Ухвала

від 26.07.2023 по справі 915/595/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/595/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенко І.С. (головуючий), Мачульський Г.М., Краснов Є.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі

за позовом в.о. заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Управління комунального майна Миколаївської міської ради

до ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Океанівська 24"

про стягнення 162 822,99 грн та зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ОСОБА_1 (далі - заявниця) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 для розгляду касаційної скарги у справі № 915/595/21 визначено колегію суддів у складі: Міщенко І.С. - головуючий, Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Дослідивши доводи касаційної скарги у контексті оскаржуваного судового рішення у даній справі, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Предметом касаційного оскарження є ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у даній справі, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявниці на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2021 на підставі частини другої статті 261 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Суд зазначає, що частиною другої статті 261 ГПК України передбачені два виключні випадки, за відсутності яких, суд апеляційної інстанції незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною другою статті 261 ГПК України, а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження. Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239).

Отже, при вирішенні питання про можливість поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного зі спливом значного періоду часу (більше одного року з дня складання повного тексу судового рішення), слід враховувати, що національним законодавством встановлено присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 261 ГПК України.

Таким чином, встановлене процесуальним законодавством обмеження права на апеляційне оскарження судового рішення відповідає вимогам статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною першою та другою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина третя статті 256 ГПК України).

Як установлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, повний текст рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2021 у справі № 915/595/21 складено 30.12.2021, а тому останнім днем строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції є 19.01.2022. Повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримано заявницею 11.01.2022.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанцій виходив з того, що заявницею 17.05.2023 подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2021, тобто після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення.

Заявниця була обізнана про розгляд судом даної справи та не була позбавлена права оскаржити згадане рішення в апеляційному порядку у встановлений законом строк, проте своїм правом не скористалася.

При цьому суд апеляційної інстанцій не встановив наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України.

Так, ОСОБА_1 вперше звернулася з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у даній справі 30.01.2022.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 апеляційну скаргу заявниці залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги 10 днів з дня вручення ухвали шляхом надання доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 повернуто апеляційну скаргу заявниці на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2021 на підставі частини другої статті 260 та частини четвертої статті 174 ГПК України, оскільки заявниця не виконала вимоги ухвали від 21.02.2022 про залишення апеляційної скарги без руху та не усунула недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заявниці через пропуск присічного строку для апеляційного оскарження. На думку заявниці, апеляційною інстанцією не взято до уваги обставину отримання нею фотокопій тексту ухвал апеляційного суду про залишення першої апеляційної скарги без руху та про її повернення лише 27.04.2023 від представника, а неможливість вчасного апеляційного оскарження спричинена обставиною запровадження в Україні воєнного стану та виїздом заявниці у зв`язку з цим за межі території України.

Касаційний господарський суд вважає зазначені доводи скаржника помилковими, зважаючи на те, що визначений у частині другій статті 261 ГПК України строк є присічним і, в разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення, пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки.

За вказаних обставин отримання чи неотримання заявницею копій судових рішень не мають жодного значення в силу того, що остання отримала повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції ще в січні 2022 року, а суд апеляційної інстанції належним чином виконав свій процесуальний обов`язок з надсилання на адресу заявниці копій ухвал про залишення першої апеляційної скарги без руху та про її повернення.

Стосовно доводу заявниці про запровадження воєнного стану в Україні, що в подальшому унеможливило вчасну підготовку та подання апеляційної скарги, то такий не може бути абсолютною підставою для поновлення процесуального строку, оскільки він не свідчить про об`єктивну неспроможність вчинити відповідну процесуальну дію в межах встановлених законом строків.

Отже, заявниця була обізнана про розгляд судом цієї справи та не була позбавлена права оскаржити згадане рішення в апеляційному порядку у встановлений законом строк, проте своїм правом не скористалася.

Відтак правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства під час постановлення спірної ухвали є очевидним, не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм. А відтак суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі № 915/595/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Міщенко

Судді Г.М. Мачульський

Є.В. Краснов