась спірна земельна ділянка для обслуговування торговельного кіоску.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 відкладено підготовче засідання на 25.11.2021.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 закрито підготовче провадження у справі №910/4389/21; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи по суті на 21.12.2021.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 задоволено клопотання позивача та відкладено судове засідання на 20.01.2022.

В судове засідання, призначене на 20.01.2022, з`явились представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи-2, надали пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представники відповідачів 1, 2 та третьої особи-2 проти позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач-3 та третя особа-1 явку своїх представників в судове засідання 20.01.2022 не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала суду від 21.12.2021 про повідомлення місця, дати та часу засідання була направлена на адресу за місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Вістекс-Компані" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченка, буд. 29) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнуво" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 111 А), однак поштові відправлення не були вручені адресатам та повернулись до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, про що зазначено на відповідних довідках відділення поштового зв`язку на конвертах.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані приписи господарського процесуального закону та враховуючи відсутність від відповідача-3 та третьої особи-1 жодних повідомлень щодо неможливості забезпечити явку своїх представників у засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вістекс-Компані" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнуво".

В судовому засіданні 20.01.2022 судом завершено розгляд справи №910/4389/21 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи-2, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач стверджує, що є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі (літ. "А") по вул. Братиславській, буд. 26-Д у місті Києві, на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг" було надано витяг №260340027 від 07.06.2018 з Державного реєстру речових прав та видане за наслідками проведеної державної реєстрації прав свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю "А", площею 220,8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26-Д (індексний номер свідоцтва 51081606 від 28.12.2015).

Старшим інспектором Комунального підприємства "Київблагоустрій" винесено припис №1619619 від 30.11.2016, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг" запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення ТС МАФ в термін до 3-х днів, в разі відсутності ПДД - демонтувати власними силами та відновити благоустрій.

У зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг" припису №1619619 від 30.11.2016 Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради винесено доручення №064-9353 від 11.09.2017, згідно якого доручено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зазначених у таблиці. Під №2 у таблиці зазначено об`єкт по вул. Братиславська, 26, споруда, ТОВ "Компанія "Укрінтерторг".

Вказаний об`єкт був демонтований КП "Київблагоустрій", завантажений на транспортний засіб виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вістекс-Компані" та відправлений на майданчик тимчасового складування та зберігання безхазяйного майна, що підтверджується актом демонтажу №03-81/ВК від 03.02.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019, у справі №826/2960/18 визнано протиправним та скасовано доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №064-9353 від 11.09.2017; визнано протиправними дії Комунального підприємства "Київблагоустрій" щодо демонтажу нежитлової будівлі (літера "А"), яка розташована у м. Києві, по вул. Братиславській, 26-Д.

Судові рішення по справі №826/2960/18 обґрунтовані тим, що прийняте рішення про виконання чи невиконання позивачем вимог припису №1619619 від 30.11.2016, і, відповідно, про демонтаж належної позивачу споруди прийнято в порушення принципу пропорційності, без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення, оскільки ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" не було повідомлено про результати розгляду поданого ним пакету документів (про достатність чи недостатність поданих ним документів) на виконання припису №1619619 від 30.11.2016.

При цьому, судами у судових рішеннях по справі №826/2960/18 зазначено, що якщо право власності позивача на об`єкт нерухомого майна було зареєстровано з порушенням чинного законодавства, це може бути підставою для його оскарження у встановленому законодавством порядку.

Тобто, в межах справи №826/2960/18 було встановлено порушення процедури винесення та виконання доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради №064-9353 від 11.09.2017.

Натомість на доводи відповідачів щодо того, що демонтоване майно є тимчасовою спорудою, тому не може бути об`єктом нерухомого майна, адміністративні суди зазначили, що статус вказаної споруди саме як об`єкту нерухомого майна, відповідачі, а також будь-які інші особи можуть спростувати виключно в судовому порядку.

З наведеного вбачається, що адміністративними судами в межах справи №826/2960/18 не досліджувались та не встановлювались обставини набуття ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" у власність спірного майна - нежитлової будівлі "А", площею 220,8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26-Д, а також не надавалась правова оцінка правомірності такого набуття.

Крім того, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду 03.07.2018 у справі №917/1345/17, пункт 138 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Спір у справі №910/4389/18 виник у зв`язку з тим, що позивач, посилаючись на встановлену судовими рішеннями по справі №826/2960/18 неправомірність дій по демонтажу нежитлової будівлі "А", площею 220,8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26-Д, просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) зобов`язати відповідачів відновити становище зруйнованої нежитлової будівлі по вул. Братиславській, 26-Д у м. Києві та здійснити відновлювальні роботи по нежитловій будівлі за рахунок власних коштів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків спеціально передбачених законом.

Позивач вказує, що є власником нерухомого майна - нежитлової будівлі (літ. "А") по вул. Братиславській, буд. 26-Д у місті Києві, на підтвердження чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг" було надано витяг №260340027 від 07.06.2018 з Державного реєстру речових прав та видане за наслідками проведеної державної реєстрації прав свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю "А", площею 220,8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26-Д (індексний номер свідоцтва 51081606 від 28.12.2015).

Натомість відповідачі заперечують правомірність набуття спірного майна позивачем, вказують на самочинність будівництва такого майна та відповідно спростовують правомірність державної реєстрації права власності на таке майно.

Щодо посилань позивача на здійснення державної реєстрації його права власності на нежитлової будівлі (літ. "А") по вул. Братиславській, буд. 26-Д у місті Києві, то суд відзначає, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (провадження №12-234гс18), а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 22.12.2021 у справі №917/1970/20, від 10.11.2021 у справі №911/2216/19, від 10.11.2021 у справі №916/1988/20, від 04.11.2021 у справі №725/3303/16-ц, від 04.11.2021 у справі №927/934/20, тобто є сталою правовою позицію касаційного суду.

В свою чергу, можливість захисту права власності позивача шляхом зобов`язання відповідачів відбудувати демонтоване майно (будівлю, споруду, малу архітектурну форму тощо) напряму залежіть від встановлення факту набуття позивачем права власності на таке майно та характеристик такого майна (його статусу, площі, плану приміщень, комунікацій тощо).

Без встановлення факту набуття ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" права власності саме на нежитлову будівлю, площею 220,8 кв.м., по вул. Братиславській, буд. 26-Д, літ. А, у місті Києві є неможливим встановлення факту порушення такого права відповідачами та відповідно зобов`язання відповідачів усунути порушення шляхом відбудови такого майна.

ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" вказує, що спірна будівля була збудована Товариством з обмеженою відповідальністю "Арнуво" на виконання укладеного з позивачем договору про спільну діяльність №20/07 від 20.07.1996 та введена в експлуатацію згідно акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №22 від 20.01.1998.

Судом було витребувано та Міністерством юстиції України було надано матеріали реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26-Д, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 821374080000.

За наслідками дослідження наданих Міністерством юстиції України матеріалів реєстраційної справи та наданих позивачем в матеріали справи доказів, у суду виник ряд запитань до позивача, обумовлених невідповідністю один одному документів та непослідовністю дій ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" під час набуття права власності на спірне майно.

ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" в особі свого представника не могло надати відповіді на наступні запитання суду:

1) У якій формі проведені розрахунки за об`єкт інвестування за договором про сумісну діяльність №20/07 від 20.07.1996?

Для здійснення державної реєстрації права власності на спірне майно позивачем було надано державному реєстратору договір про сумісну діяльність №20/07 від 20.07.1996 (надалі - Договір про сумісну діяльність), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арнуво" та Закритим акціонерним товариством "Укрінтерторг" (правонаступником якого є ТОВ "Компанія "Укрінтерторг"), у відповідності до п. 1.1 якого сторони зобов`язались спільно діяти на засадах взаємної вигоди для досягнення спільних цілей.

Сторони домовились про виконання підготовчих та будівельних робіт по будівництву магазинів (торгівельних павільйонів) на вул. Братиславській, 26 у Ватутінському районі м. Києва (п. 1.2 Договору про сумісну діяльність).

Згідно п. 2.2 Договору про сумісну діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Арнуво", як сторона-1, взяло на себе зобов`язання з розробки проекту на проведення будівельних робіт та будь-якої документації, необхідної для проведення будівельних робіт; виконання будівельних робіт, в той час як Закрите акціонерне товариство "Укрінтерторг", як сторона-2, взяло на себе зобов`язання відвести земельну ділянку по вул. Братиславська, 26 у Ватутінському районі м. Києва для проведення будівництва магазинів (торгівельних павільйонів) та фінансування будівельних робіт.

У пункті 3.2 Договору про сумісну діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Арнуво" зобов`язалось по закінченню будівництва та введення в експлуатацію нерухомого майна, передати за актом прийому-передачі Закритому акціонерному товариству "Укрінтерторг" нерухоме майно відповідно до його фінансування Закритим акціонерним товариством "Укрінтерторг" під час виконання будівельних робіт.

Представник позивача не те що не зміг повідомити приблизної суми, сплаченої Закритим акціонерним товариством "Укрінтерторг" Товариству з обмеженою відповідальністю "Арнуво" за Договором про сумісну діяльність, а й навіть пояснити в якій формі здійснювались такі розрахунки - готівкою чи безготівково. Це при тому, що від розміру сплачених коштів напряму залежав факт передачі збудованого майна та його обсяг.

Також поза увагою суду не залишилась стилістика Договору про сумісну діяльність (шрифт та формулювання речень, слова не відповідають стилістиці викладення документів у 1996 році, яких у матеріалах справи більш ніж достатньо для порівняння).

2) Чому в п. 4 акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 20 чи 28 січня 1998 року зазначено, що об`єкт будівництва ТОВ "Арнуво" знаходиться на ділянці, наданій згідно договору оренди №3-13 від 26.07.1996 і розпоряджень Ватутінської РДА міста Києва №234-236 від 21.05.1997, №702 від 25.07.1996, №542 від 15.05.1994?

У пункті 4 акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 20 чи 28 січня 1998 року (який був поданий державному реєстратору) зазначено, що землекористувачем спірної земельної ділянки є Товариство з обмеженою відповідальністю "Арнуво" на підставі договору тимчасового користування землею №3-13 від 26.07.1996 і розпоряджень Ватутінської РДА міста Києва №234-236 від 21.05.1997, №702 від 25.07.1996, №542 від 15.05.1994.

Водночас, ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Арнуво" здійснювало будівництво на земельній ділянці, наданій ЗАТ "Укрінтерторг" згідно розпорядження Ватутінської РДА міста Києва №308 від 21.03.1997.

3) Які дії вчиняло ЗАТ "Укрінтерторг" за п. 2.2 Договору про сумісну діяльність в частині відведення земельної ділянки?

Як зазначалось, згідно п. 2.2 Договору про сумісну діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Арнуво", як сторона-1, взяло на себе зобов`язання з розробки проекту на проведення будівельних робіт та будь-якої документації, необхідної для проведення будівельних робіт; виконання будівельних робіт, в той час як Закрите акціонерне товариство "Укрінтерторг", як сторона-2, взяло на себе зобов`язання відвести земельну ділянку по вул. Братиславська, 26 у Ватутінському районі м. Києва для проведення будівництва магазинів (торгівельних павільйонів) та фінансування будівельних робіт.

Проте представник позивача не міг навести жодних дій, вчинених ЗАТ "Укрінтерторг" на виконання своїх зобов`язань за Договором про сумісну діяльність, та відповідно надати докази вчинення таких дій. Зокрема, представник позивача не міг пояснити укладення ТОВ "Арнуво" з ЗАТ "Укрінтерторг" Договору про сумісну діяльність (наявності у третьої особи-1 вигоди в укладенні такого договору, про яку мова йде у п. 1.1 цього договору) з огляду на те, що у користуванні ТОВ "Арнуво" вже перебувала земельна ділянка, на якій він планував здійснювати будівельні роботи (згідно розпорядження Ватутінської РДА міста Києва №542 від 15.05.1994).

4) Чому в акті приймання-передачі до відповідного договору від 22.01.1998 визначена поштова адреса "вул. Братиславська, 26 д", при тому, що в акті приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від (20 чи 28) січня 1998 року - "вул. Братиславська, 26"?

За актом приймання-передачі від 22.01.1998 (додаток до Договору про сумісну діяльність) Товариство з обмеженою відповідальністю "Арнуво" передало, а Закрите акціонерне товариство "Укрінтерторг" прийняло у власність торговий павільйон, який складався з 4 секцій (21, 22, 23, 24) та літньої площадки, загальною площею 220,8 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 26Д .

Натомість Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва був виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Арнуво" дозвіл на виконання будівельних робіт №191 від 27.08.1996 з будівництва магазинів по вул. Братиславській, 26 у Ватутінському районі та відповідно акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від (20 чи 28) січня 1998 року в експлуатацію був прийнятий об`єкт, який знаходився за адресою: вул. Братиславська, 26 у Ватутінському районі.

5) Чому відмінні печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнуво" на документах оформлених в проміжку часу два дні між собою?

Як вбачається із акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №22 від (20 чи 28) січня 1998 року, печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнуво" не містить зазначення ідентифікаційного коду під назвою товариства. Також назва третьої особи-1 не взята у лапки.

Натомість у акті приймання-передачі до відповідного договору від 22.01.1998 (додаток до Договору про сумісну діяльність) печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "Арнуво" містить зазначення ідентифікаційного коду товариства, а також назва товариства взята в лапки.

При цьому, дані акти (якщо беззастережно припустити, що вказані акти складені у дати, про які стверджує позивач) складені з інтервалом в один день (20 та 22 січня 1998 року).

Будь-якої обґрунтованої відповіді на дане питання представник позивача не міг надати, при тому, що обов`язковість та значимість печатки юридичної особи була нівельована лише у 2017 році.

6) Чому в акті приймання-передачі до відповідного договору від 22.01.1998 (додаток до Договору про сумісну діяльність) площа переданого приміщення складає 220,8 кв.м., а у складеному ЗАТ "Укрінтерторг" та ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" акті прийому-передачі майна №1 від .02.2002 - 230,06 кв.м.?

Жодних обґрунтованих пояснень того, чому площа одного і того ж об`єкта переданого ТОВ "Арнуво" ЗАТ "Укрінтерторг" є меншою, ніж переданого ЗАТ "Укрінтерторг" ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" представником позивача не надано.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів проведення погодженої із органами державної влади та місцевого самоврядування реконструкції чи будівництва на спірному об`єкті у проміжок часу з січня 1998 року по лютий 2002 року, в той час як збільшення площі об`єкта могло мати місце виключно за наслідками виконання будівельних робіт, які підлягають погодженню із органами державної влади та місцевого самоврядування.

7) Чому на схемі торгівельних кіосків приблизні геометричні розміри кіосків 21-24 складають 14,6 метрів на 5,6 метрів (загальна площа 82 кв.м.), тоді як в технічному паспорті - обміри будівлі становлять 24,5 метрів на 13,14 метри (площа 220 кв.м.)? За яких обставин та коли змінилася площа у 3 рази?

У наданій позивачем схемі розміщення торгових павільйонів по вул. Братиславській, 26 (яка, за твердженнями позивача, є невід`ємною частиною акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №22 від (20 чи 28) січня 1998 року) наявні зазначення довжини та ширини об`єктів у метрах для розуміння масштабування схеми.

Так за нескладних вимірювань лінійкою вбачається, що приблизні геометричні розміри торгівельних павільйонів 21-24 складають 14,6 метрів на 5,6 метрів (загальна площа 82 кв.м.), тоді як в технічному паспорті - обміри будівлі становлять 24,5 метрів на 13,14 метри (площа 220 кв.м.).

Жодних пояснень яким чином площа комплексу із чотирьох павільйонів збільшилась більш як втричі та на яких підставах представником позивача не надано.

Крім того, із наданої позивачем схеми розміщення торгових павільйонів по вул. Братиславській, 26 (яка за твердженнями позивача є додатком до акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №22 від (20 чи 28) січня 1998 року) вбачається, що спірні об`єкти мають прямокутну форму, натомість у технічному паспорті наявний план нежитлової будівлі, з якого вбачається, що остання мала складну геометричну форму.

Аналогічна ситуація і наданими позивачем фотознімками об`єкта, здійсненими незадовго до його демонтажу, - на фото вбачається, що останній має відмінну форму, ніж та яка викладена на плані у технічному паспорті.

8) Про який павільйон йде мова у розпорядженні Ватутінської РДА міста Києва №308 від 21.03.1997, яким надано первісно земельну ділянку ЗАТ "Укрінтерторг" площею 230,1 кв.м. і чи наявний акт прийому-передачі матеріальних цінностей від 10.01.1997, який і став підставою для вилучення земельної ділянки від ТОВ "Норд ЛТД" та передачу ЗАТ "Укрінтерторг"?

Розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва №308 від 21.03.1997 вилучено з користування ТОВ "Норд ЛТД" земельну ділянку площею 230,1 кв.м., яка була надана йому під торгівельний павільйон згідно з розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації від 06.12.1996 №1161 на перетині вулиць Братиславська та Шолом Алейхема; надано Закритому акціонерному товариству "Укрінтерторг" земельну ділянку площею 230,1 кв.м. під торгівельний павільйон на перетині вулиць Братиславська та Шолом Алейхема у відповідності з актом прийомо-передачі матеріальних цінностей від 10.01.1997 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто люкс сервіс" земельної ділянки під два рекламоносії по вул. Стальського і Братиславської строком до 01.01.1999.

Тобто, до передання ЗАТ "Укрінтерторг" спірної земельної ділянки на ній вже розміщувався торгівельний павільйон, який був у користуванні ТОВ "Норд ЛТД".

Отже, ТОВ "Арнуво" 27.08.1996 було одержано дозвіл на будівництво магазинів на земельній ділянці, яка перебувала у його користуванні з 1994 року, та відповідно було завершено таке будівництво 20 чи 28 січня 1998 року, проте із розпорядження Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва №308 від 21.03.1997 вбачається, що станом на 06.12.1996 там вже знаходився торговий павільйон, який був наданий в користування ТОВ "Норд ЛТД".

Представник позивача не міг пояснити про який саме торговий павільйон йшла мова у розпорядженні Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва №308 від 21.03.1997 з огляду на те, що у цей період, за його твердженнями, ТОВ "Арнуво" на цій же земельній ділянці виконував будівельні роботи на торговому комплексі із семи павільйонів.

Також представник позивача не зміг відповісти на питання чи на одній земельній ділянці розміщувався об`єкт, збудований ТОВ "Арнуво" та в наступному переданий позивачу, з торговим павільйоном, яким користувалось ТОВ "Норд ЛТД" та був переданий ЗАТ "Укрінтерторг" з земельною ділянкою площею 230,1 кв.м. згідно розпорядження Ватутінської РДА міста Києва №308 від 21.03.1997.

Натомість із наданого позивачем розпорядженням Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва №308 від 21.03.1997 вбачається, що передана ЗАТ "Укрінтерторг" земельна ділянка перебувала у користуванні ТОВ "Норд ЛТД" на підставі розпорядження Ватутніської РДА м. Києва №1161 від 06.12.1996.

Крім того, із даного розпорядження вбачається, що земельна ділянка із розміщеним на ньому торгівельним павільйоном повинна була бути передана ЗАТ "Укрінтерторг" згідно акту прийомо-передачі матеріальних цінностей від 10.01.1997, проте в матеріалах справи такого акту не міститься, а представник позивача не міг надати обґрунтованих пояснень з приводу ненадання такого акту до суду.

9) Які 7 з 37-ми торгівельних павільйонів, розміщених на схемі, введено в експлуатацію відповідно до акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 20 чи 28 січня 1998 року?

Згідно акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №22 від (20 чи 28) січня 1998 року в експлуатацію було прийнято відреконструйований комплекс торгових павільйонів, який складався із семи павільйонів на перетині вулиць Братиславська та Шолом Алейхема. Будівельна адреса - вул. Братиславська, 26 у Ватутінському районі.

При цьому, з наданої позивачем схеми розміщення торгових павільйонів по вул. Братиславській, 26, вбачається, що поряд із чотирьома павільйонами (які були передані ЗАТ "Укрінтерторг" згідно акту від 22.01.1998 до Договору про сумісну діяльність) за адресою вул. Братиславська, 26 у Ватутінському районі розміщено комплекс із семи павільйонів (12, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20), які належать іншим особам.

При цьому, вказаних сім павільйонів є відокремленими від чотирьох павільйонів, які були передані ЗАТ "Укрінтерторг" згідно акту від 22.01.1998 до Договору про сумісну діяльність.

Таким чином, актом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта №22 від (20 чи 28) січня 1998 року підтверджується прийняття в експлуатацію комплексу із семи торгових павільйонів по вул. Братиславській, 26 у Ватутінському районі. В свою чергу, у наданій позивачем схемі розміщення торгових павільйонів по вул. Братиславській, 26 відображено торгівельний комплекс, який складається із семи павільйонів (12, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20), та має адресу: вул. Братиславська, 26, проте даний комплекс немає стосунку до торгівельного комплексу із чотирьох павільйонів, які, за твердженнями позивача, були передані ЗАТ "Укрінтерторг" (правонаступником якого є ТОВ "Компанія "Укрінтерторг").

При цьому, жодних пояснень з приводу того, що в експлуатацію було прийнято відреконструйований комплекс торгових павільйонів, який складається із семи павільйонів та такий комплекс знаходився за адресою вул. Братиславська, 26 у Ватутінському районі, однак за актом від 22.01.1998 ЗАТ "Укрінтерторг" було передано комплекс із чотирьох павільйонів, який знаходився поряд та мав адресу (як вказано у даному акті): вул. Братиславська, 26Д у Ватутінському районі, позивачем надано не було.

10) Навіщо укладали договори щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою №03938-18/9 від 08.12.2017 та №03780-18/9 від 14.12.2017 та вказували, що за адресою Братиславська, 26 позивач експлуатує тимчасові споруди (кіоски: продаж продуктів та товарів широкого вжитку площею 30 кв.м. та заклад швидкого харчування площею 30 кв.м.)?

В матеріалах справи наявні укладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг" та Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договори щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою №03938-18/9 від 08.12.2017 та №03780-18/9 від 14.12.2017, в яких зазнається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг" зобов`язується сплачувати пайову участь в утриманні тимчасових споруд за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 26, а саме: кіоску, площею 30 кв.м., з функціональним призначенням - для продажу продуктів та товарів швидкого вжитку, та кіоску, площею 30 кв.м., з функціональним призначенням - заклад швидкого харчування.

Будь-яких пояснень з приводу того, що позивачем у грудні 2017 року укладались договори пайової участі в утриманні тимчасових споруд (кіосків, загальною площею 60 кв.м.), в той час як ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" вказує, що на спірній земельній ділянці наявне нерухоме майно, площею 230,06 кв.м., ще з 1998 року (яке спочатку було у власності у ЗАТ "Укрінтерторг" та в подальшому було передане ТОВ "Компанія "Укрінтерторг") представник позивача не надав.

11) Чому копії актів приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 20 чи 28 січня 1998 року, які подані позивачем до суду у 2021 році, та до державного реєстратора для реєстрації права власності у 2015 році істотно відрізняються, якщо такий документ було передано ТОВ "Арнуво" ще у 1998 році?

Так, позивачем було долучено до позовної заяви примірник акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 20 січня 1998 року, який є відмінним від наявного в матеріалах реєстраційної справи акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 20 чи 28 січня 1998 року (в останньому міститься виправлення дати складання такого акту з 28 числа на 20).

Однак це не єдині відмінності у вказаних примірниках акту:

- в долученому до позову примірнику акту на першому аркуші в крайньому лівому куті підпис представника ТОВ "Арнуво" скріплений двома печатками третьої особи-1, а в матеріалах реєстраційної справи - однією;

- в долученому до позову примірнику на першому аркуші зазначено у рядку експлуатаційної організації "ООО "Арнуво" директор Ковалев А.Ю.", а в матеріалах реєстраційної справи у рядку експлуатаційної організації - "37 м директора, ООО "Арнуво", директор Ковалев А.Ю.";

- з пунктів 4 та 5 актів вбачається, що рукописний текст викладений відмінно один від одного; при цьому, у пункті 5 актів останнє речення взагалі дописане іншим почерком; окремої уваги заслуговує те, що у наданому державному реєстратору акті у п. 4 міститься посилання на розпорядження голови Ватутінської РДА м. Києва №542 від 15.05.1994, в той час як рік прийняття рішення Ватутінською РДА м. Києва №234-236 рукописно наведено як 199 7 , натомість у наданому суду акті міститься посилання на розпорядження голови Ватутінської РДА м. Києва №542 від 15.05.1997 та без виправлень зазначено, що рішення Ватутінської РДА м. Києва №234-236 від 21 травня 1997 року;

- не є і аналогічними підписи представників держадміністрації та розміщення печаток на останніх аркушах вказаних актів.

Тобто наданий суду у 2021 році акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 20 січня 1998 року істотно відрізняється від наданого у 2015 державному реєстратору, а відтак суд приходить до висновку, що ці два акти є відмінними (двома різними) документами. При цьому державному реєстратору було надано акт, в який було внесено виправлення у його реквізити (у дату), також наведено рукописний текст у п. 4 акру в частині зазначення року рішення (розпорядження), на підставі якого ТОВ "Арнуво" є землекористувачем спірної земельної ділянки та міститься посилання на розпорядження голови Ватутінської РДА м. Києва №542 від 15.05.1994.

Суд хотів дослідити оригінал акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту №22 від 20 чи 28 січня 1998 року, поданий державному реєстратору, однак представник позивача надав суду копію акту, яка була долучена до позовної заяви, та повідомив, що ТОВ "Арнуво" передало йому у 1998 році лише один екземпляр акту, та не міг будь-яким чином пояснити наявність у матеріалах справи двох різних екземплярів акту приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 20 чи 28 січня 1998 року.

З огляду на викладені дефекти документації, яка була подана державному реєстратору для реєстрації за ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" права власності на спірний об`єкт у 2015 році, та наданих суду документів на підтвердження права власності; неможливість представника позивача пояснити наявність таких дефектів та взагалі надати які-небудь ґрунтовні пояснення з приводу обставин набуття ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю "А", площею 220,8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26-Д; неможливість пояснити яким чином тричі відбувалась зміна площі спірного майна - з орієнтовних 82 кв.м. (згідно схеми до акту №22 від 20 чи 28 січня 1998 року) на 220,8 кв.м. (згідно акту від 22.01.1998) і подальшому на 230,06 кв.м. (згідно акту №1 від лютого 2002 року); неможливість пояснити декларування позивачем у 2017 році наявності у нього саме кіосків та сплату у відповідному розмірі пайових внесків, суд приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг" було подано державному реєстратору недостовірні (змінені) документи для реєстрації права власності на спірне майно. А саме, державному реєстратору не було надано акту прийняття в експлуатацію нежитлової будівлі "А", площею 220,8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26-Д, в той час як акт №22 від 20 чи 28 січня 1998 року є видозміненим та фактично підтверджує введення в експлуатацію іншого об`єкту, який розташовувався поруч із торговим павільйоном, наданим у користування позивачу згідно розпорядження Ватутінської районної державної адміністрації міста Києва №308 від 21.03.1997.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку.

При цьому, державний реєстратор наділений правом лише формально перевіряти обсяг документів, поданих для державної реєстрації прав, натомість не уповноважений оцінювати дані документи з точки зору дійсності/недійсності.

Натомість суд, перевіривши правові підстави набуття позивачем права власності на нежитлову будівлю "А", площею 220,8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26-Д, прийшов до висновку, що вказаний об`єкт в установленому законодавством порядку не був прийнятий в експлуатацію, позивачем не було відведено земельну ділянку для будівництва на ній об`єкту нерухомого майна - будівлі, в той час як наявні в матеріалах справи докази свідчать, що ЗАТ "Укрінтерторг", правонаступником якого є ТОВ "Компанія "Укрінтерторг", набуло у користування торговий павільйон та в подальшому позивачем було самовільно (без одержання дозволу на виконання будівельних робіт) здійснено будівництво спірного об`єкту нерухомого майна.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина 4 статті 373 Цивільного кодексу України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ Землі України Земельного кодексу України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Також є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина 3 статті 375 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 4 статті 375 Цивільного кодексу України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Статтею 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

При цьому формулювання положень статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Таким чином, підставою для визнання об`єкту нерухомого майна самочинним будівництвом і, як наслідок, зобов`язання особи, яка здійснила або здійснює таке будівництво знести його, є встановлення того, що об`єкт нерухомого майна збудований або будується: (1) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому законом порядку; (2) за відсутності належного дозволу чи затвердженого проекту для будівництва; або (3) із істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного та не підтверджує того, що у спірних правовідносинах держава офіційно визнала та підтвердила факт виникнення у ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" права власності на спірне самочинне будівництво як нерухоме майно.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц та у постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №916/3200/17(916/2791/13).

Оскільки спірний об`єкт нерухомого майна є самочинним будівництвом, то позивач не набув право власності на нежитлову будівлю, а відтак відсутні підстави захисту права власності ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" шляхом зобов`язання відповідачів відновити об`єкт нерухомого майна за власний рахунок.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що оскільки ним не було набуто право власності на нежитлову будівлю "А", площею 220,8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26-Д, та подано державному реєстратору недостовірні документи на підтвердження зворотного, права ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" на спірне нерухоме майно не захищаються приписами ст. 41 Конституції України, Цивільного кодексу України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" не набуто права власності в розумінні національного законодавства на спірне нерухоме майно, а також у нього не могло виникнути правомірних очікувань набути таке майно у власність у майбутньому. До того ж, наведені приписи законодавства передбачають захист саме добросовісного власника майна, в той час як ТОВ "Компанія "Укрїнтерторг" не може бути визнане таким в силу встановлених у даній справі обставин.

Одночасно частиною 3 статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відтак, ТОВ "Компанія "Укрінтерторг" відповідно до частини 3 статті 331 Цивільного кодексу України може вважатися власниками матеріалів і обладнання, які використовують в процесі будівництва. Саме в контексті наявних прав на матеріали та обладнання позивач може виступати суб`єктом захисту права власності, порушеного внаслідок встановлених судовими рішеннями по справі №826/2960/18 неправомірних дій.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг".

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, то питання спливу строку позовної давності не досліджується.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подачу даного позову необхідно покласти на позивача з огляду на відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг" (02156, м. Київ, вул. Братиславська, буд. 26Д; ідентифікаційний код 31864378) до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корпус 2; ідентифікаційний код 26199708), Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 31, корпус 2; ідентифікаційний код 34926981), Товариства з обмеженою відповідальністю "Вістекс-Компані" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченка, буд. 29; ідентифікаційний код 41055559) про зобов`язання відновити зруйновану нежитлову будівлю, відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінтерторг".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 15.02.2022.

Суддя Р.В. Бойко