Рішення

від 27.04.2022 по справі 344/1350/21

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/1350/21

Провадження № 2/352/80/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2022 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Кукула О.С.,

за участю: позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

представника третьої особи релігійної громади Приймака І.І.,

представника третьої особи Івано-Франківської міської ради Тарновської І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, релігійна громада «Різдва Христового» Івано-Франківської єпархії УПЦ с. Підпечери, третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідача Івано-Франківськаміська рада, проправо наприватизацію квартиридержавного житловогофонду тазобов`язання здійснитиприватизацію квартири,-

ВСТАНОВИВ:

27.01.2021року позивачі звернулися до суду з позовом до Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради про визнання права на приватизацію, зобов`язання здійснити приватизацію.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що вони є наймачами квартири за АДРЕСА_1 , де зареєстровані та проживають більше 30 років. Дане житло надано ОСОБА_2 рішенням Підпечерівської сільської ради за №21 від 26.03.1987 як вчителю Підпечерівської сільської восьмирічної школи, в порядку забезпечення першочергового права на одержання житлового приміщення. 17.02.2020 та 31.08.2020 позивачі подали відповідачу заяву про передачу у спільну сумісну власність займаної квартири, за результатами розгляду яких отримали відмову в приватизації житла через відсутність ордера про надання житлової площі. 11.12.2020 позивачі вчергове подали заяву та документи, необхідні для прийняття рішення про надання дозволу на приватизацію квартири, однак відповідач повторно відмовив в приватизації житла на підставі наявності рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.05.2015. Вважають, що такі відмови не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України. Крім того звернули увагу суду на те, що іншого житла ні в користуванні, ні у власності не мають, житлових чеків не використали, займане житло не є аварійним, службовим чи відомчим житловим фондом, до цього часу перебуває на балансі Підпечерівської сільської ради. Жодних документальних доказів належності цілого будинку по АДРЕСА_2 УАП Церкви немає, а передача займаної позивачами квартири у власність не порушує прав релігійної організації. Інших підстав для відмови у прийнятті рішення про приватизацію не має, а відтак просили позов задовольнити.

Ухвалою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської областіКіндратишин Л.Р. від 26.01.2021 цивільну справу передано за підсудністю до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.

Ухвалою судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Хоминець М.М. від 15.03.2021 заявлено самовідвід у даній цивільній справі.

Ухвалою судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області Гриньків Д.В. від 18.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доДепартаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради про визнання права на приватизацію, зобов`язання здійснити приватизацію залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 29.03.2021 прийнято до провадження дану цивільну справу та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалами суду від 14.05.2021 витребувано в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» докази та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, релігійну громаду УАП Церкви с. Підпечери.

Ухвалою суду від 18.06.2021підготовче провадження закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Протокольними ухвалами суду у зв`язку із зміною назв відповідача та третьої особи постановлено змінити назву відповідача з Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради на Департамент інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради, та назву третьої особи з релігійної громади УАП Церкви с. Підпечери на релігійну громаду «Різдва Христового» Івано-Франківської єпархії УПЦ с. Підпечери.

Ухвалою суду від 01.11.2021 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Івано-Франківську міську раду.

Представник відповідача у поданому суду відзиві проти задоволення позову заперечила. Вказала, що позивачі неодноразово зверталися до відповідача як до органу приватизації, із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Однак, до даної заяви не було додано ні копію ордера на жиле приміщення, ні копію договору найму житлового приміщення. Тому враховуючи норми чинного законодавства, зокрема Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 за №396, відповідачем було відмовлено у приватизації житла.

Позивачі у відповіді на відзив вказали, що згідно ч.10 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають право відмовити мешканцям квартир у приватизації займаного ними житла крім випадків, передбачених законом. Оскільки законами України таких підстав для відмови у приватизації не передбачено, то відповідно орган приватизації діяв протиправно. Вважають, що рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.02.2015 у справі за №352/222/14-ц не має преюдиційного значення, оскільки ним скасовано рішення першої інстанції через незалучення релігійної громади УАПЦ с. Підпечери до участі у справі. Стосовно факту аварійності будинку по АДРЕСА_2 вказали, що дана обставина має бути підтверджена рішенням виконавчого комітету відповідної місцевої ради, проте останнє відсутнє.

В поданому суду запереченні відповідач вказав, що вважають безпідставними посилання позивачів на п.2 ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», як на норми, які передбачають право органів приватизації на відмову у приватизації, оскільки останні передбачають виключно об`єкти нерухомості, які взагалі не підлягають приватизації.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, релігійної громади УАП Церкви с. Підпечери в запереченні просив в задоволенні позову відмовити у зв`язку з тим, що будинок по АДРЕСА_2 був збудований за кошти релігійної громади в 1900 році. Згідно довідки від 04.04.1947 року за №198 було зареєстровано приходську громаду «Рождества Христова» в с. Підпечери з наданням в користування дерев`яної церкви та житлового будинку і господарських будівель. В подальшому парафіяльний будинок був забраний для потреб школи, а в 1987 році передано 4 жителям села в тимчасове користування. Вказав, що рішенням Підпечерівської сільської ради від 19.03.2004 року передано у власність релігійної громади квартиру АДРЕСА_3 . Тому вважають безпідставним твердження позивачів щодо можливості надання їм дозволу на приватизації квартири АДРЕСА_1 , оскільки згідно договору від 04.01.1991 даний будинок переданий у користування третьої особи.

У відповіді на відзив третьої особи позивачі вважають неналежними доказами надані релігійною громадою церковний інвентар та довідку від 04.04.1947 року за №198, оскільки містяться розбіжності в роках забудови та не вказано адреси, а наданий договір від 04.01.1991 не має сили правовстановлюючого документа. Вважають, що мають право на приватизацію квартири, оскільки постійно проживають там.

В поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Івано-Франківська міська рада зазначила, що відповідачем правомірно відмовлено в наданні дозволу на приватизацію житла, оскільки позивачами не надано ордера на жиле приміщення чи договору найму житлового приміщення. Звернула увагу суду на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.02.2015 у справі за №352/222/14-ц, ким встановлено факт аварійності житла та те, що спірна квартира рахується за релігійною громадою УАПЦ с. Підпечери.

Представник позивача та позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та запереченнях. Додатково вказали, що рішенням Івано-Франківської міської ради за заявою позивачів було змінено адресу будинку з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_2 чим, на їх думку, визнали право позивачів на дане житло. Вказали, що неподання передбачених Положенням документів, необхідних для прийняття рішення про надання дозволу на приватизацію, не є підставою для відмови у такій приватизації. Звернули увагу суду, що спірний будинок переданий з комунальної власності Підпечерівської сільської ради до Івано-Франківської міської ради, що додатково свідчить про безпідставність тверджень релігійної громади. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача у вступному слові проти задоволення позову заперечила з мотивів, наведених у відзиві. Вказала, що рішення про виділення житла лежить в основі, однак тільки ордер є єдиною підставою для вселення в будинок. Вважає безпідставним твердження позивачів щодо неправомірного посилання відповідача на Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затверджений наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 за №396, оскільки це єдиний документ яким передбачений перелік документів, необхідних для прийняття рішення про надання дозволу на приватизацію житла.

Представник третьої особи релігійної громади «Різдва Христового» Івано-Франківської єпархії УПЦ с. Підпечери проти задоволення позову заперечив з мотивів, наведених у запереченні. Додатково вказав, що надання дозволу на приватизацію порушує права третьої особи. Крім того про наявність права релігійної громади на вказану будівлю свідчить приватизація однієї із квартир у даному будинку саме третьою особою на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Представник третьої особи Івано-Франківської міської ради просила в задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у запереченні. Пояснила, що право на зміну адреси позивач набула на підставі реєстрації місця проживання у даній квартирі. Вказала, що оскільки не було надано повного пакету документів, передбаченого законодавством України, відповідачем правомірно відмовлено у приватизації квартири.

Вислухавши позивачів, представників сторін та третіх осіб, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що відповідно до архівного витягу з протоколу №3 Підпечерівської сільської Ради народних депутатів Тисменицького району від 26.03.1987 року розглянувши заяву гр. ОСОБА_2 про виділення їй житла, виконком сільської Ради народних депутатів вирішив виділити ОСОБА_2 житло в старій школі, поремонтувавши її і виділити їй там одну квартиру (а.с.8 т.1).

Згідно довідок Івано-Франківської міської об`єднаної територіальної громади за №509 від 31.08.2020 та ЦНАП м. Івано-Франківськ за №14696 від 31.08.2020 позивачі та ОСОБА_5 зареєстровані та проживають за адресою АДРЕСА_4 (а.с.10, 11 т.1).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи та досліджених в якості письмових доказів копій заяв, ОСОБА_2 17.02.2020, 31.08.2020 та 11.12.2020 зверталась до органу приватизації з метою оформлення передачі в приватну власність житлового приміщення (а.с.19-21 т.1).

Відповідно до відповіді відповідача ОСОБА_2 було відмовлено в приватизації квартири у зв`язку з розбіжностями в адресі, ненаданням ордера про надання жилої площі чи копії договору найму жилої площі та наявністю рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.02.2015 (а.с.23-25 т.1).

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями ЦК України, ЖК України та Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

Устатті 47 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно достатті 345 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

У частині третійстатті 9 ЖК України визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначеніЗаконом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно із частиною одинадцятоюстатті 8 цього Законуспори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

У частині десятійстатті 8 вищевказаного Законузакріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина другастатті 1 Закону Українивід 04 вересня 2008року№ 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»; далі - Закон №500-VI), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четвертастатті 1Закону № 500-VI, частина другастатті 2 Закону №2482-XII).

Порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян визначено Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року (далі - Положення № 396).

Згідно з п. 17 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається до органу приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 Положення затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації. Серед них має бути ікопія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку).

Аналогічний висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 200/18858/16-ц від 20.06.2018.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем ОСОБА_2 при поданні заяв до відповідача копії ордера про надання жилої площі чи копії договору найму жилої площі у гуртожитку надано не було.

Верховним Судом також неодноразово зазначалось, що згідно із частинами першою, другою статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадяниновіордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

В той же час, обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі вважають, що дана обставина не може бути підставою для відмови у приватизації, оскільки ОСОБА_2 вселилась до спірного приміщення на підставі рішення сільської ради, зареєстрована та проживає в ньому протягом тривалого часу.

Так,відповідно донаданих судудокументів,судом встановлено,що ОСОБА_2 рішенням Підпечерівської сільської Ради народних депутатів Тисменицького району від 26.03.1987 виділено житло в старій школі. Суд звертає увагу на те, що в даному рішенні не зазначено адреси житлового приміщення, проте факт реєстрації та проживання у квартирі за адресою АДРЕСА_4 підтверджується як обліковою карткою об`єкта погосподарського обліку за 2011-2015 роки так і довідками Івано-Франківської міської об`єднаної територіальної громади за №509 від 31.08.2020 та ЦНАП м. Івано-Франківськ за №14696 від 31.08.2020.

Відтак судом встановлено, що позивачі мають достатні та триваючі зв`язки з вищевказаним житлом і зазначене житлове приміщення є в цілому їх «житлом» у розумінні ст.8 Конвенції.

Таким чином, на переконання суду, відсутність ордеру на житло не свідчить про відсутність права позивачів на приватизацію.

При цьому суд не надає оцінку відмові відповідача у приватизації даного житла, оскільки дані дії не є предметом судового розгляду, а позовними вимогами є визнання права на приватизацію та зобов`язання здійснити приватизацію. З огляду на зазначене, враховуючи, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, суд зобов`язаний встановити наявність чи відсутність права позивачів на приватизацію житла та наявність правових підстав для зобов`язання відповідача здійснити приватизацію.

Щодо твердження відповідача та третіх осіб як на підставу відмови у задоволенні позову в частині позовної вимоги про визнання права позивачів на приватизацію у зв`язку з аварійністю спірного будинку, суд зазначає наступне.

За правиломстатті 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради. Усім мешканцям гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання людей, у порядку, зазначеному частиною першою цієї статті, терміново надається інше, придатне для тимчасового проживання людей житло тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток.

Єдиною належною та допустимою підставою віднесення будинку до такого, що перебуває в аварійному стані, може бутирішення виконавчого органу відповідної місцевої ради, прийняте на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку(цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини), з наступним затвердженням сесією цієї ради.

Однак сторонами не надано відповідного рішення про визнання будинку (згідно передавального акта - гуртожитка) за адресою АДРЕСА_2 таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання третьої особи на відповідь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про прийняття такого рішення соціально-побутовою комісією Підпечерівської сільської ради у 2004 році з огляду на слідуюче.

Відповідно до Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року № 189 (далі - Положення) виконавчим комітетом відповідної Ради призначається спеціальна комісія у складі визначеного зазначеним Положенням спеціалістів.

Після проведення дій, визначених Положенням, при визнанні жилого приміщення непридатним для проживання комісія вносить місцевій раді пропозицію з проектом відповідного рішення.

Згідно із пунктом 8 Положення виконавчий орган місцевої Ради розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо непридатності жилого будинку для проживання та вносить до виконавчого комітету обласної, міської Ради народних депутатів про використання цього будинку в інших цілях або про знесення будинку.

Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.20 Закону України«Про забезпеченняреалізації житловихправ мешканцівгуртожитків» відповідно до якого рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради.

Однак, у даній відповіді не зазначено про прийняття такого рішення виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів, а виключно зазначено про наявність рішення комісії.

Крім того, статтею 7 Житлового кодексу України передбачено, що квартири і будинки державного та громадського житлового фонду, непридатні для проживання, можуть бути переобладнані для використання в інших цілях або знесені за рішенням виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації. Обстежувати стан цих будинків слід періодично у строки, встановлені Кабінетом Міністрів України, не менше одного разу на п`ять років.

В той же час, як вбачається з даної відповіді, даний будинок востаннє був обстежений ще у 2004 році.

Крім того, обставина щодо аварійності будинку за адресою АДРЕСА_2 спростовується і наданим позивачами технічним висновком щодо технічного стану даного житлового будинку, який суд оцінює як один із письмових доказів у даній справі. При цьому посилання третьої особи релігійної громади «Різдва Христового» Івано-Франківської єпархії УПЦ с. Підпечери на недопустимість даного доказу суд до уваги не приймає, оскільки оцінює даний документ як письмовий доказ, передбачений ст.95 ЦПК України, а не як висновок експерта, оскільки на переконання суду, останній є видом технічної документації.

Таким чином твердження відповідача та третіх осіб в цій частині є безпідставними.

В той же час, суд зазначає, що в даному спорі при вирішенні питання про наявність права на приватизацію житлового приміщення таке приміщення повинно бути юридично вільним від прав третіх осіб на нього, тобто таке житло повинно перебувати на балансі відповідного органу місцевого самоврядування та на нього не повинно існувати прав власності, користування або будь-яких інших майнових прав у третіх осіб.

Одночасно, судом встановлено, що відповідно до довідки №198 від 04.04.1947 року було зареєстровано приходську громаду «Рождества Христова», яка знаходиться в с. Підпечари Станіславської області з пред`явленням цій громаді в користування церкви дерев`яної та житлового будинку і господарчих будівель (а.с.149 т.1).

Відповідно до договору між УАПЦ с. Підпечери Тисменицького району та Райвиконкому Тисменицького району від 29.12.1990 виконавчий комітет передає, а громадяни приймають в безплатне користування дерев`яне молитовне приміщення в с. Підпечери, яке служить для проживання (а.с.150 т.1).

Суд зазначає, що даний договір є дійсним та не скасованим.

Одночасно, суд залишає без уваги посилання позивачів на відсутність у даних документах адреси розташування приміщень, оскільки в рішенні органу місцевого самоврядування про виділення житла ОСОБА_2 адреса квартири теж відсутня. Відтак зв`язок даних документів із спірним житлом встановлюється на підставі оцінки всіх доказів у сукупності.

При цьому суд вважає безпідставними посилання позивачів на довідку з державного архіву за №Г-9/06-07 від 27.05.2021 про відсутність відомостей про передачу у користування дерев`яної церкви с. Підпечери та приміщень під житло за адресою АДРЕСА_4 , оскільки як вже зазначено судом у вищевказаних документах не вказано адреси приміщень, а договір укладений 29.12.1990, хоча зареєстрований у райвиконкомі Тисменицького району 04.01.1991, в той же час як сама довідка надана тільки по відомостях за 1991 рік (а.с.173 т.1).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що саме на підставі довідки №198 від 04.04.1947 рішенням від 19.03.2004 року Підпечерівською сільською радою передано безкоштовно у власність релігійній громаді УАПЦ однокімнатну квартиру по АДРЕСА_3 (а.с.196 т.1).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно за третьою особою релігійною громадою УАПЦ 13.03.2006 року було зареєстровано право власності на дане майно (а.с. 197-198 т.1).

Сторонами незаперечувалось,що данаквартира,право наяку органоммісцевого самоврядуваннявизнано зарелігійною громадоюна підставідовідки №198від 04.04.1947,знаходиться уодному житловомубудинку ізквартирою, право на приватизацію якої просять надати позивачі.

Крім того, відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Підпечерівської сільської ради, виконавчого комітету Підпечерівської сільської ради про визнання незаконною відмови в приватизації житлового приміщення і визнання права на приватизацію квартири, останнім було зазначено, що взявши до уваги договір про передачу Тисменицьким районним виконавчим комітетом у безкоштовне користування громадянам с. Підпечери, що утворили релігійну громаду УАПЦ, - дерев`яної церкви та приміщення, яке використовується для житла, суд розглянув спір щодо спірної квартири, що розташована у будинку, переданому релігійній громаді УАПЦ с. Підпечери (а.с.144-145 т.1).

Відтак, на підставі системного аналізу всіх доказів у сукупності судом встановлено, що квартира на яку позивачі просять надати право на приватизацію, розташована у будинку, переданому релігійній громаді УАПЦ с. Підпечер.

Стосовно посилань позивачів та їх представника на відповідь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 27.10.2021 за №14/01-09/4262 про передачу у комунальну власність Івано-Франківської міської ради комунального майна, яке знаходиться на території Підпечерівської сільської ради, в тому числі і гуртожитка за адресою АДРЕСА_2 , як доказ перебування даного приміщення у комунальній власності та можливості надання права позивачам на його приватизацію суд зазначає наступне.

Як зазначеноу постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц (провадження № 14-425цс19), під майновим правом потрібно розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна.

Відтак, договір, укладений між Тисменицьким районним виконавчим комітетом та громадянами с. Підпечери, що утворили релігійну громаду УАПЦ, що залишається чинним, посвідчує наявність у УАПЦ с. Підпечер майнового права, яке є значно ширшим від права власності, та на переконання суду, його наявність унеможливлює надання позивачам права на приватизацію, оскільки порушує право очікування на дане житлове приміщення третьої особи та нівелює вищевказаний договір. Відтак в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, оскільки позовна вимога про зобов`язання здійснити приватизацію є похідною від первинної - про надання позивачам права на приватизацію житлового приміщення, та її задоволення залежить від вирішення первинної позовної вимоги, то в її задоволенні теж слід відмовити.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст.141ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі ст. 7, 9 ЖК України, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16 грудня 2009 року, керуючись ст.ст.2,81,89,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, релігійна громада «Різдва Христового» Івано-Франківської єпархії УПЦ с. Підпечери, третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідача Івано-Франківськаміська рада, проправо наприватизацію квартиридержавного житловогофонду тазобов`язання здійснитиприватизацію квартири - відмовити.

Згідно з ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивачі: ОСОБА_1 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач: Департамент інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради, вул. Незалежності, 7, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 37794186;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, релігійна громада «Різдва Христового» Івано-Франківської єпархії УПЦ с. Підпечери, вул. І.Франка, 7а, с. Підпечери, код ЄДРПОУ 20562220;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Івано-Франківська міська рада, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 04054346.

Рішення складене в повному обсязі 03.05.2022.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Дзвенислава ГРИНЬКІВ