Рішення

від 02.03.2022 по справі 556/634/19

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/634/19

Номер провадження 2/556/178/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2022 року. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Котик Л.О.

при секретарі Соловей Г.С.

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Мороченця Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Рафалівської селищної ради Рівненської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень селищної ради, скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку та його державну реєстрацію,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень селищної ради, скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку та його державну реєстрацію.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 успадкувала після смерті своєї матері - ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку, площею 0.15 га, яка розташована на території смт Рафалівка Володимирецького району Рівненської області, цільове призначення для будівництва та обслуговуваання житлового будинку і господарських будівель (кадастровий номер земельної ділянки 5620855400010100009), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачу,згідно рішенняРафалівської селищноїради Володимирецькогорайону №607від 13.03.2009передано уприватну власністьземельну ділянкудля обслуговуванняжилого будинку,господарських будівльта споруд,загальною площею0,0500га.,що знаходитьсяза адресою:АДРЕСА_2 . Згодом, рішеннням Рафалівської селищної ради Володимирецького району №632 від 09 червня 2009 року, внесено зміни до рішення сесії селищної ради №607 від 13 березня 2009 року, змінивши площу земельної ділянки ОСОБА_1 з 0,0500 га на 0,0611 га та присвоєно кадастровий номер земельної ділянки: 5620855400:01:003:0019. Земельна ділянка позивача межує із земельною ділянкою відповідача, яка не відповідає вимогам добросусідства і накладається на ділянку ОСОБА_2 , тобто сформована з порушенням вимог законодавства, її межі не погоджені у встановленому порядку.

Передача ОСОБА_1 у власність земельної ділянки відбулася після надання її у власність ОСОБА_2 , без вилучення (викупу) її у передбаченому законом порядку в останньої, що порушує права позивача. Згідно ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. А тому ОСОБА_2 вимушена була звернутися з даним позовом в суд.

Вказаний позов надійшов до суду 09 квітня 2019 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 квітня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

06.05.2019 від відповідача ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на ухвалу Володимирецького районного суду від 23.04.2019 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в справі, де він просив дану ухвалу скасувати, як таку, що винесена з порушенням процесуальних норм щодо підсудності даного спору.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27 червня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 23 квітня 2019 року, у справі №556/634/19 - закрито. Апеляційну скаргу повернуто скаржнику, а справу до суду першої інстанції, для продовження розгляду.

21.05.2019 селищним головою Рафалівської селищної ради подано відзив на позовну заяву, просить в задоволенні позову відмовити. Рішення селищної ради ухвалені відповідно до норм чинного законодавства і на законних підставах.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10 липня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області, ОСОБА_1 , про визнання недійсними рішень селищної ради, скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку та його державну реєстрацію призначено підготовче судове засідання.

20.12.2019 ухвалою суду в справі призначено судову земельно-технічну експертизу, провадження в справі зупинено на час проведення експертизи.

21.09.2020 директором ПП «Експерт- Рівне-Консалт» надіслано до суду Висновок експерта Зібера О.В. №200224/3-4_30 від 18.08.2020 року.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 22.09.2020 року поновлено провадження та призначено підготовче засідання.

28 жовтня 2020 року судовим експертом Зібер О.В. було внесено доповнення до Висновку експерта №200224/3-4_30.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 07 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою судувід 20.01.2021 визнано обов`язковою явку відповідача - представника Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської обалсті в судовому засіданні, для дачі особистих пояснень.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_4 судові засідання проводились в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги і надала пояснення в межах пред`явленого позову.

ОСОБА_2 успадкувала земельну ділянку після смерті матері ОСОБА_3 , померлої у 2005 році. У 2019 році позивачці стало відомо, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 , накладається на її земельну ділянку. А тому просить визнати незаконними рішення Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області №607 від 13.03.2009 та №632 від 09.06.2009 щодо передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських бідівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 , скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_1 і його представник позов не визнали і суду пояснили, що в 2011 році між ним і ОСОБА_2 виник конфлікт щодо відновлення меж земельних ділянок. І згідно акту від 23.11.2011 роботи по відновленню меж земельних ділянок не проведено, оскільки ОСОБА_2 чинила перешкоди. У технічній документації є протокол №2 засідання узгоджувальної комісії від 08.12.2009, де вирішено перенести огорожу земельної ділянки ОСОБА_2 відповідно до межових знаків по її державному акту на право власності на землю, рекомендовано останній підписати сусідам протокол встановлення меж земельних ділянок.

Вважають, що рішення Рафалівської селищної ради щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, прийняті згідно ст.81 ЗК України, селищною радою дотримано норми чинного законодавства.

Представник відповідача- Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області позов не визнав і суду пояснив, що рішення №607 від 13.03.2009 та №632 від 09.06.2009 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки прийнято селищною радою відповідно до норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають до задоволення.

Допитана у судовому засіланні свідок ОСОБА_5 ствердила, що вона працювала селищним головою Рафалівської селищної ради у 1999-2000 роках, із земель запасу була виділена земельна ділянка ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він живе по - сусідству, і чув, що між позивачкою і відповідачем були суперечки щодо меж земельних ділянок. Це було більше восьми років тому.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, всебічно, повно, об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд рахує, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 25.12.2007 державним нотаріусом Володимирецької районної державної нотаріальної контори, ОСОБА_2 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку, площею 0,15 га, розташовану на території смт Рафалівка Володимирецького району, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівль, кадастровий номер земельної ділянки - 5620855400010100009. Державний акт на право власності на земельну дялнку, серії ЯГ №079506, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Рафалівської селищної ради від 17.05.2002 №7. На вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок, який позивачка також успадкувала після смерті своєї матері (свідоцтво про право на спадщину №3178 від 13.08.2008).

Судом такожвстановлено,що згіднорішення Рафалівськоїселищної радиВолодимирецького району№607від 13.03.2009,відповідачу переданоу приватнувласність земельнуділянку дляобслуговування жилогобудинку тагосподарських будівль,площею 0,500га,що в АДРЕСА_2 .В подальшому,рішенням Рафалівськоїселищної ради№632від 09.06.2009,внесено змінидо рішення№607від 13.03.2009,яким зміненоплощу земельноїділянки гр. ОСОБА_1 з0,0500га та0,0611га зних:для будівництва таобслуговування жилогобудинку,господарських будівль іспоруд 0,0611га.На підставівказаних рішеньвідповідачу виданоДержавний актна правовласності наземельну ділянку,серіїЯЛ №754805, кадастровий номер земельної ділянки - 5620855400010030019 .

Вказана земельна ділянка межує з земельними ділянками позивачки.

Таким чином суд приходить до висновку, що придбані ОСОБА_2 в порядку спадкування земельні ділянки, площею 0,15 га та 0.17 га в АДРЕСА_1 існували як об`єкт цивільних прав і були сформовані в існуючих межах вже на час передачі їх у власність ОСОБА_3 (матері позивачки), в червні 2005 року, тобто до виникнення права власності чи права користування на суміжну земельну ділянку відповідача ОСОБА_1 .

Також відсутні докази і того, що на час передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_3 будь яка частина цих ділянок перебувала у користуванні ОСОБА_1 .

Крім того, Державною інспекцією сільського гоподарства України в Рівненській області (лист від 31.01.2013 №08/Ко-108/58) встановлено порушення саме ОСОБА_2 використання своєї земельної ділянки та земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_8 (т.1, а.с.139-140), що підтверджується і схемою земельних ділянок, виготовленого Кузнецовським міським бюро технічної інвентаризації станом на 19.09.2012 (т.1, а.с.138)

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статей 386, 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 просила визнати незаконним рішення Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області №607 від 13 березня 2009 року та №632 від 09 червня 2009 року щодо передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_2 ; визнати недісним Державний акт на право власності на неї та скасувати його державну реєстрацію.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень частини першої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.

Частиною п`ятою статті 116 ЗК України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України встановлено, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, так громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Таким чином, земельним законодавством України визначено порядок надання земельних ділянок громадянам України, порушення якого може слугувати підставою для визнання недійсним відповідного акта органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якщо таким актом порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Враховуючи заявлені вимоги, позивач зобов`язаний був довести, що рішення Рафалівської селищної ради Володимирецького району №607 від 13.03.2009 та №632 від 09.06.2009 щодо передачі у приватну власність земельні ділянки ОСОБА_1 порушує її права та інтереси та не відповідає актам цивільного законодавства.

Однак позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення органом місцевого самоврядування будь-яких норм земельного законодавства України, яке було чинним на час прийняття оскаржуваного ним рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_1 .

Щодо доводів позивачки про непогодження меж відповідачем, суд враховує таке.

Як зазначено в Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30 листопада 2021 року, справа № №686/26581/18, за змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Згідно з положеннями статті 55 Закону України «Про землеустрій» установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому, стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не випливає, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа, акта погодження меж, потрібно вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

Згідно Висновку експерта №200224/3-4_ЗО від 18.08.2020, та доповнення до висновку земельно-технічної експертизи №200224/З-4_ЗО від 28.10.2020, відповідно до даних реєстрації на публічній кадастровій карті є накладення земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 з кадастровим номером: 5620855400010030019, на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_2 з кадастровим номером 5620855400010100009. Відповідно до технічної документації із землеустрою по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку немає накладення земельної ділянки, яка належить на праві власноситі ОСОБА_1 , з кадастровим номером 5620855400:01:003:0019 на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_2 з кадастровим номером 5620855400010100009. Межі земельної ділянки загальною площею 0,15 га кадастровий номер 5620855400010100009 не відповідають фактичному розташуванню в геодезичних координатах та межі земельної ділянки загальною площею 0,0611 га, що належить на праві власності ОСОБА_1 з кадастровим номером: 5620855400010030019 не відповідають фактичному розташуванню та геодезичним координатам.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_9 підтвердив вище вказаний висновок. Відповідно до технічної документації із землеустрою немає накладення спірних земельних ділянок, а згідно реєстрації на кадастровій карті є накладення земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 на земельну ділянку ОСОБА_2 . Реальні межі земельної ділянки ОСОБА_2 встановити неможливо, немає ніде огорожі.

Свідок ОСОБА_10 , який працював інженером у ПП «Фортуна» також ствердив, що вони розробляли технічну документацію із землеустрою ОСОБА_2 . На той час не було технічної можливості встановити чи накладаються земельні ділянки.

З вище наведеного слідує, що згідно технічної документації із землеустрою по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку, немає накладення на спірні земельні ділянки. Межі земельних ділянок, що належать ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не відповідають фактичному розташуванню та геодезичним координатам. І відповідно до даних реєстрації на публічній кадастровій карті є накладення земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2 .

Однак належних та допустимих доказів про те, що накладення меж земельних ділянок сталося внаслідок передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі незаконних рішень Рафалівської селищної ради Володимимрецького району Рівненської області №607 від 13.03.2009 та №632 від 09.06.2009, матеріали справи не містять. Адже невідповідність меж земельних ділянок сторін фактичному розташуванню та геодезичним координатам на публічній кадастровій карті, не дає підстав для такого висновку.

Норми Закону України «Про державний земельний кадастр» визначають компетенцію уповноважених осіб, підстави скасування державної реєстрації земельної ділянки та порядок виправлення у Державному земельному кадастрі допущених помилок. Таким чином позивачем обрано не ефективний, в розумінні ч.1 ст.2 ЦПК УКраїхни, спосіб захисту порушеного права.

У справі «Ґаші проти Хорватії», рішення ЄСПЛ від 13 грудня 2007 року, наявні висновки про те, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Тобто, навіть якщо орган місцевого самоврядування, чи посадова особа, яка виготовляла технічну документацію, чи реєструвала право власності, припустилася помилки, то така помилка не може бути виправлена за рахунок особи, інтереси якої зачіпаються

Європейський Суд з прав людини вказує на те, що «особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносин прав власності, які виникли внаслідок дій органу влади ( справа «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , маючи у власності нерухоме майно, отримав земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, на які пізніше зареєстрував право власності, використовуючи земельну ділянку та нерухоме майно, яке знаходиться на ній у встановленому законом порядку, без порушення прав та інтересів інших осіб.

Однак, позивачка ОСОБА_2 , при реєстрації права власності на свою земельну ділянку, вказувала межі земельної ділянки працівникам, які робили технічну документацію, без межових знаків. Даний факт ствердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , експерт ОСОБА_9 .

За наслідками цього було порушено координати по фактичній реєстрації земельної ділянки ОСОБА_2 на кадастровій карті.

Доказів у спростування даних фактів не надано.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 640/12437/16-ц (провадження № 61-13037св20) вказано, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Враховуючи вище наведене, відсутність доказів порушення прав позивача при приватизації земельної ділянки відповідачем, суд дійшов обґрунтованих висновків щодо відсутності правових підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення органу місцевого самоврядування, а також відповідного державного акту про право власності на землю, правомірність якого є похідною і залежить від вирішення питання про законність набуття відповідачем права власності на земельну ділянку.

Що стосується позовної давності, суд констатує наступне:

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 372/1036/15-ц (провадження 14-252цс18) зроблено висновок, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем. За таких обставин, застосування наслідків спливу строку позовної давності можливе за умови наявності порушеного права позивача, тобто обґрунтованості позовних вимог .

Враховуючи наведене, немає підстав для застосування позовної давності до вимоги про скасування рішення селищної ради, оскільки встановлено відсутність порушення прав позивача під час прийняття рішення селищної ради про передачу суміжної земельної ділянки у власність відповідачу, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Позовні вимоги про визнання недійсним державного акта про право власності на землю та скасування його державної реєстрації є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, тому наявні підстави для відмови в їх задоволенні.

За таких обставин, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, не заслуговує на увагу та не підлягає задоволенню, оскільки в позові слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Враховуючи сукупність встановлених судом обставин та досліджених доказів, які спростовують твердження позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 недоведені, обраний спосіб захисту не відповідає характеру спірних правовідносин, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4,12, 19, 76, 78, 79, 81, 102, 106,133,141,143, 258,263,264,265,268,274,279ЦПК України,Закону України «Про державний земельний кадастр», ст.ст.116, 152, Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 16, 21, 386, 391, 393, 396 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Рафалівської селищної ради Рівненської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень селищної ради, скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку та його державну реєстрацію, відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У відповідності до п.15.5) розділу Х111 Прикінцеві положення, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через Володимирецький районний суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення проголошено 11 березня 2022 року.

Суддя: Котик Л.О.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач:Рафалівська селищнарада Рівненської області, місцезнаходження: смт Рафалівка, вул. 1 Травня, 12, Вараський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 04388127.