Постанова

від 20.02.2022 по справі 2-11/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 2-11/11

провадження № 61-2144св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі:Немирівська районна державна адміністрація Вінницької області, ОСОБА_3 , Ковалівська об`єднана територіальна громада Немирівського району,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2020 року у складі судді Науменка С. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2010року ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка діяла в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - Немирівська РДА), ОСОБА_3 , Обідненської сільської ради (яку ухвалою від 19 лютого 2018 року замінено на належного відповідача - Ковалівську об`єднану територіальну громаду Немирівського району Вінницької області),про скасування розпорядження голови районної державної адміністрації, визнання недійсним договору оренди землі, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , який є батьком позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 29,4 га, розташованої на території Обідненської сільської ради Немирівського району Вінницької області та фермерського господарства «Джерело» (далі - ФГ «Джерело»), у якому він був засновником і єдиним членом господарства. Право власності ОСОБА_6 на вказане майно підтверджується державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого 23 червня 1992 року на підставі рішення VIII сесії 21 скликання Немирівської районної ради народних депутатів від 12 червня 1992 року та статутом ФГ «Джерело».

ОСОБА_5 , протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_6 подала в Немирівську державну нотаріальну контору від імені її, на той час малолітнього, сина ОСОБА_2 заяву про прийняття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину на ім`я малолітнього сина вона на той час не отримала, оскільки законодавство не обмежувало і не обмежує терміни його отримання , а у неї не було відповідних фінансових та фізичних можливостей.

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_6 від першого шлюбу. Після його смерті вона терміново виїхала на роботу за кордон і з поважної причини заяву про прийняття спадщини своєчасно не подала.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 08 грудня 2008 року ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її батька. 23 січня 2009 року нею подано до Немирівської державної нотаріальної контори належну заяву і спадщину прийнято.

Згодом, у процесі підготовки документів для отримання свідоцтва про право на спадщину, виявилось, що існує рішення господарського суду Вінницької області від 05 вересня 2006 року про припинення юридичної особи - ФГ «Джерело».

Згідно довідки головного управління статистики у Вінницькій області від 15 квітня 2009 року № 13/4/880, ФГ «Джерело» із Єдиного державного реєстру підприємств організацій та установ не виключалось. Таким чином, юридична особа - ФГ «Джерело» не припинялась .

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року рішення господарського суду Вінницької області від 05 вересня 2006 року про припинення ФГ «Джерело» скасоване за нововиявленими обставинами, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про припинення юридичної особи ФГ «Джерело» відмовлено.

Таким чином, правовий статус майнового комплексу ФГ «Джерело», як об`єкта спадкування відновлено.

При підготовці документів нотаріусу виявилось, що порушено права спадкоємців і на успадковану земельну ділянку.

На звернення з цього приводу, Немирівська РДА листом від 05 вересня 2009 року № 01- 30-336 повідомила, що земельна ділянка, яка належала ОСОБА_6 розпорядженням першого заступника голови Немирівської РДА від 29 серпня 2005 року № 246 передана в оренду на 40 років ОСОБА_3 . На підставі цього розпорядження 27 лютого 2006 року укладено договір оренди між Немирівською РДА та ОСОБА_3 , який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії державного підприємства «Центр ДЗК» 16 лютого 2007 року.

Розпорядження голови Немирівської РДА від 29 серпня 2005 року № 246 протирічить діючому законодавству і підлягає скасуванню. Враховуючи викладене, оспорюваний договір оренди підлягає визнанню недійсним.

Листом від 05 березня 2009 року № 01-30-336 Немирівська РДА фактично відмовила позивачам у скасуванні незаконного розпорядження і розірванні договору оренди та рекомендувала звернутись до суду.

Вказані обставини перешкоджають їм в отриманні свідоцтва про право на спадщину в Немирівській державній нотаріальній конторі.

13 липня 2010 позивачі звернулися до суду із заявою про зміну предмету позову та залучення співвідповідача і просили заявлену в первісному позові вимогу про зобов`язання Немирівську РДА видати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 державний акт на право власності у рівних частках на земельну ділянку площею 29,4 га, розташовану на території Обідненської сільської ради Немирівського району - залишити без розгляду.

Ухвалою від 24 січня 2011 року задоволено заяву представника позивачів ОСОБА_7 та залишено без розгляду вимогу про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках права власності на земельну ділянку площею 29,4 га, розташовану на території Обідненської сільської ради Немирівського району, Вінницької області за правом на спадкування після смерті батька ОСОБА_6 .

Ухвалою від 21 березня 2011 року задоволено клопотання Немирівської РДА та закрито провадження у справі в частині вимоги про скасування розпорядження першого заступника голови Немирівської РДА від 29 серпня 2005 року № 246 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду на території Обідненської сільської ради», ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 квітня 2011 року задоволено апеляційну скаргу представника позивачів та змінено мотивувальну частину ухвали Немирівського районного суду Вінницької області від 21 березня 2011 року, резолютивну частину залишено без змін.

З урахуванням: заяви про зміну предмету позову, заяви про залишення позовної вимоги без розгляду та ухвали про закриття провадження в частині позовної вимоги, позивачі просили:

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Немирівською РДА та ОСОБА_3 27 лютого 2006 року і зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 16 лютого 2007 року за №040786000001.

- визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частках право власності на ФГ «Джерело».

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2020 року, позов задоволено; визнано недійсним договір оренди землі, укладений між Немирівською РДА та ОСОБА_3 27 лютого 2006 року і зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 16 лютого 2007 року № 040786000001.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що передавати земельну ділянку в оренду має право тільки власник земельної ділянки, а власниками земельної ділянки з часу відкриття спадщини, тобто з 20 травня 2001 року, стали позивачі. Отже посилання Немирівської РДА на те, що ОСОБА_3 надавалась в оренду земельна ділянка за рахунок земель запасу не відповідало дійсності, а тому договір оренди землі підлягає визнанню недійсним.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , залишено без задоволення, а рішення Немирівського районного суду Вінницької області 28 серпня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову є правильним, а посилання в апеляційній скарзі на те, що адвокат Хоменчук К. Л. не мала повноважень на подання заяви про залишення позову у частині визнання права власності на земельну ділянку без розгляду від імені позивачів є необгрунтованими. Апеляційний суд виходив з того, що при вирішенні питання щодо поданої адвокатом Хоменчук К. Л. заяви, суд першої інстанції з`ясовував думку учасників справи, зокрема, і представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка діяла на підставі виданої їй дочкою довіреності від 08 квітня 2011 року, і яка підтримала таку заяву. Крім того, апеляційний суд наголосив, що з моменту постановлення ухвали про залишення без розгляду частини позовних вимог пройшло 9 років, проте ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 , будучи уже повнолітнім, не скористались правом на її оскарження у разі незгоди з її змістом.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасуватирішення судів попередніх інстанцій у частині вирішення позовних вимог про визнання за позивачами у рівних частках права власності на земельну ділянку у порядку спадкування та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах.

Представник позивачів не погоджується у касаційній скарзі з рішеннями судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що судом першої інстанції була розглянута лише одна позовна вимога щодо договору оренди землі, а позовна вимога про визнання права власності у порядку спадкування на ФГ «Джерело» взагалі не була розглянута.

Крім того, позивачі не погоджуються з тим, що представник позивачів ОСОБА_7 мав повноваження на подачу заяви про залишення без розгляду позовної вимоги про визнання за позивачами у рівних частках права власності на фермерське господарство і земельну ділянку.

Позивачі вказують, що в матеріалах справи відсутня довіреність на адвоката Хоменчук К. Л., а суд першої інстанції за її заявою ухвалою від 24 січня 2011 року залишив без розгляду позовну заяву в частині позовної вимоги про визнання за позивачами у рівних частках права власності на спадщину за законом на земельну ділянку.

Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, щовідповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , який є батьком позивачів ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв по народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 .

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина.

Відповідно до державного акта на право довічного успадкованого володіння землею, ОСОБА_6 надано у довічне успадковуване володіння на земельну ділянку площею 29,40 га, яка знаходиться на території Обідненської сільської ради з цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва.

30 серпня 2001 року державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори відкрито спадкову справу № 809/01 щодо майна померлого ОСОБА_6 на підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_5 , яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , також 23 січня 2009 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 до Немирівської державної нотаріальної контори звернулася його донька ОСОБА_9 , що підтверджується копією спадкової справи.

Відповідно до листа Немирівської РДА від 05 березня 2009 року № 01-30-336 встановлено, що земельна ділянка, яка належала ОСОБА_6 розпорядженням першого заступника голови Немирівської РДА від 29 серпня 2005 року № 246 передана в оренду на 40 років ОСОБА_3

27 лютого 2006 року, на підставі вказаного розпорядження, між Немирівською РДА та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 16 лютого 2007 року.

На день прийняття указаного розпорядження та укладення договору оренди малолітній спадкоємець ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Задовольняючи позов у частині визнання недійсним договору оренди землі суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 549 Цивільного кодекс Української РСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно із частиною третьою статті 1296 ЦК України (в редакції 2004 року) відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до частин першої, другої статті 84 Земельного кодексу України, державні адміністрації реалізують права виключно щодо земель державної власності, до складу яких землі приватної та комунальної власності не входять.

Згідно державного акту, який є єдиним документом, що посвідчує право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, спірна земельна ділянка належала спадкодавцю ОСОБА_6 , а відповідно її власниками з часу відкриття спадщини, стали ОСОБА_2 , а згодом і ОСОБА_9 .

Отже обгрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що посилання Немирівської РДА на те, що ОСОБА_3 надавалась в оренду земельна ділянка за рахунок земель запасу не відповідало дійсності.

Крім того, судами установлено, що на день прийняття розпорядження та укладення договору оренди малолітній спадкоємець ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті батька.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 листопада 2019 року по справі № 365/54/17 (провадження № 14-487цс19) дійшла висновку про те, що особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння. Дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння (пункти 75, 80-83 Постанови).

Як встановлено частинами першою та другою статті 203 ЦК України, зміст будь-якого правочину не може суперечити цьому Кодексу та актам цивільного законодавства і не може вчинятись особою, яка не має необхідний обсяг цивільної дієздатності. Недодержання в момент вчинення правочину сторонами цих вимог, згідно із частиною першою статті 215 ЦК України 2004 року є підставою його недійсності.

Отже, встановивши, що передача земельної ділянки в оренду відбулась з порушенням прав її законного володільця, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що такий договір оренди підлягає визнанню недійсним.

У касаційній скарзі заявники вказують, що судами не розглянуто позовні вимоги про визнання права власності у порядку спадкування на фермерське господарство.

Також зі змісту касаційної скарги убачається, що позивачі не погоджуються з рішеннями судів попередніх інстанцій, оскільки вважають, що судами не розглянуто їх позовні вимоги в частині визнання за позивачами права власності на земельну ділянку у порядку спадкування.

З матеріалів справи убачається, що у лютому 2010 року позивачі через своїх представників звернулися до суду з позовом, у якому просили скасувати розпорядження голови районної державної адміністрації, визнати недійсним договір оренди землі, визнати право власності на спадкове майно, а саме на земельну ділянку і фермерське господарство, в порядку спадкування.

13 липня 2010 року позивачі, в особі їх представників, звернулися до суду з заявою про зміну предмету позову та залучення співвідповідача, в якій просили залишити без розгляду позовну вимогу про зобов`язання Немирівської РДА видати їм акт на право власності у рівних частках на земельну ділянку. Також просили ухвалити судове рішення, яким:

- визнати протиправним і скасувати рішення 9 позачергової сесії 24 скликання Обідненської сільської ради Немирівського району вінницької області від 13 грудня 2003 року про припинення ФГ «джерело» і переведення земельної ділянки площею 29,4 га у землі запасу сільської ради;

- скасувати розпорядження першого заступника голови Немирівської РДА від 29 серпня 2005 року № 246 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання земельної ділянки в оренду на території Обідненської сільської ради»;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Немирівською РДА та ОСОБА_3 27 лютого 2006 року;

- визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у рівних частках право власності на спадщину за законом після смерті їх батька ОСОБА_6 , а саме на ФГ «Джерело» та земельну ділянку, що розташована на території Обідненської сільської ради, площею 29,4 га.

24 січня 2011 року представник ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (мати неповнолітнього на той час ОСОБА_2 ) - ОСОБА_7 подала до суду заяву, у якій просила залишити без розгляду вимогу про визнання права власності на земельну ділянку площею 29,4 га.

Ухвалою районного суду від 24 січня 2011 року залишено без розгляду позовну вимогу про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у рівних частках права власності на земельну ділянку площею 29,4 га.

Ухвалою від 21 березня 2011 року задоволено клопотання Немирівської РДА та закрито провадження у справі в частині вимог: про визнання протиправним та скасування рішення Обідненської сільської ради, скасування розпорядження першого заступника голови Немирівської РДА № 246 від 29 серпня 2005 року. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 квітня 2011 року задоволено апеляційну скаргу представника позивачів та змінено мотивувальну частину ухвали Немирівського районного суду Вінницької області від 21 березня 2011 року, резолютивну частину залишено без змін.

Таким чином, з урахуванням: заяви про зміну предмету позову, ухвали від 24 січня 2011 року про залишення без розгляду вимоги про визнання права власності на земельну ділянку площею 29,4 га; ухвали від 21 березня 2011 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Обідненської сільської ради та скасування розпорядження першого заступника голови Немирівської РДА № 246 від 29 серпня 2005 року, позивачі просили:

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Немирівською районною державною адміністрацією та гр. ОСОБА_3 27 лютого 2006 року і зареєстрований у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 16 лютого 2007 року за №040786000001;

- визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у рівних частках право власності на спадщину за законом після смерті їх батька ОСОБА_6 , а саме на ФГ «Джерело».

Апеляційним судом було надано оцінку доводам апеляційної скарги про те, що ОСОБА_10 не узгодила позицію щодо позовних вимог при поданні заяви про залишення частини вимог без розгляду, а суд не з`ясував чи взагалі мала вона повноваження бути представником неповнолітнього на той час спадкоємця ОСОБА_2 та ОСОБА_9 та встановлено, що при вирішенні питання щодо поданої адвокатом Хоменчук К.Л. заяви, суд першої інстанції з`ясовував думку учасників справи, зокрема, і представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка діяла на підставі виданої їй дочкою довіреності від 08 квітня 2011 року, і яка підтримала таку заяву.

Пунктом 16 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду. Аналогічні норми містив ЦПК України і на час постановлення ухвали про залишення позову без розгляду.

Відповідна ухвала належить до переліку ухвал, що можуть і повинні оскаржуватися окремо від рішення суду, а тому суд апеляційної інстанції обгрунтовано вказав на те, що він не може перевіряти її законність і обґрунтованість без відповідної вимоги апелянта про це.

Однак, з моменту постановлення ухвали про залишення без розгляду частини позовних вимог пройшло 9 років, проте ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 , не скористались правом на її оскарження.

Таким чином, суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судами не було розглянуто позовну вимогу про визнання за позивачами права власності на земельну ділянку площею 29,4 га, оскільки таку вимогу було залишено судом без розгляду.

Що стосується доводів касаційної скарги про те, що судами не розглянуто позовну вимогу про визнання права власності у порядку спадкування на фермерське господарство, то дійсно судом першої інстанції така вимога розглянута не була.

Відповідно до статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку роз`яснив позивачам право на звернення до суду, що ухвалив рішення, із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Крім того, з матеріалів справи убачається, що 24 лютого 2021 року ухвалено додаткове рішення Немирівським районним судом Вінницької області у справі № 2-11/11 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області, ОСОБА_3 , Ковалівської об`єднаної територіальної громади Немирівського району про визнання договору оренди землі недійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування. У резолютивній частині рішення додатково зазначено: «В задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у рівних частках право власності на спадщину за законом після смерті їх батька ОСОБА_6 , а саме: фермерське господарство «Джерело» (с. Обідне, Немирівського району, код СДРПОУ 23056121) - відмовити».

Отже позивачі скористалися своїм правом на ухвалення додаткового рішення, і судом першої інстанції було розглянуто їх вимоги в частині вирішення питання про визнання права власності на ФГ «Джерело».

Колегія суддів не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Так, за встановлених у цій справі обставин та досліджених судами доказів, з урахуванням заявлених в суді першої інстанції позовних вимог, суди правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суд допустив неправильне тлумачення наведених норм або застосував закон, який не підлягав застосуванню чи не застосував закон, який підлягав застосуванню.

З підстави оскарження судових рішень у справі, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань використання тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи (схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 910/18531/19).

У справі, яка переглядається, колегія суддів, проаналізувавши судові рішення з точки зору застосування норми права, яка стала підставою для розгляду позову та вирішення справи по суті, дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення відповідно до встановлених у справі обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер.

Тобто у даній справі досліджено докази та встановлені обставини, відповідно до яких суди дійшли висновків про необхідність задоволення позовних вимог, оскільки в судовому порядку встановлено порушення під час укладення договору оренди землі. Також заявникам роз`яснено їх право на оскарження ухвали суду про залишення позову без розгляду та на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення (що в подальшому і було зроблено позивачами).

Отже, доводи позивачів, що стали підставою для відкриття касаційної провадження, не підтвердилися.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення,а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2020 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук