Ухвала

від 20.02.2022 по справі 915/595/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

21 лютого 2022 рокум. ОдесаСправа № 915/595/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Лавриненко Л.В., Богатиря К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2021, прийняте суддею Мавродієвою М.В., м. Миколаїв, повний текст складено 30.12.2021,

у справі №915/595/21

за позовом: в.о. заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Управління комунального майна Миколаївської міської ради

до відповідача: ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Океанівська 24"

про стягнення 162 822,99 грн та зобов`язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 р. в.о. заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Управління комунального майна Миколаївської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради кошти у загальній сумі 162822,99 грн, з яких: 153883,78 грн орендної плати та 8939,21 грн пені, а також зобов`язати ОСОБА_1 повернути позивачу окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення (будівля, споруда) загальною площею 63,30 кв.м вартістю 52600 грн, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 31.05.2021 відкрито провадження у справі №916/697/21 та в подальшому ухвалою суду від 15.11.2021 залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Океанівська 24".

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2021 у справі №915/595/21 (суддя Мавродієва М.В.) позовні вимоги задоволено частково; поновлено Окружній прокуратурі міста Миколаєва пропущений строк на звернення до суду в інтересах Управління комунального майна Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради 153883,78 грн основного боргу з орендної плати; зобов`язано ОСОБА_1 повернути Управлінню комунального майна Миколаївської міської ради окреме індивідуально визначене майно нежитлові приміщення (будівля, споруда) загальною площею 63,30 кв.м та вартістю 52600 грн, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури 4578,26 грн судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2021 у справі №915/595/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2021 у справі №915/595/21 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Лавриненко Л.В., Поліщук Л.В. від 09.02.2022 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №915/595/21 з суду першої інстанції, а також зобов`язано Господарський суд Миколаївської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського матеріали зазначеної справи.

16.02.2022 до апеляційного господарського суду з Господарського суду Миколаївської області надійшли матеріали справи №915/595/21.

З огляду на тимчасову непрацездатність судді Поліщук Л.В. з 14.02.2022, за розпорядженням керівника апарату суду №93 від 21.02.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/595/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 для розгляду апеляційної скарги у справі №915/595/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Лавриненко Л.В.

Ознайомившись з матеріалами справи, а також з матеріалами апеляційної скарги, колегія суддів у визначеному складі дійшла висновку про те, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої вказаної норми до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 2270 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік").

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення 162822,99 грн, за розгляд якої прокурор повинен був сплатити 2442,34 грн, та вимога про зобов`язання повернути майно вартістю 52600 грн, за яку прокурор мав сплатити 2270 грн.

Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання позову у даній справі, складає 4712,34 грн.

Враховуючи вищевикладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2021 у справі №915/595/21, яке оскаржується апелянтом у повному обсязі, складає 7068,51 грн - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Між тим, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В силу частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства не зафіксована сплата скаржником судового збору за розгляд апеляційної скарги у справі №915/595/21.

При цьому, звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання останньої, мотивоване тим, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу апелянта, на підтвердження чого до апеляційної скарги додано надані Головним управлінням ДПС у Миколаївській області відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за період з 01.01.2021 по 30.09.2021.

За умовами частин першої, другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Наведена норма містить виключний перелік умов, за наявності яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати судового збору.

Отже, колегія суддів зауважує, що Законом України "Про судовий збір" суду надано право відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, звільнити заявника від його сплати за наявності відповідних обставин (умов), визначених частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", перелік яких розширювальному тлумаченню не підлягає.

Відстрочення (розстрочення) або звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, при цьому вказане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин.

Водночас положення частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачають право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк лише за наявності викладених вище умов, а не тільки виходячи з майнового стану сторони.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.06.2020 у справі №905/6165/13.

Зазначеною нормою прямо передбачено право суду, зокрема, відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір саме для позивача фізичної особи, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік, у той час як скаржник не є позивачем у даній справі, у зв`язку з чим у даному випадку відсутні обставини, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 30.09.2021 у справі №909/8/18.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом. Відповідно суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов`язувати скаржника усувати виявлені недоліки.

У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов`язку сплачувати судовий збір, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

За таких обставин, оскільки за суб`єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову скаржнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.

Встановивши недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 (відсутність доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржникові можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: сплатити визначену судом апеляційної інстанції суму судового збору).

Керуючись статтями 32, 174, 232-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Прийняти колегією суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Лавриненко Л.В. до свого провадження справу №915/595/21.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2021 у справі №915/595/21, викладеного у прохальній частині апеляційної скарги, відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2021 у справі №915/595/21 залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків її апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Роз`яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі - апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Лавриненко

Суддя К.В. Богатир