Ухвала

від 17.01.2024 по справі 915/595/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

17 січня 2024 року Справа № 915/595/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кіртка А.А. №2747 від 05.01.2024 (вх.№480/24 від 15.01.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у справі

за позовом: Виконувача обов`язків заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (м.Миколаїв, вул.Нікольська, буд.73),

в інтересах держави в особі: Управління комунального майна Миколаївської міської ради (м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 22440076),

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Океанівська 24 (м.Миколаїв, вул.Океанівська, буд.24; ідент.код 42841117),

орган примусового виконання судового рішення:

Центральний відділ державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (м.Миколаїв, вул.Артилерійська, буд.18, 5-й поверх),

про: стягнення заборгованості у розмірі 162822,99 грн та зобов`язання повернути майно,-

в с т а н о в и в:

Головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кірток А.А. звернувся до суду з поданням №2747 від 05.01.2024 (вх.№480/24 від 15.01.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 до виконання зобов`язань за наказом №915/595/21 від 27.01.2022 про стягнення з боржника на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради боргу в сумі 153883,78 грн.

Відповідно до ч.4 ст.337 ГПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Розгляд подання державного виконавця призначено судом на 17.01.2024.

У клопотанні від 17.01.2024 орган примусового виконання судового рішення просить суд розглядати подання без участі його представника на підставі наданих копій матеріалів виконавчого провадження та задовольнити таке подання.

Розглянувши подання суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2021 у справі №915/595/21, яке набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради 153883,78 грн основного боргу з орендної плати.

27.01.2022 Господарським судом Миколаївської області видано відповідний наказ.

15.08.2023 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кіртком А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72546725 з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/595/21 від 27.01.2022 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління комунального майна Миколаївської міської ради 153883,78 грн заборгованості.

Обґрунтовуючи подання про обмеження права боржниці на виїзд за межі України, приватний виконавець зазначає наступне:

- рішення на сьогоднішній день боржницею не виконано, декларацію про доходи та майно не надано, будь яких дій спрямованих на виконання рішення суду не здійснено, що суперечить вимогам ч.5 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження»;

- під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на його запити, за боржницею зареєстроване нерухоме майно - квартира, яка знаходиться в іпотеці АТ «Альфа-Банк»;

- боржниця одержує доходи в релігійній організації Одеська іудейська релігійна громада «Хабад-Шомрей Шабос» та в благодійній фундації «Хесед Шаарей Ціон», однак кошти по рішенню суду не сплачує;

- за повідомленням Державної міграційної служби України від 14.09.2023 боржниця має паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

- боржниці відомо, що відносно неї відкрите виконавче провадження, так як остання неодноразово зверталась з заявами про зняття арешту з коштів, визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій по різним рахункам.

Враховуючи викладене, державний виконавець вказує, що рішення до теперішнього часу не виконано, а боржниця ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення суду за рахунок належного їй майна і доходів. Отже, невиконання боржницею рішення суду є підставою для вжиття відносно неї вищевказаних заходів примусового виконання.

З матеріалів подання судом встановлено, що державним виконавцем у виконавчому провадженні №72546725 здійснено такі заходи примусового виконання рішення суду та отримано наступну інформацію:

- постановою від 15.08.2023 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крі коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику;

- згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.08.2023 за боржницею зареєстровано право спільної сумісної власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , яка знаходиться в іпотечному обтяженні та на яку накладено арешт за постановою державного виконавця Центрального ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області від 15.06.2016 у виконавчому провадженні №51326820;

- згідно інформації Державної податкової служби України від 14.09.2023 божниця отримує доходи від релігійної організації Одеська іудейська релігійна громада «Хабад-Шомрей Шабос» та від благодійної фундації «Хесед Шаарей Ціон»;

- за заявами боржниці у виконавчому провадженні №72546725 державним виконавцем виносились постанови від 18.08.2023 та від 05.09.2023 про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій;

- згідно інформації Державної міграційної служби України від 14.09.2023 боржниця документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон від 31.05.2023;

- за інформацією Державної прикордонної служби України від 19.10.2023 відсутні дані щодо перетину боржницею державного кордону у період з 15.08.2023 по 19.10.2023;

- актом державного виконавця від 22.09.2023 встановлено, що виходом за адресою боржниці ( АДРЕСА_1 ) остання була відсутня, двері не відчинила.

Суд вказує, що згідно ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.337 ГПК України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

В силу положень п.19 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Таким чином, виключно у випадку вчинення активних дій щодо ухилення від виконання, зокрема, судового рішення до боржника може бути застосовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Проте, державний виконавець не надав належних та допустимих доказів про свідоме ухилення боржниці від виконання наказу Господарського суду Миколаївської області №915/595/21 від 27.01.2022.

Суд вказує, що відсутність у боржника майна та грошових коштів для погашення заборгованості не являється доказом ухилення боржника від виконання рішення суду та від своїх зобов`язань за судовим рішенням.

З аналізу інформації Державної прикордонної служби України від 19.10.2023 вбачається, що боржниця у період з 15.08.2023 по 19.10.2023 не виїжджала за межі України.

Державний виконавець у поданні не зазначив, яким чином обмеження боржниці у праві виїзду за межі України забезпечить виконання рішення суду у даній справі. При цьому, застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою покаранням за невиконання боржником рішення суду, а має на меті саме забезпечення виконання такого рішення суду.

До того ж, судом прийнято до уваги, що приписами ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У відповідності до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1, 8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», розшук майна боржника виконавець організовує шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Таким чином, вчинення заходів направлених на примусове виконання рішення суду, включаючи заходи передбачені ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», не є абсолютним правом виконавця, а є його обов`язком, оскільки в контексті вимог цієї статті, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом та всі можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду.

При цьому, державним виконавцем не вичерпано можливостей застосування до боржника заходів примусового приводу в порядку, передбаченому ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Висновок щодо безрезультатності та неможливості розшуку майна чи встановлення (з`ясування) певних обставин є обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (виконання рішення суду).

Поряд з цим із матеріалів виконавчого провадження слідує, що державним виконавцем не було дотримано періодичності перевірки майнового стану боржника відповідно до ч.ч.1, 8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, державним виконавцем не подано суду доказів притягнення боржника до відповідальності за невиконання законних вимог виконавця або неявку без поважних причин за викликом виконавця, згідно норм ст.76 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на вказане у своїй сукупності, подання державного виконавця задоволенню судом не підлягає.

Суд звертає увагу органу примусового виконання судового рішення, що відмова у задоволенні подання не обмежує право державного виконавця звернутися повторно до суду із таким клопотанням.

Керуючись ст.ст.234, 235, 326, 327, 337 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні подання Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кіртка А.А. №2747 від 05.01.2024 (вх.№480/24 від 15.01.2024) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , - відмовити.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва