Рішення

від 04.02.2022 по справі 912/209/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 рокуСправа № 912/209/21(912/2832/21) Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи №912/209/21 (912/2832/21)

за позовом Приватного підприємства "Вісмут" (вул. Юрія Липи, 4, м. Кропивницький, 25005)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕД ІНВЕСТ" (с. Бережинка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27605)

про визнання права власності

у справі №912/209/21 про банкрутство Приватного підприємства "Вісмут" (вул. Юрія Липи, 4, м. Кропивницький, 25005),

секретар судового засідання Колісник Т.В.

від позивача Приватного підприємства "Вісмут" - розпорядник майна, арбітражний керуючий Різник О.Ю. (в режимі відеоконференції);

від відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕД ІНВЕСТ") - участі не брав.

в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Вісмут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕД ІНВЕСТ" про визнання права власності Приватного підприємства "Вісмут" на посіви соняшника 2021 року, що знаходяться на земельних ділянках к.н. 3522880900:02:000:0173, к.н. 3522880900:02:000:0147, к.н. 3522880900:02:000:5002 та на посіви пшениці 2021 року, що знаходяться на земельній ділянці к.н. 3522880900:02:000:0134 з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство "Вісмут" зазначило, що відповідачем незаконно використовуються земельні ділянки, право оренди на які наявне у позивача, а тому право власності на посіви на спірних земельних ділянках належить Приватному підприємству "Вісмут".

Ухвалою від 04.10.2021 господарський суд залишив позовну заяву без руху, встановивши позивачу строк на усунення недоліків. В межах встановленого строку позивачем усунуті недоліки позовної заяви, про що до суду 05.10.2021 надано відповідні докази.

Ухвалою від 11.10.2021 господарський суд прийняв до розгляду заяву (вх. №2832/21 від 27.09.2021) позивача (заявника) Приватного підприємства "Вісмут" в межах справи №912/209/21 про банкрутство ПП "Вісмут", постановив справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 09.11.2021 об 11:00 год, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

02.11.2021 позивачем подано уточнення до позовної заяви про визнання права власності №02-08/121 від 27.10.2021, за змістом якої просить вважати вірною наступну редакцію прохальної частини позовної заяви вих. №02-08/104 від 24.09.2021 ПП "Вісмут" про визнання права власності на посіви: "Визнати право власності Приватного підприємства "Вісмут" (25005, м. Кропивницький, вул. Юрія Липи, буд. 4, код 31276115) на посіви соняшника, що знаходиться на земельних ділянках к.н. 3522880900:02:000:0173 площею 5,954 га, к.н. 3522880900:02:000:0147 площею 6,1099 га, к.н. 3522880900:02:000:5002 площею 1,6 га вартістю 589 152,00 грн з ПДВ, та право власності на посіви пшениці, що знаходяться на земельній ділянці к.н. 3522880900:02:000:0134 площею 6,6583 га вартістю 255 586,55 грн з ПДВ з покладенням на відповідача судових витрат.

Протокольною ухвалою від 09.11.2021 господарським судом прийнято уточнення до позовної заяви та постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням поданого уточнення, на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в підготовчому засіданні до 07.12.2021 об 11:30 год.

07.12.2021 від розпорядника майна т.в.о. керівника ПП "Вісмут" О.Різник надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів №02-08/133 від 06.12.2021, за змістом якого останній просить встановити додатковий строк для подання доказів, що додаються до клопотання та долучити докази до справи і розглядати справу із урахуванням цих доказів.

Протокольною ухвалою від 07.12.2021 задоволено клопотання № 02-08/133 від 06.12.2021, встановлено додатковий строк арбітражному керуючому Різнику О.Ю. на подання доказів та, згідно зі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.12.2021 об 11:00 год.

Протокольною ухвалою від 29.12.2021 господарським судом за усним клопотанням позивача продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 17.01.2022 об 15:00 год.

14.01.2022 та 17.01.2022 до суду надійшла заява №02-08/143 від 13.01.2022 розпорядника майна, арбітражного керуючого про зміну предмета позову у справі, в якій викладена прохальна частина в редакції:

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕД ІНВЕСТ" (Кіровоградська обл., Кропивницький р-н, село Бережинка(з), код 43526927) на користь Приватного підприємства "ВІСМУТ" (м. Кропивницький, вул. Юрія Липи, буд. 4, код 31276115) грошові кошти у розмірі 589 152,00 грн, що є вартістю посівів соняшника, що знаходилися на земельних ділянках к.н.3522880900:02:000:0173 площею 5.954 га, к.н.3522880900:02:000:0147 площею 6.1099 га, к.н.3522880900:02:000:5002 площею 1.6 га, та грошові кошти у розмірі 255 586,55 грн., що є вартістю посівів пшениці, що знаходилися на земельній ділянці к.н.3522880900:02:000:0134 площею 6.6583 га.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що арбітражним керуючим встановлено відсутність на даний час на спірних земельних ділянках посівів, а тому підлягає стягненню їх вартість.

Ухвалою від 17.01.2022 господарським судом відмовлено в задоволенні заяви №02-08/143 від 13.01.2022 розпорядника майна, арбітражного керуючого про зміну предмета позову у справі №912/209/21(912/2832/21); закрито підготовче провадження та призначено справу №912/209/21(912/2832/21) до судового розгляду по суті на 24.01.2022 о 10:30 год, резервна дата - 01.02.2022 о 15:00 год.

24.01.2022 суд розпочав розгляд справи по суті, та оголосив перерву в судовому засіданні до 01.02.2022.

Протокольною ухвалою від 01.02.2022, на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.02.2022 об 11:30 год.

У судовому засіданні був присутній розпорядник майна т.в.о. керівника ПП "Вісмут" О.Різник, який позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не повідомив суд про наявність у нього заперечень з приводу заявлених позовних вимог.

Органом поштового зв`язку повернуто конверт з вкладенням (ухвали від 11.10.2021, 09.11.2021, 07.12.2021, 29.12.2021 та від 17.01.2022) з відмітками "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою", які направлялися на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1, а.с. 223, 235, т. 2, а.с. 9, 19, 46).

Частиною 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, оскільки ухвали у даній справі направлялись на юридичну адресу місцезнаходження Приватного підприємства "Вісмут".

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини.

В процесі здійснення заходів за заявою арбітражного керуючого Різника О. Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі наказу від 04.08.2021 №480-ДК проведено перевірку використання земель, що перебувають у оренді ПП "Вісмут". За результатами перевірки інспектором встановлено, що на орендованих боржником земельних ділянках наявні посіви:

- земельна ділянка кадастровий номер 3522880900:02:000:0173 площею (га) 5.954 оброблена та засіяна технічною с/г культурою (соняшник), орендар - ПП "Вісмут";

- земельна ділянка кадастровий номер 3522880900:02:000:0147 площею (га) 6.1099 оброблена та засіяна технічною с/г культурою (соняшник), орендар - ПП "Вісмут";

- земельна ділянка кадастровий номер 3522880900:02:000:5002 площею (га) 1.6 оброблена та засіяна технічною с/г культурою (соняшник), орендар - ПП "Вісмут";

- земельна ділянка кадастровий номер 3522880900:02:000:0134 площею (га) 6.6583 оброблена та засіяна зерновою злаковою с/г культурою (пшениця), орендар - ПП "Вісмут" (т. 1, а.с. 106-137).

Згідно з витягами із Державного земельного кадастру земельні ділянки із кадастровими номерами 3522880900:02:000:0173, 3522880900:02:000:0147, 3522880900:02:000:5002, 3522880900:02:000:0134 на праві оренди перебувають у ПП "Вісмут" на підставі договорів оренди, які були зареєстровані в Держкомземі в 2011 році ( т. 1, а.с. 138-150).

Лист Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 06.09.2021 №33-11-0.4-5201/2-21 та інформація із Державного земельного кадастру підтверджують, що земельні ділянки зареєстровані на праві оренди за ПП "Вісмут".

За твердженням позивача, останній є належним землекористувачем зазначених земельних ділянок.

Розпорядником майна виявлено, що до реєстру речових прав на нерухомість незаконно включені наступні записи про реєстрацію суборенди ТОВ "Стед Інвест" (код 43526927) на земельні ділянки, що орендуються ПП "Вісмут", право оренди зареєстровано в ДЗК:

1) № 36844725 від 09.06.2020 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3522880900:02:000:0134;

2) № 36822555 від 05.06.2020 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3522880900:02:000:5002;

3) № 36825777 від 05.06.2020 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3522880900:02:000:0147;

4) № 36837588 від 09.06.2020 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3522880900:02:000:0173.

Записи про суборенду внесено державним реєстратором - приватним нотаріусом Цариченко Ніною Вікторівною без попередньої реєстрації права суборенди ТОВ "Стед Інвест" у Державному земельному кадастрі.

Розпорядник майна звернувся до ТОВ "Стед Інвест" із запитом вих.№02-08/101 від 17.09.2021 із метою отримання документів про суборенду земель, які зареєстровано за ПП "Вісмут" на підставі договорів оренди (т. 1, а.с. 171-172). Однак, відповіді на запит не отримано. Позивач стверджує, що ТОВ "Стед Інвест" не підтверджує правомірності використання перелічених земельних ділянок.

За твердженням позивача ПП "Вісмут" є належним землекористувачем ділянок, на яких знаходяться посіви, в Державному земельному кадастрі зареєстровано право оренди ПП "Вісмут" на ці ділянки.

Як зазначив позивач, при внесенні записів про суборенду ТОВ "Стед Інвест" до державного реєстру нерухомості державним реєстратором - приватним нотаріусом Цариченко Ніною Вікторівною було порушено порядок державної реєстрації речових прав, а саме не використано відомості із ДЗК та не враховано того, що право оренди перелічених земельних ділянок належить ПП "Вісмут", а в ДЗК відсутні будь-які відомості про суборенду ТОВ "Стед Інвест". Ці порушення призводять до негативних наслідків для ПП "Вісмут" у вигляді незаконного використання земель, що перебувають в оренді підприємства. ПП "Вісмут" фактично позбавляється права на використання земель у своїй господарській діяльності, створюється загроза втрати посівів внаслідок незаконних дій третіх осіб.

З огляду на це розпорядник майна звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії державного реєстратора вих.№02-08/100 від 20.09.2021 з метою виключення з державного реєстру нерухомого майна записів про суборенду земельних ділянок, орендарем яких є ПП "Вісмут" (т. 1, а.с. 164-170).

В подальшому, позивач у клопотанні про встановлення додаткового строку для подання доказів повідомив суд, що листом №28570/05.7/23/21 від 22.11.2021 Північно-Східне міжрегіональну управління Міністерства юстиції (м.Суми) повідомило про розгляд скарги арбітражного керуючого Різника О.Ю. 25.11.2021 у м.Сумах. Наразі на офіційному сайті МЮ України ще не опубліковано результати розгляду скарги (т. 1, а.с. 261).

Позивач наполягає, що дії ТОВ "Стед Інвест" із внесення записів до реєстру речових прав на нерухоме майно про суборенду земельних ділянок, що перебувають в оренді ПП "Вісмут", є фактичним оспорюванням прав ПП "Вісмут" на користування земельними ділянками, права власності на посіви, що розташовані на цих ділянках.

Позивач з метою захисту порушеного на його думку права (яке полягало в незаконному використані земель, що перебувають в оренді підприємства та фактично позивач позбавляється права на використання земель у своїй господарській діяльності, створюється загроза втрати посівів), звернувся в суд з позовом до відповідача (особа, яка на переконання позивача була суборендарем засіяних ним земельних ділянок) про визнання права власності (із застосуванням ст. 328, 392, 775 Цивільного кодексу України) на посіви соняшника та пшениці на визначених в позовній заяві ділянках.

Аналізуючи встановлені обставини справи, господарський суд приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Згідно із положеннями, зокрема, ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про визнання права власності на посіви соняшника та пшениці.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

В разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду, як правило, у зв`язку з неможливістю реалізації ним свого права власності. У таких випадках суб`єктивне право власності іншими особами не порушується, однак, відповідачами в таких справах є особи, які не визнають належності на праві власності майна позивачу у зв`язку з відсутністю у нього відповідного документа.

Розглядаючи позовні вимоги позивача саме в правовому полі норм діючого законодавства, дія котрих направлена на регулювання відносин права власності, в контексті пред`явлених позовних вимог саме до відповідача (тобто особи, котра не визнає та заперечує позовні вимоги), суд констатує відсутність обставин, в наслідок котрих пред`явлення даного позову саме в межах даних позовних вимог призведе до відновлення чи захисту, порушених, на думку позивача прав (з огляду на те, що відповідач не оспорює право позивача; позивач не довів суду факту перешкоджання вчинення дії по збереженню врожаю, а ні відповідачем, а ні будь-якими третіми особами; позивач не довів факт здійснення посівів та їх обробіток на спірних земельних ділянках; позивач не довів наявність у нього права власності на посіви на спірних земельних ділянках).

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що у класифікації об`єктів права власності посіви та врожай є речами, а по відношенню до земельної ділянки вони є плодами. Як вбачається з положень ст. 189 Цивільного кодексу України продукцією, плодами та доходами є все, що виробляється, добувається, одержується з речі або приносяться річчю. Відповідно до ст. 775 Цивільного кодексу України наймачеві належить право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті користування річчю, переданою в найм.

Згідно з пунктом "б" ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувач має право на посіви та насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Відтак позивач в даній справі поставив у пріоритет права на похідну річ - посіви, над правом на первинний об`єкт - земельну ділянку. Доказів неправомірності укладення чи визнання недійсними договорів суборенди відповідних земельних ділянок укладених з ТОВ "Стед Інвест" суду надано не було та матеріали справи не містять.

Слід також зазначити, що на момент подачі позову позивач - повинен мати належний статус, тобто мати певне речове право земельні ділянки, однак виходячи із принципу справедливості саме право на посіви (а не на готовий врожай) повинна мати особа, яка зазнала витрат на підготовку ґрунту, внесення добрив, посівний матеріал, крім випадку недобросовісної поведінки такої особи (відсутність будь-якого речового права на засіяні земельні ділянки), що ж до права на врожай, то його повинні мати виключно законні землекористувачі в силу вимог діючого законодавства України.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 316, 321, 328 Цивільного кодексу України: правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

За приписами ч. 2 ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" закріплено визначення поняття зерно - плоди зернових, зернобобових та олійних культур, які використовуються для харчових, насіннєвих, кормових та технічних цілей.

Отже, особа, яка володіє та користується земельними ділянками, є належним землекористувачем та набуває права власності на врожай, що вирощений на таких земельних ділянках, за наявності належних доказів на підтвердження понесених витрат на підготовку ґрунту, внесення добрив, посівний матеріал, здійснення посівів та їх обробіток, які в матеріалах даної справи відсутні.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що дійсно, між сторонами виникли договірні правовідносини (з врахування наявної в матеріалах справи довіреності виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАНГАРД-КОМПАНІ" від 30.05.2019 №66 на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пулвер Україна" цінностей за рахунком фактурою від 30.05.2019 N RF19-1633, який в свою чергу був виданий на підставі Договору від 19.02.2016 №Р0457), на виконання яких одна сторона (позивач) здійснив поставку товару за видатковою накладною від 30.05.2019 №NК19_1574, а інша сторона (відповідач) прийняла цей товар.

Відтак, на переконання суду позивач не підтвердив належними та допустимими доказами підстави виникнення у нього будь-якого речового права на посіви соняшника, що знаходиться на земельних ділянках к.н. 3522880900:02:000:0173 площею 5,954 га, к.н. 3522880900:02:000:0147 площею 6,1099, к.н. 3522880900:02:000:5002 площею 1,6 га вартістю 589152,00 грн з ПДВ та право власності на посіви пшениці, що знаходяться на земельній ділянці к.н. 3522880900:02:000:0134 площею 6,6583 га вартістю 255 586,55 грн з ПДВ, та не довів порушення, невизнання та/або оспорення його прав власності саме відповідачем, що є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання права власності на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України.

При цьому господарський суд наголошує на тому, що в силу дії ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Водночас, в даній справі (окрім встановленого вище в даному рішенні) позивач не дотримався зазначених норм Господарського процесуального кодексу України та не довів належними та допустимими доказами, а ні невизнання відповідачем його прав, а ні оспорення відповідачем його прав на посіви (доказів збору врожаю саме відповідачем суду не надано та в матеріалах справи відсутні).

Дане на переконання господарського суду є ще однією підставою для відмови позивачу в задоволенні даного позову.

Крім того, судом встановлено та позивачем не заперечується той факт, що врожаї на відповідних земельних ділянках вже зібрані, а отже вимога про визнання права власності на посіви не захистить порушені права власності позивача.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно інших аргументів та доводів суд зазначає таке.

Відповідно до п. 23 Рішення ЄСПЛ "Проніні проти України" суд нагадує, що п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Селянському фермерському господарству "ТІОС" Ткаченка Олександра Івановича (на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 ); Приватному підприємству "Вісмут" (25005, м. Кропивницький, вул. Юрія Липи, буд. 4); розпоряднику майна, арбітражному керуючому Різнику О.Ю. (вул. Саксаганського, 88, а/с №254, м. Київ, 01032 та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 ); Товариству з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-торговий дім-ЛС" (на електронну пошту: itd-ls@ukr.net); Головному управлінню Державної податкової служби у Кіровоградській області (на електронну пошту: kr.official@tax.gov.ua); Акціонерному товариству "Комерційний банк "Глобус" (на електронну пошту: info@globusbank.com.ua); Публічному акціонерному товариству "Компаніївське ремонтно-транспортне підприємство" (на електронну пошту: turchanov@advocate-ua.com); Акціонерному товариству "Комерційний банк "Приватбанк" (на електронну пошту: delo@pbank.com.ua); Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (на електронну пошту: office@agroswit.com.ua) та Товариству з обмеженою відповідальністю "СТЕД ІНВЕСТ" (с. Бережинка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27605).

Повне рішення складено 14.02.2022.

Суддя М.С. Глушков